Ухвала

від 26.07.2016 по справі 815/6747/15

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 липня 2016 року м. Київ К/800/8217/16

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів :

Головуючого Моторного О.А.

Суддів Костенко М.І.,

Островича С.Е.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області

на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 01.03.2016

у справі № 815/6747/15

за позовом Науково-виробничої багатопрофільної фірми «Терра» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю

до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 15.12.2015 в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 01.03.2016 скасовано постанову Одеського окружного адміністративного суду від 15.12.2015 позов задоволено: скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області від 07.07.2015 № 0001832205, № 0001792205 та № 0001822205.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

В поданих запереченнях на касаційну скаргу позивач з доводами та вимогами скаржника не погодився, просив скаргу залишити без задоволення, оскаржувані рішення - без змін.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем планової виїзної документальної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період 01.01.2013 по 31.32.2014, складено акт від 23.06.2015 № 42/15-32-22-05/21032470, в якому зафіксовано порушення позивачем:

- пп. 14.1.27 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 44.1 ст. 44, пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України - завищено від'ємне значення з податку на прибуток на суму 272 728,00 грн. та занижено податок на прибуток на загальну суму 280 703,00 грн.;

- п. 198.6 ст. 198. пп. 199.1, 199.2. 199.4 ст.199 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 39 999,00 грн.;

- пп. 160.1, 160.2 ст. 160 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок з доходів нерезидента за 2013 рік на суму 194 790,00 грн. та п. 7, п. 9 ст. 3 Закону України «Про застосування РРО в сфері торгівлі громадського харчування та послуг».

На підставі акта перевірки, 07.07.2015 відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення: № 0001832205, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем: податок на прибуток в розмірі 421504, 50 грн. у тому числі за основним платежем - 280703,00 грн. штрафні (фінансові) санкції - 140351,50 грн.; № 0001792205, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на прибуток іноземних юридичних осіб в розмірі 243487,50 грн., у тому числі за основним платежем - 194790,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 48697,50 грн. та № 0001822205, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податку на прибуток у розмірі 272728,00 грн.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з правомірності прийнятих податковим органом спірних податкових повідомлень-рішень.

Задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції виходив з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Статтею 54 Закону України «Про господарські товариства» визначено порядок оплати вартості майна при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю, а статтею 147 Цивільного кодексу України та статтею 53 Закону України «Про господарські товариства» визначено що, учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право продати чи іншим чином відступити свою частку (її частину) у статутному капіталі.

Як свідчать матеріали справи, за умовами договору купівлі-продажу часток у статутному капіталі НВБФ «ТЕРРА» у формі ТОВ від 23.04.2013, відбулася зміна у складі учасників Товариства, шляхом продажу фізичними особами - учасниками Товариства ОСОБА_2 та ОСОБА_3, цих часток Компанії з інвестування ресурсів, ЛТД. Цей факт також підтверджується протоколом № 1 загальних зборів учасників НВБФ «ТЕРРА» у формі ТОВ від 23.04.2013.

За умовами зазначеного договору купівлі-продажу, ОСОБА_2 передав, а Покупець (Компанія з інвестування ресурсів, ЛТД) прийняв у власність належну йому частку в розмірі 75% від статутного капіталу НВБФ «ТЕРРА» у формі ТОВ, що відповідає внеску до статутного капіталу Товариства в розмірі 150281,25 грн. за ціною 150281,25 грн., яку Покупець сплатив в день підписання договору, що підтверджується копією квитанції.

Також, ОСОБА_3 передала, а Покупець прийняв у власність належну їй частку в розмірі 25% від статутного капіталу Товариства, що відповідає внеску до статутного капіталу Товариства в розмірі 50093,75 грн. за ціною 50093,75 грн., яку Покупець сплатив в день підписання договору, що підтверджується копією квитанції.

Отже, як вірно зазначено судом апеляційної інстанції, за наслідками зазначеного правочину відбулася зміна у складі учасників Товариства - продаж часток учасників Товариства третій особі, що передбачено ч.2 ст. 147 Цивільного Кодексу України та ч. 1 ст. 53 Закону України «Про господарські товариства», у зв'язку з чим розмір статутного капіталу позивача залишився без змін.

Перехід частки від одного учасника іншому - це перехід права власності на майно, що оформлюється відповідно до вимог глави 24 Цивільного кодексу України «набуття права власності».

Учасник товариства, що вибуває зі складу засновників шляхом відступлення своєї долі на користь третьої особи, вартість корпоративних прав визначає самостійно, незалежно від номінальної вартості цієї долі у статутному капіталі підприємства.

Вартість корпоративних прав та дата розрахунку між учасником, що вибуває і учасником, що входить у склад засновників також визначається у договорі з домовленістю між ними.

З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про неправомірність застосування податковим органом пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 Податкового кодексу України та віднесення активів товариства в розмірі 1 298 600,00 грн. до інших доходів, що були безоплатно отримані товариством, і, як наслідок безпідставність донарахування податку на прибуток підприємств у розмірі 212 618,00 грн.

Щодо визначених податковим органом порушень позивачем пп. пп. 14.1.27 і 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 44.1 ст. 44, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, а саме неправомірного завищення показників у рядку 06.2 Декларацій «Витрати на збут» в загальній сумі 471420 грн., слід зазначити наступне.

Як свідчать матеріали справи, такі висновки були зроблені податковим органом виходячи з того, що у відносинах між позивачем та ПП «Трест Імперіал Континенталь», документи, на підставі яких до складу витрат включена вартість послуг охорони, не можуть бути достатнім підтвердженням того, що у процесі надання вказаних послуг підприємством проведена певна робота і одержані результати, які замовник може використовувати в діяльності, що приносить дохід.

