Постанова

від 25.07.2016 по справі 812/376/16

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

10.3.4

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 липня 2016 рокуСєвєродонецькСправа № 812/376/16

Луганський окружний адміністративний суд

у складі головуючого судді Чиркіна С.М.,

за участю

секретаря судового засідання Михальченко Д.С.

та

представників сторін:

від позивача - Біріної К.Ю., М’ягкова А.П. ,

відповідача - Твердохлібової Т.М., Гнилицької Т.К., Бойченко І.В., Гушень О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Сєвєродонецьку справу за адміністративним позовом Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Зоря» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені за порушення нормативу створення робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2015 році у розмірі 1089996,85 грн.,

ВСТАНОВИВ:

22 квітня 2016 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Зоря» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені за порушення нормативу створення робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2015 році у розмірі 1089996,85 грн.

В обґрунтування позову зазначив, що за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування 27 інвалідів відповідно до Звіту форми 10-ПІ за 2015 рік Відповідачу нарахована адміністративно-господарська санкція у розмірі 1086195,15 грн, яку Відповідач повинен був сплатити до 15.04.2016 на підставі ч.4 ст.20 Закону України «Про основи захищеності інвалідів в України». Позивачем здійснено розрахунок пені за прострочення сплати адміністративно-господарської санкції з 16.04.2016 по 20.04.2016 у розмірі 3801,70 грн. На підставі викладеного Позивач просив суд стягнути адміністративно-господарську санкцію та пеню за порушення нормативу створення робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2015 році у розмірі 1089996,85 грн.

15.06.2016 Позивач надав письмові пояснення (т.2 а.с. 28-29), в яких зазначив, що з матеріалів справи вбачається невиконання Відповідачем нормативу створення робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2015 році, просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

23.06.2016 Позивач без зміни предмету уточнив позовні вимоги (т.2 а.с.37) в яких зазначив, що фактично на підприємстві не працевлаштовано 27 інвалідів. Оскільки Відповідачем не було створено 27 робочих місць для інвалідів, утворилась заборгованість за невиконання нормативу по створенню робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі 1086195,15 грн. Кількість днів прострочення сплати адміністративно-господарських санкцій складає 5 днів з 16.04.2016 по 20.04.2016. Пеня за вказаний період складає 3801 грн. Разом сума адміністративно-господарських санкцій та пені складає 1089996,85 грн. В остаточному позові позивач просив суд стягнути з Відповідача адміністративно-господарську санкцію та пеню за 2015 рік у сумі 1089996,85 грн.

У судовому засіданні 13.07.2016 суд прийняв уточнені позовні вимоги щодо стягнення з Відповідача адміністративно-господарської санкції та пені за 2015 рік у сумі 1089996,85 грн.

Під час судового засідання Позивач зазначив, що середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу підприємства становить 1504 особи, інвалідів на підприємстві відповідно до звіту форми 10-ПІ за 2015 рік працює 33 особи, однак Позивач нараховує тільки 31 інваліда, які фактично працювали повний 2015 рік. Таким чином, звіт форми 10-ПІ не відповідає по кількості на 2 особи, а саме: ОСОБА_7, яка працювала на підприємстві три місяці, а саме наказом № 202 від 22.09.2015 з 01.10.2015 до 31.12.2015 (т.1 а.с.220) та в норматив не входила та ОСОБА_8, яка переведена на другу роботу наказом №15 від 01.10.2015 (т.1 а.с.215). Позивач у судовому засіданні звертав увагу на інваліда ОСОБА_9, який прийнятий на роботу розпорядженням №10 від 15.01.2014 до 14.04.2014 (т.2 а.с.66). На думку Позивача не зрозуміло, чи працює на даний момент зазначена особа, оскільки в матеріалах справи відсутні на нього документи.

В судовому засіданні представники позивача погодились, що у 2015 році середня кількість штатних працівників, яким встановлена інвалідність є 33 особи.

