Рішення

від 29.07.2016 по справі 909/457/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 липня 2016 р. Справа № 909/457/16

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Гриняк Б. П. , секретар судового засідання Михайлюк А. С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за первісним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-промислова компанія " Прінком- Груп ", вул. Шевченка ,3, м. Івано-Франківськ ,76018 ( вул. Чорновола 7/311, м. Івано-Франківськ , 76018)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю " ДУБКО", вул. Л. Ребета ,8-а , м. Івано-Франківськ ,76014

про: виселення із займаного нежитлового приміщення - деревообробного цеху, розташованого за адресою : м. Івано-Франківськ , вул. Макухи І., ( вул. Порайка) буд. №41а, загальною площею 966 кв.м. та стягнення заборгованості в сумі 137263,60 грн. ( з яких : 125580,00 грн. - основний борг , 3994,48 грн.-3% річних ; 7689,12 грн. - інфляційні збитки)

за зустрічним позовом : Товариства з обмеженою відповідальністю " ДУБКО", вул. Л. Ребета,8-а , м. Івано-Франківськ ,76014

до відповідача : Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-промислова компанія " Прінком-Груп ", вул. Шевченка ,3, м. Івано-Франківськ ,76018 ( вул. Чорновола 7/311, м. Івано-Франківськ , 76018)

про: визнання недійсним Договору оренди №18/08-13 від 29.08.2016 р., укладеного між ТзОВ " ІПК " Прінком-Груп" та ТзОВ " Дубко "

за участю:

від Товариства з обмеженою відповідальністю " Інвестиційно-промислова компанія " Прінком-Груп "- ОСОБА_1 (довіреність б/н від 08.06.2016 р. ) - представник ;

від Товариства з обмеженою відповідальністю " ДУБКО" - ОСОБА_2 (посвідчення № 288 від 09.12.1998 р.)- адвокат; довіреність №1 від 16.06.2016р.;

ВСТАНОВИВ: до господарського суду Івано-Франківської області подано позов Товариством з обмеженою відповідальністю " Інвестиційно-промислова компанія " Прінком-Груп " до Товариства з обмеженою відповідальністю " ДУБКО" про виселення із займаного нежитлового приміщення - деревообробного цеху, розташованого за адресою : м. Івано-Франківськ , вул. Макухи І., ( вул. Порайка) буд. №41а, загальною площею 966 кв.м. та стягнення заборгованості в сумі 137263,60 грн. ( з яких : 125580,00 грн. - основний борг , 3994,48 грн.-3% річних ; 7689,12 грн. - інфляційні збитки).

Ухвалою суду від 03.06.2016р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено розгляд справи в судовому засіданні на 21.06.2016 р.

Відповідач подав суду зустрічну позовну заяву (вх. №6116/16 від 17.06.2016р. ), в якій просить суд визнати недійсним Договір оренди від 29.08.2013 за № 18/08-13.

Ухвалою суду від 21.06.2016 р. зустрічну позовну заяву визнано такою, що відповідає вимогам ст. 54-57 ГПК України та прийнято до спільного розгляду з первісним позовом.

В судовому засіданні 21.06.2016 р. оголошувалась перерва до 26.07.2016 р.

В судовому засіданні 26.07.2016 р. оголошувалась перерва до 29.07.2016 р.

Представник позивача за первісним позовом в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позовній заяві, просить позов задовольнити.

Зустрічні позовні вимоги позивач заперечує, мотивуючи їх безпідставністю та необґрунтованістю з підстав, викладених у відзиві на зустрічну позовну заяву ( вх. 10503/16 від 25.07.2016 р. ).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються первісні та зустрічні позовні вимоги, оцінивши докази , які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, содом встановлено наступне.

