Ухвала

від 29.07.2016 по справі 805/899/16-а

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Бабіч С.І.

Суддя-доповідач - Жаботинська С.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2016 року справа №805/899/16-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії: судді-доповідача Жаботинської С.В., суддів Васильєвої І.А., Казначеєва Е.Г., секретар судового засідання Борисов А.А., за участю представників позивача Пікалова Д.В., Петровського Є.Л., представника відповідача Помалюк І.В.., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 18 травня 2016 року у справі № 805/899/16-а за позовом Приватного акціонерного товариства «Мега-ресурс» до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення рішення Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління ДФС у Донецькій області № 0000021401/56, № 0000011401/53 від 17.03.2016 року, № 0000031401/54 від 17.03.2016 року.

Вважає, що вказані повідомлення-рішення суперечать вимогам законодавства.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що на підставі рішення Краматорської міської ради від 24.04.2003 року № 9/ІV-71 та договору оренди земельних ділянок від 02.06.2003 року № 498, позивачу надано в оренду земельні ділянки (всього 19 кадастрових номерів), загальною площею 9,8961 га за адресою м. Краматорськ, вул. Орджонікідзе, 5 (територія Краматорської ТЕЦ) під виробничою базою підприємства.

При обчисленні розміру орендної плати за землю за 2013, 2014 роки позивач керувався вихідними даними, вказаними у довідках (витяг з нормативної грошової оцінки) Управління Держкомзему у м. Краматорськ Донецької області № 1322, 1323, 1324, 1325, 1326, 1327, 1328, 1329, 1330, 1331, 1332, 1333, 1334, 1335, 1336, 1337, 1338, 1339, 1340 від 04.06.2010 року, наданих позивачу останнім на підставі рішення Краматорської міської ради № 34/V-47 від 24.02.2010 року «Про затвердження нормативної грошової оцінки земель м. Краматорська».

Безпосередньо позивачу інші довідки про нормативну грошову оцінку землі, ніж ті, що були надані у 2010 році не надавались. Крім того, вказує на те, що відповідно до п. 4 Договору зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін.

Зміни до зазначеного Договору не вносились.

За таких обставин, вважає, що відповідачем безпідставно здійснено перерахунок орендної плати за 2013 та 2014 роки та винесене податкове повідомлення-рішення від 17.03.2016 року № 0000021401/56.

Також, зазначає, що укладені позивачем в ході господарської діяльності договори відповідають вимогам законодавства та направлені на реальне настання наслідків, про що свідчить виконання договорів сторонами.

За таких обставин, просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 18 травня 2016 року у справі № 805/899/16-а адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління ДФС у Донецькій області № 0000021401/56 від 17.03.2016 року.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління ДФС у Донецькій області № 0000011401/53 від 17.03.2016 року.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління ДФС у Донецькій області № 0000031401/54 від 17.03.2016 року.

При цьому, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не надано суду належних доказів, що фінансово-господарські операції між позивачем та його контрагентами не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності.

Зазначив, що при обчисленні розміру орендної плати за землю за 2013, 2014 роки позивач керувався вихідними даними, вказаними у довідках (витяг з нормативної грошової оцінки) № 1322, 1323, 1324, 1325, 1326, 1327, 1328, 1329, 1330, 1331, 1332, 1333, 1334, 1335, 1336, 1337, 1338, 1339, 1340 від 04.06.2010 року, наданих позивачу Управлінням Держкомзему за власною ініціативою на підставі рішення Краматорської міської ради № 34/V-47 від 24.02.2010 року «Про затвердження нормативної грошової оцінки земель м. Краматорська», оскільки інші довідки про нормативну грошову оцінку землі, ніж ті, що були надані у 2010 році не надавались.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги вказує на те, що позивач при обчисленні суми орендної плати використовував довідки (витяг з нормативної грошової оцінки) від 04.06.2010 року виданих Держкомземом, в яких не зазначений коефіцієнт Км3. Крім того, вказує на те, що в ході документальної планової перевірки встановлено взаємовідносини позивача з ТОВ «Краматорськтеплоенерго», ТОВ «Спецремонт», ТОВ «КБМК», ФОП - підприємцем ОСОБА_6, ТОВ «Укрстройпром», ТОВ «Виробниче підприємство «Сфераенерго». До перевірки у підтвердження здійснення операцій з вищезазначеними контрагентами не були надані у повному обсязі первинні документи, що не дає змогу підтвердити фактичне здійснення фінансово-господарських операцій.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Дослідивши письмові матеріали справи, доводи апеляційної скарги та пояснень сторін, колегія суддів встановила наступне.