Відповідач позов не визнав, надав суду відзив на адміністративний позов (т.1 а.с. 183-191), в якому зазначив, у 2015 році підприємство створювало місця для працевлаштування інвалідів, а саме Відповідачем були видані накази про створення 20 робочих місць, на які працевлаштовано 4 працівника, інші посади були вакантними. Інформація щодо вакансій була своєчасно надана до центру зайнятості. Були подані об'яви до газети про створення робочих місць для інвалідів. Підприємство також брало участь в ярмарці вакансій, яка проводилася міським центром зайнятості, з метою роз'яснення та доведення до громадян з обмеженими можливостями вимог законодавства у сфері працевлаштування осіб з обмеженими можливостями та проведення співбесід з питань працевлаштування. Також Відповідач посилався, що місто Рубіжне включено до переліку місць, що знаходяться в зоні проведення антитерористичної операції, внаслідок чого місцеві жителі протягом 2014-2015 років масово виїжджали з міста. Відповідно, виконати норматив по працевлаштуванню інвалідів було складно з об'єктивних причин. Вважає, що ним було вжито всіх належних заходів щодо виконання обов'язку, передбаченого нормами чинного законодавства щодо соціальної захищеності інвалідів, забезпеченню певної кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів та повідомлення про вжиття заходів по забезпеченню працевлаштування інвалідів. В уточненнях до відзиву на адміністративний позов зазначив, що в кадровому розділі підприємства, було встановлено, що наприкінці додатку до форми 10-ПІ список працюючих інвалідів - штатних працівників, які були зайняті на підприємстві у 2015 році вказано, що підприємством створено 43 робочих місця для працевлаштування інвалідів (т.2 а.с. 245-246).

В судовому засіданні представники відповідача вказували, що реальна кількість робочих місць для інвалідів склала 44, однак у звіті форми 10-ПІ за 2015 рік вказала 33 особи. Просили відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов наступного.

Фонд соціального захисту інвалідів відповідно до пунктів 1, 2 Положення про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України 14.04.2011 № 129 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.04.2011 за № 528/19266, є бюджетною установою, діяльність якої спрямовується, координується та контролюється Міністерством соціальної політики України.

Луганське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (ідентифікаційний номер 13396264) зареєстроване юридичною особою 24.12.1991, є територіальним органом Фонду соціального захисту інвалідів і діє на підставі Положення про Луганське відділення Фонду соціального захисту інвалідів (т.1 а.с.6-9).

Згідно з підпунктом 1 пункту 5 Положення про Луганське відділення Фонду соціального захисту інвалідів відділення Фонду відповідно до покладених на нього завдань здійснює збір сум адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, які використовують найману працю, нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Зоря» (ідентифікаційний код 33503196, місцезнаходження: 93001, Луганська область, м.Рубіжне, вул. Заводська, буд. 1-Г/36) є юридичною особою, зареєстрованою в установленому законом порядку, та на виконання пункту 2 Порядку реєстрації підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, що використовують найману працю, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 № 70 «Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», Відповідач зареєстрований у Луганському обласному відділенні Фонду соціального захисту інвалідів 07.02.2011 (т.1 а.с. 58).

Спеціальним законом, який визначає основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами, є Закон України від 21.03.1991 № 875-12 XII «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (далі - Закон № 875-XII).

Відповідно до частини 2 статті 18 Закону № 875-XII підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Судом встановлено, що Відповідач є роботодавцем, який відповідно до статті 18 Закону № 875-XII зобов'язаний виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів.

Відповідно до частини 2, частини 3 статті 18-1 Закону № 875-XII рішення про визнання інваліда безробітним і взяття його на облік для працевлаштування приймається центром зайнятості за місцем проживання інваліда на підставі поданих ним рекомендації МСЕК та інших передбачених законодавством документів. Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

Частиною 1 статті 19 Закону № 875-XII встановлено, що для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від середньооблікової чисельності працюючих, а якщо працює від 8 до 25 чоловік, - у кількості одного робочого місця.

Згідно з частиною 3 статті 19 Закону № 875-XII підприємства, установи, організації у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Відповідно до статті 20 Закону № 875-XII підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

На виконання вищезазначених норм 18.02.2016 Відповідачем було подано до Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2015 рік форми № 10-ПІ, згідно з яким середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу на підприємстві у 2015 році становила 1504 особи, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства України встановлена інвалідність - 33 особи, кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991 № 875-XII - 60 осіб (т.1 а.с. 59).

Відповідачем самостійно визначена сума адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів в розмірі 1086195,15 грн., виходячи з розміру середньої річної заробітної плати штатного працівника на підприємстві у 2015 році в розмірі 40229,45 грн. та 27 робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів і не зайнятих ними (40229,45 грн. х 27 = 1086195,15 грн.).

