Рішення

від 01.08.2016 по справі 904/5688/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

01.08.16р. Справа № 904/5688/16

За позовом Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" (м.Дніпропетровськ)

до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Приват-Фінансист" (м.Дніпропетровськ);

відповідача-2: Приватного торгово-виробничого підприємства "Хоббі" (с. Молодятин, Коломийського району, Івано-Франківської області)

про стягнення заборгованості за договором банківського обслуговування від 13.12.2013 (гарантовані платежі) у загальному розмірі 16 535 грн. 27 коп.

Суддя Фещенко Ю.В.

Представники:

від позивача: Задорожний С.О. - заступник керівника (довіреність № 131-К-Н-О від

16.01.2015)

від відповідача-1: не з'явився

від відповідача-2: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" (далі - позивач, Банк) звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Приват-Фінансист" (далі - відповідач-1, поручитель) та з Приватного торгово-виробничого підприємства "Хоббі" (далі - відповідач-2, Клієнт) заборгованість за договором банківського обслуговування від 13.12.2013 (гарантований платіж) у загальному розмірі 16 535 грн. 27 коп.

Ціна позову складається з наступних сум:

- заборгованість за кредитом в сумі 4 542 грн. 14 коп.;

- заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом в період з 27.02.2014 по 05.05.2016 в сумі 5 733 грн. 69 коп.;

- пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором в період з 17.11.2014 по 05.05.2016 в сумі 6 259 грн. 44 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем-2 умов договору банківського обслуговування б/№ від 13.12.2013 в частині повного та своєчасного повернення наданого кредиту та сплати відсотків за його користування. Так, на підставі заявок відповідача, на поточний рахунок № 26000052509260 Банк в період з 13.12.2013 по 21.01.2014 надавав відповідачу послугу "Гарантовані платежі" за господарськими договорами, що укладаються між клієнтом та його контрагентами, а також між клієнтом і банком. Вказана послуга надавалася у вигляді виконання банком заявок на договірне списання коштів, згідно якої клієнт-платник доручає банку зарахувати кошти на рахунок отримувача, в сумі і в дату, зазначені при створенні заявки. Послуга надається банком як за рахунок власних коштів платника, так і за рахунок кредитних коштів. Свої зобов'язання позивач виконав належним чином, своєчасно провів гарантовані платежі ініційовані клієнтом в період з 13.12.2013 по 21.01.2014, що підтверджується заявками на гарантований платіж за вказаний період, повідомленнями банку, меморіальними ордерами, розрахунком заборгованості та виписками по рахунку, відкритого для обслуговування відповідача. Однак, користуючись кредитними коштами, відповідач погасив лише частково заборгованість по кредиту та нарахованим відсоткам, що підтверджується розрахунком заборгованості та виписками по рахункам відповідача, у зв'язку з чим заборгованість відповідача перед позивачем станом на 05.05.2016 становить 16 535 грн. 27 коп., у тому числі: заборгованість за кредитом в сумі 4 542 грн. 14 коп., заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом в період з 27.02.2014 по 05.05.2016 в сумі 5 733 грн. 69 коп. та пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором в період з 17.11.2014 по 05.05.2016 в сумі 6 259 грн. 44 коп. Крім того, відповідно до договору поруки № 31213IFA0S0EN від 11.08.2015 відповідач-1 поручився перед позивачем за виконання відповідачем-2 всіх своїх обов'язків за договором б/№ від 13.12.2013, р/р № 26000052509260.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 11.07.2016 порушено провадження у справі та її розгляд призначено в засіданні на 01.08.2016.

Позивачем на виконання вимог ухвали суду від 11.07.2016 долучені до матеріалів справи додаткові докази (вх.суду 47913/16 від 01.08.2016).

У судове засідання 01.08.2016 з'явився представник позивача.

Представники відповідачів-1,2 у судове засідання не з'явилися, причин нез'явлення суду не повідомили, відзиву на позов та інші витребувані судом документи не надали, з приводу чого суд зазначає наступне.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини 1 статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 2 статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" визначено, що в Єдиному державному реєстрі містяться відомості щодо юридичної особи, зокрема, про місцезнаходження останньої.

