Рішення

від 26.07.2016 по справі 910/9610/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.07.2016Справа №910/9610/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОКАП ЛТД»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАБСЕРВІС»

про стягнення 37 362,33 грн.

Суддя Демидов В.О.

Представники сторін:

від позивача - Сбоєва А.І. (дов. від 17.05.2016);

від відповідача - Кожема В.П. (дов. №141-0716 від 05.07.16);

ВСТАНОВИВ:

25.05.2016 позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ДОКАП ЛТД» звернулось до господарського суду м. Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАБСЕРВІС» про стягнення гарантійного платежу за договором оренди нерухомого майна у сумі 10 600,00 грн., заборгованості з орендної плати у розмірі 17 766,00 грн., заборгованості з компенсації витрат на комунальні послуги у сумі 4 574,05 грн., пеню у розмірі 4 132,51 грн., 3% річних у розмірі 289,77 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору оренди нерухомого майна № 4 від 01.10.2015 в частині повної та своєчасної оплати орендної плати, що призвело до виникнення заборгованості.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 26.05.2016 порушено провадження у справі № 910/9610/16 та призначено до розгляду на 07.06.2016.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 07.06.2016 у зв'язку із неявкою в судове засідання представника відповідача, невиконання ним вимог ухвали суду від 26.05.2016, розгляд справи відкладено на 07.07.2016.

07.07.2016 відповідач через загальний відділ діловодства суду подав додаткові докази по справі та письмовий відзив на позовну заяву, за змістом якого позов визнав частково, а саме на суму 11 283,73 грн., в тому числі за оренду приміщення за період 01.03.2016-16.03.2016 у сумі 7 444,28 грн. та за обслуговування приміщення за період січень, лютий 2016 року у сумі 3 839,45 грн. В іншій частині позовних вимог відповідач позов не визнав та просив суд відмовити у їх задоволенні.

07.07.2016 позивач через загальний відділ діловодства суду подав письмові пояснення по суті спору та додаткові докази по справі.

В судовому засіданні 07.07.2016 на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 21.07.2016.

19.07.2016 позивач через загальний відділ діловодства суду подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи, заперечення на відзив відповідача та письмові пояснення по суті справи директора ТОВ «ДОКАП ЛТД» Дон Д.М. та головного бухгалтера ТОВ «ДОКАП ЛТД» Дон Т.І.

В судовому засіданні 21.07.2016 на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 26.07.2016.

У судове засідання 26.07.2016 прибули повноважні представники сторін, надали пояснення по суті справи.

З урахуванням фактичних обставин справи, суд вважає за можливим розглянути справу за наявними матеріалами у даному судовому засіданні з урахуванням положення ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 26.07.2016 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва встановив такі фактичні обставини справи.

01.10.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ДОКАП ЛТД» (далі - позивач, орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛАБСЕРВІС» (далі - відповідач, орендар) було укладено договір оренди нерухомого майна № 4 (далі - договір), відповідно до п. п. 1.1 - 1.4 якого орендодавець зобов'язується передати, а орендар прийняти у тимчасове платне користування (оренду) нежитлове приміщення площею 53,00 кв.м., що розміщене за адресою: 04071, м. Київ, вул. Хорива, 47-А на 1-му поверсі на умовах, передбачених цим договором оренди (далі - об'єкт оренди). Об'єкт оренди знаходиться у володінні та користуванні орендодавця у відповідності до договору купівлі-продажу нежилих приміщень №727 від 29.08.2007, зареєстровано приватним нотаріусом Юр-Карпіносом А.С. Орендар зобов'язується використовувати нежитлове приміщення за його прямим призначенням.

Фактична передача приміщення в оренду оформляється актом приймання-передачі, який підписується обома сторонами і є невід'ємною частиною цього договору (додаток №1). До акта приймання-передачі додається план нежитлового приміщення, що є невід'ємною частиною цього договору (додаток №2). Термін оренди встановлюється строком на 1 рік, з моменту підписання акта приймання-передачі та до 01.10.2017 року включно. За взаємною згодою сторони можуть продовжити або скоротити термін його дії. Продовження договору оформляється за 30 днів до закінчення терміну його дії (п. п. 2.1, 2.2 договору).

