Ухвала

від 27.07.2016 по справі 208/845/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/5764/16 Справа № 208/845/16-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Демченко Е.Л.

Категорія 59

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - судді Демченко Е.Л.

суддів - Волошина М.П., Куценко Т.Р.

при секретарі - Синенко Є.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпро апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Нікопольський ливарно-механічний завод» на заочне рішення Заводського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 27 квітня 2016 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Нікопольський ливарно-механічний завод» до ОСОБА_2 про зобов'язання вчинити певні дії, -

в с т а н о в и л а:

У лютому 2016 року товариство з обмеженою відповідальністю «Нікопольський ливарно-механічний завод» (далі - ТОВ «Нікопольський ЛМЗ») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про зобов'язання вчинити певні дії, мотивуючи тим, що з 01 грудня 2010 року по 05 серпня 2015 року ОСОБА_2 перебував з ними в трудових відносинах, займаючи посаду директора ТОВ «Нікопольський ЛМЗ».

Вказували на те, що 05 серпня 2015 року рішенням загальних зборів учасників ТОВ «Нікопольський ЛМЗ», оформленого протоколом загальних зборів учасників №07, було припинено повноваження директора ОСОБА_2 та призначено на посаду директора ОСОБА_3 Пунктом 2 наказу від 05 серпня 2015 року на ОСОБА_2 покладено обов'язок забезпечити особисто, або через відповідальних осіб передачу печаток, установчих та інших документів ТОВ «Нікопольський ЛМЗ» новому директору ОСОБА_3 та здійснити всі інші дії пов'язані зі зміною директора.

Зазначали, що копію наказу було 08 серпня 2015 року направлено на адресу ОСОБА_2 для виконання. У зв'язку з невиконанням зазначеного вище наказу 18 серпня 2015 року директором ОСОБА_3, за участю головного бухгалтера ОСОБА_4 та інших осіб, було перевірено (обстежено) кабінет колишнього директора TOB «Нікопольський ЛМЗ», в результаті обстеження якого не було виявлено первинних документів та регістрів бухгалтерського обліку на машинних носіях інформації, що зафіксовано в акті про фіксацію результатів виявленого.

Посилаючись на те, що після огляду кабінету ОСОБА_2 18 серпня 2015 року було повторно направлено повідомлення про припинення його повноважень директора та запропоновано здійснити передачу документів TOB «Нікопольський ЛМЗ» новому директору, а 04 листопада 2015 року ОСОБА_2 втретє було надіслано повідомлення, яке залишене без виконання, що порушує повноцінну господарську діяльність ТОВ «Нікопольський ЛМЗ» та в значній мірі ускладнює виконання ним своїх обов'язків у відносинах із контрагентами, працівниками підприємства та контролюючими органами, а тому просили суд ухвалити рішення, яким зобов'язати ОСОБА_2 передати ТОВ «Нікопольський ливарно-механічний завод», в особі директора ОСОБА_3, за актом приймання-передачі наступні документи ТОВ «Нікопольський ЛМЗ»: оригінали первинних документів бухгалтерського обліку, документів фінансово-господарської діяльності ТОВ «Нікопольський ЛМЗ» за період з 01 грудня 2010 року по 05 серпня 2015 року, а саме: оригінали договорів (оренди, поставки, купівлі - продажу, поворотної фінансової допомоги, перевезення, транспортного експедирування, виконання робіт, надання послуг) з усіма додатками та змінами; - оригінали актів приймання-передачі; оригінали специфікацій; оригінали рахунків; оригінали платіжних доручень; оригінали квитанцій; оригінали видаткових накладних; оригінали товарно-транспортних накладних; оригінали документів податкової звітності ТОВ «Нікопольський ЛМЗ» за період з 01 грудня 2010 року по 05 серпня 2015 року, а саме: оригінали податкових накладних з додатками; оригінали реєстрів отриманих та виданих податкових накладних; оригінали податкових декларацій (з податку на додану вартість, з податку на прибуток) з усіма додатками; оригінали документів бухгалтерської звітності ТОВ «Нікопольський ЛМЗ» за період з 01 грудня 2010 року по 05 серпня 2015 року, а саме: оригінали балансів (звітів про фінансовий стан); оригінали фінансових звітів.

Заочним рішенням Заводського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 27 квітня 2016 року в задоволенні позову ТОВ «Нікопольський ЛМЗ» було відмовлено у повному обсязі.

