Рішення

від 28.07.2016 по справі 927/618/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд Чернігівської області

Пр-т. Миру, 20, м. Чернігів, 14000 , тел. 676-311, факс 77-44-62, e-mail: inbox@cn.arbitr.gov.ua

========================================================================================================================================================================

Іменем України

РІШЕННЯ

В« 28В» липня 2016 року справа № 927/618/16

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю фірма В«ТехНоваВ» , код 24100060, вул. Оболонська, 38/36, м. Київ, 04071

В особі: Комунального енергогенеруючого підрозділу В«Чернігівська теплоелектроцентральВ» товариства з обмеженою відповідальністю фірми В«ТехНоваВ» , вул. Ушинського, 23, м. Чернігів, 14014

Відповідач: Колективне підприємство «Житлово-експлуатаційна дільниця» Чернігівської облспоживспілки,

вул. Старобілоуська, 49, м. Чернігів, 14017

Предмет спору: про стягнення 67766,61 грн

Суддя Скорик Н.О.

Представники сторін:

Представники сторін:

Від позивача: ОСОБА_1 довіреність №16 від 29.01.2016, представник

Від відповідача: ОСОБА_2 довіреність №35 від 20.07.2016 головний юрисконсульт

Від відповідача: ОСОБА_3 в.о. начальника

Товариством з обмеженою відповідальністю фірма «ТехНова» в особі комунального енергогенеруючого підрозділу "Чернігівська теплоелектроцентраль" ТОВ фірми "ТехНова" подано позов до колективного підприємства "Житлово-експлуатаційна дільниця" Чернігівської облспоживспілки про стягнення 48131,87 грн боргу, 3226,33 грн пені, 14838,39 грн інфляційних, 1570,02 грн річних за договором на постачання теплової енергії в гарячій воді №378 від 20.09.2002.

Відповідач відзивом на позов проти позовних вимог заперечив, посилаючись на відсутність доказів надання послуг (актів), зокрема, зазначив, що позивачем завищено розмір неустойки та просить застосувати позовну давність щодо пені в розмірі 1473,68 грн за період прострочки виконання грошового зобов'язання з жовтня по листопад 2015, а також зазначив про необхідність проведення зменшення нарахувань за період до 01.06.2013 на підставі додаткової угоди сторін до договору від 14.06.2016.

В судовому засіданні відповідач проти суми основного боргу не заперечив.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд

Встановив:

Відповідно до приписів ст.275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

20 вересня 2002 року між Комунальним енергогенеруючим підрозділом В«Чернігівська теплоелектроцентральВ»Товариства з обмеженою відповідальністю фірми В«ТехНоваВ» (Постачальник) та Колективним підприємством В«Житлово експлуатаційна дільницяВ»Чернігівської облспоживспілки (Споживач) укладено договір № 378 на постачання теплової енергії в гарячій воді (далі - договір), відповідно до умов якого постачальник взяв на себе зобов'язання постачати споживачеві теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах для об'єктів, вказаних у додатку № 1 цього договору, а споживач зобов'язався сплачувати одержану теплову енергію на розрахунковий рахунок постачальника за встановленими тарифами (цінами) в терміни, на умовах та порядку постачання і сплати, згідно договору.

Згідно п.2.1 договору теплова енергія постачається споживачу для об'єктів та в обсягах згідно з додатком №1 до цього договору у вигляді гарячої води на такі потреби: опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону, гаряче водопостачання - протягом року, технологічні потреби.

Угодою від 01.01.2010 про зміну договору № 378 від 20.09.2002 на постачання теплової енергії в гарячій воді сторони дійшли згоди, про доповнення договору додатком №1 від 01.01.2010, а додаток № 1 від 20.09.2002 вважати таким, що втратив свою чинність з 01.01.2010.

