Рішення

від 26.07.2016 по справі 904/5263/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

26.07.16р. Справа № 904/5263/16

За позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Павлоград Дніпропетровської області

до об'єднання співвласників багатоквартирних будинків "Дніпровська, 18", м. Павлоград Дніпропетровської області

про стягнення 9 956,80 грн. інфляційних втрат та 1 120,30 грн. 3% річних

Суддя Бондарєв Е.М.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1, свідоцтво НОМЕР_3 від 05.10.2006 року, фізична особа-підприємець

Від відповідача: Бондаренко Н.І., паспорт НОМЕР_4, керівник

СУТЬ СПОРУ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з об'єднання співвласників багатоквартирних будинків "Дніпровська, 18" заборгованості на загальну суму 11 077,10 грн., з яких:

- 9 956,80 грн. інфляційні втрат за період з березня 2013 року по травень 2016 року;

- 1 120,30 грн. 3% річних за період з 17.02.2013 року по 17.06.2016 року. Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконання відповідачем зобов'язань за договором підряду від 05.10.2012 року щодо повної та своєчасної оплати за роботи виконані відповідно до приймально-здавального акту від 16.10.2012 року на суму 11 200,00 грн. Також позивач зазначає, що рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 08.12.2015 року по справі № 904/9866/15, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.05.2016 року, стягнуто з відповідача на користь позивача 11 200,00 грн. заборгованості за договором підряду від 05.10.2012 року. Таким чином, на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України позивачем нараховані інфляційні втрати та 3% річних.

Відповідач заперечує проти позовних вимог посилаючись на те, що враховуючи положення п.3.2 договору підряду та приймальню-здавальний акт від 16.10.2012 року, відповідач повинен був оплатити 11 200,00 грн. за виконану роботу до 26.10.2012 року. Перебіг строку позовної давності за договором почався з 27.10.2012 року. Отже, на думку відповідача, строк позовної давності про сплату грошових коштів за договором підряду сплинув 27.10.2015 року. Позовні вимоги про стягнення процентів та інфляційних нарахувань заявлені позивачем у червні 2016 року, тобто після спливу строку позовної давності. Таким чином відповідачем заявлено про застосування позовної давності до позовних вимог про стягнення інфляційних нарахувань та 3% річних, передбачених ст. 625 Цивільного кодексу України.

Провадження у справі було порушено ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 29.06.2016 року з призначенням її до розгляду на 14.07.2016 року.

Згідно із статтею 77 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні від 14.07.2016 року було оголошено перерву до 26.07.2016 року.

У судовому засіданні 26.07.2016 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

05.10.2012 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі - позивач, підрядник) та об'єднанням співвласників багатоквартирних будинків "Дніпровська, 18" (далі - відповідач, замовник) укладений договір підряду №б/н (на виконання підрядних робіт) (далі - договір) відповідно до п.1.1 якого замовник доручає, а підрядник приймає на себе зобов'язання виконати в жовтні місяці 2012 року наступні види робіт: часткова заміна опалювальної системи 2-го під'їзду.

В п. 1.2 договору підряду сторони обумовили вартість робіт, яка складає 11 200, 00 грн.

Строк виконання договору підряду: з 05.10.2012 року по 15.10.2012 року (п.3.1 договору).

Оплата робіт здійснюється після виконання робіт у 10-денний строк (п. 3.2 договору).

Пунктом 5.1 договору підряду передбачено, що після закінчення виконання робіт сторони складають акт здачі-приймання робіт.

На виконання умов договору підряду позивачем виконані роботи, що підтверджується приймально-здавальним актом від 16.10.2012 року, який підписаний обома сторонами та скріплений печаткою відповідача.

Відповідно до акту відповідачем прийняті роботи: часткова заміна опалювальної системи 2-го під'їзду, вартістю 11 200,00 грн. Якість робіт перевірена замовником у присутності підрядника та відповідає вимогам договору. Виконані підрядником роботи прийняті повністю. Замовник оплачу виконані підрядником роботи у розмірі 11 200,00 грн. Оплата здійснюється упродовж 4 місяців.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 08.12.2015 року та постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.05.2016 року у справі №904/9866/15 встановлено, відповідач зобов'язання по оплаті за договором не виконав, у зв'язку з чим заборгованість склала 11 200,00 грн.

Вказаним рішенням суду, яке постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.05.2016 року залишено без змін, стягнуто з об'єднання співвласників багатоквартирних будинків "Дніпровська, 18" на користь фізичної особи-підприємець ОСОБА_1 11 200,00 грн. за договором підряду та 1 218,00 судового збору.

Відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Виходячи з приписів ч. 3 ст.35 Господарського процесуального кодексу України, якщо договір та обставини його укладення, виконання були предметом дослідження по одній справі між тими ж сторонами, за результатом розгляду якої винесено рішення, що набрало законної сили, то суд не має знов розглядати обставини його укладення та виконання.

Причиною виникнення спору є неналежне виконання об'єднанням співвласників багатоквартирних будинків "Дніпровська, 18" умов договору підряду №б/н (на виконання підрядних робіт) від 05.10.2012 року в частині своєчасної оплати виконаних робіт в наслідок чого позивачем на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України нараховані 9 956,80 грн. інфляційних втрат та 1 120,30 грн. 3% річних.

Доказів оплати заборгованості в сумі 11 200,00 грн. відповідач суду не надав.

Суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (частина 1 статті 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 598 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Згідно з приписами частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Порушенням зобов'язання, відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України). При цьому чинне законодавство не пов'язує припинення грошового зобов'язання з наявністю судового рішення про стягнення боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних від простроченої суми чи відкриттям виконавчого провадження з примусового виконання такого рішення.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 04.07.2011 року № 13/210/10 та від 12.09.2011 року № 6/433-42/183.

Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України сум.

Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 3% річних за період з 17.02.2013 року по 17.06.2016 року у сумі 1 120,30 грн. та інфляційні втрати за період з березня 2013 року по травень 2016 року у сумі 9 956,80 грн.

Наявне прострочене грошове зобов'язання, яке встановлене рішенням суду, обумовлює правомірність застосування ст.625 Цивільного кодексу України.

Заперечення відповідача, що викладені у відзиві полягають у тому, що позивач невірно розрахував 3% річних та інфляційних на заборгованість 11 200,00 грн. оскільки строк позовної давності щодо основної заборгованості сплинув 27.10.2015 року. Крім того, на дані правовідносини встановлюється загальний строк позовної давності в 3 роки, який відповідач просить застосувати.

У відповідності до ст. 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це встановлений законом строк, у межах якого особа, право якої порушено, може вимагати примусове здійснення або захисту свого цивільного права або інтересу шляхом звернення із позовною заявою до суду.

Згідно з ст. 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Вимоги про стягнення 3%річних та інфляційних нарахувань у відповідності з приписам ст. 258 Цивільного кодексу України не відносяться до вимог, до яких застосовується спеціальний строк позовної давності, відповідно застосуванню підлягає строк позовної давності в три роки. Договір не містять умов щодо збільшення строку позовної давності.

За змістом ст.625 Цивільного кодексу України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Позовну давність необхідно обчислювати щодо кожного дня нарахування 3%річних, періоду визначеного позивачем, та кожного місяця для нарахування інфляційних окремо за попередні три роки до дня подання позову.

З позовом про стягнення 3% річних та інфляційних нарахувань позивач звернувся до суду 17.06.2016 року, що вбачається з поштового штемпеля на конверті.

Відповідно до ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву в якому просить застосувати до спірних правовідносин строк позовної давності.

З клопотаннями про визнання поважними причин строку позовної давності позивач до суду не звертався.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню частково, а саме у сумі 9 939,21 грн. за період з липня 2013 року по травень 2016 року та 1 009,42 грн. 3% річних за період з 17.06.2013 року по 17.06.2016 року, з урахуванням меж позовних вимог, в решті необхідно відмовити внаслідок пропуску строку позовної давності.

Також, суд не приймає до уваги посилання відповідача щодо того, що строк позовної давності щодо основної заборгованості договором підряду сплив, що свідчить про сплив цього строку й щодо вимог про стягнення 3% річних та інфляційних нарахувань.

Відповідно до ст. 266 Цивільного кодексу України передбачено зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Зі спливом позовної давності за вимогою про повернення або сплату коштів спливає й позовна давність за вимогою про сплату процентів, передбачених статтями 536, 625 Цивільного кодексу України, і сум інфляційних нарахувань згідно з тією ж статтею 625 Цивільного кодексу України (незалежно від періоду часу, за який обчислено відповідні суми процентів та інфляційних нарахувань, оскільки такі суми є складовою загальної суми боргу); так само у разі спливу позовної давності за вимогою про повернення безпідставно набутого майна (статті 1212, 1213 Цивільного кодексу України) спливає й позовна давність за вимогою про відшкодування доходів від такого майна (стаття 1214 названого Кодексу) (п.5.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів").

Позовна давність - це встановлений законом строк, у межах якого особа, право якої порушено, може вимагати примусове здійснення або захисту свого цивільного права або інтересу шляхом звернення із позовною заявою до суду, факт реалізації права у межах цього строку обумовлюється належним зверненням до суду.

З позовними вимогами щодо стягнення заборгованості за договором підряду позивач звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до об'єднання співвласників багатоквартирних будинків "Дніпровська, 18" у межах строку позовної давності, заборгованість стягнута за рішення суду, докази оплати заборгованості або стягнення її у примусовому порядку на даний час відсутні, тобто зобов'язання з її оплати не є припиненими.

Відповідно право на звернення з позовом щодо стягнення основної заборгованості було реалізовано позивачем у межах строку позовної давності, тому підстави вважати, що строк позовної давності щодо стягнення основної заборгованості пропущений виходячи з дати звернення з позовними вимогами про стягнення 3% річних та інфляційних нарахувань відсутні.

Виходячи з викладеного, позовні вимоги підлягають задоволенню частково у сумі 9 939,21 грн. інфляційних втрат та 1 009,42 грн. 3% річних, у задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

У відповідності до ст.49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судовий збір у сумі 1 362,02 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись статтями 4, 32-34, 36, 43-44, 49, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з об'єднання співвласників багатоквартирних будинків "Дніпровська, 18" (51400, Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Дніпровська, буд. 18, ідентифікаційний код 37085514) на користь фізичної особа-підприємець ОСОБА_1 (51400, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) інфляційні втрати у сумі 9 939,21 грн. 3% річних у сумі 1 009,42 грн., судовий збір у сумі 1 362,02 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 01.08.2016 року.

Суддя Е.М. Бондарєв