Ухвала

від 28.07.2016 по справі 816/726/16

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про закриття провадження у справі

28 липня 2016 рокум. ПолтаваСправа № 816/726/16

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Ясиновського І.Г.,

за участю: секретаря судового засідання - Петренко О.В.,

представника позивача - ОСОБА_1,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Держгеокадастру України у Полтавській області про визнання незаконним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В:

16 травня 2016 року ОСОБА_2 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру України у Полтавській області про визнання незаконним та скасування наказу про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки громадянину ОСОБА_3 на території Кринківської сільської ради Глобинського району Полтавської області.

У попередньому судовому засіданні представник позивача позов підтримав, просив задовольнити у повному обсязі.

Відповідач у попереднє судове засідання явку уповноваженого представника не забезпечив, хоча повідомлявся про час та місце судового розгляду належним чином, надав клопотання про перенесення судового розгляду у зв'язку з великою завантаженістю.

06 червня 2016 року відповідачем подано клопотання про закриття провадження у справі у зв'язку з виникненням спору про право цивільне.

Надаючи правову оцінку заявленому клопотанню відповідача про закриття провадження у справі, суд виходив з наступного.

Згідно письмових пояснень та належним чином засвідчених копій документів доданих до них, судом встановлено, що 24 лютого 2016 року до Головного управління Держгеокадастру в Полтавській області звернувся громадянин ОСОБА_3 з клопотанням про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 24,8000 га (кадастровий номер 5320684600:00:015:0209), за результатами розгляду якого винесено наказ від 02 березня 2016 року № 1510-СГ "Про затвердження документації із землеустрою та передачі земельної ділянки в оренду".

На підставі вказаного наказу 29 березня 2016 року між ОСОБА_3 та відповідачем укладено договір оренди землі спірної земельної ділянки. Викладене підтверджується долученими до матеріалів справи належним чином завіреними копіями вказаних вище заяви та наказу Головного управління Держгеокадастру в Полтавській області "Про затвердження документації із землеустрою та передачі земельної ділянки в оренду" та договору (а.с. 24-32, 37-39).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму. Вжитий у цій процесуальній нормі термін В«суб'єкт владних повноваженьВ» позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України).

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Водночас у разі прийняття суб'єктом владних повноважень рішення про передачу земельних ділянок у власність чи оренду (тобто ненормативного акта, який вичерпує свою дію після його реалізації) подальше оспорювання правомірності набуття фізичною чи юридичною особою спірної земельної ділянки має вирішуватися у порядку цивільної (господарської) юрисдикції, оскільки виникає спір про право цивільне .

Позов, предметом якого є перевірка правильності формування волі однієї зі сторін стосовно розпорядження землею та передачі відповідних прав щодо неї, не може бути розглянуто за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Аналогічний правовий висновок висловлений у постанові Верховного суду України від 24.02.2015 (реєстраційний номер 43075090).

Також, у постанові ВСУ від 24.02.2015 зазначено, що відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у справі "Zand v. Austria" від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у частині першій статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів ". З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Статтею 80 Земельного кодексу України установлено, що суб'єктами права власності на землю є, зокрема, держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.

Відповідно до статті 2 Земельного кодексу України суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.

Статтею 5 Земельного кодексу України передбачено, що земельне законодавство базується на таких принципах: забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави.

За приписами статей 178, 181 Цивільного кодексу України об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага. До нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Відповідно до статті 324 Цивільного кодексу України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, встановлених Конституцією України.

Згідно з частиною четвертою статті 122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Відповідно до частини першої статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Відповідно до частини п'ятої статті 116 Земельного кодексу України земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

З огляду на викладене, судом враховано, що згідно з частиною 4 статті 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним. Ці положення Основного Закону кореспондуються з пунктом В«вВ» статті 5 Земельного кодексу України, згідно з яким земельне законодавство базується на принципі невтручання держави у здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею , крім випадків, передбачених законом.

Виходячи з викладеного, суд приходить до висновку, що у разі прийняття суб'єктом владних повноважень рішення про передачу земельних ділянок у власність чи оренду (тобто ненормативного акта, який вичерпує свою дію після його реалізації) подальше оспорювання правомірності набуття фізичною чи юридичною особою спірної земельної ділянки має вирішуватися у порядку цивільної (господарської) юрисдикції , оскільки виникає спір про право цивільне.

З матеріалів справи суд вбачає, що право оренди ОСОБА_3 на земельну ділянку з кадастровим № 5320684600:00:015:0209 не припинене. Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна за № 58929743 сформованої 12.05.2016 року у розділі: "Актуальна інформація про державну реєстрацію іншого речового права" внесено запис №14475979 від 06.05.2016 про інше речове право: "право оренди земельної ділянки", підстава виникнення іншого речового права: договір оренди землі, серія та номер: б/н, виданий 29.03.2016, видавник: ОРЕНДОДАВЕЦЬ Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області ОРЕНДАР ОСОБА_3 /а.с. 30-32/.

Таким чином, позовні вимоги, предметом оскарження яких є перевірка правильності формування волі однієї із сторін стосовно розпорядження землею та передачі відповідних прав на неї, не можуть бути розглянуті за правилами, встановленими Кодексом адміністративного судочинства України.

Такі висновки суду узгоджуються з практикою Верховного суду України, висловленою в постановах від 24 лютого 2015 року у справі № 21-34а15, від 17 лютого 2015 року у справі № 21-551а14, від 16 грудня 2014 року у справі № 21-544а14, від 09 грудня 2014 року у справі № 21-308а14, від 11 листопада 2014 року у справі № 21-493а14, від 03 червня 2014 року у справі 21-144а14, від 14 лютого 2012 року у справі 21-1041во10 та № 21-1042во10, які в силу положень частини 1 статті 244 2 Кодексу адміністративного судочинства України є обов'язковими для врахування.

Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 15 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Отже, враховуючи те, що ОСОБА_3 передано вказану земельну ділянку площею 24,8000 га ріллі земель запасу, для ведення фермерського господарства в довгострокову оренду терміном на 7 років, на території Кринківської сільської ради Глобинського району Полтавської області за межами населених пунктів на підставі вказаного вище наказу, який вичерпав свою дію, подальше оспорювання правомірності набуття ним права оренди спірної земельної ділянки, зокрема вимоги позивача щодо зобов'язання відповідача затвердити проект землеустрою на цю ж земельну ділянку для позивача, в той час коли вона перебуває у користуванні на праві оренди у іншої третьої особи, має вирішуватися у порядку цивільної юрисдикції, оскільки виникає спір про право цивільне.

Пунктом 3 частини 1 статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що за наслідками підготовчого провадження суд у порядку письмового провадження або в судовому засіданні на розсуд суду постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України, суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про необхідність закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Держгеокадастру України у Полтавській області про визнання незаконним та скасування рішення.

Наслідки закриття провадження у справі представнику позивача роз'яснені.

Згідно пункту 5 частини 1 статті 7 Закону України від 08.07.2011 №3674-VI "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття провадження у справі.

На підставі викладеного, керуючись пунктом 2 частини 1 статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України, -

У Х В А Л И В:

Провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Держгеокадастру України у Полтавській області про визнання незаконним та скасування рішення - закрити.

Роз'яснити позивачеві, що повторне звернення до суду з цією самою позовною заявою не допускається.

Роз'яснити позивачеві право звернутися із вказаним позовом до місцевого загального суду в порядку цивільного судочинства.

Копію ухвали направити особам, які беруть участь у справі.

Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд.

Повний текст ухвали виготовлено 02 серпня 2016 року .

Суддя І.Г. Ясиновський