В апеляційній скарзі позивач ставить питання про скасування заочного рішення Заводського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 27 квітня 2016 року та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що суд ухвалив рішення з порушенням норм матеріального й процесуального справа.

Розглянувши матеріали справи, обговоривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, перевіривши юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин у справі та їх повноту, колегія суддів не находить підстав для задоволення апеляційної скарги та скасуванню рішення суду.

Відповідно до ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог.

Відповідно до ч.1 ст.1 ЦК України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини).

Згідно із ч.1 ст.3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Частиною 1 ст.9 ЦК України встановлено, що положення цього Кодексу застосовуються також до трудових відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства.

Встановлено судом і це підтверджується матеріалами справи, що відповідач ОСОБА_2 в період з 01 грудня 2010 року по 05 серпня 2015 рік перебував у трудових відносинах з позивачем, працюючи на посаді директора ТОВ «Нікопольський ЛМЗ», що підтверджено рядом документів, зокрема протоколом №03 від 01 грудня 2010 року, наказом №24 від 15 грудня 2010 року, протоколом №07 від 05 серпня 2015 року, наказом від 05 серпня 2015 року (а.с.17,18-19,20).

05 серпня 2015 року ТОВ «Нікопольський ЛМЗ» на адресу відповідача ОСОБА_2 було направлено письмове повідомлення про припинення повноважень директора та зобов'язано особисто або через відповідальних осіб передати печатки, установчі та інші документи ТОВ «Нікопольський ЛМЗ» новому директору (а.с.21,22).

18 серпня 2015 року директор ТОВ «Нікопольський ЛМЗ» у присутності головного бухгалтера ОСОБА_4 та інших осіб було перевірено (обстежено) кабінет директора TOB «Нікопольський ЛМЗ», в результаті якого не було виявлено первинних документів та регістрів бухгалтерського обліку на машинних носіях інформації, що зафіксовано в акті про фіксацію результатів виявленого (а.с.24).

Того ж дня, на адресу відповідача повторно направлено повідомлення про припинення його повноважень директора та запропоновано здійснити передачу документів TOB «Нікопольський ЛМЗ» новому директору (а.с.25).

04 листопада 2015 року ОСОБА_2 втретє було надіслано повідомлення, яке залишене без виконання (а.с.28,29).

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, на підставі належним чином оцінених доказів, з урахуванням встановлених обставин і вимог ст.ст.10,60 ЦПК України, дійшов обґрунтованого висновку про те, що вимоги ТОВ «Нікопольський ЛМЗ» є необґрунтованими у зв'язку з їх недоведеністю.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Згідно ст.387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно до положень ст.8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації. Питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належить до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів. Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), яки здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

Загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад (ч.1 ст.99 ЦК України).

Частиною 3 ст.99 ЦК України встановлено, що члени виконавчого органу можуть бути у будь-який час усунені від виконання своїх обов'язків, якщо в установчих документах не визначені підстави усунення членів виконавчого органу від виконання своїх обов'язків.

Рішенням Конституційного Суду України від 12 січня 2010 року №1-рп\2010, зокрема в п.3.2, визначено, що реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, відкликання членів виконавчого органу цього об'єднання стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством. Такі рішення уповноваженого на це органу мають розглядатися не в межах трудових, а корпоративних правовідносин, що виникають між товариством і особами, яким довірено повноваження з управління ним.

У зв'язку з цим «усунення» відповідно до частини третьої статті 99 Цивільного кодексу є дією уповноваженого органу товариства, спрямованою на унеможливлення здійснювати членом його виконавчого органу в межах корпоративних відносин з товариством повноважень у сфері управлінської діяльності. Необхідність такої норми зумовлено специфічним статусом члена виконавчого органу, який отримав від уповноваженого органу товариства право на управління. За природою корпоративних відносин учасникам товариства має бути надано можливість у будь-який час оперативно відреагувати на дії особи, яка здійснює представницькі функції зі шкодою для інтересів товариства, шляхом позбавлення її відповідних повноважень.

Відповідно до п.12.1 статуту ТОВ «Нікопольський ЛМЗ» вищим органом управління товариства є загальні збори учасників.

Збори учасників скликаються головою товариства на вимогу виконавчого органу чи ревізійної комісії у випадках, що передбачені Статутом, рішенням Зборів учасників.

Пунктом 12.4.3 Статуту визначено, що до виключної компетенції Зборів учасників товариства належить зокрема призначення та звільнення директора товариства.