На підтвердження адреси відповідача-1 судом долучено до матеріалів справи Спеціальний витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 11.07.2016, з якого вбачається, що місцезнаходженням відповідача-1 є: 49094, м. Дніпропетровськ, вулиця Набережна Перемоги, будинок 32, на яку і була направлена кореспонденція господарського суду для відповідача-1.

При цьому, поштове відправлення на адресу відповідача-1, в якому містилася ухвала суду від 11.07.2016, було повернуто 27.07.2016 за зворотною адресою з довідкою Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" від 22.07.2016 "За відмовою відправника (одержувача)".

Слід зазначити, що в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання , закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом (пункт 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011).

На підтвердження адреси відповідача-2 судом долучено до матеріалів справи Спеціальний витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 11.07.2016, з якого вбачається, що місцезнаходженням відповідача-2 є: 78271, Івано-Франківська область, Коломийський район, с. Молодятин, вулиця М.Коцюбинського, на яку і була направлена кореспонденція господарського суду для відповідача-2.

Так, з матеріалів справи вбачається, що ухвала господарського суду Дніпропетровської області від 11.07.2016 була отримана відповідачем-2 16.07.2016 , що підтверджується поштовим повідомленням № 4930001924674 (7827800006917).

Крім того, суд наголошує на тому, що ухвала суду від 11.07.2016 була надіслана сторонам у справі завчасно , з урахуванням Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958.

Отже, судом здійснені всі можливі заходи щодо належного повідомлення відповідачів-1,2 про час та місце розгляду справи.

Господарський суд вважає за необхідне зазначити, що незнаходження відповідача-1 за його юридичною адресою, що має наслідком неотримання кореспонденції суду про повідомлення щодо часу та місця розгляду даної справи, не може прийматися до уваги судом, оскільки свідчить, що неотримання ухвал суду відповідачем-1 відбулося саме з його вини. Відповідач-1, у разі незнаходження за своєю юридичною адресою, повинен був докласти зусиль щодо отримання поштових відправлень за своєю юридичною адресою.

Отже, суд приходить до висновку, що відповідачі-1,2 про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, оскільки ухвала суду від 11.07.2016 була надіслана на адреси відповідачів-1,2, які підтверджені Спеціальними витягами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та не отримана відповідачем-1 внаслідок його недобросовісної поведінки, що полягає у незабезпеченні вчасного отримання поштової кореспонденції за своєю юридичною адресою, а відповідач-2 отримав ухвалу завчасно, але не скористався своїм правом на участь його представника у судовому засіданні, протягом двох тижнів з моменту отримання ухвали будь-яких клопотань чи заперечень не подав .

При цьому, стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Відповідно до абзацу 1 пункту 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Суд дійшов висновку, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи по суті і розгляд справи можливий без присутності представників відповідача-1,2.

У судовому засіданні 01.08.2016 представником позивача було викладено зміст позовних вимог, наведено доводи в їх обґрунтування.

Крім того, представник позивача наполягав на тому, що причини для відкладення розгляду справи відсутні, оскільки матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення. Крім того, представником позивача у судовому засіданні 01.08.2016 повідомлено, що з моменту порушення провадження у даній справі відповідачі жодних проплат не здійснювали, на підтвердження чого до матеріалів справи було долучено банківські виписки по рахунку відповідача-2. Також представник позивача наголошував на тому, що неявка у судове засідання представників відповідачів-1,2 не є перешкодою для розгляду справи по суті.

Судом також враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Враховуючи те, що норми статті 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

У пункті 2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 роз'яснено: якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 Господарського процесуального кодексу України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Отже, справа розглядається за наявними в ній матеріалами, визнаними судом достатніми, в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Клопотання про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не заявлялось.

Суд, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши представника позивача,

ВСТАНОВИВ:

Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1 та 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 1 та 2 статті 639 Цивільного кодексу України).

Так, 13.12.2013 відповідач-2 звернувся до позивача із заявою про приєднання до умов та правил надання банківських послуг (далі - заява, а.с.20).

