Рішення

від 26.07.2016 по справі 910/10668/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.07.2016Справа №910/10668/16 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МБК "Ю-Майстер"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кам-Билдинг-Транс"

про стягнення 211 689,58 грн.

Суддя Турчин С.О.

Представники сторін:

від позивача: Цюпка О.В. (довіреність б/н від 02.03.2015)

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "МБК "Ю-Майстер" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кам-Билдинг-Транс" (відповідач) про стягнення 211 689,58 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням Господарського суду міста Києва від 10.06.2014 у справі № 910/4745/14 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "МБК "Ю-Майстер" задоволено: стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кам-Билдинг-Транс" заборгованість у розмірі 278408,45 грн. та судовий збір у розмірі. Оскільки рішення Господарського суду міста Києва відповідачем не виконано, то позивачем за період з 10.06.2014 по 20.05.2016 на суму основного боргу, яка стягнута за вищевказаним рішенням, нараховані 3% річних у розмірі 16 246,85 грн. та індекс інфляції у розмірі 195 442,73 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.06.2016 порушено провадження по справі № 910/10668/16 та призначено її до розгляду на 14.07.2016.

21.06.2016 від представника позивача надійшло клопотання про забезпечення проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.06.2016 відмовлено у задоволенні клопотання позивача про забезпечення проведення судового засідання в режимі відео конференції.

02.07.2016 через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

В судове засідання 14.07.2016 представники сторін не з'явились, витребуваних документів не надали.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.07.2016 розгляд справи відкладено на 26.07.2016 на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

26.07.2016 через відділ діловодства суду від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду.

У судовому засіданні 26.07.2016 представник позивача підтримав позовні вимоги, просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання 26.07.2016 не з'явився, відзиву на позов та витребувані судом документи не надав, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Відповідно до п.п. 3.9.1. п. 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої ст. 64 та ст. 87 ГПК України.

За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Ухвали про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи відповідачу направлено на адресу місцезнаходження, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Водночас, судом, враховано, що у відповідності до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку. Перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини.

Враховуючи вищенаведене та те, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, з огляду на визначені ст. 69 ГПК України строки вирішення спору, з метою запобігання безпідставному затягуванню розгляду справи, в судовому засіданні 26.07.2016 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст. 85 ГПК України.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.06.2014 у справі 910/4745/14 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "МБК "Ю-Майстер" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кам-Билдинг-Транс" задоволено повністю. Вирішено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кам-Билдинг-Транс" заборгованість у розмірі 278408,45 грн. та судовий збір у розмірі 5568,17 грн.

Рішення суду обґрунтоване тим, що факт наявності заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "Кам-Билдинг-Транс" за договором № 01 від 18.09.2013, належним чином доведений, документально підтверджений.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.07.2014 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кам-Билдинг-Транс" на рішення Господарського суду міста Києва від 10.06.2014р. у справі №910/4745/14 з доданими документами повернуто без розгляду.

Позивач, звертаючись до суду з даним позовом зазначає, що рішення Господарського суду міста Києва у справі 910/4745/14 виконане не було, а тому позивачем нараховані 3% річних та інфляційні втрати за весь період невиконання рішення суду.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Статтею 35 ГПК України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Так, рішенням Господарського суду міста Києва від 10.06.2014 у справі №910/4745/14 встановлено факт наявності у Товариства з обмеженою відповідальністю "Кам-Билдинг-Транс" заборгованості за договором № 01 від 18.09.2013 за виконані позивачем роботи у розмірі 278 408,45 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.06.2014 у справі 910/4745/14 стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кам-Билдинг-Транс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МБК "Ю-Майстер" заборгованість у розмірі 278408,45 грн. та судовий збір у розмірі 5568,17 грн.

18.07.2014 на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 10.06.2014 видано наказ про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кам-Билдинг-Транс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МБК "Ю-Майстер" 278408,45 грн. основного боргу та судовий збір у розмірі 5568,17 грн.

Статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Зобов'язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статей 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно зі частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора за відсутності реального виконання боржником свого зобов'язання не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє божника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання, оскільки зобов'язання залишається невиконаним належним чином відповідно до вимог статей 526, 599 ЦК України.

У постанові Верховного Суду України від 20.01.2011 у справі № 10/25 зазначено, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України.

У постанові Верховного Суду України від 24 жовтня 2011 року у справі №16/5/5022-103/2011 (2/43-654) зазначено, що приписи ст. 625 ЦК України не заперечують можливості звернення кредитора з вимогою про стягнення з боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, суми, на яку заборгованість за грошовим зобов'язанням підвищено в порядку індексації та процентів річних від простроченої суми в період виконання судового рішення, оскільки право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

За змістом статей 598 - 609 ЦК України рішення суду про стягнення боргу не є підставою для припинення грошового зобов'язання.

Таким чином, наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України.

Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.

Зазначену правову позицію наведено, також, у постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", постановах Верховного Суду України від 20 грудня 2010 року у справі № 3-57гс10, від 14 листопада 2011 року у справі № 3-116гс11, від 23 січня 2012 року у справі № 3-142гс11 та від 1 жовтня 2014 року у справі № 3-113цс14.

Позивачем заявлено до стягнення 3 % річних у розмірі 16246,85 грн. та інфляційні втрати у розмірі 195442,73 грн., які нараховані на суму основного боргу у розмірі 278408,45 грн., що стягнута рішенням Господарського суду міста Києва від 10.06.2014 у справі №910/4745/14. Розрахунок інфляційних втрат та 3% річних здійснений позивачем за період з 10.06.2014 по 20.05.2016.

Так, судом встановлено, що позивачем заявлено нарахування 3% річних та інфляційних втрат з дати прийняття судом рішення у справі №910/4745/14, тобто з 10.06.2014.

Однак, суд не погоджується з твердженням позивача про нарахування 3% річних та інфляційних втрат саме з дати прийняття рішення судом, з огляду на наступне.

Згідно зі ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.

Таким чином, грошове зобов'язання може виникати між сторонами не тільки із договірних відносин, а й з інших підстав, зокрема і факту наявності боргу, встановленого рішенням суду.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду України від 15.06.2016 у справі № 910/17078/15.

Так, звертаючись до суду з даним позовом, позивач обґрунтовує позовні вимоги лише прийняттям рішення суду, при цьому жодних первинних документів по договору № 01 від 18.09.2013 позивачем надано не було.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що вірним строком для нарахування 3% річних та інфляційних втрат є дата набрання рішенням у справі №910/4745/14 законної сили, оскільки позовні вимоги обґрунтовані лише наявністю даного судового рішення.

З наказу Господарського суду міста Києва від 18.07.2014 у справі № 910/4745/14 вбачається, що рішення № 910/4745/14 набрало законної сили 18.07.2014.

Таким чином, нарахування 3% річних та інфляційних втрат повинне здійснюватись за період з 18.07.2014 по 20.05.2016.

Доказів сплати заборгованості станом на 20.05.2016 суду не надано.

Здійснивши перерахунок, судом встановлено, що сума 3% річних становить 15 400,18 грн., сума інфляційних втрат становить 189328,35 грн., а тому вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно із ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач тверджень, наведених позивачем, не спростував, доказів на підтвердження погашення заборгованості у період до 20.05.2016 не надав, доказів виконання рішення суду у справі № 910/4745/14 матеріали справи не містять.

Враховуючи вищенаведене, дослідивши повно та всебічно матеріали справи, на день розгляду справи, суд задовольняє позовні Товариства з обмеженою відповідальністю "МБК "Ю-Майстер" частково.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 49 ГПК України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 4, 32-34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кам-Билдинг-Транс" (04208, м. Київ, пр-т Георгія Гонгадзе, буд. 5-А, код 38537020) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МБК "Ю-Майстер" (08150, Київська обл., м. Боярка, вул. Пролетарська, буд. 91, код 37074654) 189328,35 грн. інфляційних втрат, 15400,18 3% річних та 3070,92 грн. витрат зі сплати судового збору.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 01.08.2016.

Суддя С.О. Турчин