Ухвала

від 27.07.2016 по справі 386/318/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/1627/16 Головуючий у суді І-ї інстанції Гут Ю. О.

Доповідач Черненко В. В.

УХВАЛА

Іменем України

27.07.2016 колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

головуючого судді - Черненко В.В.

суддів - Потапенка В.І., Чорнобривець О.С.

за участю секретаря - Гончар В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Комунального підприємства «Аква-Сервіс 07» на рішення Голованівського районного суду Кіровоградської області від 20.05.2016 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Комунального підприємства «Аква-Сервіс 07» про поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_2 звернулася у суд з позовом до Комунального підприємства «Аква-Сервіс 07» про поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

На обґрунтування позовних вимог зазначила, що 01.04.2005 року була прийнята на посаду головного бухгалтера КП «Аква-Сервіс 07». До березня 2016 року працювала на вказаній посаді. Будь-яких стягнень дисциплінарного порядку до не було не застосовувалось, а навпаки неодноразово мала заохочення за успіхи в роботі.

Після того як відбулась зміна керівника КП «Аква-Сервіс 07» з боку керівника почалися погрози і вимагання , щоб вона звільнилась за власним бажанням.

Зазначила, що під психічним тиском, нового керівника, вона дійсно, будучи в стані психологічного стресу, написала заяву про звільнення за власним бажанням, однак в цій заяві не вказала ні дати написання заяви , ні з я кого часу або дати просить її звільнити. Через декілька днів, після написання зави, вона подала заяву про те, що не бажає звільнятися.

Крім того зазначила, що з 26.02.2016 року по 28.03.2016 року хворіла, що підтверджується листками непрацездатності та довідкою лікаря.

Зазначила, що до цього часу не має останнього наказу про її звільнення та їй не видано трудову книжку.

Просила суд поновити її на посаді головного бухгалтера КП «Аква-Сервіс 07» та стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за весь час вимушеного прогулу та витрати на правову допомогу.

Рішенням Голованівського районного суду Кіровоградської області від 20.05.2016 року позов задоволено.

В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції в зв'язку з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно ст.303 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції встановив, що 04.07.2005 року згідно наказу № 2 від 01.07.2005 року ОСОБА_2 була прийнята на посаду головного бухгалтера КП «Аква -Сервіс 07».

11.03.2016 року згідно наказу № 16-к від 14.03.2016 року ОСОБА_2 звільнена з займаної посади за власним бажанням відповідно до ст. 38 КЗпП України, на підставі поданої нею заяви про звільнення за власним бажанням. Дата її написання відсутня. 23.02.2016 року позивачка подала відповідачу заяву, в якій вказала, що подана нею заява без дати про її звільнення вважати не дійсною. Зазначена заява була отримана відповідачем 25.02.2016 року.

Суд першої інстанції зазначив, що відповідно до ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 цього ж Кодексу, якою передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, які належать йому від підприємства, установи організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Відповідно до вимог ч.2 ст.235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більше як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Відповідно до абз.3 п.2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (далі Порядок), середньомісячна заробітна плата визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Згідно довідки № 61 без дати наданої відповідачем, заробітна плата позивача ОСОБА_2 в січні 2016 року становила 1974, 05 грн. + 1891 грн. (лікарняний) та лютому 2016 року становила 3 745, 71 грн.( заробітна плата) + 507, 40 грн. ( лікарняні) . Всього було нарахована 8 118, 80 грн.

Середній заробіток за час вимушеного прогулу слід рахувати з 14.03.2016 року по день винесення рішення 20.05.2016 року, тобтовимушений прогул тривав 39 днів, зокрема: у березні 2016 року 15 днів, у квітні 20 днів, у травні 11 днів.

Таким чином, середня заробітна плата позивача на момент звільнення складала 8 118, 80 грн., середньоденна - (8 118, 80: 39 днів) =208 грн., 17 коп.

За час вимушеного прогулу позивачу має бути виплачений середній заробіток в сумі 9 575грн 82 коп. ( 208 грн. 17 коп. х 46 днів) .

Суд першої інстанції зробив висновок , що відповідач порушив право позивача, оскільки подана нею заява про звільнення не містить інформації про дату її написання, тобто моменту волевиявлення, та не прийняв до уваги заяву про відзив вказаної заяви, тобто порушив порядок та процедуру звільнення працівника з роботи визначену законом.

В апеляційній скарзі зазначається, що судом першої інстанції при винесені рішення були порушені норми матеріального та процесуального права. Зокрема, зазначається, що позивач не надала доказів щодо її перебування на роботі 14.03.2016 року і суд першої інстанції ці обставини не з'ясував, а також позивачем подано заяву про визнання її заяви про звільнення не дійсною, однак така форма звернення не передбачена чинним законодавством. Крім того, позивачем не вказано розмір виплат за час вимушеного прогулу та не надано такий розрахунок.

Колегія суддів перевірила зазначені доводи і дійшла висновку, що доводи викладені в апеляційній скарзі не знайшли свого підтвердження.

З матеріалів справи вбачається, що 04.07.2005 року згідно наказу № 2 від 01.07.2005 року ОСОБА_2 прийнята на посаду головного бухгалтера КП «Аква -Сервіс 07».