В заяві відповідач-2 зазначив, наступне:

- підписавши дану анкету, надаю свою згоду з Умовами та правилами надання банківських послуг (розміщених на сайті банку www.pb.ua), тарифами банку, які разом з даною заявою складають Договір банківського обслуговування;

- підписавши дану заяву, в порядку діючого законодавства посвідчую згоду на ведення Банком документообігу, в тому числі підписання угод, договорів, додаткових угод до них, заяв, актів, платіжних та інших документів, як шляхом власноручного підписання, так і шляхом накладення електронного цифрового підпису, отриманого в порядку, передбаченому умовами та правилами надання банківських послуг;

- своїм підписом я приєднуюсь та зобов'язуюсь виконувати умови, викладені в Умовах і правилах надання банківських послуг, тарифах ПриватБанку - договорі банківського обслуговування в цілому. Відносини між банком та клієнтом можуть вирішуватися як шляхом підписання окремих договорів чи додаткових угод до даного договору, так і шляхом обміну інформацією/узгодження по банківському обслуговуванню з клієнтом через веб-сайт банку (www.pb.ua чи інший інтернет-/СМС-ресурс, зазначений банком).

Також, відповідач-2 подав позивачу заяву про відкриття поточного рахунку (а.с.20 на звороті).

Відповідно до договору відповідачу було встановлено кредитний ліміт, на поточний рахунок № 26000052509260.

Таким чином, між сторонами у справі укладено договір банківського обслуговування б/н від 13.12.2013, а згідно із заявою відповідач-2 взяв на себе зобов'язання виконувати умови договору.

В період з 13.12.2013 по 21.01.2014 відповідач-2 звертався до Банку із заявками на гарантований платіж (доручення на гарантоване списання).

Так, у вказаних заявках зазначено, що операція(ії) за заявкою виконуються у відповідності з "Умовами та правилами надання банківських послуг" - розділ 3.1.1., розділ 3.2.2. або окремо укладених з клієнтом договорів, що регулюють надання послуг "Гарантовані платежі". У випадку, якщо виконання даної заявки здійснюється з використанням наданих Приватбанком кредитних коштів, то дана заявка разом з "Умовами та правилами надання банківських послуг" та Тарифами Приватбанка складають кредитно-заставний договір (застава відповідно до пункту 3.2.2.4. "Умов та правил надання банківських послуг") (а.с.36-39).

Так, відповідно до пункту 3.2.1.1.16 "Умов та правил надання банківських послуг" при укладенні договорів та угод, або здійсненні інших дій, які свідчать про приєднання Клієнта до цих Умов (або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки зі зразками підписів та відбитку печатки" або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/інтернет клієнт-банк, або в формі обміну паперовою або електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі), банк та клієнт допускають використання підписів Клієнта у вигляді електронно-цифрового підпису та/або підтвердження через пароль, направлений банком через верифікований номер телефону, який належить уповноваженій особі Клієнта з правом "першого" підпису. Підписання договорів та угод таким чином прирівнюється до їх укладення у письмовій формі.

Крім того, відповідно до пункту 3.2.2.11.1. Умов, договір вважається укладеним з моменту його підписання шляхом накладення електронно - цифрового підпису усіма його сторонами. Договір у частині пункту 3.2.2.9.4. договору набуває чинності з моменту підписання цього договору, в решті частин - з моменту надання Клієнтом розрахункових документів на використання кредиту у межах зазначених у них сум, та діє в обсязі перерахованих коштів до повного виконання зобов'язань сторонами за договором (пункт 3.2.2.11.2. Умов).

При цьому, слід зауважити, що відповідно до статті 3 Закону України "Про електронний цифровий підпис", електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки). Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму.

Так, вказані заявки відповідача підписані його електронно-цифровим підписом в системі інтернет-клієнт-банк Приват24, а отже у випадку виконання кожної заявки з використанням кредитних коштів - відповідна заява разом з "Умовами та правилами надання банківських послуг" та Тарифами Приватбанка складають кредитно-заставний договір.

Згідно з пунктом 3.1.1.73. Умов Банк надає послугу гарантованих платежів для виконання грошових зобов'язань за господарськими договорами, що укладаються між клієнтом та його контрагентами, а також між клієнтом і Банком (далі - послуга). Послуга надається у вигляді виконання Банком заявок на договірне списання коштів (далі - "гарантований платіж" або "заявка") за якою клієнт-платник доручає Банку зараховувати кошти на рахунок отримувача у сумі і в дату, зазначені при створенні заявки. Послуга надається банком як за рахунок власних коштів платника, так і за рахунок кредитних коштів. Споживачем цієї послуги є платник і одержувач платежів за господарськими договорами.

