Рішення

від 28.07.2016 по справі 914/1245/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.07.2016р. Справа № 914/1245/16

За позовом: Дочірнього підприємства В«Контракти-МедіаВ» Товариства з обмеженою відповідальністю В«Українське рекламне агентствоВ» В«Галицькі контрактиВ» , м. Львів

до відповідача: ОСОБА_1 особи-підприємця ОСОБА_2, м.Львів

про стягнення 30000,00 грн.

Суддя Н.Мороз

Помічник судді Н.Кривка

Представники:

Від позивача: ОСОБА_3

Від відповідача: н/з

Суть спору:

Позовну заяву подано Дочірнім підприємством «Контракти - Медіа» Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське рекламне агентство» «Галицькі контракти», м. Львів до відповідача ОСОБА_1 особи-підприємця ОСОБА_2, м.Львів про стягнення 30000,00 грн.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 12.05.2016р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду в засіданні на 05.07.2016р.

Ухвалою суду від 05.07.2016р. відкладено розгляд справи на 21.07.2016р. та продовжено строк вирішення спору до 28.07.2016р.

Для всебічного, повного та об'єктивного вирішення спору, дослідження та з'ясування всіх обставин даної справи, 21.07.2016р. розгляд справи відкладався з підстав, наведених у відповідній ухвалі.

В судове засідання 28.07.2016р. представник позивача з'явився, на виконання вимог ухвали суду надав оригінали документів для огляду в судовому засіданні, копії рахунків, які виставлялись відповідачем та на підставі яких проводились оплати позивачем, а також подав клопотання про долучення до матеріалів справи акту звірки взаєморозрахунків з доказами надсилання та докази зарахування судового збору в дохід державного бюджету (довідку з казначейства). Позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позовній заяві. В обґрунтування заявлених позовних вимог в позовній заяві позивач посилається на те, що 17.09.2015р. між позивачем та відповідачем було укладено договір №129-М/2015 про надання дизайнерських послуг, на підставі якого протягом жовтня-грудня 2015р. позивачем було перераховано 21000,00 грн. на рахунок відповідача. Крім того, позивачем на підставі виставлених відповідачем рахунків було перераховано 9000,00 грн. після закінчення строку дії договору. Зазначив, що відповідач своїх зобов'язань не виконав, послуги не надав та не повернув отримані кошти, внаслідок чого у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в розмірі 30000,00 грн. Посилаючись на норми ст.ст.526, 527, 545 ЦК України, позивач просить суд стягнути з відповідача 21000,00 грн., у зв'язку з тим, що підстава згідно якої були перераховані кошти відпала, позивач просить стягнути з відповідача 9000,00 грн. на підставі ст.1212 ЦК України. Позов просить задоволити.

Відповідач явки повноважного представника в судові засідання не забезпечив, причин неявки суду не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового засідання. Вимог ухвал суду від 12.05.2016р., 05.07.2016р. та 21.07.2016р. відповідач не виконав, відзиву на позов не подав.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, поданого позивачем на виконання вимог ухвали суду, фізична особа - підприємець ОСОБА_2 проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, куди і скеровувались ухвали господарського суду від 12.05.2016р., 05.07.2016р. та 21.07.2016р. рекомендованими листами з повідомленням про вручення, котрі повернуті з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

Згідно приписів п.3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011р. №18, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно із законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу. Відтак, суд вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача або його представника та за відсутності його відзиву на позов, в порядку ст.75 ГПК України, за наявними у справі доказами.

Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, створивши у відповідності до ч. 3 ст. 4-3 ГПК України сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, суд встановив.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобовВ»язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобовВ»язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовВ»язку. Однією з підстав виникнення зобовВ»язань, згідно ст.11 ЦК України, зокрема є договори та інші правочини.

17.09.2015р. між Дочірнім підприємством «Контракти - Медіа» Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське рекламне агентство «Галицькі контракти» (позивач, за договором - замовник) та ОСОБА_1 особою - підприємцем ОСОБА_2 (відповідач, за договором - виконавець) укладено договір №129-М/2015 про надання дизайнерських послуг.

Відповідно до умов п.1. договору, замовник доручає, а виконавець зобов'язується виконувати роботи з надання дизайнерських послуг, а замовник зобов'язується прийняти надані послуги та оплатити їх.

Згідно п.2.2. договору, роботи вважаються фактично виконаними після підписання сторонами відповідного акту приймання - передачі виконаних робіт.

У відповідності до умов розділу 4 встановлено винагороду виконавця та порядок розрахунків. Так, згідно п.4.1. договору, виконавець надає замовнику дизайнерські послуги на умовах абонентського обслуговування. Вартість послуг протягом місяця обслуговування становить: 6000,00 грн. без ПДВ. Вартість послуг в період з 17.09.2015р. по 30.09.2015р. становить 3000,00 грн. без ПДВ. Окремі роботи можуть оплачуватись додатково на підставі додатків до даного договору або виставлених виконавцем рахунків.

Відповідно до умов п.6.1. договору, здача - приймання виконаних робіт здійснюється сторонами шляхом підписання акту здачі - приймання в місці знаходження замовника.

Пунктом 8.3. договору передбачено, даний договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 31 грудня 2015р.

Як вбачається з матеріалів справи та пояснень представника позивача, відповідачем шляхом надсилання на електронну адресу позивача виставлялись рахунки на оплату дизайнерських послуг згідно договору №129-М/2015 від 17.09.2015р., зокрема: рахунок на оплату від 01.10.2015.р №0110, рахунок на оплату №1610 від 16.10.2015р., рахунок на оплату №10211 від 02.11.2015р, рахунок №11611 від 16.11.2015р., рахунок на оплату №0412 від 04.12.2015р., рахунок №1512 від 15.12.2015р., рахунок №2812 від 28.12.2015р., рахунок на оплату №0216 від 01.02.2016р., рахунок №1501 від 15.01.2016р., рахунок №1502 від 15.02.2016р. на загальну суму 30000,00 грн. (копії в матеріалах справи).