Відповідно до п.п.3.1, 3.2 договору на момент укладення даного договору загальна сума щомісячної орендної плати становить 13 000,00 грн. без ПДВ. При передачі об'єкту в оренду, орендар здійснює оплату за перший місяць оренди та сплачує гарантований платіж у розмірі однієї місячної орендної плати.

За умовами п. п. 3.4, 3.5 договору всі платежі за цим договором оренди орендар здійснює орендодавцю у формі безготівкових банківських розрахунків шляхом перерахування відповідних сум грошових коштів на вказаний в цьому договорі оренди рахунок. Орендна плата сплачується орендарем щомісячно не пізніше 08 числа місяця, в якому здійснюється оренда, на підставі оригіналу рахунку-фактури, виставленого орендодавцем. Сума орендної плати може змінюватися за згодою сторін і оформлюється додатковими угодами, які є невід'ємною частиною цього договору.

Згідно з п.3.6 договору зазначена у п. 3.1 орендна плата на вимогу однієї із сторін може переглядатися при зміні рівня інфляції, системи оподаткування, введення нових податків та обов'язкових платежів, зміни їх розмірів.

Пунктом 3.7 договору сторони погодили, що витрати на оплату фактичних витрат за комунальні послуги, пов'язані з використанням орендованого приміщення (користування електроенергією, газом - у зимовий період) орендар несе самостійно. Зазначені витрати включаються в суму рахунку орендодавця, що виставляється орендареві не пізніше 2-го числа місяця, з окремо вказаною вартістю орендної плати. Комунальні витрати сплачуються за фактом поточного місяця.

Відповідно до п. 4.4 договору приміщення вважається повернутим орендодавцю з моменту підписання акта про повернення нежитлового приміщення. Приміщення повертається в належному стані, з урахуванням нормального зносу.

Згідно з п. 5.3.2 договору орендар зобов'язується своєчасно оплачувати орендодавцю орендну плату в порядку, передбаченому розділом 3 цього договору.

За умовами п. 6.2 договору у разі несвоєчасного внесення орендної плати або внесення її не в повному обсязі орендар сплачує орендодавцю пеню за кожний день прострочення у розмірі 0,5% від суми заборгованості по виплаті. Ця пеня стягується з суми гарантованого платежу.

Цей договір набирає законної сили з моменту підписання його обома сторонами і діє до закінчення терміну, передбаченого в п. 2.2 цього договору (п. 8.1 договору).

Крім того, відповідно до п.п. 8.5.2, 8.5.3 договору дія цього договору припиняється у таких випадках: достроково за згодою сторін або за рішенням судових органів; орендарем, при попередженні орендодавця за 1 місяць до передбачуваного терміну закінчення оренди, з виплатою компенсації у розмірі орендної плати за 1 місяць.

За умовами п. 9.1 договору орендар перераховує орендодавцю суму у розмірі 26000,00 грн., яка підлягає зарахуванню за перший та останній місяць оренди.

05.10.2015 між сторонами було складено та підписано Акт прийому-передачі приміщень за договором №4 від 01.10.2015, згідно якого орендодавець передав, а орендар прийняв нежитлове приміщення, розташоване за адресою: м. Київ, вул. Хорива, 47-А, вказане на платі, як приміщення №5, 6, 7.