Позивач є юридичною особою та зареєстрований платником податку на додану вартість, місцезнаходження останнього: 84333, Донецька область, м. Краматорськ, вул. 19 Партзїзду, буд. 29.

Відповідачем проведено документальну планову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотримання якого покладено на органи державної фіскальної служби за період з 01.01.2012 року по 31.12.2014 року, з питання дотримання вимог законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 року по 31.12.2014 року.

За результатами перевірки податковим органом складено акт № 53/05-15-14-01-30791770 від 26.02.2016 р. про результати документальної планової перевірки Приватного акціонерного товариства «Мега - ресурс» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотримання якого покладено на органи державної фіскальної служби за період з 01.01.2012 року по 31.12.2014 року, з питання дотримання вимог законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 року по 31.12.2014 року (т. 1 а.с. 58-180).

На підставі акта перевірки № 53/05-15-14-01-30791770 від 26.02.2016 р., відповідачем прийняті податкові повідомлення рішення:

- № 0000021401/56 від 17 березня 2016 року, відповідно до якого було встановлено порушення п.п. 271.1.1 п.271.1 ст. 271, п.п. 288.5.1, п.288.5 ст. 288 Податкового кодексу України та збільшено суму грошового зобовязання з орендної плати з юридичних осіб в сумі 538 621, 86 грн. та застосовані штрафні фінансові санкції в сумі 134 655,47 грн.;

- № 0000011401/53 від 17 березня 2016 року, відповідно до якого було встановлено порушення п.п. 14.1.36 п.14.1 ст. 14, п.п.134.1.1 п.134.1 ст. 134, п.п.135.5.4 п. 135.5 ст. 135, п.138.1, п.138.2, п.138.10, п.п.139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, п.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та збільшено суму грошового зобовязання з податку на прибуток в сумі 372 285 грн. та застосовані штрафні фінансові санкції в сумі 93 071,25 грн.;

- № 0000031401/54 від 17 березня 2016 року, відповідно до якого було встановлено порушення п.п. 14.1.181 п.14.1 ст. 14, п. 22.1 ст. 22, п. 198.1, п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України та збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 496 869 грн. та застосовані штрафні фінансові санкції в сумі 124 217,25 грн. ( т. 1 а.с. 27, 29-30).

При вирішенні справи, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно з підпунктом 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідно до п. 15.1. ст.15 Податкового кодексу України, платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Згідно підпункту 16.1.4. пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Порядок обчислення плати за землю регламентовано у статті 286 Податкового кодексу України. Так, п. 286.2. передбачено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Відповідно до статті 285 Кодексу базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік. Базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв'язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців).

Пунктом 102.1 ст. 102 Кодексу визначено, що контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов'язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання.

Згідно з п. 286.5 ст. 286 Податкового кодексу України нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку визначеному статтею 58 цього Кодексу.

Статтею 288 цього Кодексу передбачено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Платником орендної плати є орендар земельної ділянки.

Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем. Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу: не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки.

Підпунктом 271.1.1. пункту 271.1. статті 271 Податкового кодексу України передбачено, що базою оподаткування земельним податком є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом

Пунктом 271.2. ст. 271 ПКУ передбачено, що рішення рад щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок розташованих у межах населених пунктів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування нормативної грошової оцінки земель або змін (плановий період).

Згідно ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства ( ст. 628 Цивільного кодексу України).