На підставі даних поданого Відповідачем звіту форми № 10-ПІ Позивачем зроблено висновок про незабезпечення Відповідачем працевлаштування 27 інвалідів у 2015 році та необхідності сплати самостійно обчислених адміністративно-господарські санкції в розмірі 1086195,15 грн.

У зв'язку з порушенням Відповідачем терміну сплати вказаних адміністративно-господарських санкцій строком у 5 днів, а саме за період з 16.04.2016 по 20.04.2016 Позивачем на підставі приписів частини 2 статті 20 Закону № 875-XII нараховано пеню у загальному розмірі 3801,70 грн. Разом сума адміністративно-господарських санкцій та пені складає 1089996,85 грн.

Згідно із інформацією зазначеною у звіті форми №10-ПІ відповідачем у 2015 році було створено 60 робочих місць для інвалідів, на яких було працевлаштовано 33 особи, яким встановлено інвалідність, що не заперечується представниками позивача.

На виконання вимог ст. 71 КАС України Позивачем не лише не спростована інформація зазначена Відповідачем у звіті форми №10-ПІ але й прийнята для нарахування адміністративно-господарських санкцій за 2015 рік.

Зазначений звіт передбачений Наказом Міністерства праці та соціальної політики України №42 від 10.02.2007 "Про затвердження форми звітності №10-ПІ (річна) "Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів" та Інструкцією щодо заповнення форми звітності №10-ПІ (річна) "Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів""), зареєстрований в Міністерстві юстиції України за №117/13384 від 13.02.2007 та відповідно повинен враховуватись судом в розумінні вимог ст.70 КАС України є належним та допустимим доказом збору та розробки необхідної інформації для здійснення контролю Фондом соціального захисту інвалідів.

Відповідач протягом 2015 року у відповідності до вимог Порядку подання форми звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)», затвердженого Наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 № 316, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17.06.2013 за №988/23520 та у відповідності до вимог Інструкції щодо заповнення форми звітності № 3-ПН «Звіт про наявність вакансій», затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19 грудня 2005 року № 420 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 21 грудня 2005 року за № 1534/11814 подавав до Рубіжанського міського центру зайнятості звіти про наявність вакансій форми № 3-ПН, в яких зазначав про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів (т.1 а.с.90-173).

Також Відповідачем протягом 2015 року було видано наказ №69 про внесення змін з 14.08.2015 у штатний розпис виробництва №4 та визнання робочого місця місцем для працевлаштування інваліда (т.1 а.с.207). На це місце наказом №15 від 01.10.2015 (т.1 а.с.215) працевлаштована інвалід ОСОБА_11 якій встановлено другу групу інвалідність, відповідно висновку МСЕК від 17.06.2015 (т.1 а.с.216-217). На займаній посаді працює з 01.10.2015. В 2015 році працювала 6 місяців. Звіт по формі 3-ПН, як зазначав представник відповідача, не надавався, у зв'язку з переведенням працівника на створене для нього робоче місце.

14.08.2015 керівником підприємства підписано накази про введення в штатний розпис різних підрозділів змін щодо введення робочих місця для працевлаштування інвалідів, а саме: наказ №71 від 14.08.2015, №72 від 14.08.2015, №73 від 14.08.2015, №74 від 14.08.2015, №75 від 14.08.2015 (т.1 а.с.208-212, т.2 а.с.234-237).

Таким чином Відповідачем приймались передбачені законодавством заходи з працевлаштування інвалідів.

Щодо інваліда ОСОБА_7 судом встановлено , що наказом №202 від 22.09.2015 (т.1 а.с.220) працевлаштовано інваліда третьої групи ОСОБА_7 (т.1 а.с.220-224). Має інвалідність з 12.05.2004 року (т.1 а.с.222). На займаній посаді з 01.10.2015 року, яка введена до штатного розкладу, як робоче місце для працевлаштування інваліда з 17.08.2015 році (т.1 а.с.209) . Працевлаштована за направленням центру зайнятості. В 2015 році працювала 3 місяці. Звіт по формі 3-ПІ до центру зайнятості спрямувався 19.08.2015, 29.09.2015 року.

Інвалід ОСОБА_12, працює на підприємстві з 15.01.2014 відповідно до наказу від 15.01.2014 №10 (т.2 а.с.134). На займаній посаді з 15.01.2014 року, що введена до штатного розкладу з 01.01.2014 згідно наказу по підприємству від 30.12.2013 №251 (т.2 а.с.135). В 2015 році працював 12 місяців. Звіт по формі 3 ПН до центру зайнятості спрямовувався 10.01.2014.

