Рішення

від 07.07.2016 по справі 910/7210/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.07.2016Справа №910/7210/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнілос-Україна"

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Метрополія»

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Біогазенерго»

про стягнення 133 789,26 грн.

Суддя Селівон А.М.

Представники сторін:

Від позивача : не з'явились;

Від відповідача : Пашута Т.М. - представник, довіреність б/н від 10.05.2016;

Від третьої особи : не з'явились;

В судовому засіданні на підставі ч.2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЮНІЛОС-УКРАЇНА" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "Метрополія" про стягнення коштів у розмірі 154 926,79 грн., з яких 80 000,00 грн. основний борг, 45 282,19 грн. пеня, 27 192,00 грн. інфляційні втрати, 2 452,60 грн. 3 % річних, а також стягнення судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 2 323,90 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору №123 від 06.05.2014 в частині своєчасної та повної плати за виконані роботи, внаслідок чого утворилась заборгованість, за наявності якої позивачем нараховано пеню, інфляційні нарахування та 3 % річних в зазначених вище розмірах.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.04.2016 порушено провадження у справі № 910/7210/16 та призначено до розгляду на 12.05.2016.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.05.2016 розгляд справи відкладено на 08.06.16. Окрім цього, зазначеною ухвалою господарським судом за власною ініціативою залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Біогазенерго".

08.06.16 судове засідання не відбулось у зв'язку з перебуванням судді Селівона А.М. на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.06.2016 судове засідання призначено на 30.06.2016.

У судовому засіданні 30.06.2016 судом оголошено перерву до 07.07.2016.

У судові засідання 12.05.2016 та 30.06.2016 з'явились уповноважені представники сторін.

У судове засідання 07.07.2016 з'явився уповноважений представник відповідача. Уповноважений представник позивача у вказане судове засідання не з`явився.

Про дату, час і місце розгляду даної справи 07.07.16 р. позивач повідомлений належним чином, що підтверджується наявною в матеріалах справи розпискою представника позивача про оголошення перерви б/н від 30.06.2016.

У судові засідання 30.06.2016 та 07.07.2016 третя особа не з'явилась.

Про дату, час і місце розгляду даної справи 30.06.2016 третя особа повідомлена належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0103038514702.

Лист про оголошення перерви від 30.06.2016, який направлявся третій особі на адресу: 07201, Київська обл., Іванківський район, смт. Іванків, вул. Розважівська, 192 на час проведення судового засідання 07.07.2016 на адресу Господарського суду міста Києва не повернувся.

Судом здійснено запит з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» щодо відстеження пересилання поштового відправлення №01030392449948, в якому зазначено, що станом на 07.07.2016 вказане поштове відправлення вручене адресату особисто 05.07.2016.

Судом повідомлено, що до початку судового засідання 12.05.2016 через відділ діловодства Господарського суду м. Києва від представника позивача надійшов супровідний лист з додатками б/н від 11.05.2016, серед яких, зокрема, заява про зменшення розміру позовних вимог б/н від 11.05.2016, в якій позивач зменшує позовні вимоги в частині пені до 24144,66 грн. та просить суд стягнути з відповідача на свою користь основний борг в сумі 80000,00 грн., пеню в сумі 24 144,66 грн., інфляційні втрати в сумі 27 192,00 грн. та 3 % річних у сумі 2 452,60 грн. Супровідний лист з додатками б/н від 11.05.2016 судом долучений до матеріалів справи.

Розглянувши в судовому засіданні 12.05.16р. зміст позовної заяви та заяву про зменшення розміру позовних вимог, судом розцінено останні як заяву про зменшення розміру позовних вимог в частині пені.

Враховуючи, що зменшення розміру позовних вимог є правом позивача, передбачене ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не суперечить законодавству та не порушує чиї-небудь права та охоронювані законом інтереси, судом прийнято заяву про зменшення позовних вимог в частині пені до розгляду і спір вирішується з її урахуванням.