При потребі одержання послуги, платник за допомогою системи дистанційного обслуговування Інтернет-клієнт- банк "Приват24" (далі - "Приват24") подає в Банк заявку на договірне списання коштів за встановленою формою, обов'язковими реквізитами якої є: номер і дата заявки (присвоюються автоматично), рахунок платника, рахунок одержувача, сума платежу, призначення платежу (із зазначенням відомостей про господарський договір, на виконання оплати по якому подається заявка), дата зарахування коштів одержувачу (далі - "дата виконання заявки", "дата виконання гарантованого платежу"), зазначення за рахунок яких коштів (власних коштів клієнта / кредитних / змішано) необхідно зарезервувати гроші для виконання гарантованого платежу. Створені в Приват24 заявки підписуються електронним або електронним цифровим підписами Клієнта (пункт 3.1.1.74 Умов).

Після отримання Банком за допомогою системи дистанційного обслуговування Заявки, Банк розглядає її на предмет надання або відмови в наданні Послуги, у разі відсутності у платника власних коштів та/або недостатньої інформації по кредитоспроможності платника. Банк має право вимагати у клієнтів додаткову інформацію, що підтверджує виконання грошових зобов'язань за господарськими договорами, що укладаються між Клієнтом та його контрагентами (договори/контракти, рахунки, податкові накладні, акти і т.п.). У разі відмови Клієнта у наданні додаткової інформації, або наявності недостовірної інформації в документації, Банк має право відмовити в наданні Послуги "Гарантовані платежі (пункт 3.1.1.75 Умов).

Якщо надання послуги здійснюється за рахунок кредитних коштів, Банк надає платникові кредит в розмірі, передбаченому в заявці (в межах встановленого ліміту) шляхом зарахування їх на рахунок 3648. Порядок надання Банком кредиту та його порядок погашення платником здійснюється згідно з пунктом 3.2.2 Умов та правил надання кредиту (пункт 3.1.1.76.2 Умов).

Так, матеріалами справи підтверджується, що в період з 13.12.2013 по 21.01.2014 відповідач-2 звертався до Банку із заявками на гарантований платіж (доручення на гарантоване списання), а саме:

- заявка № 4 від 13.12.2013, сума платежу 1 839 грн. 56 коп., в тому числі за рахунок кредитних коштів 1 839 грн. 56 коп. (а.с.36);

- заявка № 8 від 20.01.2014, сума платежу 2 389 грн. 61 коп., в тому числі за рахунок кредитних коштів 2 389 грн. 61 коп. (а.с.32 на звороті);

- заявка № 9 від 21.01.2014, сума платежу 1 410 грн. 79 коп., в тому числі за рахунок кредитних коштів 1 410 грн. 79 коп. (а.с.38);

- заявка № 10 від 21.01.2014, сума платежу 1 178 грн. 18 коп., в тому числі за рахунок кредитних коштів 1 178 грн. 18 коп. (а.с.39).

При цьому, відповідач-2 власноручно заповнював та підписував електронно-цифровим підписом в системі інтернет-клієнт-банк "Приват24" заявки на гарантовані платежі (доручення на договірне списання) та зазначав суму кредитних коштів, якою бажав скористатися. В самих заявках зазначено, що "...дана заявка, разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами ПриватБанка складають кредитно-заставний договір (застава згідно з пунктом 3.2.2.4 Умов та Правил надання банківських послуг). Підписавши вказані вище зявки відповідач-2 приєднався та погодився з умовами, викладеними в Умовах та Правилах надання банківських послуг, Тарифами ПриватБанка, які розміщені на офіційному сайті Банка www.privatbank.ua.".

Так, всі вказані заяви відповідач підписав своїм електронно-цифровим підписом в системі інтернет-клієнт-банк Приват24, про що міститься надпис на кожній з них. Враховуючи викладене, між сторонами було укладено кредитно-заставний договір.

