Рішення

від 02.08.2016 по справі 905/1712/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

02.08.2016р. Справа №905/1712/16

за позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Алиста",

ЄДРПОУ 37259577, м.Дніпропетровськ

до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Модуль - Буд", ЄДРПОУ 24161104,

м.Донецьк

про стягнення інфляції та трьох процентів річних 61443,95 грн.

Суддя Левшина Г.В.

Представники:

від позивача: не з'явився

від відповідача: ОСОБА_2-дир.

В засіданні суду брали участь:

СУТЬ СПРАВИ:

ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Алиста", м.Дніпропетровськ, позивач, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Модуль - Буд", м.Донецьк, про стягнення інфляції та трьох процентів річних 61443,95 грн.

В обгрунтування своїх вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором купівлі-продажу №435 від 24.10.2013р. в частині повної та своєчасної оплати вартості отриманої продукції, що встановлено рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 17.06.2015р. по справі №904/4480/14.

Відповідач надав відзив на позов від 12.07.2016р., в якому стверджує про неправомірне нарахування позивачем інфляції, оскільки індекс інфляції має розраховуватися лише стосовно національної валюти України (гривні). Крім цього, відповідач посилається на помилкове визначення позивачем при розрахунку трьох процентів річних остаточної дати виконання відповідачем свого грошового зобов'язання перед позивачем.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, господарський суд встановив:

ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Алиста", м.Дніпропетровськ звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Модуль-Буд", м.Донецьк та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Армада ЛТД" про стягнення солідарно з відповідачів суми основного боргу у розмірі 87671,07 грн., трьох процентів річних у розмірі 979,99 грн., суми інфляційних втрат у розмірі 8979,15 грн., суми штрафних санкцій у розмірі 59616,33 грн., а всього заборгованості в сумі 157246,54 грн. за договором купівлі-продажу від 24.10.2013р. №435 та договором поруки від 10.01.2014р.

ТОВ "Модуль-Буд", м.Донецьк звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з зустрічним позовом (з урахуванням заяви про уточнення та збільшення позовних вимог) до ТОВ "ТК "Алиста", м.Дніпропетровськ про стягнення 882822,37 грн., з яких 723593,44 грн. основного боргу та 159228,93 грн. штрафу.

17.06.2015р. рішенням господарського суду Дніпропетровської області по справі №904/4480/14 позовні вимоги ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Алиста", м.Дніпропетровськ до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Модуль-Буд", м.Донецьк задоволено частково та стягнуто з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Модуль - Буд", м.Донецьк на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Алиста", м.Дніпропетровськ заборгованість в розмірі 87671,07 грн., три проценти річних в розмірі 979,99 грн. за період з 21.01.2014р. по 05.06.2014р., штрафні санкції в розмірі 4996,05 грн., витрати по сплаті судового збору в розмірі 1872,94 грн. Одночасно, вказаним судовим рішенням відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Алиста", м.Дніпропетровськ про стягнення суми інфляційних втрат у розмірі 8979,15 грн. за період з лютого 2014р. по травень 2014р., суми штрафних санкцій у розмірі 54620,28 грн., провадження у справі в частині позовних вимог ТОВ "ТК "Алиста" до ТОВ "ТД "Армада ЛТД" припинено; у задоволенні зустрічного позову ТОВ "Модуль-Буд" відмовлено.

Згідно вказаного рішення суду встановлено, що 24.10.2013р. між позивачем та відповідачем був укладений договір купівлі-продажу №435, за умовами якого, позивач зобов'язався продати, а покупець прийняти та оплатити листозгинальний гідравлічний прес з ЧПК, модель POWER-BEND PRO 3100*100 (далі - товар).

Комплектація товару та строк його оплати обговорені в додатку №1 до договору, що є його невід'ємною частиною (п.1.2 договору).

Згідно п.2.1 договору поставка товару здійснюється покупцем на умовах СРТ (склад покупця за адресою: м.Донецьк, вул.Майська, 86А), згідно правил ІНКОТЕРМС в редакції 2000 року. Строк поставки товару - протягом 35 робочих днів після 5% оплати товару, але не раніше 22.11.2013р.