Позивачем на підставі виставлених рахунків та на виконання умов договору за період з жовтня по грудень 2015р. перераховано відповідачу 21000, 00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями долученими до матеріалів справи: №1920 від 01.10.2015р., №2007 від 16.10.2015р., №2142 від 03.11.2015р., №2235 від 16.11.2015р., №2391 від 04.12.2015р., №2465 від 15.12.2015р., №2621 від 29.12.2015р. на загальну суму 21000,00 грн. Крім того, позивачем після закінчення строку дії договору перераховано відповідачу 9000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №43 від 15.01.2016р., №151 від 01.02.2016р., №160 від 02.02.2016р. (в матеріалах справи).

Проте, як зазначає позивач, відповідач в порушення умов договору дизайнерські послуги не надав, акт здачі - приймання виконаних робіт між сторонами не підписаний та відсутній в матеріалах справи.

З метою досудового врегулювання спору, позивач звернувся до відповідача з претензією - вимогою від 18.03.2016р. №103-03/16 погасити наяву заборгованість в розмірі 30000,00 грн. протягом 7 днів з моменту отримання претензії. Проте, така претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Позивач звернувся до господарського суду з вимогою про стягнення з відповідача 30000,00 грн. заборгованості. Внаслідок неналежного виконання взятих на себе зобов'язань за договором про надання дизайнерських послуг позивач просить стягнути з відповідача 21000,00 грн. посилаючись на норми ст.ст.526, 545 ЦК України. Правовою підставою для повернення перерахованих коштів в розмірі 9000, 00 грн. позивач зазначає положення ст.1212 ЦК України.

Відповідно до ст.526 ЦК України та ст.193 ГК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином згідно умов договору та актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з приписами статті 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. У відповідності до умов ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У відповідності до ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За умовами ч.1 ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно з ч.1 ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник, зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

У відповідності до п.1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 906 ЦК України встановлена відповідальність виконавця за порушення договору про надання послуг. Так, відповідно до ч.1 ст. 906 ЦК України, збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором. Виконавець, який порушив договір про надання послуг за плату при здійсненні ним підприємницької діяльності, відповідає за це порушення, якщо не доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом.

У зв'язку з неналежним виконанням взятих на себе за договором зобов'язань, у відповідача перед позивачем виникла заборгованість, яка станом на день розгляду справи не погашена та становить 21000,00 грн.

Відповідно до положень ст.1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні.

Разом з тим, під час вирішення питання щодо повернення безпідставно набутого майна, необхідно встановити факт набуття (збереження) майна (майном, також є грошові кошти) однією особою (в даному випадку відповідачем) за рахунок іншої; факт належності такого майна іншій особі (позивачу); відсутність для цього підстав, або коли така підстава згодом відпала.

Згідно правової позиції Верховного суду України викладеної в Постанові Верховного суду України від 24.09.2014р., відповідно до змісту ст. 1212 ЦК України зазначена норма закону застосовується лише в тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуто з допомогою інших, спеціальних способів захисту. Зокрема, у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень частини першої статті 1212 ЦК України, у тому числі й щодо зобов'язання повернути майно потерпілому.

Згідно ч.1 ст.1213 ЦК України, набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

Суд зазначає, що строк дії укладеного між сторонами договору №129-М/2015 про надання дизайнерських послуг від 17.09.2015р. встановлений до 31.12.2015р. (п.8.3. договору). Позивачем були перераховані кошти в розмірі 9000,00 грн. після закінчення строку дії договору в якості передоплати на підставі виставлених відповідачем рахунків за наявності правової підставі. Проте, відповідач дизайнерські послуги позивачу не надав, в матеріалах справи відсутні докази виконання відповідачем робіт з надання послуг (акт приймання - передачі виконаних робіт), відтак, підстава на якій були переховані та набуті кошти в розмірі 9000,00 грн. відпала.

З урахуванням наведеного, враховуючи те, що підстава на якій були переховані та набуті кошти згодом відпала, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога про повернення перерахованих коштів у розмірі 9000,00 грн. обґрунтована матеріалами справи та підлягає до задоволення.

Таким чином, відповідач взяті на себе зобов'язання за договором не виконав, послуги не надав, внаслідок чого виникла заборгованість, яка станом на день розгляду не погашена, становить 30000,00 та підлягає стягненню. Дана сума заборгованості підтверджується довідкою від 18.07.2016р. №177-07/16. Доказів зворотнього суду не надано.

Відповідно до ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

У відповідності до статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 4 3 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, не надано суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені в ході судового засідання, відтак, позовні вимоги підлягають до задоволення повністю.

З огляду на те, що спір виник з вини відповідача, судові витрати, відповідно до ст.49 ГПК України, покладаються на останнього.

Керуючись ст.ст. 11, 509, 526, 612, 625, 629, 901, 903, 906, 1212,1213 ЦК України, ст.193 ГК України, ст. ст. 4-3, 32, 33, 43, 49, 75, 82, 84, 85, 116 ГПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з ОСОБА_1 особи - підприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Дочірнього підприємства «Контракти - Медіа» Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське рекламне агентство» «Галицькі контракти», АДРЕСА_2 (код ЄДРПОУ 31291492) - 30000,00 грн. заборгованості та 1378,00 грн. судового збору.

3. Наказ видати згідно ст.116 ГПК України.

Рішення складено 01.08.2016р.

Суддя Мороз Н.В.