29.08.2013 р. між ТзОВ В« ІПК В« Прінком-ГрупВ» ( орендодавець) та ТзОВ В« ДУБКОВ» (орендар) укладено Договір №18/08-13 оренди майна ( далі - Договір) відповідно до якого, орендодавець надав, а орендар прийняв в строкове платне користування об'єкт оренди - нежитлове приміщення - деревообробний цех ( незавершене будівництво), розташований за адресою : Івано-Франківська область, м. Івано-Франківськ, вул. Макуха І., ( вул. Порайка) , буд 41 В«аВ» , загальною площею 966 кв.м.

Пунктами 3.1 та 3.2 Договору встановлено, що майно повинно бути передане орендодавцем та прийняте орендарем протягом 3 (трьох) днів, з моменту підписання договору сторонами. Передавання майна в оренду здійснюється на підставі акту приймання-передачі, де має бути зазначений стан об'єкта оренди.

На виконання умов Договору, 29.08.2013 року між сторонами підписано Акт приймання-передачі, за яким орендодавець ( позивач за первісним позовом) передав, а орендар ( відповідач за первісним позовом) прийняв у найм предмет договору нежитлове приміщення, розташоване за адресою : м. Івано-Франківськ, вул. Макуха І, буд 41 В«аВ» , загальною площею 966 кв.м.

Згідно п. 2.1 Договору орендна плата за користування об'єктом оренди за домовленістю сторін встановлюється в розмірі 10,00 грн. за 1м. кв. площі ( в т.ч. ПДВ) на місяць, що в сукупності становить 9660,00 грн. в т.ч. ПДВ.

Пунктом 2,3 Договору передбачено порядок сплати орендної плати, зокрема встановлено, орендна плата сплачується орендарем, починаючи з листопада 2013 року, на розрахунковий рахунок орендодавця, вказаний в Договорі у безготівковій формі в національній валюті України до 5 числа поточного місяця.

Відповідач за первісним позовом ТзОВ В«ДУБКОВ» з травня 2015 р. сплату орендних платежів не виконував, внаслідок чого утворилась заборгованість в сумі 125 580,00 грн. ( за період з 05.05.2015 р. по 10.05.2016 р.).

Згідно п. 7.3 Договору оренди орендодавець має право відмовитись від Договору оренди і вимагати повернення предмету Договору, якщо орендар не сплачує орендну плату в сумі двох місячних плат за найм. В такому випадку Договір є розірваний з моменту повідомлення орендаря про відмову від Договору без виплат компенсації за невідокремлювані поліпшення предмету Договору.

16.05.2016 р. ТзОВ В«ІПК В«Прінком-ГрупВ» надіслано ТзОВ В«ДУБКОВ» повідомлення про відмову від Договору згідно п. 7.3 Договору ( в зв'язку з тим, що орендар не сплачує орендну плату за користування об'єктом оренди в сумі двох місячних плат) та повернення предмету Договору, та проханням погасити в найкоротший термін заборгованість по орендній платі в сумі 125 580,00 грн.

24.06.2015 р. ТзОВ В« ІПК В«Прінком-ГрупВ» на адресу ТзОВ В« ДУБКОВ» надіслано лист № 4 з нагадуванням про належне виконання останнім умов Договору по сплаті оренди та попередженням про те, що позивач змушений буде відмовитись від договору відповідно до п. 7.3. , який залишений без відповіді та задоволення.

19.05.2016 р. ТзОВ В«ДУБКОВ» надіслало на адресу позивача лист-відповідь, в якому відмовилось виконувати вимоги в частині оплати орендної плати та в частині повернення майна, вказуючи на нікчемність укладеного Договору оренди від 29.08.2013р. в силу приписів ст. 203, 215, 220 ЦК України.

