Рішення

від 28.07.2016 по справі 921/176/16-г/7

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 2/38/16 - 1/20/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.07.2016 Справа № 921/176/16-г/7

Суддя господарського суду Запорізької області Немченко О.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Установи Тернопільської обласної ради В«Тернопільське обласне державне музичне училище ім.. ОСОБА_1В» (46008, м. Тернопіль, вул. М. Паращука, буд. 4)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю В«Торговий світВ» (69001, м. Запоріжжя, вул. 12 квітня, буд.5)

про стягнення 26 130 грн. 80 коп.

за участю представників сторін:

від позивача - не з'явився;

від відповідача - не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

25.04.2016 р. до господарського суду Запорізької області надійшла за підсудністю з господарського суду Тернопільської області справа №921/176/16-г/7 за позовом Установи Тернопільської обласної ради В«Тернопільське обласне державне музичне училище ім.. ОСОБА_1В» до Товариства з обмеженою відповідальністю В«Торговий світВ» про стягнення 23 405 грн. 39 коп.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 26.04.2016 р. справа №921/176/16-г/7 прийнята до провадження суддею Мойсеєнко Т.В., присвоєно справі номер провадження 2/38/16, судове засідання призначено на 19.05.2016 р. на 14 год. 30 хв.

29.06.2016р., враховуючи знаходження судді-доповідача у справі ОСОБА_2В на лікарняному, за результатами автоматизованого перерозподілу, розгляд справи №921/176/16-г/7 визначено судді Немченку О.І.

10.06.2016 року до канцелярії господарського суду надійшло клопотання від позивача про збільшення розміру позовних вимог з 23 405 грн. 39 коп. до 26 130 грн. 80 коп. та письмові пояснення з документами витребуваними ухвалами суду.

Ухвалою від 02.07.2016 р. справа прийнята до провадження суддею Немченком О.І., присвоєно справі номер провадження 2/38/16-1/20/16 та призначено її до розгляду на 28.07.2016 р. Також даною ухвалою суд прийняв до розгляду збільшені позовні вимоги та відмовив у задоволенні клопотання позивача про проведення судового засідання 21.06.2016 р. о 14-30 год. в режимі відеоконференції, оскільки воно стосувалось саме судового засідання призначеного на 21.06.2016р. о 14-30 год.

Таким чином, має місце нова ціна позову про стягнення 26 130 грн. 80 коп.

Ухвалою від 20.07.2016 р. суд залишив без задоволення клопотання позивача про проведення судового засідання 28.07.2016 р. о 15 год. 00 хв. у режимі відеоконференції.

В судове засідання 28.07.2016 р. представники сторін не з'явились, у зв'язку з цим фіксація судового процесу технічними засобами не проводилась.

Позивач просив суд розглянути справу без участі його представника.

Відповідач свого представника в судове засідання не направив, причин неявки не повідомив, відзиву на позов не надав.

Відповідно до п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. В«Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанціїВ» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини 1 статті 64 та статті 87 ГПК.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

За даними Єдиного державного реєстру, які отримав суд, місцезнаходженням відповідача як суб'єкта господарювання - Товариства з обмеженою відповідальністю В«Торговий світВ» є: 69001, м. Запоріжжя, вул. 12 Квітня, буд .5.

Надіслані відповідачу на дану адресу ухвали суду повернулась з відміткою поштової установи про відсутність адресата за вказаною адресою.