Додатком №1 від 01.01.2010до договору №378, який підписано сторонами та скріплено відтисками печаток обох сторін, встановлено, що постачальник постачає споживачу за період з 01.01.2010 по 01.01.2011теплову енергію в гарячій воді в межах 111,0 Гкал/рік із нижченаведеним навантаженням та розподілом споживання теплової енергії, на об'єкт: гуртожиток, вул. Старобілоуська, 49, опалювальна площа 266,6 м 2 , максимальне навантаження - 0,032 Гкал/год. Орієнтована вартість енергії, що поставляється споживачу, за поточний рік відповідно до тарифів, які діють на момент укладення договору , становить 45573,22 грн ПДВ 9114,64 грн всього 54687,86 грн.

У п.10.1 договору сторони встановили, що договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 20.09.2003. Відповідно до п. 10.4 договору договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін.

На день розгляду спору в суді, сторонами не подано доказів припинення дії спірного договору № 378 на постачання теплової енергії в гарячій воді від 20.09.2002 року, в порядку п. 10.2. договору чи його розірвання, в установленому законодавством порядку.

У п. 6.1 договору сторони обумовили, що розрахунки за теплову енергію, що споживається відповідачем, здійснюються виключно у грошовій формі на розрахунковий рахунок постачальника по тарифах, які затверджені рішеннями облдержадміністрації, міської ради, і які можуть змінюватися згідно з законами Верховної Ради і постановами Кабінету Міністрів України.

Відповідно до п.3.2.22 договору, споживач зобов'язаний щомісячно здійснювати розрахунки за всю спожиту теплову енергію згідно з тарифами п.6.1. цього договору на розрахунковий рахунок після отримання рахунку на оплату. У випадку не отримання рахунку до 15 числа наступного місяця споживач зобов'язаний повідомити про це постачальника.

Тарифи на послуги теплопостачання встановлені постановами Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 61 від 03.02.2012, № 597 від 23.05.2014, №868 від 27.06.2014, № 625 від 28.11.2014, № 663 від 28.11.2014, №151 від 31.01.2015, №152 від 31.01.2015, № 291 від 27.02.2015, № 453 від 27.02.2015, №1125 від 31.03.2015, №1169 від 31.03.2015, №1370 від 30.04.2015, №1543 від 30.04.2015, № 1542 від 30.04.2015, № 1976 від 30.06.2015, №1978 від 30.06.2015.

Як вбачається із матеріалів справи, на виконання умов договору позивач поставив відповідачу за період з червня 2013 по квітень 2016, включно, теплову енергію, що підтверджується копіями рахунків-фактур на оплату №0378 від 30.06.2013 на суму 867,78 грн, № 0378 від 31.07.2013 на суму 867,78 грн, № 0378 від 31.08.2013 на суму 867,78 грн, №0378 від 30.09.2013 на суму 867,78 грн, №0378 від 31.10.2013 на суму 867,78 грн, № 0378 від 30.11.2013 на суму 867,78 грн, № 0378 від 31.12.2013 на суму 867,78 грн, № 0378 від 31.01.2014 на суму 867,78 грн, № 0378 від 28.02.2014 на суму 867,78 грн, № 0378 від 31.03.2014 на суму 867,78 грн, № 0378 від 30.04.2014 на суму 867,78 грн, № 0378 від 31.05.2014 на суму 867,78 грн, № 0378 від 30.06.2014 на суму 867,78 грн, № 0378 від 31.07.2014 на суму 867,78 грн, № 00378 від 31.10.2014 на суму 896,29 грн, № 00378 від 31.12.2014 на суму 3087,23 грн, № 00378 від 30.11.2014 на суму 3087,23 грн, № 00378 від 31.01.2015 на суму 3087,23 грн, № 00378 від 28.02.2015 на суму 3087,23 грн, № 00378 від 31.03.2015 на суму 3087,23 грн, № 00378 від 30.04.2015 на суму 1337,80 грн, № 00378 від 31.10.2015 на суму 3267,49 грн, № 00378 від 30.11.2015 на суму 4604,20 грн, №00378 від 31.12.2015 на суму 4198,28 грн, №00378 від 31.01.2016 на суму 4856,56 грн, № 00378 від 29.02.2016 на суму 3496,30 грн, №00378 від 31.03.2016 на суму 3757,13 грн, №00378 від 30.04.2016 на суму 369,79 грн (а.с.22-32).

