Постанова

від 18.07.2016 по справі 817/3344/15

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

18 липня 2016 р.Р і в н е 817/3344/15

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Жуковської Л.А. розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом:

ОСОБА_1 особи - підприємця ОСОБА_2 до Управління Укртрансінспекції у Рівненській області в особі заступника начальника управління Укртрансінспекції у Рівненській області ОСОБА_3 третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю "Тіопол" про скасування постанови , В С Т АН О В И В:

ОСОБА_1 особа - підприємець ОСОБА_2 (по тексту постанови ОСОБА_2А.) звернувся до суду з позовом до Управління Укртрансінспекції у Рівненській області в особі заступника начальника управління Укртрансінспекції у Рівненській області ОСОБА_3 про скасування постанови Управління Укртрансінспекції у Рівненській області в особі заступника начальника управління Укртрансінспекції у Рівненській області ОСОБА_3 про застосування адміністративно-господарського штрафу №033397 від 10.11.2015 у сумі 1700, 00 грн.

Позивач не погоджується із винесеною постановою, обґрунтовуючи позовні вимоги наступними обставинами.

Вказує, що питома вага Покостівського граніту становить 2740 км/м.куб., що підтверджується роздруківкою з ресурсів Інтернет щодо українських гранітів, інформація про які розміщена на сайті одного із Українських виробників виробів з граніту . Відповідно, враховуючи загальний об'єм граніту, який перевозився належним йому транспортним засобом, то вага останнього становить: 3,49 м.куб. х 2740 = 9562,60 кг.

Згідно даних технічного паспорту на належний позивачу напівпричіп, вага напівпричіпа без навантаження становить 6510 кг.

При цьому, звертає увагу, що згідно даних технічного паспорту на сідловий тягач, вага останнього без навантаження - 7300 кг.

Вважає, що у тому разі, якщо узяти масу сідлового тягача без навантаження, яка відповідно до технічних характеристик становить 7300 кг., вагу напівпричіпа навантаження, яка становить 6510 кг. та вантаж граніту у розмірі 9562,6 кг, то повна маса усього транспортного засобу (і тягача і напівпричіпа з вантажем) становить лише 23372,60 кг.

Зазначає, що якщо додати до маси тягача 1000 кг, як вагу пального, а вагу вантажу помножити на 2, то і у такому випадку повна маса транспортного засобу (і тягача і напівпричіпа з вантажем) становитиме лише 33935,2 кг і аж ніяк не 43800 кг., як те вказано у складених представниками відповідача документах.

Більше того, з моменту виїзду з Покостівського кар'єру і до зупинки автомобіля 272 кілометрів автодороги Київ-Чоп водій ніде не заїжджав, що виключає можливість довантаження іншого додаткового вантажу.

Крім того, на думку позивача, факт наявності у вантажі лише блоків граніту підтверджується зокрема і актом № 006627, складеним представниками відповідача 16.10.2015 року, а сам водій, без спеціального обладнання також не міг перемістити вантаж.

Звертає увагу і на те, що з 28.02.2014 року втратив чинність Технологічний регламент здійснення габаритно-вагового контролю, затверджений Наказом Державної служби автомобільних доріг України, Міністерства внутрішніх справ України за № 219/198 від 07.05.2008 року у зв'язку із прийняттям постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 року №879 «Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування», якою затверджено Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі Порядок).

Тим самим вважає, що не можливо перевірити достовірність результатів замірів, якщо законодавчо передбачених вимог до облаштування та технічного оснащення пунктів габаритно-вагового контролю та методики проведення габаритно-вагового контролю не прийнято і не затверджено.

Відповідач позов не визнав, подав письмове заперечення.

У своєму запереченні вказує, що рейдова перевірки транспортного засобу марки DAF, державний номер НОМЕР_1, що належить суб'єкту підприємницької діяльності ОСОБА_2, на предмет дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт, проведена 16.10.2015 року відповідно до направлення на перевірку на окремо визначеній ділянці дороги двома державними інспекторами, яким було доручено її здійснення, відтак підстав для сумнівів щодо законності її проведення не має.

Під час перевірки було виявлено, що перевезення вантажу здійснюється з перевищенням осьового навантаження: на одиночну вісь 11, 10 т, строєну - 25, 95 т, та перевищення загальної маси транспортного засобу - 43, 80 т.

