Рішення

від 21.07.2016 по справі 923/525/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Театральна, 18

тел. /0552/ 49-31-78

Веб сторінка : ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 липня 2016 року Справа № 923/525/16

Господарський суд Херсонської області у складі судді Нікітенка С.В. при секретарі Горголь О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕНД ФАРМ", м. Київ

до товариства з обмеженою відповідальністю "Геліос-1", м. Нова Каховка Херсонської області

про розірвання договору купівлі-продажу та стягнення 113200,00 грн.

За участю представників сторін:

від позивача - не з'явився.

від відповідача - представник ОСОБА_1, довіреність від 09.03.2016р.

Суть спору: товариство з обмеженою відповідальністю "ЛЕНД ФАРМ" звернулось до суду з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю "Геліос-1", в якій просить розірвати договір купівлі-продажу №10/03-16 від 10.03.2016р., укладений між товариством з обмеженою відповідальністю "ЛЕНД ФАРМ" і товариством з обмеженою відповідальністю "Геліос-1". Також позивач у позовній заяві просить суд стягнути з відповідача суму попередньої оплати за договором у розмірі 113200,00 грн. Судові витрати по справі позивач просить суд покласти на відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовано посиланнями на умови договору купівлі-продажу №10/03-16 від 10.03.2016р., на положення ст.ст. 612, 654, 662, 665, 670, 693 ЦК України та положення ст. 188 ГК України.

15 червня 2016 року відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги визнає частково, лише в частині розірвання договору купівлі-продажу, а в частині стягнення суми попередньої оплати у розмірі 113200,00 грн. просить суд відмовити у задоволені даної вимоги. Даний відзив з додатком суд прийняв до розгляду та долучив до матеріалів справи (а.с. 38-41).

У судовому засіданні 16.06.2016р. судом оголошувалась перерва у засіданні до 10 год. 00 хв. 07.07.2016р.

07 липня 2016 року представник позивача у судовому засіданні надав суду для залучення до матеріалів справи письмове пояснення на відзив відповідача. Дане пояснення з додатком суд прийняв до розгляду та долучив до матеріалів справи (а.с. 57-63).

Також у судовому засіданні 07 липня 2016 року представник відповідача надав суду для залучення до матеріалів справи доповнення до відзиву на позовну заяву. Дане доповнення з додатком суд прийняв до розгляду та долучив до матеріалів справи (а.с. 63-64).

У судовому засіданні 07.07.2016р. судом оголошувалась перерва у засіданні до 14 год. 30 хв. 21.07.2016р.

Представник позивача у судове засідання 21.07.2016р. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, не зважаючи на ті обставини, що у судовому засіданні 07.07.2016р. був повідомлений судом про дату, час та місце проведення наступного засідання.

Відповідно до ст. 77 ГПК України, неявка представника сторони у судове засідання може бути підставою для відкладення розгляду справи, коли з-за такої неявки неможливо розглянути певну справу.

Неявка у судове засідання представника позивача не унеможливлює розгляд справи № 923/525/16, не є підставою для відкладення її розгляду.

За таких обставин, справа розглядається без участі представника позивача, за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті.

Представник відповідача у судовому засіданні 21.07.2016р. позовні вимоги визнав частково, лише в частині розірвання договору купівлі-продажу, а в частині стягнення суми попередньої оплати у розмірі 113200,00 грн. просить суд відмовити у задоволені даної вимоги, надавши аналогічні пояснення тим, які містяться у відзиві на позовну заяву та доповнені до відзиву на позовну заяву.

Зокрема, у доповненні до відзиву на позовну заяву відповідач зазначає, що відповідно до ст. 653 ЦК України позивач має право вимагати повернення передоплати, внесеної ним в якості оплати за товар, лише після набуття законної сили рішенням суду про розірвання договору купівлі-продажу товару. До розірвання договору купівлі-продажу позивач не має права вимагати повернення передоплати.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, суд

в с т а н о в и в:

Матеріали справи свідчать, що 10 березня 2016 року між товариством з обмеженою відповідальністю "ЛЕНД ФАРМ" (надалі - позивач або покупець) і товариством з обмеженою відповідальністю "Геліос-1" (надалі - відповідач або продавець) був укладений договір купівлі-продажу №10/03-16 (надалі - договір).