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 269 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Договір набирає чинності з моменту його укладення. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.

Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Відповідно до ст. 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається. Якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

Згідно ст. 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

У разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються ( ст. 653 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 15 Закону України «Про оренду землі» ( в редакції на час виникнення спірних правовідносин) істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України ( 2755-17 ).

Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди ( ст. 21 Закону України «Про оренду землі»).

Статтею 15 Закону України «Про оцінку земель» (далі за текстом Закон) передбачені підстави для проведення оцінки земель. Так, підставою для проведення оцінки земель (бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок) є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Нормативна грошова оцінка земельних ділянок може проводитися також на підставі договору, який укладається заінтересованими особами в порядку, встановленому законом.

Стаття 18 вказаного Закону регламентує порядок проведення нормативної грошової оцінки земельних ділянок.

Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до державних стандартів, норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності.

Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться:

- розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення - не рідше ніж один раз на 5 - 7 років;

- розташованих за межами населених пунктів земельних ділянок сільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 5 - 7 років, а несільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 7 - 10 років.

Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться юридичними особами, які є розробниками документації із землеустрою відповідно до Закону України "Про землеустрій".

Статтею 20 вказаного Закону передбачено, що за результатами бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, а за результатами проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок складається звіт.

Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Також статтею 23 даного Закону передбачено, що технічна документація з бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок у межах населених пунктів затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Судом першої та апеляційної інстанцій встановлено, що на підставі рішення Краматорської міської ради від 24.04.2003 року № 9/ІV-71 та договору оренди земельних ділянок від 02.06.2003 року № 498, позивачу було надано в оренду земельні ділянки (всього 19 кадастрових номерів), загальною площею 9,8961 га за адресою м. Краматорськ, вул. Орджонікідзе, 5 (територія Краматорської ТЕЦ) під виробничою базою підприємства.

Грошова оцінка земельних ділянок становить 10565464, 05 грн ( т. 1 а.с. 220-221).

Згідно п. 2.3 Договору плата за землю сплачується орендарем у вигляді орендної плати виключно в грошовій формі у розмірі 105654, 64 грн.

У звязку з прийняттям Краматорською міською радою рішення від 12.03.2008 року № 18/V-12 «Про затвердження розмірів орендної плати за земельні ділянки на території м. Краматорська у відсотках від нормативної грошової оцінки земельних ділянок», між ТОВ «Краматорськтеплоенерго» та Краматорською міською радою 31.07.2008 року було укладено додаткову угоду № 727. згідно п.п. 1) пункту ІІ даної додаткової угоди було викладено в новій редакції абзац 1 п.2.3. договору оренди земельних ділянок, а саме: «Орендна плата за землю сплачується орендарем з 01.04.2008 року виключно у грошовій формі в розмірі 3 відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що становить за рік: (43,35х2,623х97233,0)х3% +(41,17х2,623х1728,0)х3% = 337280,48 грн.».

Термін дії даного договору до 24.04.2028 року ( т.1 а.с. 223-224).

Управлінням Держкомзему у м. Краматорську Донецької області забезпечувалось одержання землекористувачами та власниками землі довідок про земельну ділянку.

24.02.2010 року Краматорською міською радою прийнято рішення № 34/V-47 «Про затвердження нормативної грошової оцінки земель м. Краматорська» ( т. 1 а.с. 224).

Як вбачається з матеріалів справи, при обчисленні розміру орендної плати за землю за 2013, 2014 роки позивач керувався вихідними даними, вказаними у довідках (витяг з нормативної грошової оцінки) Управління Держкомзему у м. Краматорськ Донецької області № 1322, 1323, 1324, 1325, 1326, 1327, 1328, 1329, 1330, 1331, 1332, 1333, 1334, 1335, 1336, 1337, 1338, 1339, 1340 (т. 1 а.с. 225-243) від 04.06.2010 року, наданих позивачу Управлінням Держкомзему за власною ініціативою на підставі рішення Краматорської міської ради № 34/V-47 від 24.02.2010 року «Про затвердження нормативної грошової оцінки земель м. Краматорська».

