Постанова

від 25.07.2016 по справі 816/579/16

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 липня 2016 рокум. ПолтаваСправа №816/579/16

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бойка С.С.,

за участю:

секретаря судового засідання - Носенка М.В.,

представника позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_2,

представника відповідача - ОСОБА_3, ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Палвіс" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Палвіс" (надалі - ТОВ "Палвіс", позивач) звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області (надалі - ДПІ у м. Полтаві, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 04.01.2016 №0000141501, №0000161501.

В обґрунтування позовних вимог зазначив про незгоду з висновками, викладеними в актах перевірки від 14.12.2015 №3160/16-01-15-01/31034904 та №3159/16-01-15-01/31034904, оскільки не допускав порушень щодо строків сплати ПДВ, у зв'язку з чим спірні податкові повідомлення-рішення вважає протиправними та просить їх скасувати у судовому порядку.

Відповідач позов не визнав, у письмових запереченнях посилався на правомірність та обґрунтованість спірних рішень. Зокрема, зазначив, що за результатами перевірки платника податків з питань порушення правил сплати сум податкового зобов'язання з ПДВ контролюючим органом підтверджено факт несвоєчасної сплати ТОВ "Палвіс" податкових зобов'язань, що в силу положень статті 126 Податкового кодексу України є підставою для застосування до платника штрафних (фінансових) санкцій.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, просив відмовити у задоволенні позовних вимог з мотивів, викладених у письмових запереченнях.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні факти та відповідні до них правовідносини.

ТОВ "Палвіс" у встановленому законодавством порядку зареєстроване як юридична особа, код ЄДРПОУ 31034904 /том 1 а.с. 42/.

14.12.2015 старшим державним ревізором-інспектором відділу контролю за декларуванням ПДВ управління оподаткування юридичних осіб ДПІ в м. Полтаві ОСОБА_5 проведена документальна перевірка позивача, за результатами якої складено акт перевірки ТОВ "Палвіс" з питань порушення правил сплати суми податкового зобов'язання по податкових деклараціях з податку на додану вартість за ІІІ-IV квартали 2013 року, І-IV квартали 2014 року від 14.12.2015 №3160/16-01-15-01/31034904, відповідно до висновків якого встановлено порушення позивачем вимог пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, внаслідок чого грошове зобов'язання з податку на додану вартість по податковій декларації з ПДВ за ІІІ квартал 2013 року сплачено із затримкою платежу на 273 дні, за IV квартал 2013 року - на 181 день, за І квартал 2014 року - на 91 день, за ІІ квартал 2014 року - на 163 дні, за ІІІ квартал 2014 року - на 268 днів, за IV квартал 2014 року - на 176 днів /том 1 а.с. 14-16/ та акт перевірки ТОВ "Палвіс" щодо не подання платіжного доручення на рахунок, відкритий в системі електронного адміністрування податку на додану вартість на сплату суми податкового зобов'язання за І квартал 2015 року від 14.12.2015 №3159/1601-15-01/31034904, відповідно до висновків якого встановлено порушення пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України внаслідок чого грошове зобов'язання з податку на додану вартість по податковій декларації з ПДВ за І квартал 2015 року сплачено із затримкою платежу на 92 дні /том 1 а.с. 17-18/.

Не погоджуючись із позицією відповідача щодо правомірності актів перевірки, ТОВ "Палвіс" звернувся до ДПІ в м. Полтаві із запереченням, у яких наполягав на скасуванні висновків, викладених у актах перевірки від 14.12.2015 №3160/16-01-15-01/31034904 та №3159/1601-15-01/31034904 /том 1 а.с. 19-22/.

05.01.2016 на адресу позивача надійшли листи-відповіді про результати розгляду заперечень від 30.12.2015 №9022/10/16-01-15-01 та №9021/10/16-01-15-01, якими висновки актів перевірок залишено без змін /том 1 а.с. 23-27/.

На підставі акта перевірки від 14.12.2015 №3160/16-01-15-01/31034904 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 04.01.2016 №0000141501, яким ТОВ "Палвіс" за порушення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), зобов'язано сплатити штраф у розмірі 20 % у сумі 31356,32 грн за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) /том 1 а.с. 10/.