Інвалід ОСОБА_11 працює на підприємстві з 16.11.2010, на займаній посаді з 01.10.2015 відповідно до посаді з 01.10.2015 відповідно до наказу від 01.10.2015 №15 (т.2 а.с.181), що введена до штатного розкладу, як робоче місце для працевлаштування інваліда (т.2 а.с.182). Місце введено саме для інваліда ОСОБА_11 після встановлення інвалідності. В 2015 році працювала 6 місців. Звіт по форми 3-ПІ до центру зайнятості не надавався, у зв'язку з переведенням працівника на створене для нього робоче місце.

Відповідачем на підтвердження своїх доводів надано копії штатного розпису за 2015-2016 рік (т.2 а.с.45-114).

В судовому засідання представник відповідача наголошував, що реальна кількість робочих місць для інвалідів склала 44 у 2015 році. На підтвердження свої пояснень надав до суду копії кадрових документів про виконання нормативу створення робочих місць та працевлаштування робітників, а саме: ОСОБА_13.(т.2 а.с.130-133); ОСОБА_14.(т.2 а.с.134-135); ОСОБА_15.(т.2 а.с.136-137); ОСОБА_16.(т.2 а.с.138-139); ОСОБА_17.(т.2 а.с.140-145); ОСОБА_18.(т.2 а.с.146-147); ОСОБА_19.(т.2 а.с.148-149); ОСОБА_20.(т.2 а.с.150-151); ОСОБА_21.(т.2 а.с.152-153); ОСОБА_10.(т.2 а.с.154-156); ОСОБА_22.(т.2 а.с.157-158); ОСОБА_23(т.2 а.с.159-161); ОСОБА_24 (т.2 а.с.161-162); ОСОБА_25(т.2 а.с.163-165); ОСОБА_26.(т.2 а.с.166-167); ОСОБА_27.(т.2 а.с.168-171); ОСОБА_28.(т.2 а.с.172-173); ОСОБА_29.(т.2 а.с.174-177); ОСОБА_30.(т.2 а.с.177-178); ОСОБА_31.(т.2 а.с.179-180); ОСОБА_11.(т.2 а.с.181-182); ОСОБА_32.(т.2 а.с.183-184); ОСОБА_33.(т.2 а.с.185-187); ОСОБА_34.(т.2 а.с.187-189); ОСОБА_35.(т.2 а.с.190-191); ОСОБА_36.(т.2 а.с.192-193); ОСОБА_37.(т.2 а.с.194-195); ОСОБА_38.(т.2 а.с.196-197); ОСОБА_39.(т.2 а.с.198-199); ОСОБА_40.(т.2 а.с.200-201); ОСОБА_41 (т.2 а.с.202-203); ОСОБА_42.(т.2 а.с.204-205); ОСОБА_43.(т.2 а.с.206-207); ОСОБА_44 (т.2 а.с.208-210); ОСОБА_45.(т.2 а.с.211-212); ОСОБА_46.(т.2 а.с.213-214); ОСОБА_47.(т.2 а.с.215-216); ОСОБА_48.(т.2 а.с.217-219); ОСОБА_49 (т.2 а.с.220-222); ОСОБА_50.(т.2 а.с.223-224); ОСОБА_51.(т.2 а.с.225-226); ОСОБА_52.(т.2 а.с.227-230); ОСОБА_53.(т.2 а.с.231-232).

З урахуванням зазначених звітів форми №10-ПІ за 2015 рік та звітів форми №3-ПН наданої Відповідачем інформації про створення робочих місць та статус осіб які були працевлаштовані в якості інвалідів суд критично оцінює твердження позивача про не працевлаштованих відповідачем 27 інвалідів протягом звітного періоду.

З інформації зазначеною у розрахунку середньооблікової чисельності інвалідів за 2015 рік (т.3 а.с.72) вбачається, що на підприємстві в 2015 році інваліди пропрацювали наступну середньооблікову тривалість роботи: ОСОБА_7- 3 місяці; ОСОБА_16 - 2 місяці; ОСОБА_17 - 2 місяці, звільнена 16.03.2015 за скороченням штату, з 18.09.2015 згідно наказу від 17.08.2015 №75 про працевлаштування пропрацювала 3 місяці; ОСОБА_19 - 2 місяці; ОСОБА_20 - 8 місяців; ОСОБА_54 - 2 місяці; ОСОБА_23-2 місяці; ОСОБА_25-9 місяців; ОСОБА_28-2 місяці; ОСОБА_11 - 6 місяців; ОСОБА_36- 5 місяців; ОСОБА_55-2 місяці; ОСОБА_38-1 місяць; ОСОБА_56 - 2 місяці; ОСОБА_52 - 2 місяці.