Позивачем на виконання умов договору було виставлено відповідачу рахунки на оплату, а саме: №41 від 01.10.2015 на суму 22322,60 грн., з яких оренда приміщення за жовтень 2015 - 11322,60 грн. та гарантований платіж - 11000,00 грн.; №45 від 03.11.2015 на суму 23807,36 грн., з яких оренда приміщення за листопад 2015 - 13000,00 грн., обслуговування приміщення - 207,36 грн. та гарантований платіж - 10600,00 грн.; №49 від 03.12.2015 на суму 25 186,89 грн., з яких: оренда приміщення за грудень 2015 - 13 000,00 грн., обслуговування приміщення за жовтень 270,36 грн., обслуговування приміщення за листопад 1 316,53 грн. та гарантований платіж - 10 600,00 грн.; №4 від 02.01.2016 на суму 25 147,86 грн., з яких: оренда приміщення за січень 2016 - 13 000,00 грн., обслуговування приміщення - 1 547,86 грн., гарантований платіж - 10 600,00 грн.; №8 від 04.02.2016 на суму 26 043,58 грн., з яких: оренда приміщення за лютий 2016 - 13 000,00 грн., обслуговування приміщення 2 443,58 грн. та гарантований платіж - 10 600,00 грн.; №9 від 02.03.2016 на суму 40 439,45 грн., з яких: оренда приміщення за лютий 2016 - 13 000,00 грн., обслуговування приміщення за січень - 2 443,58 грн., гарантований платіж 10 600,0 грн., оренда приміщення за березень 2016 - 13000,00 грн., обслуговування приміщення за лютий 1 395,87 грн.; №18 від 06.04.2016 на суму 19 940,05 грн., з яких: оренда приміщення за березень 2016 - 13 000,00 грн., оренда приміщення за квітень 2016 - 4766,00 грн., обслуговування приміщення за січень - 2 443,58 грн., обслуговування приміщення за лютий - 1395,87 грн., обслуговування приміщення за березень (опалення) - 734,60 грн.

Крім того сторонами складено та підписано акти надання послуг: від 31.10.2015 на суму 11592,96 грн., від 30.11.2015 на суму 14316,53 грн., від 31.12.2015 на суму 14547,86 грн., від 31.01.2016 на суму 15443,58 грн., від 29.02.2016 на суму 14395,87 грн., від 13734,60 грн., від 11.04.206 на суму 4766,00 грн.

Відповідачем на підставі вказаних рахунків на оплату та актів надання послуг було сплачено позивачу: 11322,60 грн., що підтверджується платіжним дорученням №867 від 27.10.2015; 13000,00 грн. відповідно до платіжного доручення №919 від 13.11.2015; 1586,89 грн. відповідно до платіжного доручення №980 від 11.12.2015; 6000 грн відповідно до платіжного доручення №991 від 17.12.2015; 7000 грн. відповідно до платіжного доручення №1005 від 23.12.2015; 14546,86 грн. відповідно до платіжного доручення №1052 від 27.01.2016; 13000,00 грн. відповідно до платіжного доручення №1145 від 03.03.2016.

З огляду на вказане, звертаючись з указаним позовом до суду, позивач зазначив, що заборгованість відповідача станом на 23.05.2016 складається з орендної плати за березень 2016 року у розмірі 13000,00 грн (згідно з актом надання послуг від 31.03.2016 та рахунку-фактурі №9 від 02.03.2016) та за квітень 2016 року у сумі 4766,00 грн. (згідно акта надання послуг від 11.04.2016 та рахунку-фактурі №18 від 06.04.2016), а також заборгованість з компенсації витрат на комунальні послуги - 4574,05 грн., з яких 2443,58 грн. обслуговування приміщення за січень 2016 року, 1395,87 грн. обслуговування приміщення за лютий 2016 року та 734,60 грн. - обслуговування приміщення за березень 2016 року.

03.03.2016 позивач направив на адресу відповідача лист №1 про оплату заборгованості в 10-ти денний термін разом з рахунком №9 від 02.03.2016 та актами надання послуг за січень-лютий 2016 року.

17.03.2016 представниками позивача було складено та підписано Акт про самовільне вивільнення орендарем об'єкту оренди.

17.03.2016 відповідач направив на адресу позивача претензію №44-0316, згідно якої пропонував погодити дострокове розірвання договору №4 від 01.10.2015; підписати акт прийому-передачі приміщення; виставити рахунок згідно фактичного перебування в орендованому приміщенні з 01.03.2016 по 01.03.2016.

Матеріали справи містять претензію позивача від 07.04.2016 №7/04 про сплату заборгованості на загальну суму 19940,05 грн., яка була отримана відповідачем 19.04.2016, згідно поштового повідомлення про вручення, яке знаходиться в матеріалах справи.

На час розгляду справи відповідач заборгованість з орендної плати не сплатив.

Зважаючи на зазначене, позивачем заявлено до стягнення гарантійний платіж за договором оренди нерухомого майна у сумі 10600,00 грн., заборгованість з орендної плати у розмірі 17766,00 грн., заборгованість з компенсації витрат на комунальні послуги у сумі 4574,05 грн., пеню у розмірі 4132,51 грн. та 3% річних у розмірі 289,77 грн.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.

