Постанова

від 15.07.2016 по справі 826/24183/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра, 8, корпус 1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

15 липня 2016 року 13 год. 20 хв. № 826/24183/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Данилишина В.М. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Українська торгова компанія Плюс" до державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю "Українська торгова компанія Плюс" (далі - позивач, ТОВ "УТК Плюс") до Державної фіскальної служби України (далі - відповідач) про:

- визнання протиправною відмови центрального порталу прийому звітності Державної фіскальної служби у підписанні "договору про визнання електронних документів" з ТОВ "УТК Плюс" (ідентифікаційний код 39286932);

- зобов'язання відповідача укласти "договір про визнання електронних документів" з "УТК Плюс" (ідентифікаційний код 39286932);

- зобов'язання відповідача включити платника податків - ТОВ "УТК Плюс" (ідентифікаційний код 39286932) до системи подання податкових документів в електронному вигляді.

В обґрунтування позову зазначено про протиправність відмови відповідача у підписанні договору про визнання електронних документів №9206955549, надісланого позивачем 08 жовтня 2015 року до контролюючого органу засобами телекомунікаційного зв'язку.

Відповідною ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі, яку призначено до розгляду у судовому засіданні.

У зв'язку із припиненням повноважень судді Кротюка О.В. щодо здійснення правосуддя, у провадженні якого перебувала справа та ним не розглянута по суті, відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, для її подальшого розгляду і вирішення визначено суддю Данилишина В.М.

Відповідною ухвалою суду (суддя Данилишин В.М.) справу прийнято до провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні колегією суддів.

У відповідному судовому засіданні представником позивача подано письмову заяву про зміну позовних вимог, а саме про:

- визнання протиправними дій відповідача щодо не підписання "договору про визнання електронних документів" з ТОВ "УТК Плюс" (ідентифікаційний код 39286932);

- зобов'язання відповідача укласти "договір про визнання електронних документів" з ТОВ "УТК Плюс" (ідентифікаційний код 39286932);

- зобов'язання відповідача включити платника податків - ТОВ "УТК Плюс" (ідентифікаційний код 39286932) до системи подання податкових документів в електронному вигляді, та відмовився від попередньої редакції позову.

Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю дій відповідача, що полягають у не надсиланні позивачу електронної квитанції щодо підписанні договору про визнання електронних документів №9027317938 та, як наслідок, у незаконному блокуванні можливості позивача подавати електрону звітність.

Подану заяву судом, відповідно до ч. 1 ст. 137 КАС України, прийнято до розгляду та долучено до матеріалів справи для врахування при прийнятті у справі судового рішення по суті. У зв'язку зі зміною особи відповідача справу в подальшому вирішено розглядати суддею одноособово.

Під час переходу до розгляду справи по суті представник позивача підтримав позов та просив задовольнити його повністю з підстав, зазначених у ньому та наданих на його обґрунтування доказах, а представник відповідача не визнав позов та просив відмовити у його задоволенні повністю з підстав, зазначених у письмових запереченнях проти позову, наданих суду разом із доказами на їх обґрунтування.

Враховуючи викладене та зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, у відповідному судовому засіданні судом, відповідно до ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) , прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження.

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд -

ВСТАНОВИВ:

02 березня 2016 року позивач засобами телекомунікаційного зв'язку надіслав відповідачу два примірники договору про визнання електронних документів №02320162 (реєстраційний номер в системі 9027317938, далі - договір ).

Дана обставина як і факт отримання електронних примірників договору №9027317938 визнається представником відповідача в тексті письмових заперечень проти позову.

Як зазначає представник відповідача, підставою для відмови у підписанні та відповідно укладанні вказаного договору стало те, що ТОВ "УТК Плюс" не виконано вимог п. 5.4 розд. 3 Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 10 квітня 2008 року №233, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 16 квітня 2008 року №320/15011.

В контексті викладеного суд зазначає наступне.

Основні організаційно-правові засади електронного документообігу, використання електронних документів, правовий статус електронного цифрового підпису регулюються Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг" (далі - Закон) .

Зокрема, відповідно до ч. 1 ст. 14, ч. 1 ст. 15 Закону, електронний документообіг здійснюється відповідно до законодавства України або на підставі договорів, що визначають взаємовідносини суб'єктів електронного документообігу.

Суб'єкти електронного документообігу, які здійснюють його на договірних засадах, самостійно визначають режим доступу до електронних документів, що містять конфіденційну інформацію, та встановлюють для них систему (способи) захисту.