Зазначені обставини стали підставою звернення до суду з позовними вимогами про виселення ТзОВ В«ДУБКОВ» із займаного ним нежитлового приміщення - деревообробного цеху розташованого за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Макуха І., ( вул. Порайка) буд №41 В«аВ» , загальною площею 966 кв.м., стягнення боргу за оренду приміщення в сумі 125 580,00 грн. ( за період з 05.05.2015 р. по 10.05.2016 р.) та нарахованих у відповідності до ст. 625 ЦК України 3% річних у розмірі 3 994,48 грн. , та інфляційних збитків в розмірі - 7 689,12 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ДУБКО» заперечило щодо задоволення позову та зазначило, що предметом договору оренди є нежитлове приміщення - дерево оброблювальний цех , по вул. Макухи,1 (Порайка) буд.41 «а» в м. Івано-Франківську. Орендодавець зобов'язаний за Договором оренди передати в оренду нерухоме майно ( річ) - тобто об'єкт у розумінні ст.179 ЦК. Орендна плата сплачується за оренду майна. Щодо моменту виникнення права власності на новостворене нерухоме майно встановлені особливості, передбачені ч.2 ст.331 ЦК, відповідно до якої право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту завершення будівництва. Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту прийняття його до експлуа тації (прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів регулюється відповідним Порядком, затвердженим постановою КМ від 13.04.2011 №461). Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації (систему органів державної реєстрації прав становлять центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері державної реєстрації прав, та структурні підрозділи територіальних органів Міністерства юстиції, які забезпечують реалізацію його повноважень та є органами державної реєстрації прав - ст.6 закону №1952-ІV). В свою чергу за Орендодавцем не зареєстроване право власності на нерухоме майно нежитлове приміщення-деревооброблювальний цех, по вул. Макухи,1 (Порайка) буд.41 «а» в м. Івано-Франківську, як новостворене нерухоме майно, що виключає можливість укладення договору оренди Орендодавцем.

Відповідно до ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1, 3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу, відповідно до яких, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

В силу ст. 626, 628, 627 Цивільного кодексу України, зміст правочину становить визначену на розсуд сторін правочину і погоджену ними домовленість, спрямовану на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента, визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 6 Цивільного кодексу України передбачено право сторін укласти договір, який не передбачено актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства; сторони мають право відступити в договорі від положень актів цивільного законодавства та врегулювати свої відносини на власний розсуд; сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або суті правовідносин сторін.

Таким чином, суперечність правочину актам законодавства як підстава його недійсності, повинна ґрунтуватися на повно та достовірно встановлених судами обставинах справи про порушення певним правочином (чи його частиною) імперативного припису законодавства чи укладення певного правочину всупереч змісту чи суті правовідносин сторін; саме по собі відступлення сторонами від положення законодавства, регулювання їх іншим чином, не свідчить про суперечність змісту правочину цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

У пункті 2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" зазначено, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Договір укладений між сторонами за своєю юридичною природою є договором оренди (найму). Згідно з ч. 7 ст. 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Частинами 1 та 2 ст. 136 ГК України передбачено, що право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами. Власник майна, закріпленого на праві господарського відання за суб'єктом підприємництва, здійснює контроль за використанням та збереженням належного йому майна безпосередньо або через уповноважений ним орган, не втручаючись в оперативно-господарську діяльність підприємства.

Статтею 761 Цивільного кодексу України встановлено, що право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права, наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму.

Згідно до п.2 акту приймання передачі від 29.08.2013р. зазначено, що майно є власністю Орендодавця та об'єкт знаходиться в належному для використання стані. Нежитлове приміщення по вул. Макухи,1(Порайка)41 «а» не є річчю в розумінні ст.179 ЦК України. Суду не надано доказів , що таке майно на даний час є збудованим, зареєстрованим та введеним в експлуатацію, що само по собі виключає можливість укладення договору найму нежитлового приміщення з ціллю його платного використання.

Згідно з ч. 2 ст. 144 Господарського кодексу України право на майно, що підлягає державній реєстрації, виникає з дня реєстрації цього майна або відповідних прав на нього, якщо інше не встановлено законом., що узгоджується і з положенням статті 182 ЦК України.