Безпосередньо позивачу інші довідки про нормативну грошову оцінку землі, ніж ті, що були надані у 2010 році не надавались.

Крім того, відповідно до п. 4 Договору зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін.

З матеріалів справи вбачається, що зміни до зазначеного Договору не вносились.

Позивачем на протязі 2013, 2014 років орендна плата обчислювалась за договором оренди на підставі норм грошової оцінки (згідно технічної документації), що відображено у податкових деклараціях.

У податкових деклараціях за 2013, 2014 роки, як і в податкових деклараціях за 2011, 2012 роки, при обчисленні сум земельного податку позивач користувався нормативною грошовою оцінкою, зазначеною у довідках від 04.06.2010 року.

За таких обставин, відповідачем безпідставно здійснено перерахунок орендної плати за 2013 та 2014 роки та винесене податкове повідомлення-рішення від 17.03.2016 року № 0000021401/56.

Така позиція суду узгоджується з висновком постанови Верховного Суду України від 18 травня 2016 року у справі № 6-325цс16, з якої вбачається, що нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про оренду землі» зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін.

Згідно ст. 244-2 КАС України висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Щодо законності прийняття податкових повідомлень-рішень від 17.03.2016 року № 0000011401/53 та № 0000031401/54, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, в тому числі, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (абз. 1 п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України).

У відповідності до норм п. 198.1 а) вищезазначеного нормативно-правового акту, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України).

П. 201.10 зазначеного нормативно-правового акту передбачено, що підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, є податкова накладна, яка видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV).

Відповідно до статті 1 цього Закону первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов'язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Згідно зі статтею 1 Закону № 996-ХIV господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом частин першої та другої статті 9 Закону № 996-ХIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Матеріалами справи підтверджено, що між позивачем (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Краматорськтеплоенерго» (орендар) був укладений договір від 22 вересня 2009 року про оренду нерухомого майна, відповідно до якого орендодавець зобовязується передати орендареві у строкове платну користування обєкти оренди: будівлю їдальні, будівлю теплопункту, будівлю головного корпусу з димовою трубою та градирнею, будівлю головного распредустрою з головним щитом управління, будівлю хімводоочистки, будівлю контори СУ ВР, будівлю матеріального складу, будівлю пральної, будівлю ремонтно-механічної майстерні, будівлю складу запасних частин, будівлю складу СУ ВР, будівлю складу тепломеханічного обладнання, будівлю складу палива, будівлю службового корпусу, будівлю сховища, будівлю очисних споруд водогрійних котлів, будівлю тепломонтажної майстерні (т. 2 а.с. 57-65).

Факт передачі нерухомого майна за договором оренди підтверджується актом прийому передачі нерухомого майна в оренду від 22 вересня 2009 року (т. 2 а.с. 66).

18 січня 2008 року та 02.01.2014 року між позивачем (Виконавець) та ТОВ «Краматорськтеплоенерго» (Замовник) також укладено договори про надання послуг, відповідно до яких, в порядку та на умовах, визначених цими договорами, виконавець зобовязується щомісячно за плату надавати замовнику послуги з перекачки води у магістральний трубопровід, а замовник зобовязується приймати та оплачувати надані послуги ( т. 2 а.с. 82-93).

Позивач також звертався до ТОВ «Краматорськтеплоенерго» з листом щодо продажу матеріалів для ремонту свого обладнання, оскільки ТОВ «Краматорськтеплоенерго» є ліцензіатом з виробництва теплової енергії на теплоелектроцентралях, когенераційних установках та установках з використанням нетрадиційних або поновлювальних джерел, виробництва електричної енергії, постачання електричної енергії за нерегульованим тарифом, постачання та транспортування теплової енергії ( т. 2 а.с. 163-164, 181-182, 198-199, 218, 236-237, т. 3 а.с. 21, а.с. 31, а.с. 38, а.с. 48, 64, 80, 92, 108, 121, 131,140, 156, 166).