На підставі акта перевірки від 14.12.2015 №3159/1601-15-01/31034904 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 04.01.2016 №0000161501, яким ТОВ "Палвіс" за порушення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), зобов'язано сплатити штраф у розмірі 20% у сумі 3081,60 грн за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) /том 1 а.с. 12/.

Вказані податкові повідомлення-рішення позивач оскаржив до Головного управління ДФС у Полтавській області /том 1 а.с. 28-33/. Однак рішенням контролюючого органу спірні податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а скарги платника податків - без задоволення /том 1 а.с. 34-36/.

22.03.2016 позивачем подана повторна скарга про перегляд податкового повідомлення-рішення від 04.01.2016 №0000141501 про сплату штрафної санкції з податку на додану вартість в розмірі 31356,32 грн та податкового повідомлення-рішення від 04.01.2016 №0000161501 про сплату штрафної санкції з податку на додану вартість у розмірі 3081,60 грн до Державної фіскальної служби України (надалі - ДФС України), як до контролюючого органу вищого рівня /том 1 а.с. 37-39/.

15.04.2016 ТОВ "Палвіс" отримало рішення ДФС України від 11.04.2016 №7989/6/99-99-10-01-02-25 про результати розгляду скарги, яким залишено без змін податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Полтаві від 04.01.2016 №0000141501, №0000161501 та рішення, прийняте за результатами розгляду первинної скарги, а скаргу без задоволення /том 1 а. с. 40-41/.

Не погодившись із зазначеними вище податковими повідомленнями-рішеннями ДПІ у м. Полтаві, ТОВ "Палвіс" оскаржило їх до суду.

Надаючи правову оцінку спірним податковим повідомленням-рішенням від 04.01.2016 №0000141501 та №0000161501, суд виходить з таких міркувань.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства урегульовано Податковим кодексом України від 02.12.2010 №2755-VI (надалі - ПК України).

Згідно з пунктом 36.1 статті 36 ПК України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Пунктом 46.1 статті 46 ПК України визначено, що податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Пунктом 202.2 статті 202 ПК України визначено, що платники податку, які відповідно до підпункту "б" пункту 154.6 статті 154 цього Кодексу мають право на застосування нульової ставки податку на прибуток, на період з 1 квітня 2011 року до 1 січня 2016 року, а також платники податку, які сплачують єдиний податок можуть вибрати квартальний податковий період. Заява про вибір квартального податкового періоду подається контролюючому органу разом з декларацією за наслідками останнього податкового періоду календарного року. При цьому квартальний податковий період починає застосовуватися з першого податкового періоду наступного календарного року.

Судом встановлено, що ТОВ "Палвіс" зареєстроване платником єдиного податку 3-ї групи з 01.012012 /том 1 а.с. 44/.

У зв'язку з цим, відповідно до положень пункту 202.2 статті 202 ПК України, позивачем обрано квартальний податковий період.

Згідно з підпунктом 49.18.2 пункту 49.18 статті 49 ПК України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).

Відповідно до пункту 57.1 статті 57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Стверджуючи про несвоєчасну сплату позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість відповідач посилався на такі обставини.

Так, у акті перевірки від 14.12.2015 №3160/16-01-15-01/31034904 /т. 1, а.с. 15/ зазначено, що податкове зобов'язання з ПДВ, визначене у податковій декларації від 15.10.2013 №9064567966, з граничним терміном сплати 19.11.2013 позивач сплатив у такі строки: 19.02.2014 у розмірі 22855,00 грн (платіжне доручення від 19.02.2014 №92), 16.05.2014 - 9130,00 грн (платіжне доручення від 16.05.2014 №220), 19.08.2014 - 1144,10 грн (платіжне доручення від 19.08.2014 №385).

Податкове зобов'язання з ПДВ, визначене у податковій декларації від 28.01.2014 №9088930200, з граничним терміном сплати 19.02.2014 позивач сплатив 19.08.2014 платіжним дорученням від 19.08.2014 №385.