За умовами договору надання послуг охорони № б/н від 01.08.2014, укладеного між «ТЕРРА» у формі ТОВ та ПП «Трест Імперіал Континенталь», щомісячна вартість охоронних послуг та об'єкти за якими надаються ці послуги, визначаються в розрахунку-дислокації. Замовник проводить оплату щомісячної вартості послуг Охорони на підставі рахунку не пізніше 3-х робочих днів, наступних за місяцем надання послуг.

Судом апеляційної інстанції вірно зазначено, що вартість наданих послуг не залежить від сум витрат, людино-годин, чисельності персоналу, та є незмінною протягом періоду надання цих послуг. В акті виконаних робіт зазначена сума, період та об'єкти, за якими ці послуги надавалися, що є достатнім за умовами договору, для оплати цих послуг.

Як вбачається з матеріалів справи, на момент укладення між ПП «Трест Імперіал Континенталь» та «ТЕРРА» у формі ТОВ договору, ПП «Трест Імперіал Континенталь» володів повною правоздатністю юридичної особи. Крім того, в підтвердження здатності здійснення охоронної діяльності ПП «Трест Імперіал Континенталь» мало ліцензію на здійснення такої діяльності (копія ліцензії міститься у матеріалах справи).

Факт здійснення господарських операцій позивача із ПП «Трест Імперіал Континенталь» підтверджується, зокрема, актами виконаних робіт, платіжними дорученнями, рахунками, виписками з банку про рух грошових коштів, листами між компаніями.

З матеріалів справи вбачається, що згідно договору купівлі-продажу від 23.04.2013, (засвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Іллічовою Н.А.). укладеного між ОСОБА_2 (Подавець), ОСОБА_3 (Продавець) та Компанією з інвестування ресурсів, ЛТД (Покупець, зареєстрована на території Британських Віргінських Островів), Продавці передали у власність Покупця належні їм частки статутного капіталу НВБФ «ТЕРРА» у формі ТОВ в розмірі 150 281,00 грн. (75 відсотків) та 50 093,00 грн. (25 відсотків), відповідно.

Відповідно до п. 160.1 ст. 160 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними цією статтею.

Для цілей цього пункту під доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України, розуміються: а) проценти, дисконтні доходи, що сплачуються на користь нерезидента, у тому числі проценти за позиками та борговими зобов'язаннями, випущеними (виданими) резидентом; б) дивіденди, які сплачуються резидентом; в) роялті; г) фрахт та доходи від інжинірингу; г) лізингова/орендна плата, що сплачується резидентами або постійними представництвами на користь нерезидента - лізингодавця/орендодавця за договорами оперативного лізингу/оренди; д) доходи від продажу нерухомого майна, розташованого на території України, яке належить нерезиденту, у тому числі майна постійного представництва нерезидента; е) прибуток від здійснення операцій із торгівлі цінними паперами, деривативами або іншими корпоративними правами, визначений відповідно до норм цього розділу; є) доходи, отримані від провадження спільної діяльності на території України, доходи від здійснення довгострокових контрактів на території України; ж) винагорода за провадження нерезидентами або уповноваженими ними особами культурної, освітньої, релігійної, спортивної, розважальної діяльності на території України; з) брокерська, комісійна або агентська винагорода, отримана від резидентів або постійних представництв інших нерезидентів стосовно брокерських, комісійних або агентських послуг, наданих нерезидентом або його постійним представництвом на території України на користь резидентів; и) внески та премії на страхування або перестрахування ризиків в Україні (у тому числі страхування ризиків життя) або страхування резидентів від ризиків за межами України; і) доходи, одержані від діяльності у сфері розваг (крім діяльності з проведення державної грошової лотереї); ї) доходи у вигляді благодійних внесків та пожертв на користь нерезидентів; й) інші доходи від провадження нерезидентом (постійним представництвом цього або іншого нерезидента) господарської діяльності на території України, за винятком доходів у вигляді виручки або інших видів компенсації вартості товарів/виконаних робіт/наданих послуг, переданих/виконаних/наданих резиденту від такого нерезидента (постійного представництва), у тому числі вартості послуг із міжнародного зв'язку чи міжнародного інформаційного забезпечення.

Згідно статті 160.2 Податкового кодексу України резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи (крім постійного представництва нерезидента на території України) будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), крім доходів, зазначених у пунктах 160.3 - 160.7 цієї статті, зобов'язані утримувати податок з таких доходів, зазначених у пункті 160.1 цієї статті, за ставкою в розмірі 15 відсотків їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності.

Слід зазначити, що позивач не здійснював перерахунків грошових коштів Компанії з інвестування ресурсів ЛТД. Матеріали справи містять довідку АБ «Південний», яка підтверджує, що по валютному рахунку НВБФ «ТЕРРА» у формі ТОВ за період з 01.01.2013 по 31.12.2014 обороти відсутні. Позивач за період 2013 - 2014 рік не здійснював виплат дивідендів. Також, Компанія з інвестування ресурсів ЛТД не отримувала активів належних НВБФ «ТЕРРА» у формі ТОВ у зв'язку з тим, що товариство не ліквідовувалося. Тому, відповідачем не доведено, що позивач здійснював виплату грошових коштів на користь Компанії з інвестування ресурсів ЛТД.

Таким чином, вірним є висновок суду апеляційної інстанції про відсутність у податкового органу підстав для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень від 07.07.2015 № 0001832205, № 0001792205 та № 0001822205.

Доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, викладеного не спростовують, а тому колегією суддів відхиляються.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судом апеляційної інстанції належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення суду апеляційної інстанції, не встановлено.

Керуючись статтями 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області - відхилити.

Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 01.03.2016 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. Моторний Судді (підпис) М.І. Костенко (підпис) С.Е. Острович