В результаті реалізації взаємовідносин між позивачем та ТОВ «Краматорськтеплоенерго» за договором про надання послуг № 2784 від 02.01.2014 року та відносин купівлі-продажу матеріалів для обслуговування і ремонту теплофікаційних установок, між сторонами виникли взаємні однорідні вимоги, що підтверджується видатковими накладними, податковими накладними ( т. 2 а.с. 166-169, 184-186, 198-199, 201-207, 220-224, 239-244, т. 3 а.с. 3-4, 23, 33-34, 40-41, 49, 66-67, 82-83, 94-95, 110-111, 123-124, 133-134, 145-146, 158-159, 168-169).

Крім того, є акти списання, які підтверджують проведення позивачем ремонту свого обладнання з урахуванням здійснених відносин купівлі-продажу.

В матеріалах справи в наявності Акти про зарахування зустрічних однорідних вимог між ПрАТ «Мега-ресурс» та ТОВ «Краматорськтеплоенерго». Розмір зустрічних однорідних вимог, які погашаються за вищезазначеними зобов'язаннями, становить 43510, 67 грн.

Вищенаведені докази свідчать про фактичне здійснення фінансово-господарських операцій між позивачем та ТОВ «Краматорськтеплоенерго».

Між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Краматорська будівельно - монтажна компанія» укладено договір підряду № 101/09 від 01.03.2012 року, який визначає засади та основні механізми договірних взаємовідносин між сторонами з приводу якісного, надійного та своєчасного ремонту підрядником обладнання замовника, що вказане у додатку № 1, який є невідємною частиною цього договору для надійної та стабільної експлуатації обладнання замовником ( т. 3 а.с. 192-195).

Факт надання послуг за цим договором підтверджується наданими Товариством з обмеженою відповідальністю «Краматорська будівельно - монтажна компанія» актами здачі - прийняття матеріальних цінностей, актами приймання - здавання з ремонту обладнання, заявами на виконання робіт, податковими накладними, актами дефектів, листами про надання перепусток, довідками про вартість виконаних будівельних робіт, актами виконаних робіт (т. 3 а.с. 197-226, т. 4 а.с. 1-65).

Розрахунки між сторонами за договором проводились у безготівковій формі, що підтверджується банківськими виписками.

Між позивачем (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Сфераенерго» (підрядник) укладений договір підряду № 5 від 06 серпня 2012 року відповідно до якого, замовник доручає, а підрядник зобовязується на свій ризик, із своїх матеріалів та матеріалів замовника, своїм обладнанням виконати та здати замовнику в установлений цим договором строк закінчені підрядні роботи ( т. 4 а.с. 74-78).

Факт надання послуг за договором підряду № 5 від 06 серпня 2012 року підтверджується наданими Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Сфераенерго» актами здачі прийняття матеріальних цінностей, актами приймання здавання з ремонту обладнання, заявами на виконання робіт, податковими накладними (т.4 а.с. 80 т.4. а.с. 110).

Розрахунки між сторонами за договором проводились у безготівковій формі, що підтверджується банківськими виписками.

Також, між позивачем (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Сфераенерго» (підрядник) укладений договір підряду від 28 грудня 2012 року відповідно до якого, замовник доручає, а підрядник зобовязується на свій ризик, із своїх матеріалів та матеріалів замовника, своїм обладнанням виконати та здати замовнику в установлений цим договором строк закінчені підрядні роботи.

11 березня 2013 року у зв'язку із збільшенням обсягу робіт по Договору підряду від 28.12.2013 року сторони прийшли до згоди доповнити Договір розділом 12 «Виконання додаткових робіт по Договору» ( т. 4 а.с. 120).

Факт надання послуг за договором підряду від 28 грудня 2012 року підтверджується наданими Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Сфераенерго» актами списання матеріалів для виконання ремонтних робіт, актами приймання виконаних будівельних робіт, заявами на виконання робіт, актами дефектів, листами про надання пропусків, довідками про вартість виконаних робіт, податковими накладними ( т. 4 а.с. 80-102, 121-128, 136-140, 156-162).

