Рішення

від 28.07.2016 по справі 904/4542/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

27.07.16р. Справа № 904/4542/16

Суддя господарського суду Дніпропетровської області Новікова Р.Г. при секретарі судового засідання Яковлєвій А.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали

За позовом Державного підприємства "Вугільна компанія "Краснолиманська", м. Родинське, Донецька область

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім-Ресурс", м. Дніпро

про стягнення суми основної заборгованості в розмірі 131520грн.00коп., інфляційної складової в розмірі 11771грн.04коп., 3% річних у розмірі 2764грн.08коп., пені у розмірі 23936грн.64коп., штрафу у розмірі 9206грн.40коп.

Представники:

Від позивача: не з`явився

Від відповідача: не з`явився

СУТЬ СПОРУ: Державне підприємство "Вугільна компанія "Краснолиманська" звернулось до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім-Ресурс" з позовом про стягнення суми основної заборгованості в розмірі 131520грн.00коп., інфляційної складової в розмірі 11771грн.04коп., 3% річних у розмірі 2764грн.08коп., пені у розмірі 23936грн.64коп., штрафу у розмірі 9206грн.40коп.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору купівлі - продажу №18/08-5 від 18.08.2015р., в частині розрахунків за поставлену продукцію.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 03.06.2016р. порушено провадження у справі. Справа призначалась до розгляду в судових засіданнях на 29.06.2016р., 13.07.2016р. та 27.07.2016р.

29.06.2016р. на адресу суду надійшло клопотання позивача про відкладення судового засідання, призначеного на 29.06.2016р., на іншу дату у зв'язку з неможливістю направити в судове засідання свого повноважного представника.

У зв'язку з невиконанням відповідачем вимог суду, викладених в ухвалах господарського суду Дніпропетровської області від 03.06.2016р., 29.06.2016р., 13.07.2016р. та нез'явленням у судові засідання, розгляд справи відкладався.

Вказані ухвали суду були направлені відповідачу у справі в установленому порядку на адресу, вказану у спеціальному витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, який наявний в матеріалах справи (а.с. - 25).

Поштова кореспонденція, направлена судом на адресу відповідача, повернулась до суду з відміткою підприємства зв'язку "за закінченням терміну зберігання".

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Отже, відповідача відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України належним чином повідомлено про час і місце розгляду справи.

На день розгляду справи у судовому засіданні 27.07.2016р. будь-яких письмових заяв та клопотань від відповідача щодо відкладення розгляду справи до суду не надходило.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Враховуючи, що від відповідача повідомлення щодо неможливості участі у судовому засіданні 27.07.2016р. до господарського суду Дніпропетровської області не надходило, відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд, встановив.

18.08.2015р. між Державним підприємством "Вугільна компанія "Краснолиманська" (далі - продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім-Ресурс" (далі - покупець) підписаний договір купівлі - продажу №18/08-5 (далі - договір). За умовами зазначеного договору продавець поставляє у власність покупцю, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити вугільну продукцію марки "Ж" (далі - продукція), у відповідності до якості, строків, цін та умов, визначених у додатках до цього договору.

Відповідно до пункту 2.2.1 договору покупець зобов'язується здійснювати 100% передплату за кожну узгоджену партію продукції, на підставі рахунка на оплату, виписаного продавцем. За узгодженням сторін можлива відвантаження продукції, з обов'язковою наступною 100% оплатою вартості поставленої продукції.

Згідно з пунктом 2.2.2 договору покупець зобов'язаний прийняти продукцію та документи до неї, згідно акту приймання - передачі, та один екземпляр акта надати продавцю.

За приписами пункту 3.1 договору оплата продукції здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на рахунок продавця в строки, визначені в пункті 2.2.1 цього договору.

Як вбачається з додатка №1 від 11.09.2015р., до договору купівлі - продажу №18/08-5 від 18.08.2015р., сторони узгодили поставку вугільної продукції на загальну суму 4800000грн.00коп. Додаток №1 від 11.09.2015р., до договору купівлі - продажу №18/08-5 від 18.08.2015р., підписаний та скріплений печатками сторін без зауважень та заперечень до нього.

На виконання умов договору купівлі - продажу №18/08-5 від 18.08.2015р. та додатку №1 від 11.09.2015р., позивач 12.09.2015р. поставив відповідачу вугільну продукцію на суму 131520грн.00коп., що підтверджується підписаним сторонами актом приймання - передачі вугільної продукції №1327 від 12.09.2015р.

Як вбачається з матеріалів справи, сторонами не був дотриманий порядок розрахунків в частині здійснення передплати за товар, визначений пунктом 2.2.1 договору.

Позивач з посиланням на положення статті 692 Цивільного кодексу України зазначає, що відповідач був зобов'язаний сплатити вартість продукції, отриманої на підставі акту приймання - передачі вугільної продукції №1327 від 12.09.2015р. в строк до 12.09.2015р. (включно).

