Рішення

від 28.07.2016 по справі 315/1282/15-ц

ГУЛЯЙПІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 315/1282/15-ц

Номер провадження № 2/315/55/16

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2016 року м. Гуляйполе

Гуляйпільський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді - Романько О.О.,

за участю секретаря судового засідання - Притули Я.В.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

представника третьої особи - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Гуляйполе цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до товариства з обмеженою відповідальністю «Приютне» в особі директора ОСОБА_5, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на боці відповідача: Гуляйпільська районна державна адміністрація Запорізької області, Головне територіальне управління юстиції у Запорізькій області, фермерське господарство «Зерносвіт» в особі голови ОСОБА_6, про визнання недійсним договору оренди землі, -

ВСТАНОВИВ:

11 грудня 2015 року позивач звернулася до суду з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю «Приютне» в особі директора ОСОБА_5, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на боці відповідача: Гуляйпільське районне управління юстиції Запорізької області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на боці позивача: фермерське господарство «Зерносвіт» в особі голови ОСОБА_6, про визнання недійсним договору оренди землі.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що в зв'язку з тим, що наприкінці 2010 року між нею відповідачем було укладено договір оренди земельної ділянки площею 9,0098 га з кадастровим НОМЕР_1, розташованої на території Приютненської сільської ради Гуляйпільського району Запорізької області, що належить їй на праві приватної власності, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку НОМЕР_2 виданий їй 05.07.2010 року головою Гуляйпільської районної державної адміністрації ОСОБА_7 та начальником відділу Держкомзему у Гуляйпільському районі ОСОБА_8 і зареєстрованим реєстратором Гуляйпільського РВ ОСОБА_9 27.08.2010 року.

Далі в позові зазначила, що вказаний договір оренди було укладено терміном на 5 років, тобто до 01.01.2015 року. До моменту укладення цього договору, вказана земельна ділянка і раніше перебувала в оренді відповідача, оскільки договір оренди було раніше укладено з її батьком - ОСОБА_10, який помер у 2009 році і вона успадкувала вказану земельну ділянку після його смерті.

На протязі строку оренди вона отримувала орендну плату за користування відповідачем її земельною ділянкою, але наміру продовжувати термін дії цього договору не мала, оскільки по закінченню вказаного терміну планувала укласти договір оренди своєї землі з іншим орендарем - ФГ «Зерносвіт», в особі голови ОСОБА_6.

Як слідує далі з позовної заяви, оскільки термін дії строку оренди із відповідачем закінчувався 01.01.2015 року, то 30.12.2014 року нею було підписано договір оренди землі з ФГ «Зерносвіт» в особі голови ОСОБА_6, який повинен був зареєструвати його на початку 2015 року у реєстраційній службі Гуляйпільського РУЮ Запорізької області і таким чином він вступив би в свою законну силу після його державної реєстрації, тобто після 01.01.2015 року.

Однак, як зазначає позивач, виявилося, що право оренди на її земельну ділянку зареєстроване 21.02.2015 року реєстраційною службою Гуляйпільського районного управління юстиції Запорізької області на підставі фіктивного договору оренди землі від 15.01.2015 року, начебто укладеного між нею та відповідачем, про що в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно вчинено запис за № 8813014.

Вважає, що вказана реєстрація договору оренди землі істотно порушує її права та законні інтереси, оскільки вказаний договір вона не укладала, а отже, він вважається неукладеним, що підтверджується також наступними обставинами. З огляду на вказаний договір оренди землі від 15.01.2015 року вбачається, що він начебто укладений з ОСОБА_4, чого не могло бути, оскільки 26.10.2013 року вона зареєструвала шлюб з ОСОБА_12 та отримала нове шлюбне прізвище «ОСОБА_4», а також на основі свідоцтва про шлюб отримала новий паспорт громадянки України, де її прізвище зазначено як «ОСОБА_4». У зв'язку зі шлюбом та зміною прізвища вона з 26.10.2013 року змінила також свій особистий підпис, що видно також з її підпису в паспорті та на договорі оренди від 30.12.2014 року, укладеному між нею та ФГ «Зерносвіт», де чітко видно, що її особистий підпис у паспорті та у вказаному договорі повністю відрізняються від зробленого кимось підпису у договорі оренди землі від 15.01.2015 року, начебто укладеного між нею та відповідачем.

Також, як зазначає далі в позові позивач, у фіктивному договорі від 15.01.2015 року, начебто укладеному між нею та відповідачем, у розділі «Реквізити сторін» в графі «Орендодавець» зазначений ще її старий, вже недійсний з 21.11.2013 року паспорт НОМЕР_3, який їй видавався Мелітопольським МВ УМВС України в Запорізькій області, тоді як новий паспорт від 21.11.2013 року вже було видано Мелітопольським МВ УГМС України в Запорізькій області, тобто вже підрозділом Міграційної служби, а не МВС. Крім того, у вказаному договорі зазначена ще її стара адреса проживання: АДРЕСА_1, тоді як з 08.08.2014 року вона офіційно зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_4. Також, акт приймання-передачі об'єкта оренди та акт визначення зовнішніх меж земельної ділянки в натурі, що є додатками до фіктивного, на думку позивача, договору, не містять у собі дат виконання цих дій, а відмітка про реєстрацію права оренди, зроблена реєстраційною службою Гуляйпільського РУЮ - взагалі знаходиться на окремому аркуші паперу в самому кінці, після усіх додатків до договору, тоді як ця відмітка повинна міститися на самому бланку договору оренди землі - оскільки вона повинна підтверджувати державну реєстрацію самого договору, а не його додатків, а вданому випадку ця відмітка взагалі нічого не підтверджує, оскільки вона виконана на окремому аркуші паперу, без зазначення - чиї речові права вона взагалі підтверджує. При цьому вказаний договір містить у самому бланку спеціально відведене місце для відмітки про його реєстрацію, розташоване нижче місця для підписів сторін договору, але чомусь реєстраційна служба цим місцем не скористалась і воно лишилось незаповненим.

Далі в тексті позову позивач вказала, що у зв'язку з реєстрацією її шлюбу та заміною паспорта нею були внесені зміни до Державного земельного кадастру, і у Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 03.02.2015 року № НВ-2301305072015 та у Витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 02.02.2015 року № 0583 її прізвище у графах «власник земельної ділянки» зазначене як «ОСОБА_4», а не «ОСОБА_4».

Вважає, що за таких обставин фіктивний договір, начебто укладений між нею та відповідачем 15.01.2015 року формально не може вважатися укладеним, оскільки його ніхто не укладав та він не відповідає істотним умовам самого Договору та волевиявленню орендодавця при вчиненні цього правочину.

Вважає, що відповідач незаконно утримує та продовжує утримувати у себе її майно без належних на те правових підстав за недійсним правочином і всупереч її волевиявленню, користується та володіє її майном, а саме земельною ділянкою площею 9,0098 га, що належить їй на праві приватної власності, незаконно зареєструвавши своє право на оренду її майна в органах реєстраційної служби. Крім того, відповідач не повертає належне їй майно, яке оцінено у відповідності до Витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки у 201881,00 грн., чим грубо порушує її права та законні інтереси, спричиняє їй значні матеріальні збитки, в зв'язку з чим вона змушена звернутись до суду за захистом своїх прав, оскільки повернути їй земельну ділянку у добровільному порядку відповідач відмовляється.

Просить суд визнати договір оренди землі від 15.01.2015 року, укладений між нею та відповідачем, земельної ділянки площею 9,0098 га з кадастровим номером НОМЕР_1, розташованої на території Приютненської сільської ради Гуляйпільського району Запорізької області, що належить їй на праві приватної власності на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку НОМЕР_2, виданим їй 05.07.2010 року головою Гуляйпільської районної державної адміністрації ОСОБА_7 та начальником відділу Держкомзему у Гуляйпільському районі ОСОБА_13 і зареєстрованим реєстратором Гуляйпільського РВ ОСОБА_9 27.08.2010 року недійсним.

Представником відповідача ОСОБА_5, були надані суду заперечення проти позовної заяви про визнання недійсним договору оренди землі (а.с. 58-59), де вона зазначила, що не погоджується з позовними вимогами виходячи з наступного. ОСОБА_4 дійсно уклала оспорюваний нею договір оренди землі. Її посилання на те, що вона зареєструвала шлюб у 2013 році жодним чином не стосуються укладеного нею договору оренди землі, оскільки в липні 2013 року вона надавала свій паспорт на прізвище «ОСОБА_4». Про те, що нею змінено прізвище, нічого не говорила, хоча хвалилася, що буде виходити заміж. При ознайомленні з договором оренди позивач жодних зауважень не виказала, нічого не сказала про зміну паспорта та прізвища. Оскільки вони знали позивача як ОСОБА_4, її особу їм встановлювати потрібно не було, а тому оригінал паспорта від неї ніхто не вимагав. Твердження позивача, що вона змінила свій особистий підпис є лише її словами і посилання на укладений договір з ФГ «Зерносвіт» може бути свідомим кроком позивача для отримання орендної плати наперед від кількох орендарів за один і той же період оренди. ОСОБА_4 31.07.2013 року отримала від ТОВ «Приютне» орендну плату наперед на два роки за період 2014-2015 роки. При цьому вона пояснювала, що згодна на укладення нового договору оренди за умови, якщо можна буде виплатити їй орендну плату наперед за декілька років. Про те, що нею укладено договір оренди своєї земельної ділянки з іншими особами, позивач керівництво Товариства не повідомляла. Вважає, що сам факт отримання позивачем орендної плати за оренду землі в 2015 році є підтвердженням того, що вона бажала продовжувати здавати в оренду землю ТОВ «Приютне». Позивач повідомляє, що в добровільному порядку відповідач відмовляється повернути їй земельну ділянку, але нічим свої слова не підтверджує, суперечить сама собі, оскільки отримавши в 2013 році орендну плату за 2015 рік від ТОВ «Приютне», з її ж слів, вже 30.12.2014 року укладає договір оренди земельної ділянки на 2015 рік з ФГ «Зерносвіт». При цьому вона не повернула отриману наперед орендну плату ТОВ «Приютне». Вважає, що позивач, отримавши від неї як керівника Товариства відмову у виплаті орендної плати за 2016-2017 роки, пішла та уклала договір оренди з ФГ «Зерносвіт», не повідомивши останнім про те, що вже уклала договір з ТОВ «Приютне» та отримала від орендаря орендну плату за 2015 рік. Вважає договір оренди землі між ТОВ «Приютне» та позивачем дійсним та укладеним, таким, що відповідає вимогам ст. 203 ЦК України. Підписи в договорі оренди поставлені виключно самостійно позивачем без будь-якого примусу та відповідали її волі, отримання орендної плати підтверджується свідками. Просить відмовити позивачу в задоволенні позову повністю.

Заступником начальника Гуляйпільського РУЮ з питань державної реєстрації прав ОСОБА_15 були надані суду письмові пояснення (а.с. 128-130), в яких вона зазначила, що вважає позовні вимоги позивача необґрунтованими з наступних підстав. Позивач посилається на договір оренди, термін дії якого сплинув 01.01.2015 року, при цьому доказів існування вказаного договору не надає. Крім того, згідно Витягу ДЗК від 06.04.2014 року, який міститься в матеріалах реєстраційної справи, за станом на дату видачі витягу, інформація щодо договірних відносин позивача відсутня. Вважає необґрунтованими посилання позивача на те, що вона не укладала договору оренди, так як договір укладено з ОСОБА_4, а вона змінила своє прізвище зареєструвавши шлюб з ОСОБА_12 26.10.2013 року, наявний інший паспорт та зміну підпису і місця її проживання тощо. Далі, представник третьої особи, зазначила, що державна реєстрація була проведена згідно вимог законодавств. Виходячи з наданого Витягу про земельну ділянку у Державному земельному кадастрі за земельною ділянкою, яка була предметом договору оренди, укладеного між ТОВ «Приютне» та ОСОБА_4, не містилось жодних відомостей про обмеження у використанні вищезазначеної земельної ділянки, в тому числі і про оренду, як також, були відсутні такі відомості і в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. У зв'язку з чим вважає дії державного реєстратора правомірними. Вказала на те, що позивач вводить суд в оману, вказуючи на існування договору оренди, термін оренди якого закінчується 15.01.2015 року. Зазначила, що чинним законодавством передбачена презумпція правомірності договорів. На даний час підтвердженням того факту, що позивач не підписувала даний договір, може бути лише висновок експерта щодо ідентифікації підпису позивача, оскільки доказів того, що вона не підписувала договору, не надано. Звернула увагу також на те, що прізвище в державному акті на право власності на земельну ділянку зазначено «ОСОБА_4», проте позивач не вказує на те, що державний акт нікчемний. Уповноваженою особою ТОВ «Приютне» відповідно до законодавства було подано всі належні для державної реєстрації договору документи. На підставі викладеного прохають відмовити в задоволенні позовних вимог позивача.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, прохала їх задовольнити. Пояснила при допиті її в якості свідка за її згодою те, що вона успадкувала земельну ділянку після смерті батька. Після оформлення всіх необхідних документів у 2010 році поїхала до ТОВ «Приютне» для укладення договору оренди землі. Договір був оформлений від 01.01.2010 року хоч фактично вона його підписала пізніше. За вказаним договором вона отримувала орендну плату. Вважала, що дія договору триватиме до 01.01.2015 року. В 2013 році будь-якого іншого договору оренди з товариством не укладала. Тільки після телефонної розмови з ОСОБА_5 вона у липні 2013 року зустрічалася біля банку з бухгалтером ТОВ «Приютне» та отримала гроші в якості орендної плати за 2014-2015 роки за договором від 01.01.2010 року. Вказані кошти їй були потрібні на лікування цукрового діабету. Надалі мала намір співпрацювати з ОСОБА_6 для чого уклала з ним договір оренди від 30.12.2014 року, оскільки вважала, що договір з ТОВ «Приютне» закінчується 01.01.2015 року. Про те, що не бажає продовжувати дію договору з ТОВ «Приютне» вона попереджала керівництво юридичної особи. Екземпляру договору від 2010 року їй не надавали та з його істотними умовами вона не знайома. При укладанні договору їй лише повідомили, що будуть виплачувати 5100 грн. орендної плати. Про те, що строк дії договору починається з моменту його державної реєстрації їй також не було відомо. В одному екземплярі договору стояла дата 01.01.2010 року, в інших екземплярах та актах дат не було. Вважає, що документи було підроблено, а саме змінено титульні листи на договорі оренди від 2010 року. За цих обставин, позивач вказала, що підписи, які зазначені в договорі від 15.01.2015 року можуть належати їй, але вони зроблені нею у 2010 році. Свій екземпляр договору від 15.01.2015 року вона отримала в реєстраційній службі у квітні 2015 року на особистому прийомі у державного реєстратора. Після чого вона зверталась до правоохоронних органів з заявою про порушення кримінальної справи щодо підроблення документів.

Представник позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, наполягав на їх задоволенні з підстав, викладених у позові. Пояснив, що позивач підписувала договір у 2010 році, перебувала з відповідачем у договірних відносинах. Її земельна ділянка перебувала в оренді відповідача та позивач отримувала за це орендну плату. В 2013 році позивач договору не підписувала, вважає, що даний договір є договором, підписаним позивачем у 2010 році з заміненою титульною сторінкою в ньому. Підстав для повернення позивачем відповідачу орендної плати не вбачає, оскільки відповідач продовжує користуватись земельною ділянкою позивача. Вказав на те, що позивач не укладала договір від 15.01.2015 року, в цей момент у неї не було наміру продовжувати орендні відносини з ТОВ «Приютне». Волевиявлення позивача на час його укладення не було з'ясоване та не відповідало її дійсній волі. Відомості, які містить спірний договір щодо істотних умов договору не відповідають дійсності, зокрема, такі як реквізити сторін (особливо позивача).

Також представник позивача звернув увагу на те, що дату на спірному договорі зазначали не сторони угоди, а сама державний реєстратор, при цьому пов'язуючи її не з моментом волевиявлення учасників, а з оплатою послуг за державну реєстрацію договору. Далі вказав на те, що так як, на теперішній час, договір оренди від 15.01.2015 року пройшов державну реєстрацію то є всі підстави для визнання його недійсним.

Відповідач ОСОБА_5, яка також була допитана в якості свідка, в судовому засіданні пояснила, що позивач звернулась до Товариства коли оформила спадщини після померлого її батька. До того і Товаристві вважали дійсним договір оренди, який був ще укладений батьком позивача за його життя та на підставі якого вже позивач отримувала орендну плату. Потім позивач уклала договір оренди від свого імені та отримала орендну плату на два роки вперед. При укладені договору оренди землі позивачем був наданий паспорт на прізвище «ОСОБА_4». Без укладання договору у 2013 році позивач не отримала б орендної плати наперед за 2014-2015 роки. Тому, представник позивача наполягає на тому, що з позивачем договір оренди в дійсності був укладений не в 2010 році, а в липні-серпні 2013 року. Вказаний договір був підписаний на робочому місці представника відповідача в АТ «Метабанк» в м. Гуляйполе. Свідків цьому не було. Хто виготовляв сам бланк договору цього ОСОБА_5 не пам'ятає. Дату в договорі оренди та додатках до нього не ставили. Для реєстрації договорів звертались до реєстраційної служби. Перед державною реєстрацією вказані договори направлялися до інституту з землеустрою для погодження, що можуть підтвердити відповідні акти-прийому передачі. Позивач не повідомляла про намір припинити з Товариством орендні відносини. Земельною ділянкою позивача Товариство користується по теперішній час.

Представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні проти задоволення позову заперечує, прохав відмовити в його задоволенні. Пояснив, що надати договір оренди, підписаний сторонами у 2010 році, не має можливості, але була передбачена пролонгація договору, оскільки ТОВ «Приютне» не видало б позивачці наперед суми орендної плати, не маючи впевненості в тому, що договір оренди земельної ділянки буде продовжено. Також, не зберігся договір, який був укладений між Товариством та батьком позивача. Тому підтвердити або спростувати ті обставини, що між сторонами був укладений договір у 2010 році не виявилося можливим. Згідно ордеру від 31.07.2013 року позивач отримала орендну плату за 2014-2015 роки, а шлюб уклала в кінці 2013 року. Без укладення нового договору позивачу кошти не були б надані, тому є всі підстави допускати те, що договір між його сторонами був підписаний у липні-серпні 2013 року. Потім слідувало його погодження в інституті, яке відбувалося більше ніж рік. Затим, саме цей договір був переданий на державну реєстрацію до реєстраційної служби Гуляйпільського РУЮ. Те, що в договорі не було зазначено дати його укладення не спростовує того, що сторони угоди мали дійсні наміри на набуття взаємних прав та обов'язків, що відповідало їх волевиявленню. Також, представник відповідача звернув увагу на те, що позивач не заперечила того, що підписи на спірному договорі можуть належати саме їй.

Представник третьої особи: заступник начальника Гуляйпільського РУЮ з питань державної реєстрації прав ОСОБА_15, яка також допитувалася судом в якості свідка, в судовому засіданні пояснила, що згідно чинного законодавства договір набирає чинності з моменту його державної реєстрації. Державний реєстратор не має права відмовити в реєстрації договору, якщо дата його підписання не проставлена. При реєстрації спірного договору була надана копія паспорту позивача ОСОБА_4 (ОСОБА_4), яка співпала з Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 06.05.2014 року. Дату на спірному договорі було зазначено особисто нею, після того як ТОВ «Приютне» як заявник сплатило кошти за послуги з державної реєстрації, а саме - 15.01.2015 року. При державній реєстрації договорів оренди землі не передбачена обов'язкова присутність сторін угоди, державний реєстратор не уповноважений з'ясовувати дійсну волю учасників правовідносин. На момент державної реєстрації вважається, що сторони договору вже дійшли згоди щодо всіх його істотних умов. Копію договору від 15.01.2015 року вона особисто вручила позивачу, коли остання з'явилася до неї в квітні 2015 року. Підстав для не проведення державної реєстрації речового права у неї як державного реєстратора не було.

Представник третьої особи: Гуляйпільської районної державної адміністрації Запорізької області ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснила, що після ліквідації Гуляйпільського районного управління юстиції у Запорізькій області від 15.06.2016 року всі реєстраційні справи були передані на архівне зберігання державному реєстратору Гуляйпільської районної державної адміністрації Запорізької області. На теперішній час, державний реєстратор Гуляйпільської РДА має змогу внести відомості до державного реєстру щодо припинення речового права, зокрема такого як оренда землі, на підставі відповідного рішення суду.

Представник третьої особи: ФГ «Зерносвіт» в судове засідання не з'явився, причину неявки суду не повідомив, був своєчасно та належним чином повідомленим про час і місце розгляду справи, надав суду письмову заяву про розгляд всіє справи за його відсутності, щодо задоволення позовних вимог позивача не заперечує (а.с.27).

Представник третьої особи: Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області в судове засідання не з'явився, причину неявки суду не повідомив, був своєчасно та належним чином повідомленим про час і місце розгляду справи.

Дослідивши обставини справи, представлені докази та надавши їм оцінку за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, суд приходить до таких висновків.

Відповідно до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до положень ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 ст. 11 ЦПК України встановлено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Судом встановлені наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Позивач ОСОБА_4 (дівоче прізвище ОСОБА_4) 26.10.2013 року уклала шлюб з ОСОБА_12, про що відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Мелітополю реєстраційної служби Мелітопольського міськрайонного управління юстиції у Запорізькій області 26.10.2016 року складено відповідний актовий запис № 994 та видано свідоцтво про шлюб НОМЕР_5. Прізвище дружини після реєстрації шлюбу змінено на «ОСОБА_4» (а. с. 8).

Позивачу на праві власності належить земельна ділянка площею 9,0098 га, розташована на території Приютненської сільської ради Гуляйпільського району Запорізької області кадастровий номер НОМЕР_1, надана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що підтверджується копією державного акту на право власності на земельну ділянку НОМЕР_2, виданого на ім'я ОСОБА_4 від 27 серпня 2010 року на підставі договору про поділ майна № 413 від 10.03.2010 року ВМР № 138967 (а. с. 9), витягом з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки № 0853 від 02.02.2015 року, згідно якого власником зазначеної земельної ділянки є ОСОБА_4 (а.с. 10), витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-2301305072015 від 03.02.2015 року, згідно якого вказана земельна ділянка належить на праві приватної власності ОСОБА_4 (а. с. 11). Оригінали зазначених документів оглянуті судом в судовому засіданні.

Згідно копії договору оренди землі від 15.01.2015 року, з додатками (оригінал якого був оглянутий в судовому засіданні), зареєстрованого у реєстраційній службі Гуляйпільського РУЮ Запорізької області за № 8813014 від 21.02.2015 року, орендодавець ОСОБА_4, паспорт НОМЕР_6 виданий Мелітопольським МВ УМВС України в Запорізькій області, місце проживання: 72300, АДРЕСА_1, та орендар ТОВ «Приютне» в особі директора ОСОБА_5 уклали договір оренди земельної ділянки з кадастровим НОМЕР_1 загальною площею 9,0098 га строком на 5 років (а. с. 14-17).

Згідно копії договору оренди землі від 30.12.2014 року, з додатками, орендодавець ОСОБА_4, паспорт НОМЕР_7 виданий Мелітопольським МВ УДМС України в Запорізькій області 21.11.2013 року, місце проживання: 72301, Запорізька область, НОМЕР_4, та орендар ФГ «Зерносвіт» в особі голови ОСОБА_16, уклали договір оренди земельної ділянки з кадастровим НОМЕР_1 загальною площею 9,0098 га строком на 10 років. Відомості про державну реєстрацію договору оренди відсутні (а. с. 18-23).

Як слідує з довідки КП «Центральна аптека № 171» м. Мелітополь, виданої 25.12.2015 року за № 73 ОСОБА_4 в тому, що вона, як провізор аптеки № 203 КП «Центральна аптека № 171» 15.01.2015 року знаходилася на роботі, згідно затвердженого графіку виходу на роботу по аптеці № 203 (структурний підрозділ КП «Центральна аптека № 171») (а. с. 42).

Відповідно до листа заступника начальника відділу Держземагентства у Гуляйпільському районі Запорізької області № 11-28-0.8-444/2-15 від 25.05.2015 року на лист начальника РС Гуляйпільського РУЮ № 03-19/87 від 14.05.2015 року, станом на 25.05.2015 року договір оренди земельної ділянки за кадастровим номером НОМЕР_1 не зареєстровано (а. с. 44).

Згідно листа начальника відділу Держгеокадастру у Гуляйпільському районі Запорізької області № 9-28-99.4-44/2-16 від 18.01.2016 року, за даними відділу Держгеокадастру у Гуляйпільському районі Запорізької області станом на 01.01.2013 року відомості щодо оренди земельної ділянки НОМЕР_1 відсутні (а. с. 53).

Відповідно до копії касового ордера від 31.07.2013 року, ОСОБА_4 31.07.2013 року отримала орендну плату за земельний пай за 2014-2015 роки в розмірі 10200 грн. (а. с. 65). Вказану обставину сторони по справі не заперечували та повністю визнали.

Відповідно до актів прийому передачі договорів оренди землі від 02.10.2013 року та 16.06.2014 року ТОВ «Приютне» в особі директора ОСОБА_5 передавало на реєстрацію до ДП «Запорізький науково-дослідний інститут землеустрою» договори оренди землі, зокрема на ОСОБА_4 щодо земельної ділянки площею 9,01, кадастровий номер НОМЕР_1. Після чого вказані договори були повернуті до Товариства (а.с.145-146). При цьому, суд зазначає, що вказані акти прийому передачі не містять будь-яких відомостей щодо реквізитів самих договорів оренди, які б давали можливість ідентифікувати їх, зокрема і дати їх укладення.