Оскільки, під час перевірки та розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт в автомобільного перевізника ОСОБА_2 виявлено відсутність дозволу на перевезення вантажів з перевищенням вагових параметрів, 10.11.2015 заступником начальника Управління прийнято постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 033397. Вважає, що підстави для задоволення пред'явленого позову відсутні.

Від третьої особи надійшло письмове пояснення, згідно якого просить розглянути справу на розсуд суду без участі її уповноваженої особи.

У судове засідання, призначене на 18.07.2016 року, позивач, представник відповідача та представник третьої особи не прибули. Від представників позивача, відповідача та третьої особи надійшли до суду клопотання про розгляд справи за їх відсутності на підставі наявних у справі письмових доказів.

Частиною 4 ст. 122 КАС України встановлено, що особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи те, що сторонами подані усі письмові докази, що стосуються спору, стороною позивача та відповідача заявлено клопотання про розгляд справи за їх відсутності, суд приходить до висновку, що немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні в порядку письмового провадження.

Дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази суд приходить висновку, що адміністративний позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, 16 жовтня 2015 року, належний позивачу автомобіль DAF TE95XF, д.н. BK 2689 ВН з напівпричіпом TRAILOR д.н. НОМЕР_2, яким керував громадянин ОСОБА_5, був зупинений працівниками Корецького ВДАІ на 272 кілометрі автодороги Київ-Чоп з метою проведення вагового контролю на предмет перевірки навантаження на осі транспортного засобу.

Згідно видаткової накладної № ТІ-0000/379 від 16.10.2015, вантаж, яким був завантажений транспортний засіб, являв собою чотири гранітні блоки.

Під час проведення вагового контролю на пересувному ваговому комплексі було, виявлено перевищення навантаження на вісі вказаного транспортного засобу.

Водій не погодився з такими результатами зважування, у зв'язку з чим проведено повторне зважування, після якого було знову виявлено перевантаження на осі транспортного засобу, але покази проведених повторних замірів вже відрізнялись від попередніх показників (а.с. 11) .

За результатами здійснення габаритно-вагового контролю оформлено відповідну довідку від 16.10.2015 (а.с. 12).

Посадовими особами відповідача також складено акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів №006627 від 16.10.2015 року, відповідно до яких нормативно допустимі осьові навантаження зазначені 11,0 т, 11,0 т та 22,0 т, а фактичні - 11,0 т, 10,0 т та 25,95 т (а.с.14).

На основі виявлених порушень оформлено розрахунок на платника ОСОБА_6 плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування №41 від 16.10.2015 року на загальну суму 210, 42 євро (а.с.15).

Разом з тим, за результатами проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом складено акт від 16.10.2015 №041426.

Матеріалами справи встановлено, що 16.10.2015 відносно водія ОСОБА_5 було складено протокол про адміністративне правопорушення за фактом перевищення навантаження на осі та загальної ваги транспортного засобу (а.с. 16) та 30.10.2015 прийнято постанову Серії АБ2 №000657 про притягнення до адміністративної відповідальності у порядку ст. 132-1 КупАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510, 00 грн., яка була скасована постановою Костопільського районного суду Рівненської області від 07.12.2015 (справа №564/2717/15-а).

10.11.2015 року відповідачем прийнято постанову №033397 про застосування до СПД ОСОБА_2 адміністративно-господарського штрафу за порушення ст.48 Закону України В«Про автомобільний транспортВ» (а.с.19).

На думку суду, висновки покладені в основу оспорюваного рішення не відповідають обставинам справи, а відтак постанова про застосування до СПД ОСОБА_2 адміністративно-господарського штрафу підлягає визнанню протиправною та скасуванню.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

За змістом статті 29 Закону України В«Про дорожній рухВ» від 30.06.1993 року №3353-XII до участі у дорожньому русі допускаються транспортні засоби, конструкція і технічний стан яких відповідають вимогам діючих в Україні правил, нормативів і стандартів, що мають сертифікат на відповідність цим вимогам, укомплектовані у встановленому порядку, а у разі, якщо транспортний засіб згідно з цим Законом підлягає обов'язковому технічному контролю, пройшов такий контроль. З метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

За нормами статті 6 Закону України В«Про автомобільний транспортВ» від 05.04.2001 року №2344-III центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює, зокрема, державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм та стандартів на автомобільному транспорті, габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування.

Рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України (ст.33 Закону України В«Про автомобільні дорогиВ» ).

Згідно із пунктом 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року №1306, за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м. При цьому, транспортний засіб не може вважатися великоваговим та/або великогабаритним, якщо його параметри не перевищують нормативи більш як на 2 відсотки.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2007 року №879 В«Про заходи збереження автомобільних доріг загального користуванняВ» затверджено Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - Порядок №879).

За визначенням у пункті 2 Порядку №879 габаритно-ваговий контроль - це контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів; попередній габаритно-ваговий контроль - це визначення параметрів великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу для встановлення наявності перевищення нормативів на стаціонарних пунктах; точний габаритно-ваговий контроль - визначення габаритно-вагових параметрів транспортного засобу на стаціонарному або пересувному пункті.

У силу пункту 3 Порядку №879 габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансінспекцією, її територіальними органами та відповідними підрозділами МВС, що забезпечують безпеку дорожнього руху. Таке ж положення міститься і у пункті 3 Порядку взаємодії Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті, Міністерства внутрішніх справ України, Державного агентства автомобільних доріг України під час організації та проведення робіт із зважування та здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на автомобільних дорогах загального користування, затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України, Міністерства внутрішніх справ України від 10 грудня 2013 року №1007/1207.

Тобто, безпосереднє здійснення габаритно-вагового контролю покладено на Укртрансінспекцію, її територіальні органи спільно із відповідними підрозділами МВС, що забезпечують безпеку дорожнього руху.

Особливості та вимоги до габаритно-вагового контролю закріплені у пунктах 15 - 25 Порядку №879.

Так, контроль за наявністю у водіїв великовагових та великогабаритних транспортних засобів дозволу на рух здійснюють відповідні підрозділи МВС, що забезпечують безпеку дорожнього руху, та територіальні органи Укртрансінспекції, які здійснюють габаритно-ваговий контроль.

Габаритно-ваговий контроль на стаціонарних пунктах включає документальний, попередній та/або точний контроль, на пересувних - документальний, точний контроль.

У разі виявлення під час здійснення попереднього габаритно-вагового контролю на стаціонарних або автоматичних зважувальних пунктах факту перевищення установлених габаритно-вагових параметрів здійснюється точний габаритно-ваговий контроль.

За результатами точного габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка результатів здійснення контролю із зазначенням часу і місця його проведення, а на запит водія - міжнародний сертифікат зважування вантажних транспортних засобів, якщо пункт габаритно-вагового контролю уповноважений видавати такі сертифікати.

За результатами точного та/або документального габаритно-вагового контролю посадові особи та/або працівники Укртрансінспекції або її територіальних органів визначають належність транспортного засобу до великовагових та/або великогабаритних.

Водії під час перебування в зоні стаціонарного або пересувного пункту габаритно-вагового контролю повинні виконувати законні вимоги посадових осіб та/або працівників Укртрансінспекції, її територіальних органів та відповідного підрозділу МВС, що забезпечує безпеку дорожнього руху.

У разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативного параметра більш як на 2 відсотки подальший рух транспортного засобу забороняється до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування. Плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, що рухався без відповідного дозволу, здійснюється у подвійному розмірі за пройдену частину маршруту по території України.

У разі наявності підозри щодо перевищення нормативних габаритно-вагових параметрів транспортного засобу, працівники пунктів габаритно-вагового контролю проводять його повторне зважування.

У разі виявлення на стаціонарних або пересувних чи автоматичних зважувальних пунктах порушення правил проїзду великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів такий транспортний засіб тимчасово затримується згідно із статтею 265-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Власник великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу або уповноважена ним особа має право привести габаритно-вагові параметри транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами шляхом часткового розвантаження, перевантаження на інший транспортний засіб або у будь-який інший спосіб.

Пунктом 24 Порядку №879 встановлено, що після приведення габаритно-вагових параметрів транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами і внесення плати за проїзд такий засіб спрямовується для здійснення повторного габаритно-вагового контролю. Якщо під час здійснення повторного габаритно-вагового контролю фактів перевищення габаритно-вагових параметрів не виявлено, транспортний засіб може продовжити подальший рух.