На момент укладення оскаржуваного договору оренди майна від 29.08.2013р. за №18/08-13 нежитлового приміщення-деревооброблювальний цех, по вул. Макухи,1 (Порайка) буд.41 «а» в м. Івано-Франківську, майно ще не є створеним. Зазначена обставина підтверджується п. 1.1.3 договору оренди, згідно до якого стан майна, що орендується є незавершене будівництво, ступінь готовності 79%.

Листом ВСУ від 01.07.2013р. зроблено аналіз деяких питань застосування судами законодавства про право власності при розгляді цивільних справ. Звернуто увагу, на особливість набуття права власності на новостворене майно та об'єкти незавершеного будівництва (ст.331 ЦК) Новоствореною може бути як рухома, так і нерухома річ. Право власності на новостворену рухому річ виникає в особи, яка її виготовила (створила), в той момент, коли в результаті виготовлення чи створення з'являється об'єкт, який може кваліфікуватись як нова річ, якщо іншого не встановлено договором або законом. При цьому йдеться про створення такого об'єкта для себе, оскільки, якщо він створюється за договором для іншої особи, він стає власністю цієї особи.

Важливе значення у зв'язку з цим має встановлення моменту, з якого річ можна визнати створеною, тобто об'єктом у розумінні ст.179 ЦК. Для рухомих речей право власності виникає з моменту закінчення відповідної діяльності (виготовлення, збирання, переробки тощо).

Щодо моменту виникнення права власності на новостворене нерухоме майно встановлені особливості, передбачені ч.2 ст.331 ЦК, відповідно до якої право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту завершення будівництва. Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту прийняття його до експлуа тації (прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів регулюється відповідним Порядком, затвердженим постановою КМ від 13.04.2011 №461). Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації (систему органів державної реєстрації прав становлять центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері державної реєстрації прав, та структурні підрозділи територіальних органів Міністерства юстиції, які забезпечують реалізацію його повноважень та є органами державної реєстрації прав - ст.6 закону №1952-ІV).

Положення ч.2 ст.331 ЦК слід розуміти у системному зв'язку із положенням ст.182 ЦК щодо державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухомі речі, яка не передбачає винятків. Як правило, всі об'єкти нерухомого майна, зважаючи на свою специфіку, після завершення будівництва підлягають прийняттю до експлуатації та державній реєстрації.

Відповідно до ч.3 ст.3 закону №1952-ІV права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Отже, моментом виникнення права власності на новостворене нерухоме майно є державна реєстрація.

Суд враховує , що визнання права власності на об'єкт незавершеного будівництва (на недобудоване нерухоме майно) в судовому порядку ЦК не передбачено.

У постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 30 січня 2013 у справі № 6-168цс12 зроблено висновок, «що майнове право, яке можна визначити як "право очікування", є складовою частиною майна як об'єкта цивільних прав. Майнове право - це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений певними, але не всіма правами власника майна, та яке засвідчує правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно чи інше речове право на відповідне майно в майбутньому.

Захист майнових прав здійснюється в порядку, визначеному законодавством, а якщо такий спеціальний порядок не визначений, захист майнового права здійснюється на загальних підставах цивільного законодавства.

Виходячи з аналізу чинного законодавства та з урахуванням характерних ознак незавершеного будівництва слід визнати, що об'єкт будівництва (об'єкт незавершеного будівництва) - нерухома річ особливого роду: фізичне її створення розпочато, однак не завершено. Щодо такої речі можливе встановлення будь-яких суб'єктивних майнових, а також зобов'язальних прав у випадках та в порядку, визначених актами цивільного законодавства.

При вирішенні питання про виникнення, зміну та припинення суб'єктивних цивільних прав стосовно об'єкта незавершеного будівництва слід враховувати особливості та обмеження, встановлені законодавчими актами.

Згідно з нормами чинного законодавства, зокрема положеннями статей 182, 331, 334 ЦК, основною умовою для визначення статусу нерухомого майна будь-якого об'єкта нерухомості є державна реєстрація прав на нього.