В матеріалах справи знаходиться копія заяви, написаної від імені ОСОБА_2 на ім'я начальника КП «Аква сервіс 07» в якій ОСОБА_2 просить звільнити її з роботи за власним бажанням. На заяві зазначено вхідний №8 дата 16.02.16.( а.с.42)

В матеріалах справи знаходиться копія заяви від імені ОСОБА_2 на ім'я начальника КП «Аква сервіс 07 » ОСОБА_3 в якій ОСОБА_2 просить вважати заяву, на звільнення ,без дати, недійсною. Заява датована 23.02.2016 р. (а.с. 5)

Наказом без номера по КП «Аква-Сервіс 07» від 01.03.2016 р. ОСОБА_2 - головного бухгалтера з займаної посади з 01.03.2016 року звільнено відповідно до статті 38 КЗпП України за власним бажанням. Підстава заява ОСОБА_2

В наказі №12 к по КП «Аква-Сервіс 07» від 01.03.2016 р. зазначено, що у зв'язку з перебуванням ОСОБА_2 на лікарняному з 26.02.2016 року , день звільнення 01.03.2016 року(наказ №11 к від 01.03.2016р) перенести на осатаній день лікарняного.

Наказом № 16-к від 14.03.2016 року, ОСОБА_2 звільнена з займаної посади за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України з 11.03.2016 року, на підставі поданої нею заяви про звільнення за власним бажанням.

З матеріалів справи вбачається , що з 26.02.2016 року по 11.03.2016р. та з 14.03.2016 р по 28.03.2016 року ОСОБА_2 хворіла, що підтверджується листками непрацездатності та довідкою лікаря.

Згідно довідки № 61 (без дати), заробітна плата ОСОБА_2 в січні 2016 року становила 1974, 05 грн. + 1891 грн. (лікарняний) та в лютому 2016 року становила 3 745, 71 грн.( заробітна плата) + 507, 40 грн. ( лікарняні). Всього було нараховані 8 118, 80 грн.

Відповідно до статті 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк,попередивши про це власника або уповноважений орган письмово за два тижні. Якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору , власник або уповноважений ним орган не вправі звільнити його за поданою раніше заявою , крім випадків , коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.

Відповідно до п. 12 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 6 листопада 1992 р., працівник, який попередив роботодавця про розірвання трудового договору, має право до закінчення строку попередження відкликати свою заяву і звільнення не проводиться, якщо на його місце не запрошена особа в порядку переведення з іншого підприємства .

Відповідно до частини другої статті 235 КЗпП України при ухваленні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Колегія суддів , приймаючи до уваги встановлені обставини, дійшла висновку, що звільнення позивача відбулося з грубим порушенням діючого трудового законодавства.

З матеріалів справи вбачається, що після подання зави про звільнення(без дати написання) позивач 23.02.2016 р. звернулась до відповідача з заявою про відкликання заяви про звільнення за власним бажанням.

Працівник, який попередив роботодавця про розірвання трудового договору, укладеного на невизначений строк, вправі будь-коли до закінчення строку попередження відкликати свою заяву . Законодавство не встановлює обов'язкової письмової форми відкликання заяви про звільнення. Тому працівник може заявити про відкликання своєї заяви і в усній формі. Для доведення факту відкликання заяви про звільнення, в разі виникнення спору з цього приводу, можуть братися до уваги будь-які докази, передбачені цивільно процесуальним законодавством. Якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, роботодавець не вправі звільнити його за поданою раніше заявою (частина друга ст. 38 КЗпП).

Матеріали справи підтверджують , що позивач не мав бажання припинити трудові відносини з відповідачем по справі, а тому наказ про звільнення без номера по КП «Аква-Сервіс 07» від 01.03.2016 р. відповідно до якого ОСОБА_4 - головного бухгалтера звільнено з займаної посади з 01.03.2016 року відповідно до статті 38 КЗпП України за власним бажанням не відповідає нормам діючого законодавства.

Не відповідає нормам діючого законодавства і наказ про звільнення від 01.03.2016 року №12 по КП «Аква-Сервіс 07», яким переноситься день звільнення позивача на останній день лікарняного , оскільки таке формулювання звільнення не передбачене нормами матеріального права які регулюють зазначені правовідносини.

Наказ про звільнення №16 від 14.03.2016 року яким позивач звільнена з 11.03.2016 року також не відповідає нормам матеріального права так як ОСОБА_2 11.03.2016 року перебувала на лікуванні , що підтверджується листом непрацездатності і відповідно звільнення працівника в період його тимчасової непрацездатності діючим законодавством заборонено.

Гарантія щодо недопущення звільнення працівника в період його тимчасової непрацездатності з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (роботодавця) закріплена в Кодексі законів про працю України

Так, відповідно до ч. 3 ст. 40 КЗпПУ, не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності.

Встановлені обставини свідчать про грубі порушення норм діючого законодавства зокрема КЗпП України допущені відповідачем по справі під час звільнення позивача відповідно до статті 38 КЗпП України.

Колегія суддів, приймаючи до уваги встановлені обставини, дійшла висновку, що суд першої інстанції розглянув справу в межах доводів позовної заяви та наданих сторонами доказів.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки не підтверджуються належними доказами, суперечать фактичним обставинам справи та вимогам закону.

Підстави для скасування або зміни рішення суду першої інстанції відсутні.

Апеляційна скарга підлягає відхиленню, рішення суду першої інстанції відповідно до ч.1 ст. 308 ЦПК України залишається без змін.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Аква-Сервіс 07» - відхилити.

Рішення Голованівського районного суду Кіровоградської області від 20.05.2016 року - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: