Постанова

від 28.07.2016 по справі 816/917/16

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2016 року м. ПолтаваСправа № 816/917/16

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Удовіченка С.О.,

за участю:

секретаря судового засідання - Кисличенко О.В.,

представника позивача - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Новобудова" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

13 червня 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Новобудова" (надалі - позивач, ТОВ "Новобудова") звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області (надалі - відповідач, Кременчуцька ОДПІ) про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень від 26.02.2016 №№ 0002261501/250, 0002271501/251.

Обґрунтовуючи свої вимоги позивач наполягав на тому, що нарахування штрафних санкцій платникові податків за наслідками проведення камеральної перевірки можливе лише у разі виявлення помилок у звітності, поданій таким платником. В іншому випадку підставою для визначення штрафних санкцій щодо сплати податків та зборів є дані документальних перевірок. Оскільки документальна перевірка позивача не проводилась, то податкові повідомлення-рішення є незаконними та підлягають скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, у письмових запереченнях просив розгляд справи провести без участі представника Кременчуцької ОДПІ, заперечував проти позову, просив відмовити у його задоволенні, посилаючись на те, що під час камеральної перевірки з'ясовується, крім інших, питання несвоєчасності сплати визначеного платником податку грошового зобов'язання. Пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України передбачено відповідальність у вигляді штрафу за несплату узгодженого грошового зобов'язання протягом визначених кодексом строків. Вважає, що спірні рішення винесено правомірно внаслідок виявленої під час перевірки затримки у сплаті самостійно визначеного грошового зобов'язання.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову з огляду на наступне.

ТОВ "Новобудова" (ідентифікаційний код 32079092) зареєстроване як юридична особа у встановленому законодавством порядку, перебуває на обліку у Кременчуцькій ОДПІ /а.с. 18-30/.

11.02.2016 головним державним інспектором відділу контролю за декларуванням ПДВ управління оподаткування юридичних осіб Кременчуцької ОДПІ ОСОБА_2 проведено перевірку своєчасності сплати податку на додану вартість ТОВ "Новобудова", за результатами якої складено акт перевірки від 11.02.2016 № 193/16-03-15-01-10/32079092 /а.с. 83/.

На підставі акта перевірки від 11.02.2016 № 193/16-03-15-01-10/32079092 Кременчуцькою ОДПІ 26.02.2016 винесено:

- податкове повідомлення-рішення № 0002261501/250, яким до ТОВ "Новобудова" застосовано штраф за затримку на 26 календарних днів сплати суми 85502,60 грн у розмірі 10 % на суму 8550,26 грн /а.с. 56/;

- податкове повідомлення-рішення № 0002271501/251, яким до ТОВ "Новобудова" застосовано штраф за затримку на 240 календарних днів сплати суми 250383,40 грн у розмірі 20 % на суму 50076,68 грн /а.с. 57/.

Позивач не погодився із вказаними рішеннями та оскаржив їх до суду.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Оцінюючи обґрунтованість позовних вимог, суд дійшов наступного висновку.

Пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Згідно з пунктом 76.1 статті 76 Податкового кодексу України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення.

Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.

Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.

Відповідно до пункту 86.2 статті 86 Податкового кодексу України за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 86.8 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення приймається керівником контролюючого органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень (за результатами фактичної перевірки - з дня реєстрації (надходження) акта такої перевірки до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків), а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

Таким чином, відповідач здійснюючи камеральну перевірку податкової звітності з податку на додану вартість діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб визначений Податковим кодексом України.

Із матеріалів справи вбачається, що під час камеральної перевірки позивача, оформленої актом від 11.02.2016 № 193/16-03-15-01-10/32079092, виявлено затримку у сплаті самостійно визначених грошових зобов'язань.

Згідно з пунктом 31.1 статті 31 Податкового кодексу України, строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

У відповідності до пункту 36.1 статті 36 Податкового кодексу України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Згідно з пунктом 54.1 статті 54 Податкового кодексу України платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Судом встановлено, що позивачем подано до контролюючого органу податкові декларації з податку на додану вартість:

- за серпень 2014 року, в якій самостійно визначив суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню за підсумками поточного звітного періоду та сплачується до державного бюджету у розмірі 6134 грн. (а.с. 42),

- за вересень 2014 року, в якій самостійно визначив суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню за підсумками поточного звітного періоду та сплачується до державного бюджету у розмірі 20376 грн. (а.с. 41),

- за жовтень 2014 року, в якій самостійно визначив суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню за підсумками поточного звітного періоду та сплачується до державного бюджету у розмірі 8450 грн. (а.с. 43),

- за листопад 2014 року, в якій самостійно визначив суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню за підсумками поточного звітного періоду та сплачується до державного бюджету у розмірі 32282 грн. (а.с. 46),

- за грудень 2014 року, в якій самостійно визначив суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню за підсумками поточного звітного періоду та сплачується до державного бюджету у розмірі 21263 грн. (а.с. 47),

- за січень 2015 року, в якій самостійно визначив суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню за підсумками поточного звітного періоду та сплачується до державного бюджету у розмірі 3869 грн. (а.с. 48),

- за лютий 2015 року, в якій самостійно визначив суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню за підсумками поточного звітного періоду та сплачується до державного бюджету у розмірі 10393 грн. (а.с. 49),

- за березень 2015 року, в якій самостійно визначив суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню за підсумками поточного звітного періоду та сплачується до державного бюджету у розмірі 10248 грн. (а.с. 50),

- за квітень 2015 року, в якій самостійно визначив суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню за підсумками поточного звітного періоду та сплачується до державного бюджету у розмірі 48819 грн. (а.с. 51),

- за травень 2015 року, в якій самостійно визначив суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню за підсумками поточного звітного періоду та сплачується до державного бюджету у розмірі 20210 грн. (а.с. 52),

- за червень 2015 року, в якій самостійно визначив суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню за підсумками поточного звітного періоду та сплачується до державного бюджету у розмірі 44003 грн. (а.с. 53),

- за липень 2015 року, в якій самостійно визначив суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню за підсумками поточного звітного періоду та сплачується до державного бюджету у розмірі 68708 грн. (а.с. 54),

- за серпень 2015 року, в якій самостійно визначив суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню за підсумками поточного звітного періоду та сплачується до державного бюджету у розмірі 41063 грн. (а.с. 55).

Також позивачем подано уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за жовтень 2013 року та серпень 2012 року (а.с. 44-45).

Відповідно до пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановленим цим Кодексом.

Відображена в інтегрованій картці платника (а.с. 84-94) інформація щодо несвоєчасної сплати позивачем узгоджених податкових зобов'язань з податку на додану вартість свідчить про правильність висновків акта перевірки від 11.02.2016 № 193/16-03-15-01-10/32079092, на підставі яких винесено спірні податкові повідомлення-рішення.

Відповідно до пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України У разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Таким чином, на підставі акта перевірки та відповідно до пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України Кременчуцькою ОДПІ 26.02.2016 правомірно винесено податкові повідомлення-рішення, а саме: податкове повідомлення-рішення № 0002261501/250, яким до ТОВ "Новобудова" застосовано штраф за затримку на 26 календарних днів сплати суми 85502,60 грн у розмірі 10 % на суму 8550,26 грн /а.с. 56/ та податкове повідомлення-рішення № 0002271501/251, яким до ТОВ "Новобудова" застосовано штраф за затримку на 240 календарних днів сплати суми 250383,40 грн у розмірі 20 % на суму 50076,68 грн /а.с. 57/.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач наполягає на скасуванні спірних рішень саме у зв'язку із відсутністю, на його думку, підстав для проведення камеральної перевірки. При цьому, жодних обґрунтувань протиправності самих рішень з документальним підтвердженням не наводить.

Виходячи з вищевикладеного, суд не знаходить підстав для визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Кременчуцької ОДПІ від 26.02.2016 №№ 0002261501/250, 0002271501/251.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

З огляду на викладене, відповідач як суб'єкт владних повноважень, на якого частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов'язок щодо доказування правомірності своїх дій та рішень, довів суду правомірність своїх рішень, що є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову.

Керуючись статтями 2, 7-11, 17, 71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного - відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови складено 02 серпня 2016 року.

Суддя С.О. Удовіченко