Відповідно до п.2.2 договору товар буде переданий покупцю після проведення останнім 40% оплати за товар на розрахунковий рахунок продавця, у відповідності до п.п.3.1, 3.2., 5.1 та графіку оплати товару, вказаному в додатку №1 до договору, з виданням наступних документів: видаткових накладних, податкових накладних.

Згідно з п.3.1 договору ціна на товар формується виходячи з вартості товару в євро (в еквіваленті по курсу, передбаченому Договором) і встановлюється в українських гривнях відповідно до базису поставки СРТ та вказується в додатку №1 до договору. При цьому оплата товару здійснюється в національній валюті України у відповідності до нижченаведеної формули за відрахуванням раніше здійснених платежів:

S = Z x A гривень, де: S - ціна товару на момент оплати, (грн.); Z - узгоджена сторонами ціна товару у валюті, зазначена у п.3.2 договору; A- міжбанківський курс продажу євро, встановлений у міжбанківській інформаційній системі "УкрДілінг" (сайт www.udinform.com), сформований на 10:00 за Київським часом на дату оплати + 2 %.

Відповідно до п.3.2 договору загальна вартість товару (ціна договору) становить 536004 грн., в тому числі ПДВ 20% в сумі 89334 грн., що в еквіваленті за курсом продажу 11,25, встановленому у міжбанківській інформаційній системі "УкрДілінг" (сайт www.udinform.com), сформований на 10:00 за Київським часом на 24.10.2013 + 2 %, становить 46710,59 євро.

В п.3.3 договору сторони погодили, що розрахунки здійснюються в національній валюті України згідно п.3.1 договору та додатку №1 до договору.

При зміні на момент оплати міжбанківського курсу по відношенню до курсу, встановленого п.3.2 договору, пропорційно автоматично змінюється і загальна вартість товару (ціна договору) і, в даному випадку, не має потреби в підписанні додаткової угоди про зміну загальної вартості товару (ціни договору) (п.3.4 договору).

Як було встановлено судом, згідно з актом приймання-передачі підписаним сторонами, 15.01.2014р. позивачем було поставлено відповідачу товар, який є предметом договору.

Пунктом 5.1 договору визначено, що платежі за товар здійснюються покупцем на користь продавця за банківськими реквізитами, вказаними в договорі, в 3 етапи.

Платежі здійснюються у відповідності з графіком оплати товару, вказаним в додатку №1 до договору, з обов'язковим врахуванням вимог п.3.1 та п.3.2 договору.

Відповідно до пункту 10.1 договору він набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2013 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами прийнятих на себе договірних зобов'язань.

В додатку №1 до договору сторони погодили найменування, кількість, ціну без ПДВ (гривня/євро), вартість товару з ПДВ (гривня/євро) - 46710,59 євро, що становить 536004 грн., курс продажу іноземної валюти (євро по відношенню до гривні), а також узгодили графік оплати товару, а саме:

1. Перший платіж в сумі 2335,53 євро, що еквівалентно 26800,20 грн., у строк до 28.10.2013 року.

2. Другий платіж в сумі 16348,71 євро, що еквівалентно 187601,40 грн., у строк до 08.11.2013 року.

3. Третій платіж в сумі 28026, 35 євро, що еквівалентно 321602, 40 грн., у строк до 20.01.2014 року.

Судом встановлено, що ТОВ "Модуль-Буд", м.Донецьк частково здійснило оплату товару з простроченням, а саме: за період з 25.10.2013 року по 02.04.2014 року сплатило 536004 грн., що станом на дату кожної оплати загалом згідно п.3.1 договору еквівалентно 41 432,38 євро.

Таким чином, у зв'язку з порушенням ТОВ "Модуль-Буд", м.Донецьк строків оплати за отриманий згідно договору товар, у нього утворилась заборгованість в сумі 5278,21 євро, що станом на дату складання позовної заяви (05.06.2014 року) еквівалентно 87671,07 грн., за курсом продажу 16,28 грн., встановленому у міжбанківській інформаційній системі "УкрДілінг" (сайт www.udinform.com), сформованим на 10:00 за Київським часом 05.06.2014 року + 2 %.