Також судом повідомлено, що до початку судового засідання 12.05.2016 через відділ діловодства Господарського суду м. Києва від представника відповідача надійшли заперечення на позовну заяву № 01/03-01/111 від 10.05.2016, в яких останній вважає позовні вимоги безпідставними та необґрунтованими, стверджуючи, що станом на теперішній час роботи у повному обсязі не виконані, переданий 04.04.2016 комплект експлуатаційної документації не відповідає передбаченим вимогам, а також додатково зазначив про неправомірність нарахування пені, оскільки пропущено строк позовної давності, що суперечить вимогам ч.6 ст. 232 ГК України. Заперечення судом долучено до матеріалів справи.

До початку судового засідання 06.06.2016. від позивача через відділ діловодства Господарського суду міста Києва подано супровідний лист з додатками б/н від 06.06.2016, серед яких, зокрема, заперечення на відзив від 03.06.2016, в яких відхиляє заперечення відповідача на позовну заяву, посилаючись на той факт, що за актом від 02.03.15 р. локальні очисні споруди були передані ТОВ «Біогазенерго» в тимчасову експлуатацію, а згідно акту прийомки - передачі налагодженого обладнання в експлуатацію за Договором № 123 від 06.05.14 р. - в постійну експлуатацію, що підтверджується керуючим проектом відповідача та представниками ТОВ «Біогазенерго».

До початку судового засідання 30.06.16р. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника відповідача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи №03/03-01/126 від 06.06.2016, яке судом задоволено, документи долучено до матеріалів справи.

Інших доказів на підтвердження своїх вимог та заперечень, окрім наявних в матеріалах справи, на час проведення судового засідання 07.07.2016. сторонами суду не надано.

Документи, витребувані ухвалами суду від 12.05.2016 та 15.06.2016, третьою особою суду не надані.

Заяв та клопотань процесуального характеру від третьої особи на час проведення судового засідання 30.06.2016 та 07.07.2016 до суду не надходило.

Про поважні причини неявки представника третьої особи в судові засідання 30.06.2016 та 07.07.2016 суд не повідомлено.

Про поважні причини неявки представника позивача в судове засідання 07.07.2016 суд також не повідомлено.

Відповідно до пункту 2.3. постанови № 18 якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Згідно пункту 3.9.2. постанови № 18 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Окрім того, відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

З огляду на вищевикладене, оскільки явка представників позивача та третьої особи в судові засідання обов'язковою не визнавалась, позивач та третя особа не скористалась належним їм процесуальним правом приймати участь в судових засіданнях, останньою не надано суду будь-яких письмових пояснень та інших доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті, беручи до уваги, що представник відповідача проти розгляду справи без участі представників позивача та третьої особи не заперечував, суд продовжив розгляд справи за відсутності представників позивача та третьої особи, виключно за наявними у справі матеріалами.

Судом прийнято до уваги, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника.

При цьому, оскільки суд неодноразово відкладав розгляд справи та оголошував перерву в судовому засіданні, надаючи учасникам судового процесу можливість реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи обмежені процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, не знаходив підстав для відкладення розгляду справи.

Враховуючи відсутність на час проведення судових засідань клопотань від представників позивача та відповідача щодо здійснення фіксації судового засідання по розгляду даної справи технічними засобами, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось. Судовий процес відображено у протоколах судового засідання.

Перед початком розгляду справи представників позивача та відповідача було ознайомлено з правами та обов'язками відповідно до ст.ст. 20, 22, 60, 74 та ч. 5 ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Представники сторін в судових засіданнях повідомили суд, що права та обов'язки сторонам зрозумілі.

Відводу судді представниками сторін не заявлено.

В судових засіданнях 12.05.16, 30.07.16 представник позивача підтримав позовні вимоги, викладені в позовній заяві, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, відповів на питання суду.

Представник відповідача в судових засіданнях 12.05.16, 30.07.16 та 07.07.16 р. підтримав заперечення проти позову з підстав, викладених у запереченнях на позовну заяву.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши в судовому засіданні пояснення представників позивача та відповідача, з'ясувавши обставини, що мають значення для вирішення спору, перевіривши наданими сторонами доказами та оглянувши в судовому засіданні їх оригінали, суд

В С Т А Н О В И В:

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Судом встановлено за матеріалами справи, що 06 травня 2014р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Метрополія» (Генпідрядник за договором, відповідач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Юнілос-Україна» (Субпідрядник за Договором, позивач у справі) укладений Договір підряду № 123 (далі - Договір).