Отже, установчим документом товариства надано право Зборам учасників товариства вирішувати питання щодо звільнення директора товариства.

Пунктом 13.1 статуту передбачено, що виконавчим органом товариства є директор, що призначається Зборами учасників та здійснює керівництво поточною діяльністю товариства в межах своєї компетенції.

Повноваження директора товариства визначені в п 13.6 статуту, з яких не вбачається прямого обов'язку саме директора вести первинні документи бухгалтерського обліку та податкові звітності питання про повернення яких ставить позивач.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір, тому подання позивачем доказів на підтвердження наведених вище обставин є обов'язковим, оскільки в цій частині між позивачем та відповідачем виник спір про право, і такі докази матимуть значення для ухвалення рішення у справі. Докази, які позивач повинен подати в рахунок обґрунтування всіх тих обставин, на які він посилається як на підставу для задоволення його вимог, і на підставі яких суд в подальшому встановлює наявність або відсутність підстав для задоволення позову чи відмови у його задоволенні, - повинні бути виключно належними та допустимими.

Згідно із ст.129 Конституції України, одним з основних принципів судочинства, є законність. Принцип законності визначається тим, що суд у своїй діяльності при вирішенні справ повинен правильно застосовувати норми матеріального права до взаємовідносин сторін.

Позивач, як сторона по справі, зобов'язаний довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, відповідно до ст.10 ЦПК України.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Положення ст.11 Цивільного кодексу України визначають, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини. Нормами ст. 58 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов'язок із доказування, оскільки ст. 60 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов'язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст.ст.27,46 ЦПК України).

Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні (ст.27 ЦПК України), так і обов'язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст.64 ЦПК України, письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, листування службового характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи. Письмові докази, як правило, подаються в оригіналі. Якщо подано копію письмового доказу, суд за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, має право вимагати подання оригіналу.

Предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи (причини пропуску строку позовної давності тощо) і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч.1 ст.179 ЦПК України).

За способом утворення докази поділяються на первинні (відомості про факти одержують із першоджерела - з оригіналу документа, від свідка-очевидця і т.п.) і похідні (відомості про факти одержують із джерела, що відтворює інший доказ, - з копії документа).

За відношенням до шуканого факту докази поділяються на прямі (прямо вказують на наявність або відсутність шуканого факту) і непрямі (дозволяють зробити припускаємий висновок про шуканий факт).

Позивачем ТОВ «Нікопольський ЛМЗ» на підтвердження своїх вимог не надано доказів того, що оригінали первинних документів бухгалтерського обліку, документів фінансово-господарської діяльності ТОВ «Нікопольський ЛМЗ» за період з 01 грудня 2010 року по 05 серпня 2015 року, а саме: оригінали договорів (оренди, поставки, купівлі - продажу, поворотної фінансової допомоги, перевезення, транспортного експедирування, виконання робіт, надання послуг) з усіма додатками та змінами; - оригінали актів приймання-передачі; оригінали специфікацій; оригінали рахунків; оригінали платіжних доручень; оригінали квитанцій; оригінали видаткових накладних; оригінали товарно-транспортних накладних; оригінали документів податкової звітності ТОВ «Нікопольський ЛМЗ» за період з 01 грудня 2010 року по 05 серпня 2015 року, а саме: оригінали податкових накладних з додатками; оригінали реєстрів отриманих та виданих податкових накладних; оригінали податкових декларацій (з податку на додану вартість, з податку на прибуток) з усіма додатками;оригінали документів бухгалтерської звітності ТОВ «Нікопольський ЛМЗ» за період з 01 грудня 2010 року по 05 серпня 2015 року, а саме: оригінали балансів (звітів про фінансовий стан); оригінали фінансових звітів знаходяться у відповідача.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що суд не врахував істотних обставин та не дослідив докази є хибним та спростовується матеріалами справи.

Відповідно до вимог ст.212 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що з'ясувавши в достатньо повному об'ємі права та обов'язки сторін, обставини справи, перевіривши доводи та давши їм правову оцінку, суд першої інстанції постановив рішення, що відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами, а приведені в апеляційній скарзі доводи зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що заочне рішення Заводського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 27 квітня 2015 року підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст.303,307,308,313,314,315,317 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Нікопольський ливарно-механічний завод» відхилити.

Заочне рішення Заводського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 27 квітня 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий: Демченко Е.Л.

Судді: Волошин М.П.

Куценко Т.Р.