У відповідності з приписами ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Спір між сторонами виник у зв'язку з несвоєчасною сплатою відповідачем орендних платежів відповідно до договору оренди нерухомого майна № 4 від 01.10.2015.

Згідно з ч. 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частиною 1 ст. 763 Цивільного кодексу України встановлено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Згідно ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Частинами 1, 4 ст. 286 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

З огляду на викладені норми вбачається обов'язок орендаря сплачувати оренду плату за весь час користування об'єктом оренди.

Відповідно до п. 3.1 договору на момент укладення даного договору загальна сума щомісячної орендної плати становить 13000,00 грн. без ПДВ.

Таким чином, враховуючи визначений сторонами розмір місячної орендної плати, відповідач за час користування спірним майном протягом вказаного періоду зобов'язаний був сплатити на користь позивача орендну плату.

Згідно із пунктом 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

За умовами п. 3.5 договору орендна плата сплачується орендарем щомісячно не пізніше 08 числа місяця, в якому здійснюється оренда, на підставі оригіналу рахунку-фактури, виставленого орендодавцем.

Матеріали справи свідчать, що, всупереч прийнятих на себе договірних зобов'язань, відповідач належним чином не виконував своїх обов'язків у частині внесення орендної плати, в результаті чого станом на 23.05.2016 виникла заборгованість, що за розрахунками позивача становить 17766,00 грн. (орендна плата за березень 2016 року та за період з 01.04.2016 по 16.04.2016).

З огляду на викладене вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості зі сплати орендної плати у розмірі 17766,00 грн. є обґрунтованими і підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

До уваги судом не можуть бути приняті доводи відповідача у справі про факт звільнення ним орендованого майна з 16.03.2016 та, відповідно, про відсутність обов'язку сплати орендної плати за період з 16.03.2016 по 16.04.2016, оскільки відповідно до пункту 8.5.3 договору на відповідача покладений обов'язок попередження позивача про звільнення приміщення за місяць до фактичного повернення орендованого майна. Акт приймання-передачі майна з оренди відповідачем не складався, тому у суду відсутні правові підстави для висновку про необгрунтованість нарахування позивачем орендної плати за період з 16.03.2016 по 15.04.2016.

Пунктом 3.7 договору сторони погодили, що витрати на оплату фактичних витрат за комунальні послуги, пов'язані з використанням орендованого приміщення (користування електроенергією, газом - у зимовий період) орендар несе самостійно. Зазначені витрати включаються в суму рахунку орендодавця, що виставляється орендареві не пізніше 2-го числа місяця, з окремо вказаною вартістю орендної плати. Комунальні витрати сплачуються за фактом поточного місяця.

Відповідно до акту надання послуг від 31.01.2016 та рахунку-фактури №8 від 04.02.2016 обслуговування приміщення за січень 2016 року склало 2443,58 грн., відповідно до акту надання послуг від 29.02.2016 та рахунку-фактурі №9 від 02.03.2016 обслуговування приміщення за лютий 2016 року - 1395,87 грн., відповідно до акту надання послуг від 31.03.2016 та рахунку-фактурі №18 від 06.04.2016 обслуговування приміщення за березень 2016 року - 734,60 грн.

Вказані рахунки були підписані головним бухгалтером відповідача, факт отримання рахунків відповідачем не спростований, проте зазначені суми за обслуговування приміщення за період з січня по березень 2016 року відповідачем не сплачено.

Відповідно до п. 3.8 договору орендар зобов'язується оплачувати орендну плату навіть у випадках вимушеного припинення своєї господарської діяльності, за винятком випадків, зазначених у п. 7 договору.

Таким чином, враховуючи самовільне звільнення відповідачем орендованого приміщення, що підтверджується актом про самовільне вивільнення орендарем об'єкту оренди від 17.03.2016, відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу 4574,05 грн. за обслуговування приміщення з січня по березень 2016 року.