У відповідності до п. 1.1. Договору цей договір укладено на виконання Генерального договору від 27.12.2013 №Е-01 щодо будівництва електростанції потужністю 18 МВт в смт. Іванків, укладеного між ТОВ «Біогазенерго» та ТОВ «Управляюча компанія «Метрополія».

Згідно з п. 1.2 Договору Генпідрядник доручає, а Субпідрядник приймає на себе виконання пусконалагоджувальних робіт та розробки експлуатаційної документації локальних очисних споруд (ЛОС) очищення господарсько-побутових, виробничих, забруднених дощових та талих вод з біоплато їх доочистки теплової електростанції потужністю 18 МВт з використанням біопалива в смт. Іванків.

Розділами 2-7 Договору сторони обумовили вартість робіт і порядок розрахунків, строки виконання робіт, порядок прийняття - передавання виконаних робіт, права та відповідальність сторін тощо.

Відповідно до п. 7.1 Договору він набирає чинності з моменту його підписання та затвердження уповноваженими представниками сторін та діє до повного виконання сторонами своїх обов'язків по даному договору.

Вказаний Договір підписаний представниками генпідрядника та субпідрядника і скріплений печатками сторін.

Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором будівельного підряду, який підпадає під правове регулювання норм глави 33 Господарського кодексу України та §1, 3 глави 61 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно ст. 317 Господарського кодексу України будівництво об'єктів виробничого та іншого призначення, підготовка будівельних ділянок, роботи з обладнання будівель, роботи з завершення будівництва, прикладні та експериментальні дослідження і розробки тощо, які виконуються суб'єктами господарювання для інших суб'єктів або на їх замовлення, здійснюються на умовах підряду.

Згідно ст. 875 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з положеннями ст. 318 Господарського кодексу України, за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта. До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 319 Господарського кодексу України договір підряду на капітальне будівництво може укладати замовник з одним підрядником або з двома і більше підрядниками. Підрядник має право за згодою замовника залучати до виконання договору як третіх осіб субпідрядників, на умовах укладених з ними субпідрядних договорів, відповідаючи перед замовником за результати їх роботи. У цьому випадку підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядниками - як замовник.

За приписами ч.ч. 1, 3 ст. 843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

Ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі. Якщо робота виконується відповідно до кошторису, складеного підрядником, кошторис набирає чинності та стає частиною договору підряду з моменту підтвердження його замовником. Кошторис на виконання робіт може бути приблизним або твердим. Кошторис є твердим, якщо інше не встановлено договором (ч. ч. 1, 2 ст. 844 Цивільного кодексу України).

Умовами п. 2.1 Договору загальна вартість робіт за цим договором погоджена та затверджена сторонами на підставі протоколу погодження та затверджена сторонами на підставі протоколу погодження договірної ціни (Додаток № 1), що є невід`ємною частиною цього договору та становить 200 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 20% - 33 333,33 грн.

Копія вказаного протоколу, підписаного генпідрядником та субпідрядником, міститься в матеріалах справи.

Згідно ч. 1 ст. 846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Як передбачено п. 3.1 Договору виконання робіт проводиться згідно календарного графіку (Додаток № 2). Орієнтовний термін завершення робіт - через 90 календарних днів після підписання цього Договору, але в любому випадку - до повного виконання робіт по Договору.

Зокрема, сторонами погоджено та підписано Календарний план виконання пусконалагоджувальних робіт та розробки експлуатаційної документації (Додаток № 2 до Договору), згідно якого початок робіт - 14.05.14р., закінчення пусконалагоджувальних робіт біоплато - 15.08.14р., передача локальних очисних споруд в тимчасову експлуатацію силами замовника або взяття локальних очисних споруд в концесію, здача локальних очисних споруд по акту в тимчасову експлуатацію терміном 1 рік, передача експлуатаційної документації - 16.08.16р.

Виконання робіт по даному Договору починається після оплати авансу, підписання сторонами акту приймання - передачі змонтованого обладнання локальнх очисних споруд та передачі Генпідрядником Субпідряднику необхідних для наладки реагентів, придбаних згідно заявки Субпідрядника (п. 3.2 Договору).