Додатковою угодою від 14.06.2016 до договору №378 від 20.09.2002 сторони змінили додаток №1 до договору, зменшивши розмір опалюваної площі в зв'язку з чим позивач перерахував вартість теплової енергії в бік зменшення, яка за період з 01.06.2013 по 30.04.2016 склала 48131,87 грн, що підтверджується розрахунком позивача, щодо якого не заперечив відповідач.

Як вбачається із матеріалів справи, рахунки-фактури за теплову енергію за період з червня 2013 року по квітень 2016, включно, були направлені відповідачу рекомендованою кореспонденцією, що підтверджується списками згрупованих поштових відправлень, копії яких додані позивачем до матеріалів справи (а.с.38-65).

Відповідно до п.6.5. договору розрахунки споживача із постачальником за відпущену теплову енергію у вигляді гарячої води виконуються згідно з діючим законодавством, згідно з рахунками позивача щомісячно у відповідності з показаннями приладів обліку або розрахунковим способом при відсутності приладів обліку. Розрахунковим періодом є календарний місяць.

Згідно п.6.6 договору споживач за 3 дні до початку розрахункового періоду сплачує постачальнику 50% вартості зазначеної у договорі кількості теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок місяця.

Відповідно до п.6.7 договору якщо споживач розраховується за показниками приладів обліку: - при перевищенні фактичного використання теплової енергії понад заявлене та сплачене до початку розрахункового періоду, це перевищення окремо оплачується споживачем не пізніше 15-го числа місяця наступного за розрахунковим; - у випадку, коли фактичне використання теплової енергії нижче від заявленого та сплаченого до початку розрахункового періоду, залишок (сальдо) розрахунків визначається за фактичними показниками приладів обліку і зараховується заліком наступного місяця.

Згідно п.3.2.22 договору споживач (відповідач) зобов'язався щомісячно здійснювати розрахунки за всю спожиту теплову енергію згідно з тарифами п.6.1 договору на розрахунковий рахунок після отримання рахунку на оплату. У випадку неотримання рахунку до 15 числа наступного місяця споживач зобов'язаний повідомити про це постачальника.

Згідно п.6.9 договору у випадку несплати споживачем рахунку до 15 числа наступного місяця, нараховується пеня у розмірі 0,5% належної до сплати суми за кожен день прострочки.

Відповідач свої зобов'язання за договором по оплаті за спожиту теплову енергію не виконав.

Згідно ст.526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Доказів сплати вартості теплової енергії в сумі 48131,87 грн, спожитої за період з 01.06.2013 по 30.04.2016, відповідач не надав.

Заперечення відповідача щодо перерахунку вартості теплоенергії за спірний період та зменшення вартості теплоенергії, спожитої з врахуванням додаткової угоди від 14.06.2016, якою сторони обумовили, що її умови застосовуються до відносин, які виникли з 01.08.2011, не можуть бути взяті до уваги судом для зменшення боргу відповідача, що виник в результаті неоплати спожитої теплової енергії в період з 01.06.2013 по 30.04.2016 (що становить предмет даного позову) оскільки заборгованість відповідача за спожиту в період до 01.06.2013 теплоенергію не є предметом даного позову, доказів оплати (переплати) її вартості відповідач не надав та в судовому засіданні представники відповідача підтвердили факт її несплати.

Таким чином, заборгованість відповідача за спожиту теплову енергію за червень 2013 - квітень 2016 року, включно, становить 48131,87 грн., яка і підлягає стягненню, а позов цій частині вимог - задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.216, ч.2 ст.217 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарську-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченим цим Кодексом, іншими законами та договором.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором, або законом, у тому числі сплата неустойки (штрафу, пені) та відшкодування збитків.

Відповідно до статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання. Аналогічні положення містить стаття 610 Цивільного кодексу України.

За визначенням статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За приписами статті 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Також частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно п. 7.2.3. договору відповідач несе відповідальність за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію - пеня у розмірі 0,5% належної до сплати суми за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, а також борг з урахуванням індексу інфляції за весь період прострочення і 3% річних від простроченої суми.