Пунктом 1.1. договору сторони встановили, що продавець передає, а покупець приймає : пшениця згідно ДСТУ 3768:2010, іменований надалі Товар.

Загальна кількість товару - 1200 тонн +/- 10% (п.2.2. договору).

Ціна за одиницю товару - 4000,00 грн., в т.ч. ПДВ 20% (п.2.3. договору).

Продавець проводить передачу товару, партіями, на умовах поставки "Франко-Завод" EXW (згідно Інкотермс-2010) зі складу розташованого за адресою: Херсонська обл., м. Каховка, вул. Південна, 1-В. (п.3.1. договору).

Поставка товару здійснюється в об'ємах та в наступні строки: до 20.03.2016 року включно (п.3.1.1. договору).

Звертаючись з даним позовом до суду позивач, в обґрунтування позовних вимог посилається на ті обставини, що згідно з п.2.6. договору позивач оплачує вартість товару шляхом авансового перерахування або в момент відвантаження партії товару.

Так, на виконання умов п.2.6. договору позивачем було здійснено часткову передоплату за товар на розрахунковий рахунок відповідача в загальній сумі 1120000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 64 від 10.03.2016р. на суму 800000,00 грн. та платіжним дорученням № 65 від 11.03.2016р. на суму 320000,00 грн. та відповідає наданому відповідачем рахунку-фактурі № СФ-0000090 від 10.03.2016р. (а.с. 14-16).

В ході виконання договору позивачем було отримано зі складу відповідача частину товару (пшениці) в загальній кількості 251,7 тонн, загальна вартість якого відповідно до умов п. 2.3. договору становить 1006800,00 грн.

Позивач зазначає, що у зв'язку із істотною зміною обставин, які були передумовою для укладання договору, та зміна яких не могла бути передбачена позивачем на момент укладення договору, у позивача виникли тимчасові труднощі, які могли вплинути на строки отримання товару за договором. З метою уникнення негативних наслідків для сторін договору, зважаючи на відсутність у спірному договорі або законодавстві підстав для одностороннього розірвання договору, позивачем 17.03.2016р. було направлено відповідачу лист-пропозицію про розірвання або внесення змін до договору в порядку ч.2 ст. 188 Господарського кодексу України, відповідно до якої сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Вказаний лист відповідачем отримано 18.03.2016р. (а.с 17-18).

Позивач звертає увагу, що станом на час звернення позивача з даним позовом до суду, позивачем не отримано будь-якої належної відповіді про прийняття відповідачем пропозиції про розірвання договору або відхилення такої пропозиції, додаткова угода про розірвання договору №10/03-16 від 10.03.2016р. між позивачем і відповідачем не укладена, а тому спірний договір залишається на даний час чинним.

Позивач зазначає, що він, як покупець вправі вимагати повернення попередньо здійсненої оплати (за вирахуванням вартості фактично поставленого товару) в сумі 113200,00 грн., з огляду на те, що відповідач фактично передав покупцеві меншу кількість оплаченого товару.

Вимога про повернення вказаної суми направлялася відповідачеві листами за вих. № 31/03 від 31.03.2016р. та за вих. № 11/04 від 11.04.2016р., із повторною пропозицією щодо розірвання або внесення змін до договору. Однак відповідь на вказані листи від відповідача отримано не було, як не було повернуто останнім і вказаних коштів.