В силу ч. 4 ст. 882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником та прийняття їх замовником оформлюється актом, підписаним обома сторонами.

Сторонами визначено в п.п. 4.1 Договору, що після закінчення виконання всіх робіт по Договору, виконавець передає замовнику Акт приймання - передавання виконаних робіт та комплект експлуатаційної документації (тимчасовий технологічний регламент) у трьох примірниках за накладною. Замовник протягом 10 робочих днів з дня одержання акту приймання виконаних робіт та звітних документів зобов'язаний направити виконавцю підписаний Акт приймання виконаних робіт або мотивовану відмову від прийняття робіт. Після усунення зауважень акт подається на підпис замовнику повторно. Якщо на протязі 10- робочих днів з дня одержання акту від замовника зауважень не надійшло, робота, виконана виконавцем, вважається виконаною та підлягає оплаті.

Як встановлено судом за матеріалами справи, на виконання умов Договору позивачем виконані, а відповідачем прийняті по обсягу та якості:

- пусконалагоджувальні роботи по об'єкту «Локальні очисні споруди (ЛОС) очищення господарсько-побутових, виробничих, забруднених дощових та талих вод з біоплато їх доочистки теплової електростанції потужністю 18 МВт з використанням біопалива в смт. Іванків Київської області», локальні очисні споруди передані ТОВ «Біогазенерго» в тимчасову експлуатацію, що підтверджується Актом від 02.03.15р., підписаним без зауважень сторонами Договору та затвердженим ТОВ «Біогазенерго» 02.03.15р. Як зазначено у вказаному акті, пусконалагоджувальні роботи вважаються закінченими.

- пусконалагоджувальні роботи та роботи з розробки експлуатаційної документації локальних очисних споруд (ЛОС) очищення господарсько-побутових, виробничих, забруднених дощових та талих вод з біоплато їх доочистки теплової електростанції потужністю 18 МВт з використанням біопалива в стм. Іванків Київської області (в об'ємі 90%), на загальну суму 180 000,00 грн. з ПДВ, що підтверджується підписаним сторонами та скріпленим печатками товариств Актом здачі-приймання виконаних робіт № 104 від 02.03.2015., копія якого знаходиться в матеріалах справи. При цьому, як вбачається зі змісту самого Акту, сторони одна до одної претензій не мають.

Окрім того, в матеріалах справи міститься копія акту прийомки - передачі налагодженого обладнання в експлуатацію по Договору № 123 від 06.05.14 р., підписаного субпідрядником, замовником та генпідрядником, згідно якого передано замовнику - ТОВ «Біогазнерего» налагоджене обладнання Локальних очисних споруд (ЛОС) господарсько-побутових стічних вод потужністю 9,5 куб.м/добу, забруднених дощових та талих вод потужністю 27,81 л/с та зворотних виробничих стічних вод потужністю 245,0 куб.м/добу об'єкту будівництва - теплової електростанції (ТЕС) на біопаливі потужністю 18 МГв, розташованого в смт. Іванків Київської області.

Відповідно до частини 1 ст. 853 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Суд зазначає, що обов'язок прийняти виконані роботи, а у випадку виявлення недоліків робіт негайно про них заявити (у тому числі шляхом мотивованої відмови від підписання акта виконаних робіт), законом покладений саме на замовника (генпідрядника).

Отже, відповідно до норм чинного законодавства підрядник не повинен вчиняти жодних дій щодо спонукання замовника до підписання акта виконаних робіт, а має лише констатувати факт відмови від підписання акта.

В силу ч. 2 ст. ст. 853 Цивільного кодексу України замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки).

Як вбачається із наданих сторонами актів здачі - приймання виконаних робіт, а також підтверджено представником позивача в судовому засіданні будь-які заперечення щодо повного та належного виконання пусконалагоджувальних робіт за вищевказаними актами від 02.03.15 р., а також заперечення щодо визначених актами обсягів робіт, строків їх виконання та ціни на час підписання зазначених документів відсутні.