Відповідно до п. 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. В«Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанціїВ» в разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

За таких обставин, враховуючи положення ст. 64 ГПК України, суд вважає відповідача таким, що належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що нез'явлення в судове засідання представників сторін, інших учасників судового процесу, є підставою для відкладення розгляду справи в межах строків, встановлених ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з Інформаційним листом Вищого господарського суду України від 15.03.2010р. № 01-08/140, матеріали справ, звернення господарських судів і учасників судового процесу та інша інформація, яка надходить до Вищого господарського суду України, свідчать, що в діяльності деяких сторін, третіх осіб у справах набула поширення практика зловживання своїми процесуальними правами. Зокрема, мають місце нез'явлення представників учасників судового процесу в судові засідання без поважних причин та без повідомлення причин, подання необґрунтованих клопотань про вчинення судом процесуальних дій, подання зустрічних позовів без дотримання вимог Господарського процесуального кодексу України, одночасного оскарження судових рішень в апеляційному і в касаційному порядку, подання апеляційних та касаційних скарг на судові акти, які не можуть бути оскаржені, тощо. Подібна практика, спрямована на свідоме невиправдане затягування судового процесу, порушує права інших учасників судового процесу та суперечить вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судому продовж розумного строку.

Водночас, згідно з частиною третьою статті 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Стаття 75 Господарського процесуального кодексу України дозволяє суду розглянути спір за наявними у справі матеріалами, у випадку, якщо відзив на позов та витребувані судом документі не надані.

У п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. зазначено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Отже, у разі нез'явлення представників сторін за викликом господарського суду та ненадання витребуваних судом документів, останній має право розглянути спір за наявними у справі матеріалами.

Суд дійшов висновку, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи по суті, і розгляд справи можливий в даному судовому засіданні без присутності представників сторін.

В судовому засіданні 28.07.2016 р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

01.06.2010 р. Установою Тернопільської обласної ради В«Тернопільське обласне державне музичне училище ім.. ОСОБА_1В» (орендодавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю В«Торговий світВ» (орендар, відповідач) укладено договір оренди майна, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Тернопільської області №11 (надалі -договір).

Відповідно до 1.1 договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування згідно з актом приймання-передачі частину цегляної штукатурної стіни (далі - майно) площею 8,00 кв.м. будівлі третього корпусу, що перебуває на балансі установи тернопільської обласної ради «Тернопільське обласне державне музичне училище ім. С.Крушельницької» за адресою: м. Тернопіль, вул. Замкова, 4.

Майно передається в оренду для розміщення рекламного носія (щита розміром 4м х 2м) - зовнішньої реклами (п. 1.2 договору).

Згідно з п. 2.1 договору орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, вказаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акту приймання-передачі.

У пунктах 3.1-3.4 договору визначено, що орендна плата становить без ПДВ за перший/базовий місяць оренди 176,00 грн. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством. Орендна плата за кожний наступний місяць оренди підлягає коригуванню під час внесення чергового платежу орендодавцю відповідно до індексу інфляції, який визначається мінстатом щомісячно. Орендна плата перераховується орендодавцю щомісячно не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним місяцем. У разі користування майном протягом неповного календарного місяця (першого та/або останнього місяців оренди) добова орендна плата за дні користування визначається згідно з чинною методикою розрахунку на основі орендної плати за відповідні місяці пропорційно дням користування.

У п. 10.1 договору визначено, що цей договір укладено строком на 5 років і діє з 01 червня 2010 р. до 02 червня 2015 р. включно.

01.06.2010 р. орендоване майно (частина стіни будівлі третього корпусу площею 8 кв.м. по вул. Замкова, 4, м. Тернопіль) було передано від орендодавця орендарю за актом приймання-передачі.