Щодо моменту виникнення права власності на новостворене нерухоме майно встановлені особливості, передбачені ч. 2 ст. 331 ЦК, відповідно до якої право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту завершення будівництва. Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту прийняття його до експлуатації (прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів регулюється відповідним Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 № 461).

Відповідно до ч. 2 ст. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).

Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.

Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 № 461. Цей Порядок визначає механізм прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів (далі - об'єкти).

Пунктом 3 Порядку передбачено, що прийняття в експлуатацію об'єктів, що належать до I - III категорії складності, та об'єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації органами державного архітектурно-будівельного контролю поданої замовником декларації про готовність об'єкта до експлуатації (далі - декларація).

Прийняття в експлуатацію об'єктів, що належать до IV і V категорії складності, здійснюється на підставі акта готовності об'єкта до експлуатації шляхом видачі органами державного архітектурно-будівельного контролю сертифіката.

Відповідно до п. 9 Порядку на об'єкті повинні бути виконані всі передбачені проектною документацією згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами роботи, а також змонтоване і випробуване обладнання з дотриманням, зокрема таких особливостей:

житлові будинки, побудовані за кошти юридичних і фізичних осіб, можуть прийматися в експлуатацію без виконання внутрішніх опоряджувальних робіт у квартирах та вбудовано-прибудованих приміщеннях, які не впливають на експлуатацію будинків, якщо це обумовлено договором, за умови відповідності їх санітарним, протипожежним і технічним вимогам. Перелік внутрішніх опоряджувальних робіт, без виконання яких можливе прийняття в експлуатацію житлових будинків, визначається Мінрегіоном.

Датою прийняття в експлуатацію об'єкта є дата реєстрації декларації або видачі сертифіката (п. 11 Пордяку)»

А тому факт набуття права власності на новостворене майно та об'єкти незавершеного будівництва пов'язується із такими обставинами як: завершення будівництва та прийняття нерухомого майна до експлуатації.

Звертаючись з позовом до суду Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-промислова компанія " Прінком-Груп " надало суду витяг про реєстрацію права власності від 25.06.2010р. на незавершене будівництво. Позивачу належить 9/10 частки в незавершеному будівництві. Доказів завершення будівництва, реєстрації декларації, прийняття майна в експлуатацію та державної реєстрації права власності на новостворену річ - спірну споруду за ТзОВ «Інвестеційно-промислова компанія «Прінком Груп» суду не надано

Відповідно до п.1.1.1. Договору оренди №18/08-13 від 29.08.2013р. предметом оренди є нежитлове приміщення - деревооброблювальний цех. Згідно до п.1.1.3 цього Договору майно, що орендується ступінь готовності 79%.Таким чином, ТзОВ «Інвестеційно-промислова компанія «Прінком Груп» передано в строкове платне користування майно, яке мало бути створене тільки в майбутньому та на час укладення договору є не створене і не належить Орендодавцю, тобто без достатньої на те правової підстави.

З врахуванням наведеного , суд приходить до висновку , що під час укладення договору оренди ТзОВ «Інвестеційно-промислова компанія «Прінком Груп» не було дотримано вимог ст.203,215 ЦК України, а у Позивача був відсутній необхідний обсяг дієздатності щодо вчинення спірного правочину.

Відповідно до п.2.5.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду від 29 травня 2013 року N 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" слід мати на увазі, що визнання правочину (господарського договору) недійсним господарським судом є наслідком його вчинення з порушенням закону, а не заходом відповідальності сторін. Тому для такого визнання, як правило, не має значення, чи усвідомлювали (або повинні були усвідомлювати) сторони протиправність своєї поведінки під час вчинення правочину; винятки з цього правила можливі, якщо вони випливають із закону.

Для визнання оспорюваного договору недійсним позивач має довести за допомогою належних засобів доказування, що договір суперечить вимогам чинного законодавства щодо його форми, змісту, правоздатності і волевиявленню сторін, на момент укладення договору свідомо існує об'єктивна неможливість настання правового результату, а також, що внаслідок його укладення порушені права позивача.