Як наслідок, рішенням суду від 17.06.2015р. по справі №904/4480/14 стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість в розмірі 87671,07 грн., 3% річних в розмірі 979,99 грн., штрафні санкції в розмірі 4996,05 грн., витрати по сплаті судового збору в розмірі 1872,94 грн.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.10.2015р. рішення господарського суду Дніпропетровської області по справі №904/4480/14 залишено без змін.

Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

За таких обставин, рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.06.2015р. по справі №904/4480/14 набрало законної сили 27.10.2015р.

Відповідно до ч.5 ст.124, п.9 ст.129 Конституції України, ст.115 Господарського процесуального кодексу України судове рішення, яке набрало законної сили, підлягає обов'язковому виконанню на всій території України.

Згідно приписів ст.35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Оскільки рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 17.06.2015р. по справі №904/4480/14 встановлений факт наявності у відповідача перед позивачем заборгованості в сумі 87671,07 грн. та порушення відповідачем строків виконання грошового зобов'язання, тому ці факти не повинні доводитися знову у відповідності з п.2 ст.35 Господарського процесуального кодексу України.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вказана стаття визначає відповідальність за порушення грошового зобов'язання та її приписи підлягають застосуванню тільки у випадку прострочення боржником виконання грошового зобов'язання.

Згідно п.7.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України). Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України сум. Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.

Як встановлено, згідно банківської виписки по рахунку від 25.04.2016р. відповідачем платіжним дорученням від 20.04.2016р. №1842 було перераховано Орджонікідзевському ВДВС ЗМУЮ грошові кошти в сумі 95520,05 грн. за рішенням суду по справі №904/4480/14.

Відповідно до п.1.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" з урахуванням пункту 30.1 ст.30 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" моментом виконання грошового зобов'язання є дата зарахування коштів на рахунок кредитора або видачі їх йому готівкою, а згідно з пунктом 8.1 статті 8 цього Закону банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.

Таким чином, фактично грошове зобов'язання відповідача перед позивачем щодо сплати заборгованості за отриманий товар в розмірі 87671,07 грн. за договором було виконане в момент зарахування грошових коштів на рахунок позивача, а саме, 25.04.2016р.

В зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов'язань, позивачем на підставі ст.625 Цивільного кодексу України нараховано та пред'явлено до стягнення три проценти річних в сумі 4951,26 грн. за період з 06.06.2014р. по 24.04.2016р. та інфляцію в сумі 56492,69 грн. за період з червня 2014р. по березень 2016р.

За висновками суду, розрахунок трьох процентів річних є аріфметично вірним, відповідає законодавству та доведений фактичними обставинами справи.

Одночасно, щодо вимог про стягнення інфляції в сумі 56492,69 грн. за червень 2014р.-березень 2016р. суд виходить з наступного:

Відповідно до п.8.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", згідно з ч.2 ст.533 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом (ч.2 ст.192 Цивільного кодексу України). Частина третя статті 533 Цивільного кодексу України визначає, що використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Згідно ч.2 ст.198 Господарського кодексу України грошові зобов'язання учасників господарських відносин повинні бути виражені і підлягають оплаті у гривнях. Грошові зобов'язання можуть бути виражені в іноземній валюті лише у випадках, якщо суб'єкти господарювання мають право проводити розрахунки між собою в іноземній валюті відповідно до законодавства. Виконання зобов'язань, виражених в іноземній валюті, здійснюється відповідно до закону.

За пунктом 3.3 ст.3 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" гривня як грошова одиниця України (національна валюта) є єдиним законним платіжним засобом в Україні, приймається усіма фізичними і юридичними особами без будь-яких обмежень на всій території України для проведення переказів.

Відповідно до ч.1 ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19.02.93р. N15-93 валюта України є єдиним законним засобом платежу на території України, який приймається без обмежень для оплати будь-яких вимог та зобов'язань, якщо інше не передбачено цим Декретом, іншими актами валютного законодавства України.