Позивачем нараховано та пред'явлено до стягнення пеню в сумі 3226,33 грн за прострочення платежу в період з 16.11.2015 по 16.06.2016, за рахунками № 0378 від 31.10.2015, № 0378 від 30.11.2015, № 0378 від 31.12.2015, № 0378 від 31.01.2016, № 0378 від 29.02.2016, № 0378 від 31.03.2016, № 0378 від 30.04.2016. Нарахування пені проведено з врахуванням вимог ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Відповідачем подано заяву про зменшення розміру пені на 50%, посилаючись, зокрема, на те, що відповідач є постійно збитковою установою, в доказ чого надає фінансовий звіт за 2015 рік, та перше півріччя 2016 року, в якому сума непокритого збитку станом на 30.06.2016 становить 222,4 тисячі гривень.

Відповідно до ст. 3 та ч. 3 ст. 509 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства та, водночас, засадами на яких має ґрунтуватися зобов'язання між сторонами є добросовісність, розумність і справедливість.

Статтею 233 Господарського кодексу України, передбачено, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому береться до уваги ступінь виконання зобов'язання, майновий стан боржника та інші інтереси, які заслуговують на увагу.

Судом враховано майновий стан відповідача, ту обставину, що сплата пені в повному обсязі може спричинити ускладнення фінансового стану відповідача, компенсацію можливих збитків позивача від несвоєчасної сплати трьома відсотками річних та сумою інфляційних.

Таким чином, керуючись ст. 233 Господарського кодексу України, ст. 551 Цивільного кодексу України та ч.1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про доцільність задоволення клопотання відповідача та зменшення розміру пені на 50%. Належна до стягнення пеня становить 1613,66 грн за період прострочення виконання грошового зобов'язання з 16.11.2015 по 16.06.2016.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України та п. 7.2.3. договору, просить стягнути з відповідача 1570,02 грн річних за період з 16.07.2013 по 31.05.2016, включно, та 14838,39 грн інфляційних нарахувань з серпня 2013 по травень 2016, включно.

Матеріалами справи підтверджується прострочка відповідачем взятих на себе зобов'язань.

В судовому засіданні представники відповідача не заперечили щодо правомірності нарахування річних та інфляційних.

Доказів сплати суми інфляційних та трьох відсотків річних відповідач не надав.

Таким чином, вимоги позивача по стягненню 1570,02 грн річних та 14838,39 грн інфляційних є правомірними, підтверджуються матеріалами справи і підлягають задоволенню.

Подана представником відповідача заява про застосування позовної давності щодо стягнення пені задоволенню не підлягає, оскільки позовна давність по пені не пропущена.

Заперечення відповідача не можуть бути взяті до уваги як підстава для відмови в позові, оскільки спростовуються матеріалами справи, в тому числі, умовами договору між сторонами. Так, посилаючись на відсутність актів приймання-передачі відповідач не довів необхідність їх складання. Умовами договору підписання сторонами таких актів не передбачено. Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 617 Цивільного кодексу України відсутність у боржника необхідних коштів не є підставою звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

Судові витрати у вигляді судового збору покладаються на відповідача згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з КОЛЕКТИВНОГО ПІДПРИЄМСТВА «ЖИТЛОВО-ЕКСПЛУАТАЦІЙНА ДІЛЬНИЦЯ» ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛСПОЖИВСПІЛКИ, код 21392599, 14017, м. Чернігів, вул. Старобілоуська, 49 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ ФІРМА «ТЕХНОВА», код 24100060, АДРЕСА_1, 04071, в особі КОМУНАЛЬНОГО ЕНЕРГОГЕНЕРУЮЧОГО ПІДРОЗДІЛУ «ЧЕРНІГІВСЬКА ТЕПЛОЕЛЕКТРОЦЕНТРАЛЬ» ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ ФІРМИ «ТЕХНОВА», код 21680602, 14014, вул. Ушинського, 23, м. Чернігів, 48131,87 грн боргу, 1613,66 грн пені, 14838,39 грн інфляційних, 1570,02 грн річних, 1378,00 грн судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

3. В решті позову відмовити.

Повне рішення складено 29.07.2016.

Суддя Н.О.Скорик