Отже, позивач вважає, що оскільки строк поставки пшениці за договором минув 20.03.2016р., інформація про наявність недоотриманого товару в місці поставки та можливість його отримання позивачу на його запит відповідачем не надано, що свідчить про неможливість, небажання та відмову відповідача здійснити поставку товару, позивач на даний час втратив будь-який інтерес до недопоставленої частини товару за договором, відповідь на пропозицію позивача про розірвання або внесення змін до договору від відповідача не отримана, а тому є підстави для розірвання договору купівлі-продажу №10/03-16 від 10.03.2016р. у судовому порядку, відповідно до ч.4 ст. 188 ГК України, та повернення відповідачем суми попередньої оплати за договором у розмірі 113200,00 грн., відповідно до ч.2 ст. 693 та ч.1 ст. 670 ЦК України.

Таким чином, виник спір, який підлягає вирішенню у судовому порядку.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, дійшов до наступних висновків.

Щодо вимоги в частині розірвання договору купівлі-продажу №10/03-16 від 10.03.2016р., то дана вимога підлягає задоволенню, але з інших мотивів, з огляду на наступне.

Статтями 509, 510 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно з ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином та у встановлений законом чи договором строк, однобічна відмова від виконання зобов'язань не допускається.

Згідно частини 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 Цивільного кодексу України).

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 Цивільного кодексу України).

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно умов 3.1.1. договору, поставка товару здійснюється в об'ємах та в наступні строки: до 20.03.2016 року включно.

Відповідно до положень ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, з огляду на умови п.3.1.1. договору, суд дійшов висновку, що продавець в строк до 20.03.2016р. включно зобов'язаний був передати, а покупець в свою чергу зобов'язаний був прийняти товар.

Статтею 611 цього ж Кодексу визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Частиною 4 ст. 188 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Статтею 651 Цивільного кодексу України визначено, що договір може бути розірвано за рішенням суду на вимоги однієї із сторін у разу істотного порушення договору другою стороною.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Таким чином для вирішення цього питання необхідно звернути увагу на наявність чи відсутність порушень договору з боку відповідача.

Проте, наявні в матеріалах справи докази, свідчать про зворотне. Так, з матеріалів справи вбачається, що позивачем 17.03.2016р. було направлено відповідачу лист-пропозицію про розірвання або внесення змін до договору в порядку ч.2 ст. 188 ГК України, в якому позивач зазначає, що у зв'язку із істотною зміною обставин, які були передумовою для укладання договору, та зміна яких не могла бути передбачена позивачем на момент укладення договору, у позивача виникли тимчасові труднощі, які могли вплинути на строки отримання товару за договором. Вказаний лист був отриманий відповідачем 18.03.2016р.

Тобто у вказаному листі позивач повідомив відповідача, що не має можливості прийняти товар та виконати в повному обсязі зобов'язання по прийняттю товару за договором.

Вказані обставини свідчать про порушення в першу чергу самим позивачем умов договору, оскільки згідно п.3.1.1. договору позивач в строк до 20.03.2016р. включно зобов'язаний був прийняти товар.

З аналізу положень спірного договору купівлі-продажу та його правової природи вбачається, що укладаючи спірний договір, продавець розраховував на прийняття покупцем товару у строки та об'ємах, обумовлених договором, а також отримання від покупця оплати за проданий товар, та внаслідок порушень покупцем своїх зобов'язань, продавець був позбавлений можливості передати покупцю товар у строки та об'ємах обумовлених договором та отримати за товар повну оплату.

Суд відхиляє та не приймає до уваги посилання позивача на електронний лист відповідача вих. № 25 від 23.03.2016р. (а.с. 19), в якому відповідач повідомляє позивача, що його товар (пшениця) 17.03.2016р. було реалізовано третій особі, а інший аналогічний товар у відповідача відсутній. Суд вважає, що наданий позивачем електронний лист відповідача вих. № 25 від 23.03.2016р., є неналежним і недопустимим доказом, оскільки електронний документ повинен мати електронний підпис автора, або підпис, прирівняний до власноручного підпису автора документи. Даний електронний документ вказаних реквізитів/даних не містить, а тому не має юридичної сили.

Отже, позивач не надав суду доказів, які б свідчили, що відповідач, як продавець, в строк до 20.03.2016р. включно, відмовлявся передавати покупцеві його оплачений товар.