Загальні принципи організації інформаційного обміну під час подання платниками податків податкової звітності до органів державної податкової служби України в електронній формі із використанням електронного цифрового підпису визначено Інструкцією з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затверджена наказом Державної податкової адміністрації України від 10 квітня 2008 року №233 (далі - Інструкція №233).

Згідно з п. 1 розділу ІІ Інструкції №233, платник податків здійснює формування та подання податкових документів в електронному вигляді відповідно до законодавства із застосуванням спеціалізованого програмного забезпечення формування податкових документів, засобу КЗІ, керуючись цією Інструкцією та договором.

При цьому, згідно положень п. 5 розд. 3 цієї Інструкції, для подання електронних податкових документів платник податків має попередньо укласти з органом ДПС за місцем реєстрації договір про визнання електронної звітності (за затвердженими формою та змістом - Додаток 1 до Інструкції) та отримати спеціальне програмне забезпечення.

Так, пунктом 5 розд. ІІІ Інструкції №233 визначено, що платник податків:

- отримує в будь-якому включеному до системи подання податкових документів в електронному вигляді акредитованому центрі сертифікації ключів посилені сертифікати відкритих ключів посадових осіб юридичної особи, що мають право підпису (керівника, бухгалтера), та печатку юридичної особи. Платник податків фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності може обмежитись одним ключем ЕЦП. Особисті ключі знаходяться на ключових (електронних) носіях, що зберігаються в таємниці;

- отримує в органі ДПС за місцем реєстрації або на WEB-сайті ДПА чи регіональної ДПА текст примірного договору про визнання електронних документів (додаток 1), безкоштовне спеціалізоване програмне забезпечення формування та подання до органів ДПС податкових документів в електронному вигляді;

- ознайомившись з редакцією договору, заповнює необхідні реквізити, у тому числі вписує свою електронну адресу, підписує та скріплює печаткою два примірники договору (для фізичної особи суб'єкта підприємницької діяльності за наявності печатки);

- надає до органу ДПС за місцем реєстрації підписані та скріплені печаткою два примірники договору та посилені сертифікати відкритих ключів на електронному носії;

- після підписання договору в органі ДПС за місцем реєстрації отримує один примірник договору. При цьому ставить підпис у журналі обліку договорів про визнання електронних документів (додаток 2) для засвідчення того, що платнику податків було повернуто його примірник договору.

В свою чергу, згідно з п. 6 розд. 3 Інструкції №233 орган ДПС, де зареєстрований платник податків, на його запит:

- видає два примірники договору;

- записує на електронний носій платника податків безкоштовне спеціалізоване програмне забезпечення формування та подання до органів ДПС податкових документів в електронному вигляді;

- приймає від платника податків підписані та скріплені печаткою (для фізичної особи суб'єкта підприємницької діяльності за наявності печатки) два примірники договору та електронний носій з посиленими сертифікатами відкритих ключів;

- звіряє реквізити, вказані у договорі, з реєстраційними даними платника податків в органах ДПС. У разі невідповідності реквізитів повертає платнику податків його електронний носій та надані примірники договору;

- після підписання договору вносить відповідний запис до журналу обліку договорів про визнання електронних документів з платниками податків та видає платнику податків один примірник договору.

Тобто, за наведеною затвердженою процедурою передбачається укладання договору про визнання електронних документів у письмовій (паперовій) формі.

Водночас суд встановив, що 14.12.2011 на офіційному веб-порталі Державної фіскальної служби України (http://www.sfs.gov.ua/elektronna-zvitnist/platnikam-podatkiv-pro/povidomlennya-platnikam-pod/58693.html) розміщена наступна інформація: "Процедури формування Договору та Повідомлення в електронному вигляді реалізуються акредитованими центрами сертифікації ключів, які включені до системи подання податкових документів в електронному вигляді, у власному програмному забезпеченні. Реквізитами Договору, що підлягають обов'язковому заповненню платником податків, є: номер Договору, дата заповнення, орган ДПС за місцем реєстрації платника податків, реквізити посадової особи органу ДПС (начальника, заступника начальника ДПІ), адреса органу ДПС, а також зазначені в Договорі дані про платника податків. Договір підписується ЕЦП посадових осіб платника податків і ЕЦП відбитка печатки у порядку і за дотримання умов, визначених абз. 2 - 4 пп.7.1 п.7 розділу ІІІ Інструкції, та надсилається електронною поштою на адресу Інформаційного порталу органів ДПС України. Про отримання Договору органом ДПС платнику податків у якості підтвердження надсилається перша квитанція, підписана ЕЦП ДПС України. Після підписання Договору з боку органу ДПС платнику податків надсилається друга квитанція та Договір, підписаний ЕЦП ДПС України. Відкриті сертифікати ЕЦП платника податків, яким підписано Договір, автоматично імпортуються до бази сертифікатів Інформаційного порталу органів ДПС України. У випадку відхилення органом ДПС Договору платнику податків надсилається друга квитанція з зазначенням причини відмови, підписана ЕЦП ДПА України…".