Доказів пред'явлення відповідачем претензій щодо якості, обсягів, а також термінів виконання робіт на час підписання актів до суду не надходило, будь-які докази відступів від умов Договору та відмови Генпідрядника від приймання виконаних робіт та підписання актів, зауважень щодо допущених субпідрядником недоліків у виконаних роботах у строк, передбачений умовами Договору, на час підписання актів від 02.03.15р. відповідачем суду також не надано.

За таких обставин суд приходить до висновку, що позивачем виконано прийняті на себе зобов'язання по виконанню пусконалагоджувальних робіт, обумовлених Договором, в обсягах, зазначених в Актах здачі - приймання робіт № 104 від 02.03.15р. та акті б/н від 02.03.15р., а відповідачем, у свою чергу, прийнято виконання цих робіт без будь - яких зауважень за їх ціною та обсягом, визначеними в акті № 104 здачі - приймання робіт по Договору від 02.03.15р.

Відповідно до ч. 4 ст. 879 Цивільного кодексу України оплата робіт проводиться після прийняття замовником збудованого об'єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.

Згідно ч. 1 ст. 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Пунктом 2.2. Договору передбачено, що розрахунки за даним договором проводяться шляхом перерахування грошових коштів генпідрядником на рахунок субпідрядника у порядку, визначеному п. 2.3. Договору, зокрема, - 50% від вартості робіт Генпідрядник перераховує субпідряднику на протязі 3 банківських днів з дати укладення договору;- 40% від вартості робіт - на протязі 5 банківських днів з дати підписання акту приймання-передавання ЛОС в тимчасову (пробну) експлуатацію; - 10 % від вартості робіт - на протязі 5 банківських днів здати підписання акту приймання-передавання ЛОС в постійну експлуатацію.

Отже, відповідно до вимог закону та умов Договору позивач зобов'язаний виконати належним чином обумовлені договором роботи та здати їх відповідачу, після чого він отримує право вимоги від останнього оплати виконаних робіт в строки та в розмірі, встановленому Договором.

Як вбачається із матеріалів справи, а саме наданих позивачем банківських виписок з рахунку ТОВ «Юнілос-Україна» у ПАТ "Прокредит Банк" за 07.05.2014 та 14.05.2014, та довідки позивача від 18.04.2016 № 58, відповідач здійснив часткову оплату за виконання робіт в загальній сумі 100 000,00 грн., а саме платіжним дорученням № 247 від 07.05.14р. в сумі 50 000,00 грн. та платіжним дорученням № 251 від 14.05.14р. в сумі 50 000,00 грн.

Тобто, ТОВ «УК «Метрополія» частково виконано взяті на себе зобов'язання відповідно до умов Договору, сплативши за роботи виконанні в обсягах, визначених в акті № 104 приймання виконаних будівельних робіт від 02.03.2015 в загальній сумі 180 000,00 грн., суму в розмірі 100 000,00 грн., при цьому залишок неоплачених генпідрядником робіт становить 80 000,00 грн.

З метою досудового врегулювання спору 16.04.2015 позивачем була направлена на адресу відповідача Претензія за вих. № 24 від 08.04.2015 з вимогою щодо сплати протягом 7 днів боргу шляхом перерахування коштів на поточний рахунок позивача, яка була отримана відповідачем 20.04.2015, що підтверджується доданою позивачем до матеріалів справи копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 04205151128572.

Проте, вищевказана претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч.1, 2 ст. 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

В силу ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.2 ст. 193 ГКУ кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Таким чином, як вбачається з матеріалів справи та підтверджено представником позивача в судовому засіданні, свої зобов'язання щодо сплати Товариству з обмеженою відповідальністю "Юнілос - Україна» грошових коштів в сумі 80 000,00 грн. у встановлений строк, всупереч вимогам цивільного та господарського законодавства, а також умовам Договору відповідач не виконав, в результаті чого у Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Метрополія» утворилась заборгованість перед позивачем за наведеним Договором у зазначеному вище розмірі, яку останній просив стягнути в позовній заяві.