Податкове зобов'язання з ПДВ, визначене у податковій декларації від 22.04.2014 №9022366568, з граничним терміном сплати 20.05.2014 позивач сплатив 19.08.2014 платіжним дорученням від 19.08.2014 №385.

Податкове зобов'язання з ПДВ, визначене у податковій декларації від 16.07.2014 №9040573424, з граничним терміном сплати 19.08.2014 позивач сплатив у такі строки: 18.11.2014 у розмірі 31396,00 грн (платіжне доручення від 18.11.2014 №552), 29.01.2015 у розмірі 4838,50 грн (платіжне доручення від 29.01.2015 №242-20).

Податкове зобов'язання з ПДВ, визначене у податковій декларації від 16.10.2014 №9059308455, з граничним терміном сплати 19.11.2014 позивач сплатив у такі строки: 29.01.2015 у розмірі 2860,95 грн (платіжне доручення від 29.01.2015 №242-20), 17.02.2015 - 32,10 грн (платіжне доручення від 17.02.2015 №74), 18.05.2015 - 15408,00 грн (платіжне доручення від 18.05.2015 №159ВЕ62588), 14.08.2015 - 13094,50 грн (платіжне доручення від 14.08.2015 №1915747).

Податкове зобов'язання з ПДВ, визначене у податковій декларації від 21.01.2015 №9078874909, з граничним терміном сплати 19.02.2015 позивач сплатив 14.08.2015 платіжним дорученням від 14.08.2015 №1915747.

Крім того, у акті перевірки від 14.12.2015 №3159/16-01-15-01/31034904 відповідач зазначив, що податкове зобов'язання з ПДВ, визначене у податковій декларації від 08.05.2015 №9089801383, з граничним терміном сплати 20.05.2015 позивач сплатив у такі строки: 14.08.2015 у розмірі 12438,00 грн (платіжне доручення від 14.08.2015 №1915747), 18.08.2015 у розмірі 2970,00 грн (платіжне доручення від 18.08.2015 №1936775) /т. 1, а.с. 18/.

За таких обставин, відповідач дійшов висновку про порушення граничних термінів сплати позивачем самостійно визначених у податкових деклараціях податкових зобов'язань з ПДВ.

Згідно зі статтею 126 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Наведена норма є універсальним приписом, що має застосовуватись у випадках несвоєчасної сплати платником податків узгоджених податкових зобов'язань.

За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.265 пункту 14.1 статті 14 ПК України, штрафна санкція (фінансова санкція, штраф) - плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Таким чином, передбачені у статті 126 ПК України штрафні (фінансові) санкції є різновидом юридичної відповідальності платника податку за порушення вимог податкового законодавства.

Суд зауважує, що фактичною підставою юридичної відповідальності є правопорушення - винне протиправне діяння, скоєне деліктоздатною особою.

Отже, основною умовою для настання юридичної відповідальності є вчинення особою протиправного винного діяння, що включає наявність в діях особи вини як одного з обов'язкових елементів суб'єктивної сторони будь-якого правопорушення.

У ході судового розгляду справи суд встановив, що у податковій декларації з ПДВ за ІІІ квартал 2013 року (зареєстрована в ДПІ 15.10.2013 за №9064567966) /т. 1, а.с. 49-50/ позивач розрахував суму податку на додану вартість за звітний (податковий) період у розмірі 48134,00 грн.

Граничний термін сплати податкового зобов'язання у розмірі 48134,00 грн - 19.11.2013.

За твердженням позивача, оскільки станом на 19.11.2013 за даними звірки між ДПІ та ТОВ "Палвіс" за особовим рахунком останнього рахувалась переплата з ПДВ у розмірі 63142,75 грн, податкове зобов'язання не сплачувалось, адже мало бути погашеним за рахунок вказаної переплати.

У податковій декларації з ПДВ за IV квартал 2013 року (зареєстрована в ДПІ 28.01.2014 за №9088930200) /т. 1, а.с. 52-53/ позивач розрахував суму податку на додану вартість за звітний (податковий) період у розмірі 22855,00 грн.