Тобто, з розміщеної на офіційному веб-порталі Державної фіскальної служби України інформації вбачається можливість укладання договору "Про визнання електронних документів" не лише в паперовому вигляді, але і в електронному, крім того, доказом укладання договору, який підписується ЕЦП посадових осіб платника податків і ЕЦП відбитка печатки та ЕЦП ДПС України, є друга квитанція, водночас, у випадку відхилення органом ДПС Договору платнику податків надсилається друга квитанція з зазначенням причини відмови.

Аналогічні положення наведені в листі Державної податкової адміністрації України від 22 липня 2011 року №19916/7/28-0517 "Методичні рекомендації щодо роботи з Договорами "Про визнання електронних документів" в електронному вигляді".

У відповідності до норм ст. 205 Цивільного кодексу України (в чинній редакції) правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

Аналізуючи зміст норм Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" суд встановив відсутність в них положень, які визначають безпосередньо форму та порядок укладання договору про визнання електронних документів.

Водночас абз. 2 ст. 9 цього закону визначено, що порядок електронного документообігу визначається державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями всіх форм власності згідно з законодавством, як, наприклад в даному випадку центральним органом податкової служби шляхом затвердження Інструкції №233, якою, зокрема, врегульовано форму та порядок укладання договору про визнання електронних документів.

Враховуючи вищенаведене суд приходить до висновку, що укладання договору про визнання електронних документів з платником податків у письмовій (електронній) формі врозріз з легалізованою письмовою (паперовою) формою є правом контролюючого органу, а не обов'язком.

В ході розгляду справи позивач не навів суду жодних документально обґрунтованих пояснень про причини неможливості укладання ним договору про визнання електронних документів з відповідачем в порядку процедури, визначеної підзаконним нормативним актом, тобто, у письмовій (паперовій) формі.

З огляду на вищевикладене суд не вбачає в діях відповідача ознак протиправних дій або бездіяльності по відношенню до позивача, а тому позовні вимоги "УТК Плюс" в частині визнання протиправними дій ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києва щодо не підписання договору про визнання електронних документів з позивачем не підлягають задоволенню.

Крім того, суд зважає на те, що відповідно до Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи №R(80) 2 "Щодо здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень", прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-му засіданні заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності. Перевірка доцільності переступає компетенцію адміністративного суду і виходить за межі завдання адміністративного судочинства.

Під дискреційними повноваженням розуміють таке повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, визначених законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення.

Отже, вчинення дій по укладанню договору про визнання електронних документів з платником податку в іншій формі та за іншим порядком, ніж визначено Інструкцією №233, та відповідно вчинення в подальшому інших пов'язаних з цим дій, за переконанням суду, відноситься до дискреційних повноважень контролюючого органу, а тому питання щодо задоволення решти позовних вимог позивача не належить до компетенції адміністративного суду.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Таким чином, із системного аналізу вище викладених норм та з'ясованих обставин суд прийшов до висновку, що позов товариства з обмеженою відповідальністю "Українська торгова компанія Плюс" до державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню повністю.

Згідно з ч. 2 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. У зв'язку з ухваленням судового рішення на користь суб'єкта владних повноважень та відсутністю з його сторони судових витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати стягненню з позивачів не підлягають.

На підставі вище викладеного, керуючись ст.ст. 69-71, 86, 94, 128, 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити повністю у задоволені позову товариства з обмеженою відповідальністю "Українська торгова компанія Плюс".

Копії постанови направити (вручити) сторонам (їх уповноваженим представникам) у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України.

Згідно зі ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів із дня отримання копії постанови . Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Відповідно до ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя В.М. Данилишин