14.06.2010 р. сторони підписали додаток №4 до договору, яким внесли зміни до п.10.1 договору, передбачивши, що договір укладено строком на 2 роки і 6 місяців і діє з 01.06.2010 р. до 02.12.2012 р. включно. Згідно з п. 10.3 договору у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору протягом одного місяця після закінчення строку його чинності договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Позивач надав суду письмові пояснення про те, що згідно з ч. 1 ст. 17 Закону України «Про оренду державного і комунального майна» від 10.04.1992 р. №2269-ХІІ термін договору оренди визначається за погодження сторін і не може бути меншим, ніж 5 років, якщо орендар не пропонує менший термін. Відповідно до пропозиції орендаря додатком №4 від 14.06.2010 р. було внесено зміни до договору оренди, згідно з яким строк дії останнього встановлено 2 роки і 6 місяців, а також доповнено умовою про продовження дії договору на той самий термін на тих самих умовах у разі відсутності заяви однієї сторін про припинення або зміну умов договору. Оскільки договір укладався на підставі розпорядження голови Тернопільської обласної ради від 20.05.2010 р. №102 терміном на 5 років, тому продовження строку дії договору, яке узгоджено сторонами в додатку №4 до договору, можливе лише в межах п'ятирічного строку оренди, згода на який надана власником майна - Тернопільською обласною радою. Тому договір припинив дію 02.06.2015 р. Продовження оренди відповідно до Порядку надання в оренду майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст тернопільської області, затвердженого рішенням Тернопільської обласної ради від 05.01.2012 р. №1312 можливе лише на конкурсних засадах.

Таким чином, дія договору оренди закінчилась 02.06.2015 р.

Пунктом 2.4 договору передбачено, що в разі припинення цього договору майно повертається орендарем орендодавцеві. Орендар повертає приміщення орендодавцю в аналогічному порядку, встановленому при передачі приміщення орендарю цим договором. Приміщення вважається поверненим орендодавцю з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі.

Станом на час розгляду справи майно не повернуто відповідачем позивачу за актом приймання-передачі.

Пунктом 3.8 договору сторони встановили, що у разі припинення (розірвання) договору оренди орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання-передачі включно. Закінчення строку дії договору оренди не звільняє орендаря від обов'язку сплатити орендодавцю заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, враховуючи санкції.

Як вбачається з матеріалів справи, за користування майном в період з січня 2013 року по квітень 2016 року позивач нарахував орендарю орендну плату в розмірі 10009,93 грн. та виписав рахунки на оплату:

- №7 від 31.01.2013 р. на суму 193,36 грн. (за січень 2013 року);

- №3 від 28.02.2013 р. на суму 193,75 грн. (за лютий 2013 року);

- №25 від 31.03.2013 р. на суму 193,56 грн. (за березень 2013 року);

- №38 від 30.04.2013 р. на суму 193,56 грн. (за квітень 2013 року);

- №8 від 31.05.2013 р. на суму 193,56 грн. (за травень 2013 року);

- №9 від 30.06.2013 р. на суму 193,56 грн. (за червень 2013 року);

- №10 від 31.07.2013 р. на суму 193,94 грн. (за липень 2013 року);

- №8 від 31.08.2013 р. на суму 193,56 грн.;

- №17 від 30.09.2013 р. на суму 193,21 грн. (за вересень 2013 року);

- №23 від 31.10.2013 р. на суму 193,21 грн. (за жовтень 2013 року);

- №7 від 28.01.2014 р. за листопад 2013 року на суму 193,98 грн., за грудень 2013 року - на суму 194,37 грн., за січень 2014 року - на суму 195,34 грн., всього 583,69 грн.;

- №17 від 20.02.2014 р. на суму 195,73 грн. (за лютий 2014 року);

- №23 від 24.03.2014 р. на суму 196,90 грн. (за березень 2014 року);

- №30 від 25.04.2014 р. на суму 201,23 грн. (за квітень 2014 року);

- №40 від 30.05.2014 р. на суму 207,87 грн. (за травень 2014 року);

- №48 від 27.06.2014 р. на суму 215,76 грн. (за червень 2014 року);

- №59 від 17.09.2014 р. за липень 2014 року на суму 216,62 грн., за серпень 2014 року - на суму 218,35 грн., всього 434,97 грн.;

- №65 від 14.10.2014 р. на суму 224,68 грн. (за вересень 2014 року);

- №70 від 17.11.2014 р. на суму 230,00 грн. (за жовтень 2014 року);

- №80 від 22.12.2014 р. на суму 234,37 грн. (за листопад 2014 року);