На виконання вказаних заявок позивачем були проведені оплати на запитувані суми, що підтверджується наступними меморіальними ордерами:

- меморіальним ордером № 4 від 13.12.2013 на суму 1 839 грн. 56 коп. (а.с.46);

- меморіальним ордером № 8 від 20.01.2014 на суму 2 389 грн. 61 коп. (а.с.46);

- меморіальним ордером № 9 від 21.01.2014 на суму 1 410 грн. 79 коп. (а.с.46 на звороті);

- меморіальним ордером № 10 від 21.01.2014 на суму 1 178 грн. 18 коп. (а.с.46 на звороті).

Розділом 3.2.2. "Умов та правил надання банківських послуг" регламентований порядок надання кредиту за послугою "Гарантований платіж".

Згідно з пунктом 3.2.2.1. Умов Банк при наявності вільних коштів зобов'язується надати Клієнту кредит у вигляді відновлюваної кредитної лінії, з лімітом і на цілі, зазначені в заявці на договірне списання (далі - "гарантований платіж" або "заявка"), в обмін на зобов'язання Клієнта по поверненню кредиту, сплаті відсотків, винагороди в обумовлені цим Договором строки. Відновлювана кредитна лінія (далі - "кредит") надається Банком для виконання Клієнтом платежів за заявками на договірне списання з датою виконання в майбутньому (гарантованим платежам), термін повернення яких не перевищує терміну повернення кредиту, і які можуть бути змінені або скасовані Позичальником за згодою одержувача (шляхом підтвердження через дистанційний канал банківського обслуговування Інтернет - клієнт - банк "Приват24"), шляхом перерахування Банком кредитних коштів на рахунок 3648, з наступним перерахуванням у дату виконання на поточний рахунок одержувачів, зазначених в заявці.

Відповідно до пункту 3.2.2.2. Умов під датою виконання заявки сторони погодили дату зарахування кредитних коштів на поточний рахунок одержувача, зазначеного в заявці Клієнта. У випадку, якщо термін виконання гарантованого платежу був скорочений одержувачем без узгодження із Клієнтом (відповідно до пункту 3.1.1.74), то термін повернення кредиту вважається не зміненим. Клієнт погашає заборгованість по кредиту у розмірі, зазначеному в заявці Клієнта, в дату повернення кредиту, але не пізніше 30 днів після настання терміну повернення кредиту.

За користування кредитом у період з дати ініціювання Клієнтом заявки до дати виконання заявки Клієнт сплачує винагороду за надання фінансового інструмента в розмірі 4% річних (але не менше 5 гривень) від розміру кредиту, зазначеного в заявці Клієнта. Винагорода за надання фінансового інструмента сплачується Клієнтом у дату надання в Банк заявки. У період з дати виконання заявки за рахунок кредитних коштів Клієнт за користування кредитом сплачує Банку відсотки в розмірі 36% річних від суми заборгованості (за заявками, ініційованими до 01.02.2016), та починаючи з 01.02.2016 Клієнт за користування кредитом сплачує Банку відсотки в розмірі 64% річних від суми заборгованості (за заявками, ініційованими з 01.02.2016). У випадку зміни вартості кредитних ресурсів на ринку грошових ресурсів, зміни облікової ставки НБУ, зміни курсу гривні до іноземної валюти 1 групи класифікатора іноземних валют на 5 і більше відсотків, сторони на дату укладання договору погодили збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом. При цьому, таке збільшення розміру відсотків за користування кредитом не повинне перевищувати подвійного розміру процентної ставки, зазначеної в цьому пункті. Інформацію про розмір погодженої зміненої процентної ставки за користування кредитом, Банк розміщає для Клієнта одним з наступних способів: у письмовій формі, через установлені засоби електронного зв'язку Банку й Клієнта - системи Інтернет- клієнт - банк "Приват24", повідомленні на emaіl, sms-повідомлення на останні відомі Банку номера телефонів/адреси emaіl, надані Банку при ідентифікації й актуалізації відомостей про Клієнта, або іншими засобами. Погоджений Сторонами змінений розмір відсотків за користування кредитом набуває чинності з моменту його розміщення способом, визначеним цим пунктом, якщо інша дата не встановлена в інформації про зміну розміру відсотків. У випадку не погашення заборгованості Клієнтом по кредиту в термін до 30 днів включно, на 31-й день - заборгованість за кредитом стає простроченою. При цьому за користування кредитом Клієнт сплачує відсотки в розмірі 56% річних від суми заборгованості (за заявками, ініційованими до 01.02.2016), і відсотки в розмірі 64% річних від суми заборгованості (за заявками, ініційованими з 01.02.2016). Позичальник зобов'язується негайно передати Банку в заставу майнові права на одержання коштів по господарському (-им) договору (-ам) і/або майнові права на одержання товару по господарському (-им) договору (-ам), і/або товар в обороті через укладання з Банком відповідних договорів застави. Позичальник зобов'язується не ухилятися від виконання даного обов'язку і/або не перешкоджати в його виконанні та передачі даного майна і майнових прав у заставу Банку.

