Рішення

від 25.07.2016 по справі 910/9344/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.07.2016Справа №910/9344/16 За позовом Житлово-будівельного кооперативу "Молодіжний"

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про стягнення 157 440,15 грн.

Суддя Грєхова О.А.

Представники сторін:

від позивача: Пономаренко В.І., за довіреністю, Неклюдов Ф.І., за довіреністю

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Житлово-будівельний кооператив «Молодіжний» звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення збитків у розмірі 90 000, 00 грн. та неустойки у розмірі 67440,15 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем зобов'язань за договором будівельного підряду № 2704 від 27.04.2015 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.05.2016 порушено провадження по справі №910/9344/16, розгляд справи призначено на 13.06.2016.

Представник позивача в судовому засіданні 13.06.2016 підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач в засідання господарського суду 13.06.2016 своїх представників не направив, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином.

Враховуючи нез'явлення відповідача в судове засідання, а також ненадання сторонами витребуваних документів, господарський суд відклав розгляд справи на 18.07.2016.

У судове засідання 18.07.2016 представник позивача з'явився, представник відповідача не з'явився.

Враховуючи те, що представник відповідача у судове засідання 18.07.2016 не з'явився, а також у зв'язку із невиконанням сторонами вимог ухвал Господарського суду міста Києва, розгляд справи було відкладено на 25.07.2016.

У судове засідання 25.07.2016 представники позивача з'явились, надали усні пояснення по суті спору, позовні вимоги, підтримали в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання 25.07.2016 не з'явився.

Відповідно до п. 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

На виконання вимог ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судового засідання, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 82 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 25.07.2016 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

27.04.2015 р. між Житлово-будівельним кооперативом «Молодіжний» та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 укладено договір будівельного підряду № 2704, за умовами якого відповідач зобов'язався власними та/або залученими коштами, силами і засобами здійснити утеплення стінових панелей третьої секції будинку Житлово-будівельного кооперативу «Молодіжний» за адресою: м. Київ, пр. Перемоги, 43 б у термін до 26.06.2015 р.

Відповідно до п.п. 2.1., 2.3. договору вартість робіт за договором складає 173 169, 90 грн. Оплата робіт здійснюється шляхом поетапної передоплати (авансових платежів).

Відповідно до п. 4.2. договору за несвоєчасне закінчення робіт, відповідач сплачує позивачу неустойку у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від загальної суми всього обсягу робіт за договором за кожен день прострочення.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору № 2704 від 27.04.2015 р. позивач перерахував на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 грошові кошти (попередня оплата) у розмірі 90 000, 00 грн., що підтверджується наявними у справі платіжними дорученнями.

19.11.2015 р. позивач звернувся до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з листом від 18.11.2015 р. про відмову від договору № 2704 від 27.04.2015 р. та повернення попередньої оплати у розмірі 90 000, 00 грн.

Відомостей щодо надання відповідачем відповіді на вказаний лист або перерахування грошових коштів на користь Житлово-будівельного кооперативу «Молодіжний» матеріали справи не містять.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач стверджує, що Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 обумовлені договором № 2704 від 27.04.2015 р. роботи не виконала, у зв'язку з чим Житлово-будівельний кооператив «Молодіжний» відмовився від договору та просить стягнути з відповідача збитки у розмірі 90000, 00 грн. у судовому порядку.

Крім того, Житлово-будівельний кооператив «Молодіжний» просить стягнути з відповідача неустойку за прострочення виконання робіт за договором № 2704 від 27.04.2015 р. у розмірі 67440,15 грн.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд відзначає наступне.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору та встановлюються письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів, а також поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі.

Відповідно до ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

У відповідності до ст. 846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Договором, відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами ст.ст. 3, 629 Цивільного кодексу України цивільне законодавство ґрунтується на принципах справедливості, добросовісності та розумності та передбачає обов'язковість виконання договірних зобов'язань.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Тож, в силу положень Цивільного кодексу України договірні зобов'язання є обов'язковими для виконання сторонами у порядку та у строк, визначений відповідним договором, або законом.

Виходячи із умов договору № 2704 від 27.04.2015 р. кінцевим терміном виконання відповідачем обумовлених договором робіт є 26.06.2015 р.