На підставі викладеного, суд робить висновок про те, що невиконання в першу чергу товариством з обмеженою відповідальністю "ЛЕНД ФАРМ" своїх зобов'язань за умовами спірного договору, є істотним порушенням умов договору.

Відповідач не заперечує проти розірвання договору купівлі-продажу №10/03-16 від 10.03.2016р.

Таким чином, порушення покупцем своїх зобов'язань за договором купівлі-продажу, укладеним 10.03.2016р., а також згода сторін на розірвання договору, є підставами для розірвання договору.

Таким чином, суд вважає за необхідне розірвати договір купівлі-продажу №10/03-16 від 10.03.2016р., укладений між товариством з обмеженою відповідальністю "ЛЕНД ФАРМ" і товариством з обмеженою відповідальністю "Геліос-1"

Щодо вимоги позивача в частині стягнення з відповідача суми попередньої оплати у розмірі 113200,00 грн., то дана вимога задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Так, проаналізувавши умови договору купівлі-продажу №10/03-16 від 10.03.2016р., суд дійшов висновку, що у договорі відсутні умови щодо повернення коштів, внесених, як передоплата за товар, у разі прострочення договору з боку покупця.

Посилання позивача на приписи ч.2 ст. 693 та ч.1 ст. 670 ЦК України, як на підставу повернення суми передоплати, є помилковим, оскільки саме з вини позивача відповідач не передав обумовлену кількість товару у встановлений строк.

Відповідно до ч. 4 ст. 653 ЦК України, яка передбачає правові наслідки зміни або розірвання договору, сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язаннями до моменту зміни або розірвання договору.

Відповідно до ч. 5 ст. 653 ЦК України, якщо договір змінений або розірваний у зв'язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.

Позивач заявив вимогу про повернення коштів внесених в якості передоплати за товар під час дії договору, тобто вимагає повернення виконаного за зобов'язанням, що саме по собі прямо порушує вимоги ч.4 ст. 653 ЦК України.

Частиною 3 статті 653 ЦК України встановлено, що у разі розірвання договору на підставі рішення суду, такий договір вважається розірваним з моменту набуття рішенням суду законної сили, а тому у розумінні ст. 653 ЦК України позивач має право вимагати повернення передоплати, внесеної ним в якості оплати за товар, лише після набуття законної сили рішенням суду про розірвання договору. До розірвання договору покупець не має право вимагати повернення передоплати.

Таким чином, згідно з встановленими обставинами у справі, відсутні правові підстави для повернення позивачу суми попередньої оплати у розмірі 113200,00 грн., переданої за договорами купівлі-продажу №10/03-16 від 10.03.2016р.

В силу ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. При цьому вимоги, що пред'являються до доказів, визначені ст. 34 ГПК України, відповідно до якої, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладені обставини, беручи до уваги наявні в матеріалах справи документи, докази та письмові пояснення, виходячи з умов договору, господарський суд, оцінюючи подані сторонами докази за своїм переконанням, що ґрунтується на всебічному й об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, дійшов до висновку, що позовна заява підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ч.2 ст. 49 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за вимогу про розірвання договору покладаються на позивача, оскільки спір виник внаслідок неправильних дій самого ж позивача.

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини судового рішення і повідомлено представнику відповідача про дату складення повного рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити частково.

2. Розірвати договір купівлі-продажу №10/03-16 від 10.03.2016р., укладений між товариством з обмеженою відповідальністю "ЛЕНД ФАРМ" (03022, м. Київ, вул. Васильківська, 34, корпус В, офіс 327, код ЄДРПОУ - 39529403) і товариством з обмеженою відповідальністю "Геліос-1" (74900, Херсонська область, м. Нова Каховка, проспект Перемоги, 3, корпус 3, код ЄДРПОУ - 30380358).

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Повне рішення складено 28.07.2016р.

Суддя С.В. Нікітенко