Рішення

від 27.07.2016 по справі 910/9582/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.07.2016Справа №910/9582/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Світ-А»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Три Ведмеді»

про стягнення 228 941,18 грн.

Суддя Андреїшина І.О.

Представники учасників судового процесу:

від позивача: Кича Д.О. за довіреністю № б/н від 08.07.2016 р.

від відповідача : не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передано позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Світ-А» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Три Ведмеді» про стягнення 228 941,18 грн. (з яких: 210 000,00 грн. основного боргу, 7 980,00 грн. інфляційних втрат, 1 364,30 грн. трьох відсотків річних та 9 596,88 грн. пені), у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки № 508 від 10.12.2015 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.06.2016 р. порушено провадження у справі № 910/9582/16 та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 13.07.2016 р., зобов'язано сторін надати певні документи.

Через відділ діловодства суду 13.07.2016 р. від позивача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи та від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив припинити провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу, у зв'язку з його погашенням. Дані документи залучено до матеріалів справи.

Представник позивача в судовому засіданні 13.07.2016 р. надав суду оригінали документів для огляду в судовому засіданні та клопотання про закриття провадження в справі в частині стягнення з відповідача суми основного боргу.

Відповідач уповноважених представників у судове засідання 13.07.2016 р. не направив, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення, яке міститься в матеріалах справи.

Враховуючи наведене, Господарський суд міста Києва з метою з'ясування всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору в даній справі, для забезпечення принципів рівності змагальності сторін у справі, недопущення порушення прав охоронюваних законом інтересів відповідача, у зв'язку з неявкою представника відповідача у призначене судове засідання та для витребування у позивача додаткових доказів у справі; керуючись ст. 77 ГПК України, ухвалою від 13.07.2016 р. розгляд справи відклав на 27.07.2016 р.; зобов'язав позивача надати суду банківські виписки щодо сплати відповідачем суми основного боргу.

Представник позивача в судовому засіданні 27.07.2016 р. надав суду усні пояснення по суті спору; надав клопотання про закриття провадження у справі в частині стягнення з відповідача суми основного боргу.

Представник відповідача в судове засідання 27.07.2016 р. не з'явився, про поважні причини неявки суду не повідомив, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві.

Згідно з абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи, що матеріали справи містять докази належного повідомлення відповідача про час і місце судового засідання та про наслідки ненадання ним витребуваних судом документів, то за таких обставин суд приходить до висновку про можливість розгляду справи на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними матеріалами без участі представника вищезазначеного учасника судового процесу.

У судовому засіданні 27.07.2016 р. суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення у даній справі.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Світ-А» (надалі - продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Три Ведмеді» (надалі - покупець) було укладено договір поставки № 508 від 10.12.2015 р. (надалі - договір), відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю товар партіями згідно накладних у відповідності до замовлень покупця, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар за умовами договору.

Згідно з п. 1.2. договору, зобов'язання сторін по поставці товару виникають на підставі погодженого сторонами замовлення покупця. покупець у замовленні зазначає кількість, асортимент, ціну, адресу, умови поставки (п. 4.1. договору) та дату (строк) здійснення поставки.

За умовами п. 4.3. договору, моментом здійснення поставки товару є дата, вказана у накладній на відповідну партію товару, що постачається покупцю. Перехід права власності на товар відбувається в момент передачі товару від продавця до покупця та підписання сторонам відповідних накладних. Продавець несе всі ризики загибелі, пошкодження, псування товару до моменту переходу права власності та товар до покупця.

Ціна одиниці товару погоджується сторонами та зазначається в накладних, які є невід'ємною частиною договору. вартість кожної окремої партії товару, що передається покупцю, вказується в накладних на відповідну партію товару (п. 5.1. договору).

Відповідно до пунктів 6.1. та 6.3. договору, оплата за товар здійснюється покупцем протягом 14 -ти днів з моменту здійснення поставки товару, шляхом безготівкового перерахунку на банківський рахунок продавця; днем здійснення платежу - днем виконання платіжного зобов'язання покупцем, вважається день, в який сума, що підлягає оплаті, списана з банківського рахунку покупця.

Згідно з п. 9.1. договору, за порушення умов даного договору винна сторона несе відповідальність згідно з чинним законодавством України та даним договором.