Розрахунки між сторонами за договором проводились у безготівковій формі, що підтверджується банківськими виписками.

Судом встановлено, що між позивачем (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Спецремонт» (підрядник) укладений договір підряду № 7 від 16 січня 2013 року відповідно до якого, замовник доручає, а підрядник зобовязується на свій ризик, із своїх матеріалів та матеріалів замовника, своїм обладнанням виконати та здати замовнику в установлений цим договором строк закінчені підрядні роботи ( т. 4 а.с. 171-175).

Також між позивачем (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Спецремонт» (підрядник) був укладений договір підряду № 14 від 03 липня 2013 року відповідно до якого, цей договір визначає засади та основні механізми договірних взаємовідносин між сторонами з приводу якісного, надійного, та своєчасного ремонту підрядником обладнання теплофікаційних установок замовника, що вказане у додатку № 1, який є невідємною частиною цього договору для надійної та стабільної експлуатації обладнання замовником ( т. 4 а.с. 217-220).

Факт надання послуг за вищезазначеними договорами підтверджується наданими актами дефекації, актами приймання-передачі, актами приймання виконаних робіт, актом приймання - здачі з ремонту, заявкою на виконання ремонтних робіт та податковими накладними (т. 2 а.с. 177-180, 194, т. 4 а.с. 177-181, 188-195, 203-209, 222-250, т.5. а.с. 1-89, 104-136, 147- 163).

Розрахунки між сторонами за договором проводились у безготівковій формі, що підтверджується банківськими виписками.

10 січня 2014 року між позивачем та ТОВ «Укрстройпром» укладений договір підряду № 3 від 10.01.2014 року, відповідно до якого у 2014 році ТОВ «Укрстройпром» відповідно до завдань на виконання ремонтних робіт, виданих замовником, постійно забезпечував своєчасне та якісне виконання робіт по механічній обробці деталей або їх виготовленню, по ремонту обладнання, установок та будь-якого іншого обладнання, яке розташовано за адресою: м. Краматорськ Донецької області, вул. Орджонікідзе, буд. 5 ( т. 5 а.с. 183-186).

Факт надання послуг за договором підряду № 3 від 10.01.2014 року підтверджується наданими Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрстройпром» актами дефекації, актами приймання виконаних робіт, актом прийому - здачі з ремонту, заявою на виконання ремонтних робіт та податковими накладними (т. 5 а.с. 190-227, 235-250, т.6. а.с. 1- 171).

Розрахунки між сторонами за договором проводились у безготівковій формі, що підтверджується банківськими виписками.

Судом встановлено, що між позивачем (замовник) та фізичною особою підприємцем ОСОБА_6 (виконавець) укладений договір про виконання робіт з ремонту електрообладнання № 18 від 10 лютого 2012 року відповідно до якого, виконавець бере на себе зобовязання виконати роботи з ремонту електрообладнання замовника.

Також, між позивачем (замовник) та фізичною особою підприємцем ОСОБА_6 (виконавець) укладений договір про виконання робіт з ремонту електрообладнання від 12.02.2014 року № 6, відповідно до якого виконавець бере на себе зобовязання виконати роботу з ремонту електродвигуна замовника ( т. 6 а.с. 178-179).

Факт надання послуг за договорами № 18 від 10 лютого 2012 року та № 6 від 12 лютого 2014 року підтверджується наданими фізичною особою підприємцем ОСОБА_6 актами приймання виконаних робіт, акт прийому - здачі у ремонт, актами приймання-передачі із ремонту, податковими накладними (т.6 а.с. 180-188, 196-202, 212-218).

Розрахунки між сторонами за договором проводились у безготівковій формі, що підтверджується банківськими виписками.