У відповідності до ст. 124, п.п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України, основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Суд наголошує, що обов'язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України покладено саме на сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Саме змагальність сторін, яка реалізується в господарському процесі через ст. 33 ГПК України дає змогу суду всебічно, повно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи та внаслідок чого ухвалити законне, обґрунтоване і справедливе рішення у справі.

Тобто, вказана норма Господарського процесуального кодексу України зобов'язує доводити свою правову позицію саме ту сторону, яка на неї посилається.

При цьому відповідачем не надано суду жодних доказів на підтвердження відсутності боргу або письмових пояснень щодо неможливості надання таких доказів.

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Доказів визнання недійсним чи розірвання Договору підряду № 123 від 06.05.14р. або його окремих положень суду не надано.

Будь-які заперечення щодо порядку та умов укладення Договору на час його підписання та на протязі виконання з боку сторін відсутні.

Судом не приймаються до уваги заперечення відповідача проти позовних вимог з посиланням на невиконання позивачем передбачених умовами спірного Договору робіт, та, як наслідок, відсутність обов'язку ТОВ «Управляюча компанія «Метрополія» з оплати 40% та 10 % вартості робіт, зважаючи на наявність в матеріалах справи акту від 02.03.15 р. про закінчення пусконалагоджувальних робіт по об'єкту та передачу локальних очисних споруд Товариству з обмеженою відповідальністю «Біогазенерго» в тимчасову експлуатацію, підписаного в т.ч. генеральним директором ТОВ «УК «Метрополія», а також акту № 104 здачі - приймання робіт по Договору від 02.03.15р., підписаного генпідрядником та субпідрядником, згідно якого за відсутності претензій пусконалагоджувальні роботи та розробка експлуатаційної документації локальних очисних споруд очищення господарсько - побутових, виробничих, забруднених дощових та талих вод з біоплато їх доочистки теплової електростанції потужністю 18 МВт з використанням біопалива в смт. Іванків Київської області прийняті (в об'ємі 90%).

Отже, підписання вказаних актів є підставою для сплати відповідачем, відповідно, 40% вартості робіт. Проте зважаючи на зазначення в акті № 104 від 02.03.15р. про виконання 90% робіт та визначення їх загальної вартості в сумі 180 000,00 грн., з огляду на наявність акту прийомки - передачі налагодженого обладнання в експлуатацію, вказаний обсяг робіт підлягає оплаті генпідрядником.

При цьому, оскільки виконання підрядних робіт позивачем підтверджується підписаними обома сторонами актами прийняття підрядних робіт, зважаючи на відсутність зазначення в актах від 02.03.15 р. про відмову від їх підписання відповідачем та відсутність повідомлення (зауваження) про виявлені недоліки, як того вимагають ч. 4 ст. 882 Цивільного кодексу України та умови п. 4.1 Договору підряду, останні в силу імперативних вимог ст. 853 Цивільного кодексу України вважаються прийнятими відповідачем, отже в силу прямих вказівок закону суд приходить до висновку про відсутність підстав для звільнення замовника від обов'язку оплати робіт, виконаних позивачем за вказаними актами.

Поряд із цим щодо тверджень відповідача про передачу експлуатаційної документації замовнику лише 04.04.2016 за накладною № 03/16 від 23.03.2016, за результатами прийняття якої останнім надано субпідряднику відмову від прийняття робіт за №01/03-011/86 від 06.04.2016 з підстав невідповідності документації передбаченим вимогам суд зазначає, що враховуючи визначений сторонами порядок приймання-передачі виконаних робіт, моментом прийняття виконаних робіт вважається підписання сторонами Акту, що, в свою чергу, передбачає виникнення зобов'язання щодо оплати виконаних робіт, зокрема, в обсязі 40% від вартості робіт після підписання акту прийняття - передавання локальних очисних споруд в тимчасову (пробну) експлуатацію, та 10% - після підписання акту прийняття - передавання локальних очисних споруд в постійну експлуатацію.

В свою чергу, положення спірного договору не передбачають жодних застережень в частині зобов'язань відповідача з оплати виконаних субпідрядником робіт з підстав передання/несвоєчасного передання останнім комплекту експлуатаційної документації (тимчасового регламенту, інструкції тощо), тим більше за умови підписання актів здачі - приймання робіт за Договором без жодних зауважень, що, в свою чергу, за умовами п. 4.1 Договору, дає підстави стверджувати що робота, виконана субпідрядником за Договором, вважається прийнятою та підлягає оплаті.

