Рішення

від 28.07.2016 по справі 908/1505/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 18/41/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.07.2016 справа № 908/1505/16

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю В«ЮГСТАЛЬВ» (69005, м. Запоріжжя, вул. Гребельна, 5)

до відповідача малого підприємства товариства з обмеженою відповідальністю В«СЕРВІСВ» (69009, АДРЕСА_1)

про стягнення 178607,64 грн.

Суддя Носівець В.В.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність № 18 від 22.06.2016 р., паспорт серії СВ № 670709 від 09.04.2002 р.;

від відповідача: не з'явився;

СУТНІСТЬ СПОРУ:

До господарського суду Запорізької області 31.05.2016 р. звернулося товариство з обмеженою відповідальністю В«ЮГСТАЛЬВ» з позовною заявою до малого підприємства товариства з обмеженою відповідальністю В«СЕРВІСВ» про стягнення 178607,64 грн., які складаються з: 129958,44 грн. заборгованості за поставлений товар, 38987,53 грн. штрафу, 5113,12 грн. 30% річних та 4548,55 грн. інфляційних втрат. Позовні вимоги обґрунтовані ст.ст. 525, 526, 530, 611, 625, 629 ЦК України.

Ухвалою суду від 01.06.2016 року порушено провадження у справі № 908/1505/16, присвоєно справі номер провадження 18/41/16, судове засідання призначене на 06 липня 2016 року; розгляд справи відкладався на 26.07.2016 р., потім на 28.07.2016 р.; здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу за наявними у справі документальними доказами та закінчений 28.07.2016 р., судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Представник позивача в судовому засіданні 28.07.2016 р. підтримав заявлені позовні вимоги з підстав, що викладені у позові. Підставою для звернення з позовом зазначав неналежне виконання МП ТОВ «СЕРВІС» зобов'язань за договором поставки № 2/1703 від 17.03.2016 р., внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 129958,44 грн. Внаслідок порушення відповідачем грошового зобов'язання, враховуючи положення договору та норми чинного законодавства, позивачем нараховані до стягнення пеня, 30% річних та інфляційні втрати.

Відповідач заявлені позовні вимоги не спростував, відзив на позов суду не надав, представник відповідача в судове засідання за викликом не з'явився.

Заслухавши представник позивача, вивчивши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮГСТАЛЬ» (продавець, позивач у справі) та мале підприємство товариство з обмеженою відповідальністю «СЕРВІС» (покупець, відповідач у справі) 17 березня 2016 року уклали договір поставки № 2/1703 (надалі - договір).

Пунктом 1.1 договору встановлено, що продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити на умовах і в порядку, визначеному цим договором, металопрокат, іменований надалі товар.

Пунктом 1.2 договору встановлено, що товар поставляється партіями. Асортимент, кількість, ціна, терміни поставки товару визначаються у видаткових накладних та/або специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору.

Відповідно до п. 2.2 договору покупець сплачує вартість товару на наступних умовах: 100% передплата, якщо інше не буде обумовлено у відповідних специфікаціях до цього договору.

Пунктами 4.2.-4.3. договору встановлено, що приймання продукції за якістю та кількістю здійснюється відповідно до вимог Інструкції П-6 і П-7 Держарбітражу СРСР. Підписання уповноваженою особою покупця видаткової накладної на поставлений товар свідчить про факт його приймання покупцем за кількістю і якістю та відсутністю претензій до продавця з боку покупця.

Відповідно до п. 9.1 договору цей договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31 грудня 2016 року, але в кожному разі до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором.

Сторонами 24.03.2016 р. підписана специфікація, відповідно до якої сторони узгодили найменування товару: катанка 5.5 мм (сталь SAE 1006), кількість: 10,300 т, ціну з ПДВ, у грн.: 128585,20. Загальна вартість товару складає 128585,20 грн. Пунктом 2 вказаної специфікації визначено, що оплата за товар здійснюється на протязі 14 календарних днів з дати його отримання. Також сторони домовилися про можливість зміни кількості постачаємого товару у межах +/- 10%.

На виконання умов договору позивачем здійснено поставку товару, в асортименті, кількості і за цінами згідно видаткової накладної № РН-2503/1 від 25.03.2016 року на суму 129958,44 грн. На оплату поставленого товару відповідачу виставлений рахунок-фактура № СФ-0003823 від 24.03.2016 р. на загальну суму 129958,44 грн.

Про факт отримання товару відповідачем свідчить відмітка уповноваженої особи відповідача на видатковій накладній, згідно довіреності № 23 від 24.03.2016 р., яка надана позивачу.

Претензій щодо якості або кількості отриманого товару відповідач не заявляв.

Відповідач оплату отриманого товару у встановлені договором строк та розмірі не вносив, чим порушив умови договору.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань щодо оплати отриманого товару, позивач за захистом своїх порушених прав та законних інтересів звернувся з позовом до суду.

Приписами ст. 6 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За правилами ч. 1 ст. 193 ГК України, ст. 526 ЦК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України. Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Укладаючи договір, кожна із сторін прийняла на себе певні зобов'язання щодо його виконання, однак відповідач, покладений на нього обов'язок щодо оплати поставленого позивачем товару на суму 129958,44 грн., у встановлений договором строк, не виконав.