Згідно копії матеріалів реєстраційної справи № 8813014 заведеної реєстраційною службою Гуляйпільського районного управління юстиції Запорізької області від 21.02.2015 року (а. с. 66-108), наданий реєстраційній службі Гуляйпільського районного управління юстиції Запорізької області, договір оренди земельної ділянки між ОСОБА_4 та ТОВ «Приютне» дійсно пройшов процедуру державної реєстрації у встановленому законом порядку. Замовником було ТОВ «Приютне» в особі його керівника ОСОБА_5. Оплата послуг з державної реєстрації проведена по підприємству 15.01.2015 року. Всі копії документів, які передавалися державному реєстратору завірені підписом ОСОБА_5, зокрема і документи, що стосувалися особи позивача. За результатами розгляду питання щодо державної реєстрації іншого речового права державним реєстратором було прийнято рішення № 19517786 від 21.02.2015 року про його реєстрацію за ТОВ «Приютне». Також, було сформовано відповідний Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень за № 33968815. Копію зареєстрованого договору оренди землі від 15.01.2015 року позивач отримала 06.04.2015 року, що підтверджується її особистим підписом у реєстраційній справі.

Відповідно до копії постанови про закриття кримінального провадження від 30.01.2016 року, кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015080220000596 від 26.11.2015 року на підставі заяви ОСОБА_4 про те, що 15.01.2015 року посадова особа ТОВ «Приютне» підробила підпис у додатковій угоді до договору оренди землі, закрито у зв'язку з відсутністю складу кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України (а.с. 176-177).

Згідно пояснень, наданих в судовому засіданні свідком ОСОБА_17, судом встановлено, що вона працює бухгалтером ТОВ «Приютне». Свідок вказала, що їй відомо як позивач приїздила до ТОВ «Приютне» у 2012 році та просила виплатити гроші за договором оренди паю наперед для переоформлення спадщини після смерті батька. Влітку 2013 року позивач приїздила знову, і їй було видано кошти. Біля банку в м. Гуляйполе свідок особисто видала позивачу грошові кошти в розмірі 10200 грн. та виписала ордер. Свідок лише могла допускати, що між ОСОБА_4 та керівником Товариства ОСОБА_5 цього ж дня був підписаний договір оренди землі. Такий висновок свідок зробила з того, що директор ОСОБА_5 по телефону сказала їй, аби вона видала позивачу кошти, оскільки та підписала договір. При цьому, в присутності свідка взагалі будь-яких договорів позивач не підписувала. Свідок також вказала, що на той момент позивач представлялась як ОСОБА_4, також вона бачила її паспорт. Позивачці було видано грошові кошти, після чого вона особисто підписала накладну. При цьому також був присутній чоловік позивача. Будь-яких інших обставин щодо взаємовідносин позивача з керівництвом підприємства свідкові не відомо.

Свідок ОСОБА_18 в судовому засіданні пояснила, що вона працює в ТОВ «Приютне» касиром. Її робоче місце знаходиться безпосередньо в с. Приютне Гуляйпільського району Запорізької області. Свідок підтвердила, що на видачу коштів ОСОБА_4 було виписано касовий ордер за вказівкою керівництва. В касовому ордері стояв підпис ОСОБА_4. При свідкові будь-яких угод між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не укладалося. Також, вона зазначила, що частина договорів оренди землі може укладатись у м. Гуляйполе, де знаходиться безпосереднє робоче місце їх керівника ОСОБА_5. До відома співробітників Товариства вони можуть і не доводитись. Будь-які обставини щодо відносин, які склалися між її керівником ОСОБА_5 та позивачем свідкові не відомі.

Свідок ОСОБА_19, яка працює головним бухгалтером ТОВ «Приютне», в судовому засіданні пояснила, що три роки назад родичі позивача особисто з нею розмовляли щодо передачі паю покійного батька ОСОБА_4 в оренду Товариству. На це свідок порадила їм звернутися до директора підприємства. Чи домовилася про будь-що ОСОБА_4 з ОСОБА_5 їй не відомо. Сама вона ніколи не була присутньою при укладенні договору оренди землі з позивачем. Також, свідок зазначила, що особисто будь-яких бланків договорів для підпису сторонами вона не виготовляла.

Допитаний в якості свідка ОСОБА_20 в судовому засіданні пояснив, що він працював інженером землевпорядником в інституті землеустрою. Замовником робіт виступало ТОВ «Приютне». Договір оренди землі по ОСОБА_4 ним виготовлявся у 2013 році, а саме 02.08.2013 року. Цю обставину він може підтвердити тим, що у нього зберігся електронний варіант договору оренди землі на її ім'я. Вказаний договір був зроблений по шаблону від 2011 року. Хто надав документи щодо сторін угоди свідок не пам'ятає. При виготовлені договору свідок не зазначав будь-якої його дати. Роздрукував він лише бланк договору, а хто його підписував та коли свідкові не відомо. У його присутності сторони договір не підписували.

Задовольняючи позовні вимоги суд виходить з такого.

В першу чергу, суд приймає до уваги, саме ту дату договору, яка в ньому зазначена, а саме 15.01.2015 року, з огляду на те, що в судовому засідання не знайшов свого достеменного підтвердження будь-який інший момент укладення спірного договору. Не підтверджено вказаного факту будь-якими письмовими доказами та не спростовано свідченнями свідків. При цьому, суд не визначає дату договору як істотну його умову, а лише звертає на неї увагу як на час визначення волевиявлення сторін угоди.