Відтак, враховуючи, що 15 осіб працювали на підприємстві відповідну кількість місяців 2015 року зазначених вище, тому середньооблікова кількість штатних працівників - інвалідів з урахуванням вимог Інструкції зі статистики кількості працівників, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 28.09.2005 № 286, складає 4 особи (3+2+2+3+2+8+2+2+9+2+6+5+2+1+2+2 / 12 = 4,42 = 4)

Таким чином, з врахуванням наведеного розрахунку суд дійшов висновку, що на підприємстві відповідача фактично повний 2015 рік працювало 34 особи (в еквіваленті повної зайнятості), яким встановлено інвалідність, тому судом критично оцінюється посилання Відповідача забезпечення працевлаштування інвалідів в рамках нормативу 44 осіб.

На підставі інформації, зазначеної в листі Рубіжанського міського центру зайнятості від 13.05.2016 № 11/2-850, випадки відмови у працевлаштуванні інвалідів вказаним роботодавцем, які направлялись центром зайнятості у 2015 році, відсутні (т.1 а.с.89).

Відповідач брав участь у ярмарку вакансій для осіб з обмеженими можливостями 03.12.2015 (т.1 а.с. 233).

Відповідач у 2015 році звертався листами до Рубіжанського міського центру зайнятості за сприянням у працевлаштуванні інвалідів (т.1 а.с. 238, 244).

Відповідач приймав заходи з працевлаштування інвалідів, зокрема у місцевій газеті «Вісник тижня» були розміщені оголошення про створення робочих місць для працевлаштування інвалідів (т. 1 а.с. 200-206).

Таким чином, суд установив, що Відповідачем вживалися заходи щодо працевлаштування інвалідів на вакантні посади у підприємстві.

Відповідно до частини 1 статті 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Частиною 2 наведеної статті передбачено, що учасник господарських відносин відповідає, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито всіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

За змістом статті 18-1 Закону України № 875-ХІІ вбачається, що пошук підходящої роботи для інваліда здійснює державна служба зайнятості.

Відповідач шляхом надання звітів про наявність робочих місць та потребу у працівниках (форма № 3-ПН) інформував центри зайнятості про створені робочі місця та вакансії для працевлаштування інвалідів, брав участь у ярмарку вакансій для осіб з обмеженими можливостями.

Позивач не надав суду доказів на спростування зазначених обставин.

На підставі викладеного суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з Відповідача адміністративно-господарських санкцій, оскільки на останнього не покладена відповідальність за ненаправлення уповноваженими органами необхідної кількості інвалідів для працевлаштування та за відсутність інвалідів, які бажають працевлаштуватись. При цьому обов'язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком займатися пошуком інвалідів для працевлаштування.

Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом України у постановах від 02.04.2013 у справі № 21-95а13 та від 26.06.2012 у справі № 21-105а12.

Отже, з урахуванням вимог статей 69-72 КАС України, Позивачем не доведено правомірність застосованих штрафних санкцій та, відповідно, правомірність нарахування пені, оскільки не доведено наявність об'єкту для її обчислення, що свідчить про передчасність та безпідставність з'явлення пені до стягнення.

За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, зважаючи на те, що доводи Позивача стосовно наявності у Відповідача обов'язку сплачувати адміністративно - господарські санкції та пеню у визначеному Позивачем розмірі не знайшли свого підтвердження у ході судового розгляду справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 25 липня 2016 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено, про що згідно вимог частини 2 статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

У зв'язку із відмовою в задоволені позову судові витрати зі сплати судового збору Позивачу не відшкодовуються.

Керуючись статтями 2, 17, 69, 70, 71, 87, 94, 98, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні уточненого адміністративного позову Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Зоря» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені за порушення нормативу створення робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2015 році у розмірі 1089996,85 грн відмовити повністю.

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови складено та підписано 29 липня 2016 року.

Суддя С.М. Чиркін