- №7 від 03.02.2015 р. за грудень 2014 року - на суму 241,40 грн., за січень 2015 року - на суму 248,64 грн., всього - 490,04 грн.;

- №14 від 10.03.2015 р. на суму 254,19 грн. (за лютий 2014 року);

- №20 від 07.04.2015 р. на суму 281,64 грн. (за березень 2015 року);

- №26 від 07.05.2015 р. на суму 321,07 грн. (за квітень 2015 року);

- №38 від 08.06.2015 р. на суму 328,13 грн. (за травень 2015 року);

- №44 від 10.07.2015 р. на суму 329,44 грн. (за червень 2015 року);

- №50 від 07.08.2015 р. на суму 326,15 грн. (за липень 2015 року);

- №56 від 08.09.2015 р. на суму 323,54 грн. (за серпень 2015 року);

- №63 від 07.10.2015 р. на суму 330,98 грн. (за вересень 2015 року);

- №69 від 10.11.2015 р. на суму 326,68 грн. (за жовтень 2015 року);

- №76 від 09.12.2015 р. на суму 333,21 грн. (за листопад 2015 року);

- №7 від 11.01.2016 р. на суму 335,54 грн. (за грудень 2015 року);

- №14 від 09.02.2016 р. на суму 338,56 грн. (за січень 2016 року);

- №21 від 10.03.2016 р. на суму 337,21 грн. (за лютий 2016 року);

- №33 від 11.04.2016 р. на суму 340,58 грн. (за березень 2016 року);

- №41 від 10.05.2016 р на суму 352,50 грн. (за квітень 2016 року).

За цей період відповідачем було частково оплачено суму 69,70 грн., яка зарахована позивачем в оплату оренди за січень 2013 року.

Таким чином, залишок заборгованості по орендній платі складає 9940,23 грн.

Правовідносини сторін є господарськими і такими, що виникли з договору оренди комунального майна.

Спеціальним законом, що регулює правовідносини з оренди комунального майна, є Закон України «Про оренду державного і комунального майна» від 10.04.1992 р. №2269-ХІІ.

У ч. ч. 1, 3 ст. 19 даного Закону визначено, що орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України , якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 5.2 договору орендар зобов'язався своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

В порушення умов п. 3.3 договору орендар не сплачував у повному обсязі орендну плату з урахуванням її індексації до 15 числа місяця, наступного за звітним місяцем, що призвело до утворення заборгованості в розмірі 9940,23 грн. за січень 2013 - квітень 2016 р.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідач не надав доказів в підтвердження оплати заборгованості або обґрунтованих заперечень проти позову.

За таких обставин позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в розмірі 9940,23 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкції на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За порушення строків внесення орендної плати позивач пред'явив до стягнення (з урахуванням збільшених позовних вимог) пеню в сумі 7982,60 грн. за період з 16.02.2013 р. по 15.05.2016 р., штраф у сумі 925,07 грн. та неустойку за прострочення повернення майна в розмірі подвійної орендної плати за час користування майном за період з 03.06.2015 р. по 30.04.2016 р. в сумі 7282,90 грн.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України від 22.11.1996 р. N 543/96-ВР В«Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язаньВ» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У п. 3.6 договору сторони передбачили, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягуєтсья відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі 0,5% від суми заборгованості, з урахуванням індексації, за кожен день прострочення, включаючи день оплати.

Таким чином, сторони узгодили можливість нарахування пені за весь період прострочення, однак з розрахунку позивача вбачається, що пеня нарахована в межах 6 місяців по кожній сумі боргу.

Разом із цим, розрахунок пені здійснений позивачем по ставці 0,5% від суми заборгованості, яка є більшою, ніж подвійна облікова ставка НБУ за відповідний період, що призвело до завищення суми пені. У зв'язку з цим суд здійснив перерахунок пені із застосуванням подвійної облікової ставки НБУ.

За розрахунком суду (з урахуванням сум боргу та періодів, зазначених у розрахунку позовних вимог та збільшених позовних вимог) пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за період з 16.02.2013 р. по 15.05.2016 р. складає 1516,42 грн.