Також, судом не беруться до уваги ті доводи, які викладені в позові щодо зміни прізвища позивачем та місця її проживання як порушення істотних умов договору, так як зазначення реквізитів сторін у договорі не визначено законодавством як таких. Але, суд звертає увагу на них як на додаткові підстави для висновку щодо відсутності реальної волі позивача на укладення спірного договору. Також, на небажання позивача щодо продовження відносин з Товариством вказує наявність укладеного нею письмового договору оренди землі з ФГ «Зерносвіт» від 30.12.2014 року.

Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з вимогами ч. 3 ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Як вольова дія правочин являє собою поєднання волі та волевиявлення.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені чч. 1 - 3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу є підставою недійсності правочину.

Без волевиявлення сторони не можливо вчинення договору, що узгоджується з поняттям свободи договору, установленого в ст. 627 ЦК України.

Своє волевиявлення на укладення договору, учасник правочину виявляє в момент досягнення згоди з усіх істотних умов відповідного договору, складання та скріплення підписом письмового документу. Правочин являє собою поєднання волі та волевиявлення, які повинні бути взаємними та двосторонніми.

Згідно п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06 листопада 2009 року № 9 судам необхідно враховувати, що згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК, зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та міжнародним договорам.

Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Тому встановлення моменту вчинення правочину є вирішальним при вирішення спірного питання.

Відповідно до роз'яснень, які містяться в п. 8 зазначеної Постанови недійсним може бути визнано лише укладений договір.

Так відповідно до ч.1 ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Частиною 2 ст. 319 ЦК України визначено, що власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства.

Згідно з ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За загальним правилом і з урахуванням ст.ст.641, 642 ЦК України моментом, з якого договір вважається укладеним, є момент досягнення сторонами згоди з усіх істотних умов договору, тобто повного і безумовного прийняття однією стороною пропозиції другої сторони укласти договір на визначених і добровільно погоджених ними умовах.

За таких обставин, укладення договору є певним процесом (від направлення оферти до моменту надання договору юридичної сили), а не моментальною, одноактною дією, та фактично складається з кількох стадій, що слідують послідовно одна за одною, а саме: подання однією стороною пропозиції щодо укладення договору, прийняття погодженої пропозиції другою стороною, надання договору необхідної форми (з урахуванням законодавчих вимог), а за необхідності нотаріальне посвідчення та державна реєстрація договору.

За змістом ч.2 ст. 792 ЦК України майнові відносини, що виникають з договору найму (оренди) земельної ділянки, є цивільно-правовими, ґрунтуються на засадах рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності сторін договору та, крім загальних норм цивільного законодавства, щодо договору, договору найму регулюються актами земельного законодавства - Земельним кодексом України, Законом України «Про оренду землі».

Відповідно до ч.1 ст. 93 ЗК України та ст. 1 Закону України «Про оренду землі», право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до ч.4 ст. 124 Земельного кодексу України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюються за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

За приписом ст. 13 Закону України «Про оренду землі» під договором оренди землі розуміється договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно ст. 15 Закону України «Про оренду землі» (в редакції, яка діяла станом на 15.01.2015 року), істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки), строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови, зокрема якісний стан земельних угідь, порядок виконання зобов'язань сторін, порядок страхування об'єкта оренди, порядок відшкодування витрат на здійснення заходів щодо охорони і поліпшення об'єкта оренди, проведення меліоративних робіт, а також обставини, що можуть вплинути на зміну або припинення дії договору оренди, тощо.

Невід'ємною частиною договору оренди землі є: план або схема земельної ділянки, яка передається в оренду; кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів; акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); акт приймання-передачі об'єкта оренди; проект відведення земельної ділянки у разі його розроблення згідно із законом.

У разі якщо договором оренди землі передбачається здійснити заходи, спрямовані на охорону та поліпшення об'єкта оренди, до договору додається угода щодо відшкодування орендарю витрат на такі заходи.

Відповідно до ст. 16 Закону України «Про оренду землі» укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку.

Відповідно до ч. 1 ст.360-7 ЦПК України, висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 355 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Постановою Верховного Суду України від 19.02.2014 року по справі №6-162ц13, Верховним Судом України зроблено правовий висновок щодо моменту укладення договору оренди землі та зазначено наступне: частиною першою статті 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Отже, сторони договору, дійшовши згоди щодо істотних умов договору оренди землі скріплюють його своїми підписами, що і є моментом укладення договору. Таким чином, договір оренди землі є укладеним з моменту його підписання.

Така ж позиція Верховного Суду України викладена в постанові від 18 грудня 2013 року по справі № 6-127цс13 та постанові від 25 грудня 2013 року по справі № 6-118цс13 (при цьому правові відносини у вказаній постанові виникли в період, коли договір оренди землі підлягав державній реєстрації): вільне волевиявлення учасника правочину, передбачене статтею 203 ЦК України, є важливим чинником, без якого неможливо укладення договору оренди земельної ділянки. Своє волевиявлення на укладення договору учасник правочину виявляє в момент досягнення згоди з усіх істотних умов, складання та скріплення підписом письмового документа.

Реєстрація договору є адміністративним актом, тобто елементом зовнішнім щодо договору.

До 01.01.2013 року ст. 18 Закону України «Про оренду землі» встановлювала, що договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації. Крім цього, ст. 20 цього Закону, в редакції чинній до 01.01.2013 року також передбачала, що укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації.