Дослідивши виписку по рахунку та розрахунок заборгованості, наданий позивач, суд встановив, що вони відповідають дійсним обставинам та умовам договору, а отже визнаються судом обґрунтованими.

Отже, факт кредитування поточного рахунку відповідача № 26000052509260 на підставі кредитно-заставних договорів в період з 13.12.2013 по 21.01.2014 підтверджується матеріалами справи.

При цьому, як вбачається з наданих позивачем виписок за період з 13.12.2013 по 05.05.2016 та з 13.12.2013 по 19.07.2016 по рахунку відповідача-2, на ньому обліковуються прострочені суми.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами у справі, суд виходить з наступного.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (частина 1 статті 509 Цивільного кодексу України).

З матеріалів справи вбачається, що на рахунок відповідача № 26000052509260 за його заявою надавалась послуга - кредит за послугою "Гарантовані платежі".

Судом встановлено, що укладені правочини в частині надання Банком кредитних коштів за своїм змістом та правовою природою є кредитними договорами, а тому саме умови укладених сторонами кредитно-заставних договорів та відповідні положення статей параграфів 1, 2 глави 71 підрозділу І розділу III Цивільного кодексу України, регулюють права та обов'язки сторін, що виникають при одержанні та поверненні кредиту.

Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 ("Позика") глави 71 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено параграфом 2 цієї глави і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до статті 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові), зокрема, грошові кошти, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики).

Згідно частини 1 статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Частиною 1 статті 1049 Цивільного кодексу України, передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

У відповідності до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Дослідивши надані позивачем до господарського суду документи, у розумінні статті 36 Господарського процесуального кодексу України, суд прийняв їх як належні докази, оскільки вони містять інформацію щодо предмета доказування, та підтверджують неналежне виконання відповідачем-2 своїх зобов'язань за вищезазначеним договором. Належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача та підтверджували належне виконання відповідачем-2 умов договору, відповідачем господарському суду надано не було.

Так, строки виконання грошового зобов'язання щодо повернення отриманого кредиту у сумі 4 542 грн. 14 коп. та сплати процентів за користування кредитом в період з 27.02.2014 по 05.05.2016 в сумі 5 733 грн. 69 коп. є такими, що настали.

Крім того, позивачем на адресу відповідача-2 направлялась претензія Вих. № 31213IFA0S0EN від 21.04.2016 щодо погашення заборгованості в сумі 16 189 грн. 62 коп. (а.с.49), яка була залишена відповідачем без задоволення.

Свої зобов'язання позивач виконав належним чином, що підтверджується своєчасним проведенням гарантованих платежів, ініційованих клієнтом, про що свідчать заявки на гарантований платіж за період з 13.12.2013 по 21.01.2014, виписки по рахунку відповідача, меморіальні ордери та розрахунок заборгованості.

Отже, матеріалами справи підтверджується, що в порушення умов договору, відповідач-2 не виконав зобов'язання щодо своєчасного повернення отриманого кредиту та сплати нарахованих процентів за його користування.

Так, судом перевірений розрахунок процентів за користування кредитом, здійснений позивачем, та встановлено, що він відповідає умовам договору, оскільки позивачем вірно застосовані річні процентні ставки станом на момент нарахування, а також вірно застосовані інші вихідні дані (сума кредиту, часткові оплати, періоди нарахування та ін.). Розрахунок вищенаведених сум заборгованості по кредиту, заборгованості по процентам (станом на 05.05.2016), доданий позивачем до позовної заяви, визнається судом обґрунтованим (а.с.44).