Граничний термін сплати податкового зобов'язання у розмірі 22855,00 грн - 19.02.2014.

Як підтверджено залученим до матеріалів справи платіжним дорученням від 19.02.2014 №102 /т. 1, а.с. 51/, кошти у розмірі 22855,00 грн позивач перерахував до бюджету 19.02.2014, тобто, у строки, визначені ПК України.

У податковій декларації з ПДВ за І квартал 2014 року (зареєстрована в ДПІ 22.04.2014 за №9022366568) /т. 1, а.с. 55-56/ позивач розрахував суму податку на додану вартість за звітний (податковий) період у розмірі 9130,00 грн.

Граничний термін сплати податкового зобов'язання - 20.05.2014.

Залученим до матеріалів справи платіжним дорученням від 16.05.2014 №220 /т. 1, а.с. 54/ підтверджено, що кошти у розмірі 9130,00 грн позивач перерахував до бюджету 16.05.2014, тобто, у строки, визначені ПК України.

У податковій декларації з ПДВ за ІІ квартал 2014 року (зареєстрована в ДПІ 16.07.2014 за №9040573424) /т. 1, а.с. 58-59/ позивач розрахував суму податку на додану вартість за звітний (податковий) період у розмірі 38316,00 грн.

Граничний термін сплати податкового зобов'язання - 19.08.2014.

Залученим до матеріалів справи платіжним дорученням від 19.08.2014 №385 /т. 1, а.с. 57/ підтверджено, що кошти у розмірі 38316,00 грн позивач перерахував до бюджету 19.08.2014, тобто, у строки, визначені ПК України.

У податковій декларації з ПДВ за ІІІ квартал 2014 року (зареєстрована в ДПІ 16.10.2014 за №9059308455) /т. 1, а.с. 61-62/ позивач розрахував суму податку на додану вартість за звітний (податковий) період у розмірі 31396,00 грн.

Граничний термін сплати податкового зобов'язання - 19.11.2014.

Залученим до матеріалів справи платіжним дорученням від 18.11.2014 №552 /т. 1, а.с. 60/ підтверджено, що кошти у розмірі 31396,00 грн позивач перерахував до бюджету 18.11.2014, тобто, у строки, визначені ПК України.

У податковій декларації з ПДВ за ІV квартал 2014 року (зареєстрована в ДПІ 21.01.2015 за №9078874909) /т. 1, а.с. 64-65/ позивач розрахував суму податку на додану вартість за звітний (податковий) період у розмірі 24037,00 грн.

Граничний термін сплати податкового зобов'язання - 19.02.2015.

За твердженням позивача, оскільки станом на 19.02.2015 за даними звірки між ДПІ та ТОВ "Палвіс" за особовим рахунком останнього рахувалась переплата з ПДВ у розмірі 24004,91 грн, податкове зобов'язання сплачено до бюджету у сумі залишку - 32,09 грн, що підтверджено залученим до матеріалів справи платіжним дорученням від 17.02.2015 №74 /т. 1, а.с. 63/.

У ході судового розгляду справи позивач стверджував, що ТОВ "Палвіс" упродовж спірного періоду неодноразово проводило звірки з ДПІ у м. Полтаві щодо сплати зобов'язань з ПДВ. За результатами таких звірок підтверджено, що станом на 31.03.2014 за особовим рахунком позивача значилась переплата ПДВ у розмірі 15004,91 грн, станом на 17.12.2014 - переплата у розмірі 15004,91 грн, станом на 17.02.2015 - переплата у розмірі 24004,91 грн.

Суд витребував від ДПІ у м. Полтаві відомості про проведення звірок сплати позивачем податкових зобов'язань з ПДВ.

На виконання вимог суду відповідач надав до матеріалів справи копії витягів з журналів звірок даних КОР з ПДВ по ТОВ "Палвіс", якими підтверджено наявність за особовим рахунком позивача переплати у вищезазначених розмірах /т. 1, а.с. 124-127, 138-141/.

Таким чином, сплативши 17.02.2015 до бюджету кошти у розмірі 32,09 грн позивач у повному обсязі погасив податкове зобов'язання з ПДВ за ІV квартал 2014 року і не мав заборгованості.

