Постанова

від 01.08.2016 по справі 826/1769/16

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

01 серпня 2016 року № 826/1769/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Іщука І.О., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Айті Бізнес Солюшн» до ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м.Києві про визнання протиправними дій, скасування податкових повідомлень-рішень від 14.09.2015 р. № 0007282207, № 0007302207, № 0007292207,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Айті Бізнес Солюшн» звернулось до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом до ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м.Києві, в якому просить:

- визнати протиправними дії з проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Айті Бізнес Солюшн» з питань правомірності формування сум податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат підприємства, дотримання вимог податкового законодавства за взаємовідносинами з ТОВ «Смарт-Сейл» (код ЄДРПОУ 39360990) за період з 01.09.2014 р. по 01.02.2015 р.;

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м.Києві від 14.09.2015 № 0007282207, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 39 408,00 грн., № 0007302207, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 195 901,00 грн. за основним платежем та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в сумі 97 951,00 грн., № 0007292207, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 211 779,00 грн. за основним платежем та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в сумі 52 945,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані протиправними діями відповідача щодо проведення перевірки та винесення за її результатами оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити їх в повному обсязі з підстав, викладених в позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час, дату та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином, докази чого містяться в матеріалах справи. До суду надійшло клопотання про перерву з метою підготовки заперечень на позовну заяву. Враховуючи, що відповідач мав достатньо часу для підготовки заперечень на позовні вимоги, суд визнав клопотання необґрунтованим та ухвалив подальший розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження, відповідно до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі ГУ ДФС у м.Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Айті Бізнес Солюшн» з питань правомірності формування сум податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат, дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Смарт-Сейл» за період з 01.09.2014 р. по 01.02.2015 р.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ «Айті Бізнес Солюшн»:

1) пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток за 2014 р. у сумі 211 779,00 грн. (ставку податку 18%);

2) п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму 235 309,00 грн., у тому числі по періодам: у жовтні 2014 р. - в сумі 143 580,00 грн., у листопаді 2014 р. - в сумі 52 321,00 грн., у грудні 2014 р. - в сумі 39 408,00 грн., що в свою чергу, призвело до заниження суми ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 195 901,00 грн., у тому числі за жовтень 2014 р. - в сумі 143 580,00 грн., листопад 2014 р. - в сумі 52 321,00 грн.; завищення суми від'ємного значення з ПДВ в січні 2015 р. на суму 39 408,00 грн.

За результатами перевірки складено акт від 27.08.2015 р. № 397/22-07/35467396 та винесено податкові повідомлення-рішення:

- від 14.09.2015 р. № 0007282207, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 39408,00 грн.;

- від 14.09.2015 р. № 0007292207, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 264 724,00 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 211 779,00 грн., штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 52 945,00 грн.;

- від 14.09.2015 р. № 0007302207, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 293 852,00 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 195 901,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 97 951,00 грн.

За результатами первинного адміністративного оскарження, Головним управлінням ДФС у м.Києві прийнято рішення від 23.11.2015 р. № 17886/10/2615-10-08-16, яким залишено без змін податкові повідомлення-рішення від 14.09.2015 р. № 0007282207, № 0007292207, № 0007302207, а скаргу - без задоволення.

За результатами повторного адміністративного оскарження, Державною фіскальною службою України прийнято рішення від 27.01.2016 р. № 1513/6/99-99-10-01-01-25, яким залишено без змін податкові повідомлення-рішення від 14.09.2015 р. № 0007282207, № 0007292207, № 0007302207, а скаргу - без задоволення.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, заступником начальника відділу спеціальних перевірок управління податкового аудиту ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м.Києві Федонюком М.С. 13.08.2015 р. у приміщенні ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м.Києві за адресою: м. Київ, вул. Політехнічна, 5а, каб. 222, було вручено представнику товариства ОСОБА_3 копію наказу № 1749 від 13.08.2015 р., а також ознайомлено із направленням.

Так, документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Айті Бізнес Солюшн» з питань правомірності формування сум податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат підприємства, дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах із ТОВ «Смарт-Сейл» за період із 01.09.2014 р по 01.02.2015 р. проводилася на підставі наказу від 13.08.2015 р. за № 1749 та направлення від 13.08.2015 р. за № 1722/2207, виданого ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м.Києві та, згідно із пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України на підставі постанови слідчого СУ ФР ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м.Києві від 06.04.2015 р.