Крім того, слід зазначити, що відповідно до статті 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з пунктом 4 частини 3 статті 129 Конституції України, статті 33 та статті 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Доказів на підтвердження погашення вказаної заборгованості відповідач-2 не надав, доводи позивача щодо наявності боргу за спірний період, шляхом надання належних доказів, не спростував.

Слід зазначити, що відповідно до пункту 3.2.2.10.7. Умов терміни позовної давності по вимогах про стягнення кредиту, процентів за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів за договором встановлюються сторонами тривалістю 15 років.

Враховуючи вищезазначені норми чинного законодавства України, умови укладеного між сторонами договору та обставини справи, господарський суд вважає, що вимоги позивача в цій частині є обґрунтованими та доведеними, у зв'язку з чим підлягають задоволенню, оскільки зобов'язання повинні виконуватись належним чином та в установлені строки.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне задовольнити вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 4 542 грн. 14 коп. - заборгованості за кредитом та 5 733 грн. 69 коп. - заборгованості зі сплати процентів за користування кредитом .

Окрім цього суд зазначає, що правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов'язань передбачені, зокрема, приписами статей 549 - 552, 611, 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У відповідності з пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно зі статтями 1 та 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно, у пункті 3.2.2.10.1. Умов у разі порушення Клієнтом будь-якого із зобов'язань по сплаті відсотків за користування кредитом, передбачених пунктами 3.2.2.6.2, 3.2.2.9.1 -3.2.2.9.3 договору, термінів повернення кредиту, передбачених пунктами 3.2.2.2, 3.2.2.6.3, 3.2.2.6.16, 3.2.2.7.2 договору, винагороди, передбаченого пунктами 3.2.2.6.5, 3.2.2.9.4-3.2.2.9.6 договору, Клієнт сплачує Банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, (у % річних) від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. А в разі реалізації Банком права, передбаченого пунктом 3.2.2.2 договору, Клієнт сплачує Банку пеню в розмірі, зазначеному в Заявці, від суми заборгованості за кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється у гривні. Сторони погодили, що розмір пені, зазначений у цьому пункті, може бути на розсуд Банку зменшений. У разі зменшення банком розміру пені, зазначеної в цьому пункті договору, Банк за своїм вибором телекомунікаційного способу доставки інформації, повідомляє Позичальника узгодженими сторонами способами телекомунікацій протягом 5 днів з дати прийняття рішення про зменшення розміру пені. Узгодженими Сторонами способами телекомунікацій є: система дистанційного обслуговування "Приват24", СМС -повідомлення, термінали самообслуговування та ін. При цьому, додаткові узгодження Сторін не потрібні.

Так, на підставі вказаного пункту Умову, з урахуванням того, що позивачем його зобов'язання за договором були виконані у повному обсязі, була нарахована пеня за період прострочення виконання грошового зобов'язання відповідачем з 17.11.2014 по 05.05.2016 в сумі 6 259 грн. 44 коп.

Розрахунок пені, доданий до позову позивачем, перевірено судом та встановлено, що він відповідає умовам договору, вимогам чинного законодавства та відносинам, що фактично склались між сторонами, а отже визнається судом обґрунтованим.

При цьому, судом враховано, що згідно з пунктом 3.2.2.10.4. Умов нарахування неустойки за кожен випадок порушення зобов'язань, передбачених пунктами 3.2.2.10.1 - 3.2.2.10.3 договору, здійснюється протягом 15 років зі дня, коли відповідне зобов'язання повинне було бути виконане Клієнтом.

Враховуючи встановлений судом факт несвоєчасного повернення отриманого кредиту, порушення строків сплати процентів за договором, умови пункту 3.2.2.10.1.Умов та положення наведених правових норм, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 6 259 грн. 44 коп. пені за несвоєчасність виконання грошових зобов'язань за договором (погашення кредиту та сплати відсотків) є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, приймаючи рішення, суд виходив із наступного.

Так, 11.08.2015 між відповідачем-1 (поручитель) та позивачем (кредитор) укладено договір поруки № 31213IFA0S0EN, предметом якого є надання поруки за виконання відповідачем-2 (боржником) всіх своїх обов'язків за договором № б/н від 13.12.2013, р/р 26000052509260 (пункт 1 договору поруки).