Пунктом 9.2.1. договору, за порушення термінів розрахунків, передбачених п. 6.1. договору, покупець сплачує пеню в розмірі облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення, від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2016 року, але в будь-якому випадку до моменту його остаточного виконання (п. 10.1. договору).

З матеріалів справи та пояснень позивача вбачається, що на виконання договору позивач поставив відповідачу три партії цукру-піску за накладними № 4 від 20.01.2016 р. на суму 438 000,00 грн., № 7 від 20.02.2016 р. на суму 438 000,00 грн. та № 1 від 03.03.2016 р. на суму 438 000,0 грн.

Оплата за поставлений товар по кожній із партій проводилась відповідачем із порушенням термінів розрахунків, передбачених договором. Однак, станом на 13.05.2016 р. відповідач повністю оплатив поставку товару за накладними № 4 від 20.01.2016 р. та № 7 від 20.02.2016 р. Остання оплата, якою погашено заборгованість відповідача за накладною № 7 від 20.02.2016 р. проведена 04.04.2016 р.

Таким чином, залишалась неоплаченою поставка товару (цукор-пісок в кількості 30 тон) за накладною № 1 від 03.03.2016 р. на суму 438 000,00 грн., граничний термін оплати якого з урахуванням умовам п. 6.1. договору - 18.03.2016 р.

При цьому, позивач пояснив, що оплату товару за накладною № 1 від 03.03.2016 р. відповідач здійснював частково з порушенням терміну оплати. За період з дати поставки до 13.05.2016 р. відповідач сплатив на рахунок позивача лише частину коштів в сумі 228 000,00 грн., у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 210 000,00 грн.

За таких обставин, Товариство з обмеженою відповідальністю «Світ-А» звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Три Ведмеді» про стягнення 228 941,18 грн. (з яких: 210 000,00 грн. основного боргу, 7 980,00 грн. інфляційних втрат, 1 364,30 грн. трьох відсотків річних та 9 596,88 грн. пені), у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки № 508 від 10.12.2015 р.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

У відповідності до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, при триманням, завдатком.

З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач виконав належним чином свої зобов'язання за договором поставки № 508 від 10.12.2015 р., тоді як відповідач свої зобов'язання щодо оплати товару за даним договором не виконав неналежним чином.

Відповідач у відзиві на позовну заяву просив суд припинити провадження в частині стягнення основного боргу в розмірі 210 000,00 грн., оскільки дана заборгованість ним погашена, що підтверджується платіжним дорученням № 100004010 від 19.05.2016 р. на суму 20 000,00 грн. та банківською випискою від 19.05.2016 р.; платіжним дорученням № 100004065 від 20.05.2016 р. на суму 10 000,00 грн. та банківською випискою від 20.05.2016 р.; платіжним дорученням № 100004499 від 31.05.2016 р. на суму 28 941,18 грн. та банківською випискою від 31.05.2016 р.; платіжним дорученням № 100004620 від 02.06.2016 р. на суму 100 000,00 грн. та банківською випискою від 02.06.2016 р.; платіжним дорученням № 100004843 від 06.06.2016 р. на суму 16 058,82 грн. та банківською випискою від 06.06.2016 р.; платіжним дорученням № 100004913 від 07.06.2016 р. на суму 10 000,00 грн. та банківською випискою від 07.06.2016 р.; платіжним дорученням № 100005509 від 15.06.2016 р. на суму 25 000,00 грн. та банківською випискою від 15.06.2016 р.

Зазначені відповідачем обставини підтвердив позивач та надав суду довідку з банківської установи ПАТ «Державний ощадний банк України» № 16-11/267 від 14.07.2016 р. про зарахування вищевказаних коштів.

Судом встановлено, що основний борг за товар за накладною № 1 від 03.03.2016 р. за договором поставки № 508 від 10.12.2015 р. у розмірі 30 000,00 грн. було погашено відповідачем 19.05.2016 р. та 20.05.2016 р. у відповідності до платіжного доручення № 100004010 від 19.05.2016 р. на суму 20 000,00 грн. та банківської виписки від 19.05.2016 р.; платіжного доручення № 100004065 від 20.05.2016 р. на суму 10 000,00 грн. та банківської виписки від 20.05.2016 р., тобто до звернення позивача з даним позовом до суду 20.05.2016 р. (вхід. № 9582/16 від 25.05.2016 р.).