Досліджуючи правовірність проведення перевірки, суд виходить із наступного.

Відповідно до пп. 20.1.4 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право, окрім іншого, проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Пунктом 75.1 ст.75 Податкового кодексу України передбачено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з пп. 78.1.11 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється за наявності отриманої постанови суду (ухвали суду) про призначення перевірки або постанови органу дізнання, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону у кримінальних справах, що перебувають у їх провадженні.

Враховуючи, що, в даному випадку, положення пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України є спеціальними, а ст. 40 Кримінального процесуального кодексу України від 13.04.2012 р. № 4651-VI, в редакції чинній на час призначення перевірки, відповідно до якої, як зазнає позивач, у відповідача відсутнє право призначати перевірки, є загальною нормою, слід дійти висновку, що призначення відповідачем документальної позапланової перевірки на підставі отриманої постанови слідчого СУ ФР ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м.Києві від 06.04.2015 р. є правомірним.

Разом з тим, слід зазначити, що відповідно до п. 81.1 ст. 81 Податкового кодексу України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника, що скріплений печаткою контролюючого органу;

копії наказу про проведення перевірки;

службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_4 було пред'явлено службове посвідчення, в якому було зазначено його посаду - головного державного ревізора-інспектора, термін дії якого закінчився 01.08.2015 р.

Отже, на час проведення перевірки у Федонюка М.С. було відсутнє право на проведення перевірки, у зв'язку із чим, останньому було відмовлено у допущенні до проведення перевірки. Зокрема, цей факт підтверджено рішенням ГУ ДФС у м.Києві від 23.11.2015 р. № 17886/10/2615-10-08-16. При цьому, як вбачається з матеріалів справи, перевірка проводилася в приміщенні ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м.Києві, тоді як, беручи до уваги те, що перевірка є виїзною, відповідно мала проводитися за місцезнаходженням товариства.

Зважаючи на викладене вище, суд приходить до висновку, що перевірка була проведена ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м.Києві з порушенням пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України.

Досліджуючи правомірність винесених оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, суд виходить із наступного.

Підпунктом 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

В силу ж п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме:

прямих матеріальних витрат;

прямих витрат на оплату праці;

амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку;

вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку не враховуються при визначенні оподаткованого прибутку.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) та на підставі відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Виходячи із системного аналізу вищенаведених правових норм для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно з п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Виходячи з вищенаведеного, відображенню в бухгалтерському обліку та податковій звітності підлягає лише та господарська операція, яка фактично відбулась, при наявності первинного документу, що підтверджує таку господарську операцію.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеної у листі останнього від 02.06.2011 №742/11/13-11.

ТОВ «Айті Бізнес Солюшн» зареєстровано 03.10.2007 р. Головним територіальним управлінням юстиції у м.Києві. Взято на податковий облік в органах державної податкової служби за № 30795 від 05.10.2007 р. у ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м.Києві. Основним видом діяльності є оптова торгівля комп'ютерами, периферійним устаткуванням, деталями до нього.

Між ТОВ «Айті Бізнес Солюшн» та ТОВ «Смарт-Сейл» на підставі укладених усних правочинів було поставлено мережеве обладнання.

Так, на виконання укладеного договору поставки від 17.10.2014 р. № б/н ТОВ «Смарт-Сейл» було виписано позивачу рахунок на оплату № б/н від 17.10.2014 р. на суму 554 752,50 грн., видаткову накладну № 1710/11 від 17.10.2014 р. на суму 554 752,50 грн. та оформлено податкову накладну від 17.10.2014 р. № 145 на суму 554 752,50 грн.

На виконання договору поставки № б/н від 20.10.2014 р. - рахунок на оплату № 2010/4 від 20.10.2014 р. на суму 306 729,00 грн., видаткову накладну № 2010/4 від 20.10.2014 р. на суму 306 729,00 грн., податкову накладну від 20.10.2014 р. № 62 на суму 306 729,00 грн.

На виконання договору поставки № б/н від 07.11.2014 р. - рахунок на оплату № 0711/1 від 07.11.2014 р. на суму 236 664,48 грн.; видаткову накладну № 711/1 від 07.11.2014 р. на суму 236 664,48 грн.; податкову накладну від 07.11.2014 р. № 11 на суму 236 664,48 грн.

На виконання договору № б/н від 12.11.2014 р. - рахунок на оплату № 1211/9 від 12.11.2014 р. на суму 77 263,20 грн.; видаткову накладну № 1211/9 від 12.11.2014 р. на суму 77 263,20 грн.; податкову накладну від 12.11.2014 р. № 41 на суму 77 283,20 грн.

На виконання договору № б/н від 05.12.2014 р. - рахунок на оплату № 0512/3 від 05.12.2014 р. на суму 236 448,00 грн.; видаткову накладну № 512/3 від 05.12.2014 р. на суму 236 448,00 грн.; податкову накладну від 05.12.2014 р. № 9 на суму 236 448,00 грн.

Названі вище податкові накладні зареєстровані в Єдиному держаному реєстрі податкових накладних, що підтверджується матеріалами справи.

Розрахунки між сторонами підтверджуються наявними в матеріалах справи банківським виписками.

На підставі договору оренди будинку від 01.06.2014 р. № б/н, укладеного між ОСОБА_5 (надалі - орендодавець) та ТОВ «Айті Бізнес Солюшн» (надалі - орендар), у користуванні орендаря перебуває будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. З пояснень позивача вбачається, що придбаний товар зберігався на складі за вказаною адресою.

Окрім того, на підтвердження юридичної адреси, позивачем надано суду договір № 1309/8 від 03.10.2015 р., укладений між ТОВ «Айті Бізнес Солюшн» (надалі - замовник) та КП «Центр Маркетингу» (надалі - виконавець) Шевченківського району м.Києва», відповідно до якого замовнику, з метою державної реєстрації у відповідних органах, надається юридична адреса: 04050, м. Київ, вул. Мельникова, 12.

Транспортування товару із залученням перевізників не відбувалося у зв'язку із тим, що згідно договірних умов товар був доставлений на склад ТОВ «Айті Бізнес Солюшн» постачальником.

Як вбачається з матеріалів справи, придбаний товар було реалізовано позивачем: ПП «Фріхост», ТОВ «Медіана», ТОВ «Комфо», ТОВ «ТРК «Метро», ТОВ «Джет Нет», ТОВ «ТРК «Кадр ТБ», ТОВ «ТРК «Бріз», що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями видаткових накладних, довіреностей на отримання матеріальних цінностей, податковими накладними, картками рахунку.

Водночас, із висновків акту перевірки від 27.08.2015 р. № 397/22-07/35467396 вбачається, що ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві отримано на виконання постанову ст. слідчого СУ ФР ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві від 06.04.2015р. про призначення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Айті Бізнес Солюшн» (код ЄДРПОУ 35467396) з питань правомірності формування сум податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат підприємства, дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Смарт-Сейл» (код ЄДРПОУ 39360990) за період з 01.09.2014 по 01.02.2015 року.

Відповідно до інформації, наведеної в постанові від 06.04.2015:«... У провадженні СУ ФР ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві знаходяться матеріали кримінального провадження №32014100100000099 від 09.07.2014 року, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінальних правопорушень передбачених ч.5 ст.27, ч.3 ст.212; ч.2 ст.205 КК України.

Згідно рапорту оперативного співробітника ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві встановлено, що до злочинної схеми з надання пособництва в ухиленні від сплати податків та мінімізації податкових зобов'язань, може належати ТОВ «Смарт-Сейл» (код ЄДРПОУ 39360990), яке має ознаки фіктивності.

На дане окреме письмове доручення в порядку ст.40 КПК України щодо допиту службових осіб на предмет причетності до діяльності та реєстрації вказаного підприємства, оперативними співробітниками допитано в якості свідка гр. ОСОБА_6 - директора та засновника ТОВ «Смарт-Сейл» (код за ЄДРПОУ 39360990). Згідно наданих показів, гр. ОСОБА_6, зареєстрував на своє ім'я ТОВ «Смарт-Сейл» (код за ЄДРПОУ 39360990) на прохання свого знайомого за грошову винагороду; фактичного відношення до реєстрації та діяльності товариства не має, угод, договорів не укладав та не підписував, статутного капіталу не формував, печатки товариства не отримував, податкової звітності до органів ДПІ не подавав...».