Позивач з заяві № 0607-31 від 06.07.2016 р. посилався на часткове погашення відповідачем вартості поставленого товару на загальну суму 12000,00 грн., про що надав суду банківські виписки від 20.05.2016 р. (на суму 5000,00 грн.) та від 22.06.2016 р. (на суму 7000,00 грн.) (арк.с. 34-35), у зв'язку з чим сума боргу станом на 06.07.2016 р. складає 117958,48 грн..

Часткова оплата вартості товару, в розмірі 5000,00 грн., здійснена відповідачем 20.05.2016 р., тобто на момент звернення позивача з позовом суду вимога про стягнення основного боргу в цій частині є безпідставною та задоволенню не підлягає.

Згідно з п. 1-1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Оскільки погашення частини заборгованості за поставлений товар в сумі 7000,00 грн. відбулося після звернення позивача із позовом до суду, провадження у справі, в цій частині, підлягає припиненню на підставі пункту 1-1 ст. 80 ГПК України, у зв'язку з відсутністю предмету спору в цій частині позову, з віднесенням на відповідача судових витрат.

Таким чином, на момент розгляд справи сума боргу за отриманий товар в рамках договору поставки № 2/1703 від 17.03.2016 р. складає 117958,44 грн.

Факт порушення відповідачем умов, визначених договором, доведений та підтверджується матеріалами справи, стягненню підлягає 117958,44 грн. основного боргу.

За порушення відповідачем строків оплати отриманого товару понад п'ять днів, позивач, враховуючи положення п. 7.2. договору, просив стягнути 38987,53 грн. штрафу за період прострочення оплати з 09.04.2016 р. по 26.05.2016 р.

Приписами ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Пунктом 7.2 договору встановлено, що за порушення строку оплати товару більш, ніж на 5 календарних днів відповідач повинен сплатити позивачеві штраф у розмірі 30% від вартості вчасно не оплаченого товару.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Проаналізувавши норми наведеного діючого законодавства України та умови договору суд дійшов висновку, що наданий позивачем розрахунок суми штрафу у розмірі 38987,53 грн. є вірним та виконаним з дотриманням вказаних норм права та умов договору, тому вимога позивача щодо стягнення 38987,53 грн. штрафу судом задовольняється.

За порушення виконання відповідачем грошового зобов'язання з оплати поставленого товару позивач, посилаючись на приписи ст. 625 ЦК України та п. 7.2 договору, просив стягнути з відповідача 30% річних у розмірі 5113,12 грн. за період з 09.04.2016 р. по 26.05.2016 р., а також 4548,55 грн. інфляційних втрат за квітень 2016 р.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо іншій розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні витрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю природою є компенсацією за понесені збитки, завдані знеціненням грошових коштів, а три відсотки річних - є платою за користування коштами, які не були своєчасно сплачені боржником. Вказана правова позиція викладена в інформаційному листі Верховного Суду України № 3.2-2005 від 15.07.2005 року.

Наданий позивачем розрахунок 30% річних суд визнав виконаним невірно, оскільки розрахунок здійснений без урахування часткової оплати відповідачем вартості поставленого товару 20.05.2015 р. на суму 5000,00 грн., у зв'язку із чим позовні вимоги про стягнення 30% річних за вказаний позивачем період задовольняються в частині стягнення 5084,43 грн., в частині стягнення 28,69 грн. 30% річних у позові відмовляється.

Наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат суд визнав виконаними вірно, а вимогу про стягнення 4548,55 грн. інфляційних втрат за квітень 2016 р., такою, що підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене вище, позовні вимоги судом задовольняються частково.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Доказів оплати наявної заборгованості, штрафу, 30% річних та інфляційних втрат відповідач суду не надав.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судовий збір покладається відповідача на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 44, 49, 75, п. 1-1 ст. 80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з малого підприємства товариства з обмеженою відповідальністю «СЕРВІС» (69009, АДРЕСА_2, ідентифікаційний код 22127735, р/р 26005500052379 в ПАТ «КРЕДІ ОСОБА_2», МФО 300614) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ЮГСТАЛЬ» (69096, м. Запоріжжя, вул. Гребельна, буд. 5, ідентифікаційний код 37941143, р/р 26009534400400 в ПАТ «УКРСИББАНК», МФО 351005) 117958,44 грн. (сто сімнадцять тисяч дев'ятсот п'ятдесят вісім грн. 44 коп.) основного боргу, 38987,53 грн. (тридцять вісім тисяч дев'ятсот вісімдесят сім грн. 53 коп.) штрафу, 5084,43 грн. (п'ять тисяч вісімдесят чотири грн. 43 коп.) 30% річних, 4548,55 грн. (чотири тисячі п'ятсот сорок вісім грн. 55 коп.) інфляційних втрат, 2603,68 грн. (дві тисячі шістсот три грн. 68 коп.) судового збору. Видати наказ.

3. В частині стягнення 7000,00 грн. основного боргу провадження у справі припинити на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України.

4. В іншій частині позову - відмовити.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення оформлено і підписано, згідно із вимогами ст. 84 ГПК України, 29 липня 2016 р.

Суддя В.В. Носівець