Відповідно до п.28 Порядку №879 плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу вноситься перевізником за затвердженими ставками виходячи з вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу, протяжності маршруту, кількості перевезень.

Згідно із п. 30 Порядку № 879 плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу справляється за встановленими ставками залежно від маси такого транспортного засобу, навантаження на вісь (осі), габаритів та протяжності маршруту за формулою: П = (Рзм + Рнв + Рг) х В, де П - розмір плати за проїзд; Рзм - розмір плати за перевищення загальної маси транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; Рнв - розмір плати за перевищення навантаження на вісь (осі) (за одиничну + за здвоєну + за строєну) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; Рг - розмір плати за перевищення габаритів (за висоту + за ширину + за довжину) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; В - відстань перевезення, кілометрів.

За приписами пункту 31-1 Порядку № 879 якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру до 10 відсотків - у подвійному розмірі.

Відповідно до п.3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 року № 30, транспортний засіб з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.

Згідно п.22.5 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року за № 1306, дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує фактичну масу 40 тон, здійснюється за спеціальними правилами.

Статтею 33 Закону України "Про автомобільні дороги" передбачено, що рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.16 Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №198 від 30.03.1994 року, перевезення небезпечних, великогабаритних і великовагових вантажів автомобільним транспортом по дорожніх об'єктах допускається за окремим дозволом в порядку і за плату, що визначені окремими актами законодавства.

Згідно п.4 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 року №30, рух великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, виданим перевізникові Державтоінспекцією, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.

Статтею 48 Закону України В«Про автомобільний транспортВ» також закріплено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.

У силу положень абзацу третього статті 60 Закону України В«Про автомобільний транспортВ» за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Разом з тим, приймаючи оспорюване у справі рішення відповідач не врахував ряд істотних обставин.

Так, суд вважає, що заслуговують на увагу покликання позивача, що при здійсненні габаритно-вагового контролю від 16.10.2015 року та подальшому оформленні, розрахунок № 41 плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільним дорогами загального користування згідно накладної від 16.10.2015 року № TІ-0000/379 виписано на не встановлену особу ОСОБА_7.

При цьому, слід констатувати ту обставину, що згідно повідомлення Управління Укртрансінспекції у Рівненській області про розгляд справи про порушення позивачем чинного законодавства, таке порушення виявлено 13.10.2015, в той час, як в ході розгляду справи встановлено, що описана подія відбулася 16.10.2015 року.

На думку суду, відповідач необґрунтовано проігнорував доводи ОСОБА_8 щодо фізичних характеристик вантажу, який перевозився належним позивачу автомобілем.

Суд критично ставиться до встановлених результатів габаритно-вагового контролю від 16.10.2015 року, так, як, фактично, будь яких доказів, які свідчили б про наявність об'єктивних причин щодо зміни показників маси як вантажу так і автомобіля не встановлено.

Водночас, постановою Костопільського районного суду Рівненської області від 07.12.2015 року по справі №564/2717/15-а скасовано постанову Серії АБ2 №000657 по справі про адміністративне правопорушення від 30.10.2015 про притягнення до адміністративної відповідальності за ст.132-1КУпАП ОСОБА_5, на підставі якої він був підданий штрафу в розмірі 510 грн. Дана постанова набрала законної сили 25.01.2016 року (а.с.88).

У силу вимог ч.1 та 4 ст.71 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи встановлені в ході судового розгляду справи обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що посадові особи Управління Укртрансінспекції у Рівненській області, приймаючи постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу, діяли не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На переконання суду, постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу №033397 від 10.11.2015 у сумі 1700, 00 грн. не відповідає критеріям правомірності, встановленим ст.2 КАС України, є необґрунтованою, прийнятою без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а тому підлягає скасуванню.

За таких обставин, суд вважає, що заявлений позов підлягає до задоволення повністю.

У силу вимог ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову Управління Укртрансінспекції у Рівненській області про застосування адміністративно-господарського штрафу від 10.11.2015 №033397.

Присудити на користь позивача ОСОБА_1 особи - підприємця ОСОБА_2 за рахунок бюджетних асигнування суб'єкта владних повноважень Управління Укртрансінспекції у Рівненській області судовий збір у розмірі 487, 20 грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Жуковська Л.А.