Оцінивши доводи відповідача, викладені в акті перевірки від 27.08.2015 р. № 397/22-07/35467396, суд вважає їх передчасними та необґрунтованими з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Водночас частиною четвертою статті 72 КАС України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Наведеними нормами КАС України встановлені преюдиційні обставини, тобто ті обставини, що встановлені в судовому рішенні, яке набрало законної сили. Зазначені преюдиційні обставини є підставами для звільнення від доказування.

Отже, за змістом частини першої статті 72 КАС України учасники адміністративного процесу звільнені від надання доказів на підтвердження обставин, які встановлені судом при розгляді іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи. Натомість такі учасники мають право посилатися на зміст судового рішення у відповідних справах, що набрало законної сили, в якому відповідні обставини зазначені як установлені.

Диспозиція ч. 4 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України на відміну від норми частини першої цієї статті, прямо вказує на те, що обов'язковими для суду, який розглядає справу, є вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок. Така обов'язковість поширюється лише на те питання, чи мало місце певне діяння та чи вчинене воно особою, щодо якої постановлено відповідний вирок або прийнято постанову.

Отже, обов'язковими для врахування адміністративним судом є факти, наведені у вироку в кримінальній справі чи постанові у справі про адміністративний проступок, щодо часу, місця та об'єктивного характеру відповідного діяння тієї особи, правові наслідки, дій чи бездіяльності якої є предметом розгляду в адміністративній справі.

Однак, відповідачем не надано суду доказів існування преюдиційних обставин, зокрема, вироку суду у справі про вчинення кримінально-карного діяння, який би був обов'язковий для суду та вказував на характер вчиненого кримінального діяння. Доказів направлення обвинувального вироку до суду матеріали справи також не містять. Відтак, враховуючи відсутність вказаних доказів, суд не приймає до уваги посилання відповідача на пояснення директора та засновника ТОВ «Смарт-Сейл» ОСОБА_6, оскільки вони не є належним доказом, який би вказував на беззаперечну вину останнього та фіктивність створеного ним товариства.

Окрім того, аналіз акту перевірки від 27.08.2015 р. № 397/22-07/35467396 свідчить про те, що відповідачем не досліджувались первинні документи позивача щодо фінансових взаємовідносин із ТОВ «Смарт-Сейл».

Так, проаналізувавши первинну документацію позивача, суд дійшов висновку, що вона складена у відповідності до вимог Податкового кодексу України, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та інших нормативно-правових актів.

Підпункт 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

З урахуванням наведеного суд приходить до висновку, що операції позивача з ТОВ «Смарт-Сейл» здійснені в межах господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Суд також враховує вимоги статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», яка встановлює: якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Відповідачем не спростовано того факту, що на момент здійснення спірних господарських операцій ТОВ «Смарт-Сейл» не було зареєстровано як юридичну особу в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та як платника податку на додану вартість.

При цьому, в акті перевірки від 27.08.2015 р. № 397/22-07/35467396 відповідачем не наведено жодного доказу того, що укладені між позивачем і ТОВ «Смарт-Сейл» угоди суперечать актам цивільного законодавства чи свідчать про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання цих угод або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету тощо.

Викладене свідчить, що позивач придбані у ТОВ «Смарт-Сейл» послуги, використав у подальших оподатковуваних операціях в межах своєї основної господарської діяльності.

Судом встановлено, що податковий кредит та валові витрати були сформовані позивачем на підставі належним чином оформлених податкових накладних, отриманих від ТОВ «Смарт-Сейл», сторони під час підписання податкових накладних мали статус платників податку на додану вартість.

Отже, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що висновки відповідача не підкріплені належними доказами та не спростовують реальність господарських операцій позивача з його контрагентом.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість витрат (у тому числі і по сплаті ПДВ) первинними документами покладається на платника, позаяк саме він виступає суб'єктом, що використовує включену постачальником до ціни товару суму ПДВ при обчисленні суми податку, яка підлягає перерахуванню до бюджету, а також зменшує об'єкт оподаткування податку на прибуток за фактом понесення витрат.