Суд, оцінюючи надані сторонами на підтвердження своїх вимог та заперечень докази, зазначає про необхідність дотримання норм права, не замінюючи їх вимогами до форми документів, в т.ч. термінології щодо робіт та/або документів, якими вони оформлені, оскільки мають значення тільки дійсні обставини та дійсна воля сторін, а не їх юридична грамотність.

При цьому, суд звертає увагу на факти, встановлені в процесі розгляду спору, зокрема, підписання сторонами Актів здачі - прийняття робіт та прийомки - передачі налагодженого обладнання в експлуатацію, виходячи з яких за результатами всебічної повної оцінки та дослідження доказів приходить до висновку про правомірність/неправомірність заявлених позивачем позовних вимог.

Отже, оскільки матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем зобов'язань за Договором у встановлений строк, розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам та на момент прийняття рішення доказів погашення заборгованості відповідач суду не представив, як і належних та допустимих доказів, що спростовують вищевикладені обставини, тому вимога позивача про стягнення з відповідача залишку основного боргу в сумі 80 000,00 грн. за вказаним Договором підлягає задоволенню.

Окрім цього суд зазначає, що правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов'язань передбачені, зокрема, приписами статей 549-552, 611, 625 Цивільного кодексу України.

Згідно з частиною другою статті 9 названого Кодексу законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання. Відповідні особливості щодо наслідків порушення грошових зобов'язань у зазначеній сфері визначено статтями 229-232, 234, 343 Господарського кодексу України та нормами Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

З урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 Цивільного кодексу України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зазначає, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Враховуючи вищевикладене та у зв'язку з простроченням відповідачем виконання зобов'язання щодо оплати за виконані роботи у строк, визначений умовами Договору № 123 від 06.05.2014, позивачем, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 11.05.2016, нараховано та пред'явлено до стягнення з відповідача пеню в сумі 24144,66 грн. за період з 10.03.15 р. по 10.09.15 р., 3 % річних в сумі 2452,60 грн. за період 10.03.15 р. по 13.04.16 р. та інфляційні нарахування в сумі 27192,00 грн. за період з березня 2015 р. по березень 2016 р., які він просив стягнути з відповідача відповідно до наданих розрахунків.

Згідно п.1.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.13 р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" (далі - Постанова № 14) з огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з'ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов'язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов'язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).

Згідно п. 3 Постанови № 14 інфляційні нарахування на суму боргу здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Відповідно до п. 1.9 Постанови № 14 день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

Згідно листа Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р. при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць; тому умовно слід вважати, що сума, яка внесена за період з 01 по 15 число відповідного місяця, наприклад травня, індексується за період з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця - червня.

В свою чергу контррозрахунку заявлених до стягнення позовних вимог або доказів наявності заперечень щодо здійсненого позивачем розрахунку відповідачем суду не подано.

За результатами здійсненої за допомогою системи "ЛІГА" перевірки нарахування позивачем заявлених до стягнення відсотків річних та інфляційних нарахувань судом встановлено, що розмір процентів річних, перерахований судом у відповідності до приписів чинного законодавства та умов Договору в межах визначеного позивачем періоду, становить 2630,14 грн., а отже є більшими, ніж заявлено до стягнення позивачем. Проте, виходячи з того, що збільшення розміру позовних вимог є правом позивача, передбаченим ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, яким позивач не скористався, суд не вправі самостійно збільшувати розмір позовних вимог, зокрема, в частині нарахування процентів річних, тому позовні вимоги в частині стягнення процентів річних за несвоєчасну оплату виконаних робіт за Договором підлягають задоволенню у розмірах, нарахованих позивачем, а саме 2452,60 грн.

Розмір інфляційних нарахувань, перерахований судом у відповідності до приписів чинного законодавства та умов Договору в межах визначеного позивачем періоду , становить 27192,00 грн., відповідає вимогам зазначених вище норм цивільного та господарського законодавства, Договору і є арифметично вірним, тому позовні вимоги в частині стягнення інфляційних нарахувань за несвоєчасну оплату виконаних робіт підлягають задоволенню в сумі 27192,00 грн.