Згідно з ч. 1 ст. 207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Частиною 1 ст. 227 ЦК України передбачено, що правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

На час укладення договору оренди було порушено вимоги ч.1,3 ст. 203 ЦК України та статті 761 Цивільного кодексу України, що є підставою для визнання спірного договору недійсним. До зазначених висновків прийшов Вищий господарський Суд України в постанові по справі № 910/14535/13 від 17.02.2015р.

Отже , у задоволенні первісного позову слід відмовити, а зустрічний позов підлягає задоволенню.

Щодо первісного позову в частині виселення з приміщення суд зазначає наступне. Статями 316, 317, 319, 321 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно) яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпорядження майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно.

Відповідно до ст. 387 ЦК України право на витребування майна від особи, яка незаконно без відповідної правової підстави заволоділа ним, має власник цього майна. Матеріально-правова вимога у віндикаційному позові повинна мати відповідні підстави, що тягнуть за собою визначені законом правові наслідки. Предмет віндикаційного позову становить вимога неволодіючого майном власника до незаконно володіючого цим майном не власника про повернення індивідуально-визначеного майна з чужого незаконного володіння.

Підставою віндикаційного позову є обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна з чужого незаконного володіння, зокрема, це факти, що підтверджують право власності на витребуване майно, вибуття його з володіння позивача, перебування його в натурі у відповідача та ін.

Позивачем за первісним позовом заявлено вимогу про виселення з нежитлового приміщення-деревооброблювального цеху, тобто майна, яке ще не створене, а тому його право не підлягає захисту шляхом виселення з спірного приміщення.

З врахуванням ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по справі по первісному позові слід залишити за позивачем.

Судові витрати по справі за зустрічним позовом, з урахуванням ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, слід відшкодувати ТзОВ " ДУБКО" за рахунок ТзОВ "Інвестиційно-промислова компанія " Прінком- Груп ".

Керуючись ст.8, 124 Конституції України, ст. 207 ГК України , 215, 316, 317, 319, 321 ЦК України, ст. 43, 49, ст. 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Відмовити у первісному позові Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-промислова компанія "Прінком-Груп " до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДУБКО" про : виселення із займаного нежитлового приміщення -деревообробного цеху, розташованого за адресою : м. Івано-Франківськ , вул. Макухи І., (вул. Порайка) буд. №41а, загальною площею 966 кв.м. та стягнення заборгованості в сумі 137263,60 грн. ( з яких : 125580,00 грн. - основний борг , 3994,48 грн.-3% річних ; 7689,12 грн. - інфляційні збитки).

Судові витрати по первісному позову залишити за позивачем.

Задовольнити зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ДУБКО" до Товариства з обмеженою відповідальністю " Інвестиційно-промислова компанія " Прінком-Груп " про визнання недійсним Договору оренди №18/08-13 від 29.08.2016 р. укладеного між ТзОВ " ІПК " Прінком-Груп" та ТзОВ " ДУБКО "

Визнати недійсним Договір оренди № 18/08-13 від 29.08.2016 р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю " ІПК " Прінком-Груп" ( вул. Шевченка ,3, м. Івано-Франківськ ,76018 , код ЄДРПОУ 34844747 та Товариством з обмеженою відповідальністю " ДУБКО " (вул. Л. Ребета, 8-а , м. Івано-Франківськ ,76014, код ЄДРПОУ 32076898).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю " Інвестиційно-промислова компанія " Прінком-Груп ", вул. Шевченка ,3, м. Івано-Франківськ ,76018, код ЄДРПОУ 34844747 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю " ДУБКО" ( вул. Л. Ребета, 8-а , м. Івано-Франківськ ,76014, код ЄДРПОУ 32076898) 1 450,00 грн. ( одну тисячу чотириста п'ятдесят гривень ) - судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 02.08.16

Суддя Гриняк Б. П.