Відповідно, витрати на придбання активів, здійснені без мети їх використання у господарській діяльності або придбання таких активів поза межами господарської діяльності платника податків не дають право на відповідні врахування цих витрат у податковому обліку. Це однаковою мірою стосується як витрат із податку на прибуток, так і сум податкового кредиту з ПДВ.

Як встановлено судом всі витрати здійснені позивачем в межах господарської діяльності платника податків.

Мета отримання доходу як кваліфікуюча ознака господарської діяльності кореспондує з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) підчас здійснення господарської діяльності. Оскільки господарська діяльність складається із сукупності господарських операцій платника податку (які є формою здійснення господарської діяльності), то розумна економічна причина має бути наявною в кожній господарській операції. Лише в такому разі та чи інша операція може вважатися вчиненою в межах господарської діяльності платника податків. І лише за таких умов платник податків має право на врахування у податковому обліку наслідків відповідних господарських операцій. Таким чином, лише господарські операції, здійснені за наявності розумних економічних причин (ділової мети) є такими, що вчинені в межах господарської діяльності.

Розглядувана позиція випливає зі змісту підпункту 14.1.231 Податкового кодексу України, відповідно до якого розумна економічна причина (ділова мета) - розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Сутність доктрини ділової мети полягає в тому, що передбачені податковим законодавством податкові вигоди поширюються лише на операції, які мають розумну економічну причину.

При вирішенні податкових спорів презюмується добросовісність платника податку, і, відповідно, обґрунтованість отриманої ним податкової вигоди (тобто зменшення податкового зобов'язання).

Однак податковий орган може довести, що отримана платником податку податкова вигода є необґрунтованою. Так, податкова вигода може бути необґрунтованою, зокрема, якщо для цілей оподаткування враховані операції не у відповідності з їх дійсною економічною метою чи враховані операції не обумовлені розумними економічними чи іншими причинами (метою ділового характеру). При цьому діловою метою діяльності платника податку може бути отримання економічного ефекту, однак податкова вигода не є самостійною діловою метою.

В ході розгляду справи судом встановлено, що господарські операції позивача обумовлені розумними економічними причинами та здійснені з метою отримання матеріальної вигоди.

З урахуванням наведеного суд приходить до висновку, що операції позивача з ТОВ «Смарт-Сейл» здійснені в межах господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Отже, враховуючи вищенаведене та перевіривши всі фактичні обставини справи, суд не знаходить порушень чинного законодавства щодо оформлення первинних документів у фінансово - господарських взаємовідносинах між позивачем та ТОВ «Смарт-Сейл», а тому вважає, що формування ТОВ «Айті Бізнес Солюшн» податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат є правомірним, а нарахування позивачу сум з податку на додану вартість, податку на прибуток та зменшення від'ємного значення із суми податку на додану вартість - протиправним.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України визначено, у разі, якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу сплачує штрафні санкції.

Оскільки, суд визнав неправомірним нарахування позивачу сум з податку на додану вартість та податку на прибуток, то нарахування штрафних санкцій є також неправомірним.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 14.09.2015 р. № 0007282207, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 39408,00 грн.; від 14.09.2015 р. № 0007292207, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 264 724,00 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 211 779,00 грн., штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 52 945,00 грн.; від 14.09.2015 р. № 0007302207, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 293 852,00 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 195 901,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 97 951,00 грн. прийнято обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин справи, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Айті Бізнес Солюшн» підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати підлягають відшкодуванню у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 69-71, 94, 160-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Айті Бізнес Солюшн» задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними дії ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві з проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Айті Бізнес Солюшн» з питань правомірності формування сум податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат підприємства, дотримання вимог податкового законодавства за взаємовідносинами з ТОВ «Смарт-Сейл» (код ЄДРПОУ 39360990) за період з 01.09.2014 р. по 01.02.2015 р.

3. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві від 14.09.2015 р. № 0007282207, № 0007292207, № 0007302207.

4. Судові витрати в сумі 10 347,76 грн. присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Айті Бізнес Солюшн» за рахунок асигнувань ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її отримання особою, яка оскаржує постанову, за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.О. Іщук