31 жовтня 2012 року між позивачем та Комунальним підприємством «Міст» укладений договір оренди майна комунальної власності територіальної громади міста Краматорська, а саме 43/100 часток нежитлової будівлі, що розташована за адресою: м. Краматорськ, вул. 19 Партзїзду, 29, площею 438,4 м. кв., що підтверджується актом приймання-передачі в оренду ( т. 6 а.с. 230-236).

Пунктом 5.4 договору оренди майна комунальної власності передбачено, що орендар зобов'язується забезпечувати збереження орендованого майна, запобігати його пошкодженню і псуванню.

На виконання даної умови договору оренди, а також з урахуванням відсутності у штаті підприємства охоронців, між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «АГЕНЦІЯ БОЗ» укладено договір про надання охоронних послуг № 13 «а» від 01 січня 2013 року ( т. 6 а.с. 239-242).

Факт надання послуг за договором про надання охоронних послуг № 13 «а» від 01 січня 2013 року підтверджується актами надання послуг, податковими накладними (т.6 а.с. 244-245, т. 7 а.с. 1-196).

Розрахунки між сторонами за договором проводились у безготівковій формі, що підтверджується банківськими виписками.

Укладання зазначених договорів цілком відповідає предмету діяльності Товариства, а саме, зокрема, купівля-продаж електричної енергії, теплової енергії, виробництво енергоресурсів, постачання пари та гарячої води та інше відповідно до Статуту ( т.1 а.с. 34-46).

Інформація про зазначені вище господарські операції відображена позивачем у податкових деклараціях.

Таким чином, судом першої інстанції правильно зазначено, що факт здійснених господарських операцій підтверджується відповідними договорами, податковими та видатковими накладними, актами списання, приймання-передачі, платіжними документами, реєстрами виданих та отриманих податкових накладних, картками рахунків. Зауважень щодо невідповідного оформлення первинних документів, наданих до перевірки, акт відповідача не містить.

Надані до суду першої інстанції копії первинних документів також відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Посилання відповідача на відсутність товарно-транспортних накладних, як на доказ відсутності фактичного здійснення господарських операцій, колегія суддів вважає безпідставними та необґрунтованими, оскільки товарно-транспортна накладна за своєю суттю є підтвердженням придбання автотранспортних послуг і єдиною підставою для включення до складу валових витрат сплачених сум за автотранспортні послуги. Відсутність товарно-транспортної накладної свідчить про відсутність підстав для віднесення до складу валових витрат за автотранспортні послуги, а не витрат з придбання товарів. Відсутність товарно-транспортних накладних не є перешкодою для формування підприємством податкового кредиту по податку на додану вартість та не свідчить про відсутність фактичного здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом, оскільки наявність чи відсутність товарно-транспортних накладних є лише дотриманням чи порушенням тільки правил перевезень автомобільним транспортом, які не пов'язані з дотриманням вимог податкового законодавства.

Не мають значення саме для цілей оподаткування також й документи, що підтверджують якість отриманих товарно-матеріальних цінностей.

Зазначені норми податкового законодавства надають підстави вважати, що товарно-транспортні накладні та документи, що підтверджують якість товарів за умови наявності інших документів, що підтверджують фактичне здійснення господарської операції, не є обов'язковим документом для обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, та не входить до переліку документів, які платники податків зобов'язані складати для ведення обліку для цілей оподаткування.

Таким чином, у позивача в наявності є первинні документи які складені відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність Україні» та підтверджують факт отримання товару, здійснення витрат, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування з податку на прибуток, та правильність формування податкового кредиту.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що прийняття відповідачем податкових повідомлень - рішень Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління ДФС у Донецькій області № 0000021401/56 від 17.03.2016 року, № 0000011401/53 від 17.03.2016 року, № 0000031401/54 від 17.03.2016 року є протиправним та підлягає скасуванню.

Згідно п. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду не вбачається.

З огляду на вищезазначене та керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 18 травня 2016 року у справі № 805/899/16-а - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі.

Ухвала у повному обсязі виготовлена 29 липня 2016 року.

Головуючий суддя С.В.Жаботинська

Судді І.А.Васильєва

Е.Г.Казначеєв