Рішення

від 26.07.2016 по справі 922/1767/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан ОСОБА_1, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" липня 2016 р.Справа № 922/1767/16

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жельне С.Ч.

при секретарі судового засідання Федоровій Т.О.

розглянувши справу

за позовом КП "Київпастранс", м. Київ до ТОВ "Роллер ЕД", м. Київ про стягнення коштів у сумі 80 823,15 грн. за участю представників сторін:

сторони не з'явились.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Комунальне підприємство "Київпастранс", м. Київ звернувся до господарського суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Роллер ЕД" , м. Харків, про стягнення заборгованості за договором №14/32-11 від 11.10.2011р. , яка складається з інфляційних витрат у розмірі 73 439,61 грн., суму 3% річних у розмірі 7 383,54 грн. Крім цього позивач просить покласти на відповідача судові витрати у розмірі 1378,00 грн.

Ухвалою господарського суду від 06.06.2016р. прийнято вказану позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у відкритому судовому засіданні на 22.06.2016р. о 12:40 год.

Позивач, через канцелярію господарського суду 21.06.2016р. на виконання ухвали суду про порушення провадження у справі від 06.06.2016р. надав витребувані судом документи (вх.№20512), які після їх огляду були долучені до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 22.06.2016р. розгляд справи було відкладено на 12.07.2016р. через неявку відповідача у судове засідання та відсутності належного його повідомлення.

Ухвалою суду від 12.07.2016р. розгляд справи було повторно відкладено через неявку відповідача у судове засідання та відсутності у матеріалах справи доказів належного повідомлення.

Представник позивача у судове засідання 26.07.2016р. не з'явився, через канцелярію суду надав клопотання про розгляд справи за його відсутністю (вх.№24022 від 21.07.2016р.).

Відповідач на судове засідання 26.07.2016 р. свого уповноваженого представника не направив.

В пункті 3.9.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції, зокрема, зазначено, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Суд зазначає, що законодавство України, в тому числі ГПК України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із статтею 93 ЦК України та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

З метою повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи, судом засобами поштового звязку на адресу відповідача зазначену в позовній заяві та офіційної електронної інформації з ЄДРПОУ (а.с. 26-28) на юридичну адресу підприємства відповідача, направлялися копії ухвал від 06.06.2016р., 22.06.2016р., 12.07.2016р.

З урахуванням викладеного, судом виконано процесуальний обов'язок щодо повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи відповідно до вимог пункту 2.6. Інструкції з діловодства в господарських судах України, погодженої листом Вищого господарського суду України від 19.02.2013 р. та затвердженої наказом Державної удової адміністрації України від 20.02.2013 р. № 28.

Оскільки неявка на судове засідання представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, суд вважає за необхідне розглядати справу за відсутності останнього, за наявними в матеріалах справи документами та матеріалами, як це передбачено ст. 75 ГПК України.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, суд встановив:

Рішенням господарського суду міста Києва від 21.12.2015р. по справі №910/26588/15 задоволено позов Комунального підприємства "Київпастранс" до ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Роллер Ед" та стягнуто з останнього заборгованість у розмірі 82795,50 грн. (а.с.74-75)

Свої позовні вимоги позивач обгрунтовував тим, що відповідач не виконав належним чином договірні зобов'язання в частині оплати послуг за договором №14/32-11 від 11.10.2011р.

На виконання рішення господарського суду міста Києва від 21.12.2015р. по справі №910/26588/15 був виданий 10.05.2016р. відповідний наказ (а.с.76)

Отже, вказане рішення набрало законної сили 10.05.2016 р. та відповідно до ч. 3 статті 35 Господарського процесуального кодексу України, встановлені у ньому факти, не потребують повторного доказування.

Як вбачається з матеріалів справи, рішення господарського суду міста Києва від 21.12.2015р. по справі №910/26588/15 на даний час не виконано.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У п.7.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов’язань" господарським судам України роз'яснено, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.

Також, суд звертає увагу, що згідно зі ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 р. № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на суд, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін.» (Справа «Горнсбі проти Греції»(Case of Hornsby v. Greece, Рішення Європейського суду з прав людини від 19.03.1997 р.)

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов’язань".).

Згідно з ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Ці підстави зазначені у статтях 599, 600, 604 - 609 ЦК, відповідно до яких зобов'язання припиняється:

1) виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК). Належним є виконання зобов'язання, яке прийняте кредитором і в результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання;

2) за згодою сторін внаслідок передання боржником кредиторові відступного (грошей, іншого майна тощо). Розмір, строки й порядок передання відступного встановлюються сторонами (ст. 600 ЦК);

3) зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги (ст.601 ЦК);

4) за домовленістю сторін (ст. 604 ЦК);

5) внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов'язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора (ст. 605 ЦК);

6) поєднанням боржника і кредитора в одній особі (ст. 606 ЦК);

7) неможливістю його виконання у зв'язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає (ст. 607 ЦК);

8) смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов'язаним з його особою і у зв'язку з цим не може бути виконане іншою особою (ч. 1 ст. 608 ЦК);

9) смертю кредитора, якщо воно є нерозривно пов'язаним з особою кредитора (ч. 2 ст. 608 ЦК);

10) ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов'язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема за зобов'язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю (ст. 609 ЦК).

Зважаючи на відсутність у зазначених правових нормах такої підстави припинення зобов'язання, як ухвалення судом рішення про задоволення вимог кредитора, слід дійти висновку, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК.

Аналогічна правова позиція викладена у Постановах Верховного суду України від 20 грудня 2010 р. у справі N 3-57гс10, від 4 липня 2011 р. у справі N 3-65гс11, від 12 вересня 2011 р. у справі N 3-73гс11, від 24 жовтня 2011 р. у справі N 3-89гс11, від 14 листопада 2011 р. у справі N 3-116гс11, від 23 січня 2012 р. у справі N 3-142гс11).

Як вбачається з матеріалів справи позивачем заявлено до стягнення 73 439,61грн. інфляційних витрат та 3% річних у розмірі 7 383,54 грн., які нараховані за період з 01.06.2013р. по 20.05.2016р.

Перевіривши правомірність та правильність нарахування позивачем 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що позов є обгрунтованим, підтвердженим матеріалами справи, відповідає вимогам діючого законодавства, а тому підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується положеннями ст. 49 Господарського процесуального кодексу України та покладає на відповідача витрати по сплаті судового збору в розмірі 1378,00 грн.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 11, 13, 598-600, 604-609, 625 Цивільного кодексу України, статтями 173, 174, Господарського кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Роллер Ед" (61145, м.Харків, вул. Космічна, 21, код ЄДРПОУ 37514678) на користь Комунального підприємства "Київпастранс" (04070, м.Київ, Набережне шосе, 2, код ЄДРПОУ 31725604) інфляційні витрати у розмірі 73 439,61 грн., суму 3% річних у розмірі 7383,54 грн., та судові витрати у розмірі 1 378,00 грн.

Повне рішення складено 29.07.2016 р.

Суддя ОСОБА_1