Факт своєчасної сплати позивачем податкових зобов'язань з ПДВ попередніх звітних (податкових) періодів підтверджено залученими до матеріалів справи копіями податкових декларацій з ПДВ, банківських виписок про рух коштів на рахунках та платіжних доручень /т. 1, а.с. 146-302; т. 2, а.с. 3-202/.

У податковій декларації з ПДВ за І квартал 2015 року (зареєстрована в ДПІ 08.05.2015 за №9089801383) /т. 1, а.с. 67-68/ позивач розрахував суму податку на додану вартість за звітний (податковий) період у розмірі 15408,00 грн.

Граничний термін сплати податкового зобов'язання - 20.05.2015.

Залученим до матеріалів справи платіжним дорученням від 14.05.2015 №238 /т. 1, а.с. 66/ підтверджено, що кошти у розмірі 15408,00 грн позивач перерахував до бюджету 14.05.2015, тобто, у строки, визначені ПК України.

На перевагу вищезазначеним доводам позивача представники відповідача у ході судового розгляду справи стверджували, що хоч ТОВ "Палвіс" і вносило своєчасно податкові зобов'язання до бюджету, відповідні суми коштів контролюючим органом у автоматичному режимі зараховувались у погашення заборгованості попередніх періодів. Відповідні твердження представники відповідача мотивували даними інтегрованої картки ТОВ "Палвіс" за платежем: "Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), 14010100" за спірний період /т. 1, а.с. 83-105/.

На запитання суду про те, з яких підстав у ході проведення звірки взаєморозрахунків з позивачем останньому видано відомості про наявну станом на 17.12.2014 та 17.02.2015 переплату податкових зобов'язань з ПДВ, що в наданій суду інтегрованій картці не відображена , представники відповідача припустили, що наведене стало можливим у зв'язку із збоєм у роботі програмного забезпечення ДПІ. Однак, жодних доказів на підтвердження наведених доводів відповідач не надав, у зв'язку з чим суд вважає відповідні доводи необґрунтованими та безпідставними.

За таких обставин, зважаючи на доведеність належними доказами факту наявності за особовим рахунком ТОВ "Палвіс" станом на 17.12.2014 та 17.02.2015 переплати податкових зобов'язань з ПДВ, суд відхиляє як необґрунтовані доводи контролюючого органу про правомірне зарахування сплачених товариством коштів у рахунок погашення заборгованості попередніх періодів та, як наслідок, несвоєчасну сплату позивачем поточних зобов'язань за ІІІ-IV квартали 2013 року, І-IV квартали 2014 року та І квартал 2015 року.

З урахуванням наведеного, суд констатує, що в ході судового розгляду справи підтверджено доводи позивача про своєчасну сплату ним податкових зобов'язань з ПДВ за ІІІ-IV квартали 2013 року, І-IV квартали 2014 року та І квартал 2015 року та спростовано доводи контролюючого органу про порушення платником податків граничних строків сплати таких зобов'язань у зв'язку із зарахуванням поточних платежів у порядку погашення заборгованості минулих податкових періодів.

А відтак, підстави для застосування до ТОВ "Палвіс" штрафних санкцій відповідно до статті 126 Податкового кодексу України - відсутні.

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому, частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У даному випадку відповідач не довів суду, що при прийнятті спірного податкового повідомлення-рішення він діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України.

Разом із цим, позивач навів належні та допустимі докази порушення відповідачем його прав та законних інтересів у сфері публічно-правових відносин.

Приймаючи до уваги встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими врегульовано спірні відносини, суд дійшов висновку про задоволення позову ТОВ "Палвіс" повністю.

У відповідності до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 2, 7-11, 69-71, 86, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Полтавський окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області від 04.01.2016 № НОМЕР_1, №0000161501.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Палвіс" (код ЄДРПОУ 31034904) витрати зі сплати судового збору в розмірі 1378,00 грн (одна тисяча триста сімдесят вісім гривень 00 коп.).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 29 липня 2016 року.

Суддя С.С. Бойко