Отже матеріалами справи, її фактичними обставинами підтверджено наявність у відповідача заборгованості з орендної плати за договором у розмірі 17766,00 грн. та за обслуговування приміщення з січня по березень 2016 року у розмірі 4574,05 грн. Доказів надання орендодавцеві інформації про перерахування орендної плати (копію платіжного доручення з відміткою банку, що обслуговує орендаря) матеріали справи не містять.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення гарантійний платіж у розмірі 10600,00 грн., передбачений умовами пункту 3.2 договору.

Відповідач за договором не сплачував гарантійний платіж, оскільки договором не визначено порядок його зарахування, повернення, мету цього платежу та не конкретизовано інших дій з гарантійним платежем.

Виходячи з умов п. 3.2 договору, гарантійний платіж є способом забезпечення виконання зобов'язання за договором.

Відповідно до п. 9.1 договору орендар перераховує орендодавцю суму у розмірі 26000,00 грн, яка підлягає зарахуванню за перший та останній місяць оренди, таким чином, до вказаної суми включено гарантійний платіж як оплату за останній місяць оренди.

Проте, враховуючи самовільне звільнення відповідачем орендованого приміщення, що підтверджується актом про самовільне вивільнення орендарем об'єкту оренди від 17.03.2016, а також заявлення позивачем вимоги про стягнення орендної плати та неустойки, необхідність використання гарантійного платежу за своїм цільовим призначенням (забезпечення виконання зобов'язання) перестала бути необхідною.

За таких обстаивн у задовоелнні вимоги позивача про стягнення гарантійного платежу у розмірі 10600,00 грн. слід відмовити за необгрунтованістю.

Позивач також заявляє вимоги про стягнення з відповідача пені - 4132,51 грн., та 3% річних у розмірі 289,77 грн. Вказані нарахування здійснені позивачем за прострочення відповідачем сплати орендної плати, гарантійного палтежу та витрат на комунальні послуги (розрахунок суми позовних вимог позивач надав до позовної заяви).

За приписами статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням 3 % річних в порядку статті 625 Цивільного коексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши розрахунок 3% річних на суму заборгованості, суд вважає, що позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню, оскільки позивачем невірно визначено період заборгованості та суму заборгованості, на яку нараховано 3% річних (безпідставно до суми заборгованості вклчено суму гарантійного платежу - 10600,00 грн.), а тому за розрахунком суду з відповідача підлягають стягненню 3 % річних у розмірі 130,33 грн.

Щодо стягнення пені суд вважає за необхідне зазначити таке.

У частині першій статті 546 Цивільного кодексу України зазначено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 ЦК України).

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, проте позивачем у розрахунку суми пені не враховані зазначені приписи ГК України.

За умовами п. 6.2 договору у разі несвоєчасного внесення орендної плати або внесення її не в повному обсязі орендар сплачує орендодавцю пеню за кожний день прострочення у розмірі 0,5% від суми заборгованості по виплаті.

Згідно з частиною другою статті 343 ГК України і статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

До суми простроченого зобов'язання, на яке нараховується пеня, позивач необгрунтовано, з порушенням п. 6.2 договору, включив не тільки орендну плату, а й гарантійний платіж та витрати на утримання орендованого майна.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд дійшов висновку, що позов в частині стягнення пені підлягає частковому задоволенню у розмірі 1356,10 грн. з урахуванням подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

З огляду на вказане позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони у справі пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАБСЕРВІС» (04071, м. Київ, вул. Ярославська, буд. 39-Г, код 38392025) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОКАП ЛТД» (07300, Київська область, Вишгородський район, м. Вишгород, просп. Івана Мазепи, буд. 6, кв. 27, код 20588410) заборгованість з орендної плати у розмірі 30766 (сімнадцять тисяч сімсот шістдесят шість) грн. 00 коп., заборгованість з компенсації витрат на комунальні послуги у розмірі 4574 (чотири тисячі п'ятсот сімдесят чотири) грн. 05 коп., пеню в розмірі 1356 (одну тисячу триста п'ятдесят шість) грн. 10 коп., 3% річних у розмірі 130 (сто тридцять) грн. 33 коп. та судовий збір у розмірі 878 (вісімсот сімдесят вісім) грн. 77 коп., видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

3. В решті позову відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку у строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складене та підписане 01.08.2016.

Суддя В.О. Демидов