Положеннями частини другої статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, можливість виникнення обов'язку негайного виконання грошового зобов'язання, у випадку якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання; такий обов'язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 Цивільного кодексу України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 Цивільного кодексу України.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім-Ресурс" було зобов'язано сплатити вартість продукції, отриманої на підставі акту приймання - передачі вугільної продукції №1327 від 12.09.2015р. в строк до 12.09.2015р. (включно).

Відповідач своїх зобов'язань, щодо оплати отриманої продукції не виконав, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість перед позивачем в розмірі 131520грн.00коп. Докази сплати Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім-Ресурс" вказаної суми, в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України та статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Приписи частини 7 статті 193 Господарського кодексу України та статті 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами статті 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Згідно статті 202 Господарського кодексу України та статті 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином. Відповідачем не були виконані грошові зобов'язання, доказів припинення відповідних зобов'язань перед позивачем у будь-який інший передбачений законом спосіб, відповідачем до матеріалів справи не надано.

Згідно із положенням статті 4 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до статті 33 та 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обставини, на які посилається позивач в обґрунтування заявлених вимог про стягнення з відповідача суми боргу у розмірі 131520грн.00коп., підтверджені матеріалами справи та не спростовані відповідачем. Тому суд дійшов висновку про правомірність вимог позивача в цій частині.

Позивач з посиланням на положення частини 2 статті 231 Господарського кодексу України, нарахував та просить стягнути з відповідача пеню за загальний період з 13.09.2015р. по 15.03.2016р. в розмірі 23936грн.64коп. та штраф в розмірі 9206грн.40коп. Вказані позовні вимоги не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до абзацу третього частини другої статті 231 Господарського кодексу України, у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

При цьому, штрафні санкції, передбачені абзацом третім частини другої статті 231 Господарського кодексу України, застосовуються за допущене прострочення виконання лише негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товару, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких й вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафних санкцій.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом розгляду у справі є саме грошові вимоги, які виникли внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов'язань, щодо оплати товару поставленого згідно договору купівлі - продажу №18/08-5 від 18.08.2015р. Таким чином, в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача пені за загальний період з 13.09.2015р. по 15.03.2016р. в розмірі 23936грн.64коп. та штрафу в розмірі 9206грн.40коп., слід відмовити.

Крім того, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивачем заявлено до стягнення суму інфляційних витрат в розмірі 11771грн.04коп. за загальний період з вересня 2015р. по травень 2015р. та 3% річних в розмірі 2764грн.08коп. за загальний період з 13.09.2015р. по 25.05.2016р.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Оскільки обов'язок відповідача щодо сплати вартості отриманої продукції виник у вересні 2015р., період за який підлягає стягненню сума інфляційної складової становить з жовтня 2015р. по травень 2016р.

Таким чином, стягненню з відповідача підлягає інфляційна складова в розмірі 8691грн.91коп. за період з жовтня 2015р. по травень 2016р. В задоволенні позовних вимог про стягнення суми інфляційної складової в розмірі 3079грн.13коп. слід відмовити.

При здійсненні перерахунку 3% річних, судом встановлено, що в ньому допущено помилку. За результатом зробленого судом розрахунку, сума 3% річних за загальний період з 13.09.2015р. по 25.05.2016р., яка підлягає стягненню з відповідача становить 2759грн.75коп. В задоволенні позовних вимог про стягнення 3% річних в розмірі 04грн.33коп. слід відмовити.

Судові витрати розподіляються відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи викладене та керуючись нормами статей Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 2, 4, 21, 22, 33, 34, 36, 49, 75, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Державного підприємства "Вугільна компанія "Краснолиманська" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім-Ресурс" про стягнення суми основної заборгованості в розмірі 131520грн.00коп., інфляційної складової в розмірі 11771грн.04коп., 3% річних у розмірі 2764грн.08коп., пені у розмірі 23936грн.64коп., штрафу у розмірі 9206грн.40коп. - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім-Ресурс" (ідентифікаційний код: 34468425; місцезнаходження: 49087, м. Дніпро, вул. Калинова, буд. 68) на користь Державного підприємства "Вугільна компанія "Краснолиманська" (ідентифікаційний код: 31599557; місцезнаходження: 85310, Донецька обл., м. Родинське, вул. Перемоги, буд. 9) суму основної заборгованості в розмірі 131520грн.00коп., інфляційну складову в розмірі 8691грн.91коп., 3% річних у розмірі 2759грн.75коп. та витрати, пов'язані зі сплатою судового збору в розмірі 2144грн.57коп.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання чинності рішенням.

В судовому засіданні від 27.07.2016р. проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст підписаний 01.08.2016р.

Суддя ОСОБА_1