Положення ч.2 ст.533 Цивільного кодексу України та ч.2 ст.198 Господарського кодексу України містять однакові за змістом приписи про необхідність виконання грошового зобов'язання між резидентами України виключно у валюті України (валюта платежу), крім випадків отримання стороною цього зобов'язання відповідної ліцензії Національного банку України відповідно до вимог Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.93р. N15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю".

Відтак вимоги щодо застосування заходів відповідальності за порушення грошових зобов'язань, визначених в іноземній валюті, мають заявлятися в національній валюті України (гривнях) за офіційним курсом Національного банку України на день заявлення відповідної вимоги (крім випадків, коли стороною зобов'язання, у якому виник спір, одержано відповідну ліцензію Національного банку України). При цьому стягнення інфляційних нарахувань на суму основної заборгованості не є можливим, оскільки індекс інфляції розраховується лише стосовно національної валюти України (гривні).

Також, в листі Верховного Суду України від 01.07.2014р. здійснено аналіз практики застосування ст.625 Цивільного кодексу України в цивільному судочинстві, а саме встановлено, що індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України - гривня, а іноземна валюта, яка була предметом договору, індексації не підлягає (рішення Верховного Суду України від 28 березня 2012р. у справі N6-36736вов10). Тому норми ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України щодо сплати боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення грошового зобов'язання, яке визначене у гривні.

Таким чином на підставі вищевказаних положень законодавства, господарський суд не вбачає підстав для задоволення розрахованої позивачем інфляції в сумі 52761,31 грн. за період з червня 2014р. по жовтень 2015р., внаслідок чого позов в цій частині вимог підлягає залишенню без задоволення.

Одночасно, як зазначено у п.5.4 постанови Пленуму, господарським судам необхідно мати на увазі, що за приписом ч.5 ст.11 Цивільного кодексу України грошове зобов'язання може виникати з рішення суду. Відтак якщо певне зобов'язання згідно з рішенням господарського суду є грошовим, відповідальність за невиконання такого зобов'язання, яке виникло з рішення суду, настає на загальних підставах згідно з ч.2 ст.625 названого Кодексу.

При цьому, слід мати на увазі, що у разі коли судовим рішенням з боржника стягнуто суму неустойки (штрафу, пені), то правова природа відповідної заборгованості саме як неустойки у зв'язку з прийняттям такого рішення залишається незмінною, і тому на неї в силу припису ч.2 ст.550 Цивільного кодексу України проценти не нараховуються, інфляційні ж нарахування та нарахування трьох процентів річних на цю заборгованість можуть здійснюватися на загальних підставах відповідно до ч.2 ст.625 названого Кодексу з дня, наступного за днем набрання законної сили відповідним судовим рішенням (п.7.1 постанови Пленуму).

За таких обставин, враховуючи, що судовим рішенням у справі №904/4480/14 було стягнуто з відповідача на користь позивача основний борг в сумі 87671,07 грн., тобто, у відповідача виникло грошове зобов'язання перед позивачем зі сплати гривневої заборгованості, за висновками суду, правомірним є нарахування інфляції в сумі 3731,38 грн. за період з листопада 2015р. по березень 2016р., внаслідок чого позов в частині вимог про стягнення інфляції підлягає частковому задоволенню в сумі 3731,38 грн.

Судовий збір підлягає розподілу між сторонами пропорційно задоволеним позовним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4-3, 33, 35, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Алиста", м.Дніпропетровськ до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Модуль - Буд", м.Донецьк про стягнення інфляції та трьох процентів річних 61443 грн. 95 коп. задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Модуль - Буд" (83055 м.Донецьк, вул.50 річчя СРСР, 138-А, п/р 26007000098409 в ПАТ "Укрсоцбанк", МФО 300023, ЄДРПОУ 24161104) на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Алиста" (49083 м.Дніпропетровськ, вул.Собінова, 1, п/р 26002000032507 в АБ "Південний" м.Одеса, МФО 328209, ЄДРПОУ 37259577) інфляцію в сумі 3731 грн. 38 коп. та три проценти річних в сумі 4951 грн. 26 коп, судовий збір в сумі 194 грн. 71 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

В судовому засіданні 02.08.2016р. оголошено повний текст рішення.

Суддя Г.В. Левшина