В цій сумі вимоги про стягнення пені підлягають задоволенню. У стягненні пені в сумі 6466,18 грн. суд відмовляє.

Також в п. 11.4 договору сторони погодили, що у випадку прострочення по оплаті орендних платежів орендар сплачує орендодавцю штраф у розмірі 10% від суми боргу, яка існує більше 30 днів.

За прострочення оплати більше 30 днів орендної плати за період з січня 2013 року по березень 2016 року позивач (з урахуванням збільшених позовних вимог) нарахував штраф у сумі 925,07 грн.

Позовні вимоги про стягнення штрафу в сумі 925,07 грн. суд визнав обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи те, що майно не було повернуто відповідачем позивачу після закінчення дії договору (02.06.2015 р.), за період прострочення повернення майна позивач (з урахуванням збільшених позовних вимог) нарахував неустойку в розмірі подвійної орендної плати з 03.06.2015 р. по 30.04.2016 р. в сумі 7282,90 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України, якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

У п. 10.12 договору сторони також закріпили, якщо орендар не виконує обов'язку щодо повернення майна, орендодавець має право вимагати від орендаря сплати неустойки у розмірі подвійної орендної плати, визначеної договором, за користування майном за час прострочення.

Відповідно до п. 5.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. № 12 «Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна», застосовуючи приписи статті 785 ЦК України у розгляді справ зі спорів про стягнення неустойки за прострочення виконання зобов'язань з повернення об'єкта оренди, господарським судам слід звертати увагу на те, що неустойка, стягнення якої передбачено частиною другою статті 785 ЦК України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і визначається як подвійна плата за користування річчю за час прострочення.

Ця неустойка не може бути ототожнена з неустойкою (штрафом, пенею), передбаченою пунктом 1 частини другої статті 258 ЦК України, оскільки, на відміну від приписів статті 549 ЦК України, її обчислення не здійснюється у відсотках від суми невиконання або неналежного виконання зобов'язання (штраф), а також у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (пеня). Таким чином, застосування до відповідних позовів спеціальної позовної давності, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 258 ЦК України, є неправильним.

Крім того, слід враховувати, що передбачені статтею 785 ЦК України наслідки пов'язані з моментом припинення договору оренди (найму). Підстави припинення даного виду договорів визначені в частині другій статті 291 ГК України, згідно з якою договір оренди припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено.

З урахуванням викладеного, оскільки відповідач не повернув орендоване майно після закінчення строку договору оренди, суд дійшов висновку, що неустойка за час прострочення повернення майна застосована позивачем правомірно.

Позовні вимоги про стягнення неустойки в сумі 7282,90 грн. суд визнав обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Таким чином, позовні вимоги задоволені судом частково.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати за розгляд позовної заяви покладаються на сторони пропорційно задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю В«Торговий світВ» (69001, м. Запоріжжя, вул. 12 квітня, буд.5, ідентифікаційний код 30249693) на користь Установи Тернопільської обласної ради В«Тернопільське обласне державне музичне училище ім. С. КрушельницькоїВ» (46008, м. Тернопіль, вул. М. Паращука, буд. 4, ідентифікаційний код 02214828) 9940,23 грн. (дев'ять тисяч дев'ятсот сорок грн. 23 коп.) основного боргу, 1516,42 грн. (одна тисяча п'ятсот шістнадцять грн. 42 коп.) пені, 925,07 грн. (дев'ятсот двадцять п'ять грн. 07 коп.) штрафу, 7282,90 грн. (сім тисяч двісті вісімдесят дві грн. 90 коп.) неустойки та 1037,00 грн. (одна тисяча тридцять сім грн. 00 коп.) витрат на сплату судового збору. Видати наказ.

3. В задоволенні іншої частини позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення оформлено і підписано В« 01В» серпня 2016 р.

Суддя О.І.Немченко