У пункті 8. договору поруки сторони визначили, що договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до 01.01.2030.

Сторони дійшли згоди, що строк, в межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист свого порушеного права або законного інтересу за договором, встановлюється протягом 5 років (пункт 9 договору поруки).

У пункті 2 договору поруки, встановлено, що поручитель (відповідач-1) відповідає перед кредитором (позивачем) за виконання обов'язків за кредитним договором в тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагороди, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків, зазначених в кредитному договорі.

За кредитним договором, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники (пункт 4 договору поруки).

За умовами пункту 5 договору поруки, у випадку невиконання боржником будь-якого обов'язку, передбаченого пунктом 1 цього договору, кредитор направляє на адресу поручителя письмову вимогу із зазначенням невиконаного обов'язку.

Поручитель зобов'язаний виконати обов'язок, зазначений в письмовій вимозі кредитора впродовж 5-ти календарних днів з моменту отримання вимоги, зазначеної в пункті 5 цього договору (пункт 6 договору поруки).

На виконання вказаних умов договору поруки, позивач звернувся до відповідача-2 щодо виконання обов'язків за договором від 13.12.2013 з вимогою вих. № 31213IFA0S0EN від 21.04.2016, яка надіслана на адресу відповідача-1 27.04.2016, що підтверджується описом вкладення до цінного листа та відповідною поштовою квитанцією (а.с.51-52).

Доказів виконання обов'язків за договором банківського обслуговування від 13.12.2013, на момент розгляду спору відповідачі не надали.

Виходячи із положень статей 553, 554, 626 Цивільного кодексу України, договір поруки є двостороннім правочином, що укладається з метою врегулювання відносин між кредитором і поручителем, порука створює права для кредитора та обов'язки для поручителя, безпосередньо на права та обов'язки боржника цей вид забезпечення виконання зобов'язання не впливає, оскільки зобов'язання боржника в цьому випадку не встановлюються, не припиняються, не змінюються.

Крім того, наслідком виконання поручителем зобов'язання, забезпеченого порукою, відповідно до частини другої статті 556, пункту 3 частини першої статті 512 Цивільного кодексу України може бути заміна кредитора у зобов'язанні, що згідно з частиною першою статті 516 Цивільного кодексу України здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 554 Цивільного кодексу України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Враховуючи вищезазначене, а також те, що факт наявності у відповідача-2 перед позивачем заборгованості за договором встановлений судом, отже позовні вимоги позивача до відповідача-1 та відповідача-2 підлягають задоволенню у повному обсязі.

Оскільки спір виник у зв'язку з неправомірними діями відповідачів-1,2, які відповідають перед позивачем солідарно, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу судові витрати покладаються на відповідачів-1,2 пропорційно вині кожного у виникненні спору.

Керуючись статтями 1, 4-5, 33, 34, 43, 44, 49, 66, 67, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Приват-Фінансист" (49094, м. Дніпропетровськ, вулиця Набережна Перемоги, будинок 32; ідентифікаційний код 35201640) та Приватного торгово-виробничого підприємства "Хоббі" (78271, Івано-Франківська область, Коломийський район, с. Молодятин, вулиця М.Коцюбинського; ідентифікаційний код 23799951) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" (49094, м. Дніпропетровськ, вулиця Набережна Перемоги, будинок 50; ідентифікаційний код 14360570) 4 542 грн. 14 коп. - заборгованості за кредитом, 5 733 грн. 69 коп. - процентів за користування кредитом, 6 259 грн. 44 коп. - пені.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Приват-Фінансист" (49094, м.Дніпропетровськ, вулиця Набережна Перемоги, будинок 32; ідентифікаційний код 35201640) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50; ідентифікаційний код 14360570) 689 грн. 00 коп. частину витрат по сплаті судового збору.

Стягнути з Приватного торгово-виробничого підприємства "Хоббі" (78271, Івано-Франківська область, Коломийський район, с. Молодятин, вулиця М.Коцюбинського; ідентифікаційний код 23799951) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50; ідентифікаційний код 14360570) 689 грн. 00 коп. частину витрат по сплаті судового збору.

Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Ю.В. Фещенко