В той же час, матеріали справи не містять документально підтверджених відомостей щодо виконання відповідачем повного обсягу робіт визначеного договором № 2704 від 27.04.2015 р.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

При цьому, відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Статтею 849 Цивільного кодексу України встановлено, що замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника. Якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

Відтак, за правилами наведеної норми, внаслідок невиконання підрядником обумовлених договором робіт, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

Про стягнення саме збитків у разі порушення договору підряду вказує також Верховний Суд України у постанові від 14.10.2014 р. № 3-129гс14 та Вищий господарський суд України у постанові № 922/2430/13 від 22.01.2014 р. та оглядовому листі від 18.02.2013 р. № 01-06/374/2013 «Про практику вирішення спорів, пов'язаних із виконанням договорів підряду (за матеріалами справ, розглянутих у касаційному порядку Вищим господарським судом України)».

Судом встановлено, що 19.11.2015 позивач направив на адресу відповідача лист-повідомлення про відмову від договору.

У зазначеному листі-повідомленні позивач зазначив, що відмовляється від договору на підставі ч. 2 ст. 849 ЦК України та повідомив відповідача, що договір вважається припиненим з моменту отримання відповідачем даного листа.

Вказаний лист-повідомлення про відмову від договору відповідач отримав 08.12.2015, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Згідно з ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 2 ст. 849 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

Частиною третьою статті 651 ЦК України передбачено, що у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Відповідно до частини другої статті 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

В свою чергу, матеріали справи не містять жодного доказу на підтвердження належного виконання відповідачем своїх обов'язків за Договором у строк визначений сторонами, а саме до 26.06.2015.

Оскільки позивач на підставі частини другої статті 849 ЦК України відмовився від договору, надіславши відповідачу лист-повідомлення про відмову від договору, і така одностороння відмова від договору не потребує узгодження з підрядником, то договір є розірваним.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України № 5010/1495/2011-18/65 від 23.05.2012 та п. 3 Оглядового листа Вищого господарського суду України «Про практику вирішення спорів, пов'язаних із виконанням договорів підряду (за матеріалами справ, розглянутих у касаційному порядку Вищим господарським судом України» № 01-06/374/2013 від 18.02.2013.

Таким чином, зобов'язання сторін припинилися, а наявності обставин, передбачених ч. 2 ст. 850 ЦК України, які давали б підряднику право вимагати від замовника плати за виконану частину роботи, судом не встановлено, як і не встановлено факту виконання будь-яких робіт за Договором.

Статтею 16 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків.

Аналогічні норми містяться також в статті 20 Господарського кодексу України, якою встановлено, що кожний суб'єкт господарювання має право на захист своїх прав і законних інтересів, зокрема шляхом відшкодування збитків.

Частиною 2 статті 217 ГК України визначено, що у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків, штрафні та оперативно-господарські санкції.

Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України, збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно із ч. 1 ст. 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Частиною 2 статті 224 Господарського кодексу України, передбачено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відтак, збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси, як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних кредитором доходів, які б він одержав, якби зобов'язання було виконано боржником.

Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності. Притягнення до цивільно-правової відповідальності можливо лише при наявності певних, передбачених законом умов.

Зі змісту статті 611 Цивільного кодексу України випливає, що відшкодування збитків є встановленим договором або законом правовим наслідком, що настає у разі порушення зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 623 Цивільного кодексу України, боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Отже, враховуючи вищевикладене, у разі невиконання або неналежного виконання підрядником обов'язків за договором підряду замовник має право вимагати відшкодування збитків.

З огляду на вищенаведені норми законодавства та встановлений судом факт невиконання відповідачем зобов'язання щодо виконання повного обсягу робіт та у строки, передбачені договором, суд дійшов висновку, що витрати позивача у розмірі 90000,00 грн., які були здійснені у вигляді передоплати по договору №2704 від 27.04.2015 у даному випадку є збитками.

Наведені висновки суду узгоджуються із позицією Вищого господарського суду України у постановах від 15.04.2013 у справі №5023/4479/12, від 22.06.2012 у справі № 8/464.

Враховуючи вищевстановлені обставини, вимога позивача про стягнення з відповідача збитків в розмірі 90000,00 грн. є правомірною та обґрунтованою, у зв'язку із чим підлягає задоволенню.