Враховуючи вищенаведене, у позивача були відсутні правові підстави для висунення позовних вимог про стягнення основного боргу за накладною № 1 від 03.03.2016 р. за договором поставки № 508 від 10.12.2015 р. у розмірі 30 000,00 грн., у зв'язку з чим господарський суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в частині стягнення основного боргу в розмірі 30 000,00 грн.

Крім того, суд встановив що основний борг за товар за накладною № 1 від 03.03.2016 р. за договором поставки № 508 від 10.12.2015 р. у розмірі 180 000,00 грн. було погашено відповідачем після звернення позивача з даним позовом до суду.

Відповідно до пункту 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Таким чином, провадження у справі в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача 180 00,00 грн. основного боргу за товар за накладною № 1 від 03.03.2016 р. за договором поставки № 508 від 10.12.2015 р., підлягає припиненню у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Світ-А» просив суд стягнути з відповідача 7 980,00 грн. інфляційних нарахувань та 1 364,30 грн. трьох річних відсотків за період з 18.03.2016 р. до 13.05.2016 р., у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки № 508 від 10.12.2015 р.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Індекс інфляції є щомісячним показником знецінення грошових коштів і розраховується він не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. За таких обставин застосовувати індекс інфляції у випадку, коли борг виник у певному місяці і в тому же місяці був погашений, - підстави відсутні. Крім того, при розрахунку інфляційних нарахувань мають бути враховані рекомендації, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 р. № 62-97р «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ», згідно з якими при застосування індексу інфляції слід умовно вважати, що сума, внесена за період з 1 до 15 числа відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з врахуванням травня, а якщо з 16 до 31 числа, то розрахунок починається за наступного місяця - червня.

Індекс інфляції є статистичною інформацією, яка щомісячно надається Держкомстатом та публікується в газеті «Урядовий кур'єр» та на офіційному веб-сайті Державного комітету статистики України (http://www. ukrstat.gov.ua).

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже, сума боргу в цьому періоді зменшується.

За розрахунком позивача, перевіреним судом, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача 7 980,00 грн. інфляційних нарахувань та 1 364,30 грн. трьох річних відсотків за період з 18.03.2016 р. до 13.05.2016 р., у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки № 508 від 10.12.2015 р.

Позивач просить стягнути з відповідача 9 596,88 грн. пені за період з 18.03.2016 р. до 13.05.2016 р. за неналежне виконання грошового зобов'язання щодо оплати товару за договором поставки № 508 від 10.12.2015 р.

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Пунктом 9.2.1. договору, за порушення термінів розрахунків, передбачених п. 6.1. договору, покупець сплачує пеню в розмірі облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення, від суми заборгованості за кожен день прострочення.

За приписами Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996 р. зі змінами та доповненнями, розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період за який нараховується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Оскільки матеріалами справи підтверджується порушення відповідачем грошового зобов'язання за спірним договором, то за розрахунком позивача, перевіреним судом, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача 9 596,88 грн. пені за період з 18.03.2016 р. до 13.05.2016 р. за неналежне виконання грошового зобов'язання щодо оплати товару за договором поставки № 508 від 10.12.2015 р.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення», рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Враховуючи вищенаведене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Світ-А» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Три Ведмеді» підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Три Ведмеді» (02095, м. Київ, вул. Зрошувальна, 7, код ЄДРПОУ 31450478) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Світ-А» (08600, Київська область, місто Васильків, вул. Квітки Основ’яненка, 24, кв. 10, код ЄДРПОУ 39721607) 1 364 (одна тисяча триста шістдесят чотири) грн. 30 коп. трьох відсотків річних, 7 980 (сім тисяч дев'ятсот вісімдесят) грн. 00 коп. інфляційних нарахувань, 9 596 (дев'ять тисяч п'ятсот дев'яносто шість) грн. 88 коп. пені та 2 984 (дві тисячі дев'ятсот вісімдесят чотири) грн. 12 коп. витрат на сплату судового збору.

3. Припинити провадження у справі в частині стягнення 180 000 грн. основного боргу.

4. У решті позовних вимог відмовити.

5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

6. Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення його повного тексту і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Повне рішення складено 01.08.2016 р.

Суддя І.О. Андреїшина