Щодо заявленої позивачем до стягнення на підставі Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» від 22.11.1996 №543/96-ВР. суми пені в сумі 24144,66 грн. (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог) за період з 10.03.15р. по 10.09.15р., визначеної позивачем в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення, яка сплачується за весь період невиконання або неналежного виконання відповідачем свого зобов'язання суд зазначає, що виходячи з положень ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п. 1 ст. 546, ст. 547 Цивільного кодексу виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ч.1 ст. 548 Цивільного кодексу).

У відповідності до ст. 549 Цивільного кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного або неналежно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Судом встановлено, що в обґрунтування підстав для застосування до відповідача штрафної санкції у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ України від суми простроченої заборгованості за кожний день такого прострочення позивач посилається на норми Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» від 22.11.1996 №543/96-ВР.

Згідно п. 2.1 Постанови № 14 якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

Так, нарахування пені у відповідному відсотковому розмірі від суми простроченого платежу передбачено статтею 14 Закону України "Про державний матеріальний резерв", статтею 36 Закону України "Про телекомунікації", статтею 1 Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій". У таких випадках нарахування пені здійснюється не за Законом України "Про відповідальність за невиконання грошових зобов'язань", а на підставі спеціального нормативного акта, який регулює відповідні правовідносини. Наведене не виключає можливості покладення на боржника також і відповідальності, передбаченої частиною другою статті 625 ЦК України за невиконання грошового зобов'язання.

При цьому судом встановлено згідно матеріалів справи відсутність в укладеному між сторонами Договорі № 123 від 06.05.14р., невиконання умов якого стало підставою для звернення позивача до суду з даною позовною заявою, положень щодо передбаченої сторонами відповідальності у вигляді нарахування пені за невиконання (прострочення) покупцем грошових зобов'язань з оплати виконаних робіт за вказаним Договором, що, за умови відсутності визначення такого обов'язку певним законодавчим актом, в свою чергу виключає можливість нарахування та стягнення пені в даному випадку за порушення сторонами умов Договору поставки № 123 від 06.05.14 р.

При цьому, суд звертає увагу, що відповідно до ст. 547 та п. 1 ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання (в тому числі щодо неустойки) вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

З матеріалів справи не вбачається та позивачем не доведено укладення між сторонами у справі письмового правочину щодо забезпечення виконання відповідачем грошового зобов'язання у вигляді неустойки (пені), а розмір пені договором або актом цивільного законодавства у спірних правовідносинах сторін також не встановлено, що виключає правові підстави для стягнення пені, нарахованої позивачем, отже позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Окрім того, з огляду на відсутність підстав для нарахування та пред'явлення до стягнення з відповідача пені за несвоєчасну оплату виконаних робіт заява відповідача про застосування позовної давності до позовних вимог про стягнення пені залишена судом без розгляду.

Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.

Відповідно до пункту 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Враховуючи вищевикладене, виходячи з того, що позов частково доведений позивачем, обґрунтований матеріалами справи та відповідачем не спростований, суд доходить висновку, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається, зокрема, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 124, 129 Конституції України, ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 33, 43, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "Метрополія" (03022, вул. Ломоносова, 75А, офіс 129 м. Київ; код ЄДРПОУ 38567668) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнілос - Україна" (04210, проспект Героїв Сталінграда, 13, кв. 117, м. Київ; код ЄДРПОУ 36630402) 80 000 (вісімдесят тисяч) грн. 00 коп. основного боргу, 2452,60 (дві тисячі чотириста п'ятдесят дві) грн. 60 коп. процентів річних, 27192 (двадцять сім тисяч сто дев'яносто дві) грн. 00 коп. інфляційних нарахувань та 1644 (тисячу шістсот сорок чотири) грн. 67 коп. витрат зі сплати судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Повний текст рішення складений та підписаний 28 липня 2016 р.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання протягом 10 днів з дня складання та підписання повного тексту рішення апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Суддя А.М.Селівон