Крім стягнення збитків, позивач просить суд, у зв'язку із простроченням виконання відповідачем робіт по договору, на підставі п. 4.2 договору та статей 546, 549 ЦК України стягнути з відповідача 67 440,15 грн. неустойки.

Однак, судом встановлено, що позивачем вже заявлялись вимоги про стягнення з відповідача неустойки у зв'язку із простроченням виконання відповідачем робіт по спірному Договору у справі № 910/32182/15.

Як вбачається зі справи № 910/32182/15 позивачем заявлялись вимоги про стягнення неустойки в розмірі 42 224,99 грн. за період з 26.06.2015 по 15.12.2015, в свою чергу, у даній справі позивача розраховує неустойку за період з 26.06.2015 по 14.04.2016.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.03.2016 у справі № 910/32182/15, яке вступило в законну силу, у задоволенні позову відмовлено, зокрема у стягненні неустойки в розмірі 42 224,99 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

Згідно з п. 4.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» N 18 від 26 грудня 2011 року припинення провадження у справі на підставі пункту 2 частини другої статті 80 ГПК можливе за умов, якщо рішення господарського суду або іншого органу, який вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, набрало законної сили, не змінено і не скасовано у відповідній частині в передбаченому законом порядку. За відсутності таких умов заінтересована особа вправі звернутися з позовом до господарського суду на загальних підставах.

Таким чином, оскільки вже є рішення Господарського суду міста Києва від 02.03.2016, про той же предмет, з тих же підстав і між тими ж сторонами, а саме про відмову у стягненні неустойки в розмірі 42 224,99 грн. за період 26.06.2015 по 15.12.2015, за який у даній справі позивачем також заявлено вимогу про стягнення неустойки, суд дійшов висновку про необхідність припинення провадження у справі в частині вимог про стягнення 42 224,99 грн. неустойки за період з 26.06.2015 по 15.12.2015.

Що ж до вимог про стягнення 25 215,16 грн. неустойки за період з 16.12.2015 по 14.04.2016, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Частиною 2 ст. 551 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Як вбачається з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 4.2 договору за несвоєчасне закінчення робіт проти термінів, передбачених цим Договором підрядник сплачує замовнику неустойку в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від загальної суми всього обсягу робіт за даним Договором за кожний день прострочення.

Однак, оскільки договір було розірвано в односторонньому порядку, з урахуванням наведених позивачем строків нарахування неустойки, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимоги позивача про стягнення неустойки у розмірі 25 215,16 грн., оскільки зазначене нарахування здійсненне позивачем поза строком дії Договору.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача збитків з урахуванням неустойки в загальному розмірі 157 440,15 грн. підлягають частковому задоволенню в розмірі 90 000,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з ч. 5 ст. 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за послуги адвоката, покладаються при задоволенні позову на відповідача.

На підтвердження понесених позивачем витрат на послуги адвоката, представником позивача було надано суду належним чином засвідчені копії Договору про надання правової допомоги № 11-11/15 від 11.15.2015, акт приймання-передачі наданих послуг № 1 від 06.05.2016, квитанція № 053566, видатковий касовий ордер від 06.05.2016 Ордер серія КС № 149478 та Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

З вказаних документів вбачається, що позивачем за послуги адвоката, пов'язані з даною справою, було сплачено 10 800,00 грн., а отже, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на послуги адвоката в сумі 6 228,36 грн., оскільки позов підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст. 4 3 , 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер картки платника податків: НОМЕР_1) на користь Житлово-будівельного кооперативу "Молодіжний" (03057, м. Київ, проспект Перемоги, будинок 43-Б; ідентифікаційний код: 22884152) збитки в розмірі 90 000 (дев'яносто тисяч) грн. 00 коп., витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 350 (одна тисяча триста п'ятдесят) грн. 00 коп. та витрати на послуги адвоката в розмірі 6 173 (шість тисяч сто сімдесят три) грн. 77 коп.

3. Провадження у справі № 910/9344/16 в частині стягнення неустойки в розмірі 42 224,99 грн. припинити.

4. В іншій частині позову відмовити.

5. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 29.07.2016.

Суддя О.А. Грєхова