З 01.01.2013 року ст.18 та ст. 20 Закону України «Про оренду землі» виключено, а ст. 640 ЦК України викладена в новій редакції.

Станом на момент укладення спірного договору оренди обов'язку щодо реєстрації договору оренди не було. Це стосується також і того часу, на який вказувала сторона відповідача, а саме липень-серпень 2013 року.

Таким чином, з моменту підписання договору такий договір став обов'язковим до виконання сторонами.

Тому, за таких обставин, суд і намагався встановити під час судових засідань саме момент підписання спірного договору.

При цьому суд зазначає, що відповідно до положень ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Представник відповідача, заперечуючи проти позову, не надав доказів на спростування вищезазначених обставин. Його посилання на те, що позивач отримувала орендну плату за 2014-2015 роки, що свідчить про наявність договірних зобов'язань, суд не бере до уваги, оскільки підстави недійсності договору з'ясовуються на час його укладення, а сплата орендної плати не відноситься до цієї стадії.

Також, суд вважає, що у відповідності до ст. 60 ЦПК України відповідачем не доведено тієї обставини, що строк дії договору міг бути пролонгованим в залежності від наявності договору оренди землі від 2010 року та договору укладеного в липні-серпні 2013 року,так як представниками відповідача суду не надано копії будь-якого договору оренди землі земельної ділянки позивача, укладення якого передувало спірним правовідносинам . Ні як з батьком чи дядьком позивача, ні з нею особисто. При цьому, позивач не заперечувала факту підписання з директором Товариства ОСОБА_5 договору оренди в 2010 році чи на початку 2011 року, прив'язуючи цю подію до завершення оформлення нею спадщини після її батька. Що також підтвердила в судовому засіданні і ОСОБА_5 допитана в якості свідка, а саме те, що орендну плату як перед оформленням спадщини так вже і після цього позивач отримувала на підставі договору оренди землі, але точно якого свідок сказати не змогла, як і надати копію будь-якого іншого договору окрім того, що оспорюється.

При тих обставинах, що склалися, а саме те, що на договорі оренди землі його дату зазначала державний реєстратор, а не сторони угоди під час підписання, учасниками процесу суду не зазначено будь-якого іншого дійсного моменту, коли позивач та представник відповідача ОСОБА_5 дійшли згоди щодо всіх істотних умов договору.

При цьому, суд звертає увагу на те, що про відсутність між сторонами договору домовленості щодо всіх істотних умов може також свідчити те, що в спірному договорі від 15.01.2015 року розмір орендної плати зазначений в сумі 6000 грн. (п.9 Договору) при тому, що ніхто з учасників процесу не заперечив того факту, що в липні 2013 року позивач отримала орендну плату за два року вперед (2014-2015 роки) в розмірі 10200 грн. (а.с.65), а не 12 000 грн. відповідно. В судовому засіданні позивач вказувала на те, що вона підписувала договір оренди, де орендна плата була визначена в розмірі 5100 грн. і будь-якого іншого договору вона не бачила. Такі розбіжності стороною відповідача залишилися не спростованими.

Також, представниками відповідача заперечувався той факт, що титульна сторінка договору від 2010 року була замінена, на чому наполягала позивач. Але в підтвердження своєї позиції представниками відповідача не було надано жодного доказу. Надані з боку відповідача акти прийому передачі договорів оренди землі між Товариством та науково-дослідним інститутом не містять посилання на будь-які реквізити самих договорів, тому за цих обставин не можливо дійти однозначного висновку, що тоді був переданий договір, який укладався між сторонами у 2013 році, а не той на укладенні якого наполягала позивач, а саме у 2010 році, і що могло б свідчити про прояв волевиявлення сторін угоди.

Таким чином, судом встановлено, що 15.01.2015 року в дійсності договір оренди землі між сторонами не укладався (ними не обговорювалися істотні його умови та він не був ними тоді підписаний). Вказаний договір пройшов державну реєстрацію 21.02.2015 року.

Судом не здобуто доказів того, що в момент укладення спірного договору сторони своє волевиявлення на його укладення виявили як досягнення згоди з усіх істотних умов, шляхом складання та скріплення підписом письмового документа.

А тому, позов підлягає задоволенню, як такий, що ґрунтується на законі та підтверджений дослідженими обставинами по справі.

Керуючись ст. ст. 3-4, 10, 11, 57-64, 88, 157-158, 212-215, 218, 222-223 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_4 до товариства з обмеженою відповідальністю «Приютне» в особі директора ОСОБА_5, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на боці відповідача: Гуляйпільська районна державна адміністрація Запорізької області, Головне територіальне управління юстиції у Запорізькій області, фермерське господарство «Зерносвіт» в особі голови ОСОБА_6, про визнання недійсним договору оренди землі - задовольнити.

Визнати договір оренди землі від 15 січня 2015 року, укладений між ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, та товариством з обмеженою відповідальністю «Приютне» у особі директора ОСОБА_5 земельної ділянки площею 9,0098 га з кадастровий номером НОМЕР_1, розташованої на території Приютненської сільської ради Гуляйпільського району Запорізької області (за межами населеного пункту) недійсним.

З повним текстом рішення учасники процесу можуть ознайомитися 01 серпня 2016 року.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку в судову палату по цивільних справах апеляційного суду Запорізької області через Гуляйпільський районний суд Запорізької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: О. О. Романько