Рішення

від 28.07.2016 по справі 916/1423/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"28" липня 2016 р.Справа № 916/1423/16

за позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ТРАНС-СЕРВІС";

до відповідача: ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "НД-БУД";

про стягнення 13256,89 грн.;

Суддя Степанова Л.В.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_2 за довіреністю;

Від відповідача: не з’явився;

Суть спору: про стягнення 13256,89 грн.

ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ТРАНС-СЕРВІС" звернулося до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "НД-БУД" 13256,89 грн. 12588,00грн. основного боргу, 98,02грн. 3% річних, 570,87грн. інфляції.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 02.06.2016р. порушено провадження у справі №916/1423/16.

Позивач на позовних вимогах наполягає.

Відповідач в засідання суду не з`явився, правом на відзив в порядку ст. 59 ГПК України не скористався. Ухвали господарського суду Одеської області від 02.06.2016р., 16.06.2016р., 12.07.2016р., направлялись відповідачу за належною адресою, зазначеною в позовній заяві та Спеціальному витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 16.06.2016р.

Як зазначено у третьому абзаці п.3.9.1. Постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011р., в разі якщо ухвалу суду було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до п. 32 Інформаційного листа ВГСУ від 29 вересня 2009 року № 01-08/350 В«Про деякі питання, порушені в доповідних записках господарських судів України у першому півріччі 2009 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу УкраїниВ» викладена правова позиція, згідно якої відмітка про відправку процесуального документа суду на зворотньому аркуші у лівому нижньому куті першого примірника процесуального документа є підтвердженням розсилання процесуального документа сторонам у справі та іншим особам, які брали участь у справі, а коли йдеться про ухвалу, де зазначено про час і місце судового засідання, - підтвердженням повідомлення про час і місце такого засідання.

Враховуючи викладене, справа розглядається без участі відповідача за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

Як зазначає позивач між ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ТРАНС-СЕРВІС" (позивач, Покупець) та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "НД-БУД" було досягнуто домовленості щодо укладення договору купівлі-продажу №Д00-46-11-15 та поставки позивачу лісопиломатеріалів (дошки, брус, тощо) у кількості, асортименті за цінами та за параметрами, вказаними у специфікації (Додаток №1) до договору, а також у випадку замовлення Покупцем, здійснює доставку, а Покупець приймає вироби, сплачує їх вартість, за умовами договору, а також згідно додатків до договору.

Як зазначає позивач, підставі рахунку відповідача №25/1115 від 25.11.2015р., позивач сплатив відповідачу передплату за поставку виробів, а саме будівельного лісу сосни "Брус" об’ємом 4,800м.куб. на суму 9840,00грн. та транспортні витрати на суму 650,00грн., що підтверджується наданим до позовної заяви платіжним дорученням №1874 від 26.11.2015р. на суму 12588,00грн., однак відповідач не поставив позивачу вироби зазначені у рахунку №25/1115 від 25.11.2015р.

Позивач вказує на те, що 21.12.2015р. за вих..№708/12 він звернувся до відповідача з листом про повернення грошових коштів у сумі 12588,00грн., сплачених за платіжним дорученням №1874 від 26.11.2015р., однак відповідач суму передплати не повернув. 15.02.2016р. за вих.№104/02 позивач звернувся до відповідача з претензією в якій просив не пізніше 7 календарних днів з моменту отримання претензії у добровільному порядку перерахувати грошові кошти у сумі 12588,00грн., однак відповідач відповіді на претензію не надіслав, грошові кошти у сумі 12588,00грн не повернув, що стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Враховуючи неналежне виконання відповідачем своїх зобов’язань щодо своєчасної поставки виробів, позивач нарахував відповідачу 98,02грн. 3% річних, 570,87грн. інфляційних витрат.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, проаналізувавши наявні докази у сукупності та надавши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частини 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі ст.ст. 173, 175 Господарського кодексу України цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку, визнається майново-господарським зобов'язанням. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно положень ст.ст. 9, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Тобто, визначений один із загальних принципів договірних правовідносин - принцип свободи договору. При цьому не має значення, які це умови - істотні, або ті, які сторони узгодили виключно за власною згодою. Якщо умова виконання закріплена у договорі, вона є обов'язковою для сторін та є критерієм належності виконання.

Статтею 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Рахунок №25/1115 від 25.11.2015р., платіжне доручення №1874 від 26.11.2015р. підтверджують виникнення між сторонами правовідносин поставки товару в спрощений спосіб згідно ст.181 Господарського кодексу України.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. (ст. 525 ЦК України).

Згідно з ч.2 ст. 218 Господарського Кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб’єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач вироби відповідно до рахунку №25/1115 від 25.11.2015р. позивачу не поставив, суму передплати не повернув.

Відповідно до ст.639 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

21.12.2015р. за вих..№708/12 він звернувся до відповідача з листом про повернення грошових коштів у сумі 12588,00грн., сплачених за платіжним дорученням №1874 від 26.11.2015р., однак відповідач суму передплати не повернув. 15.02.2016р. за вих.№104/02 позивач звернувся до відповідача з претензією в якій просив не пізніше 7 календарних днів з моменту отримання претензії у добровільному порядку перерахувати грошові кошти у сумі 12588,00грн., однак відповідач відповіді на претензію не надіслав, грошові кошти у сумі 12588,00грн не повернув, що стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Враховуючи, що станом на день розгляду справи відповідач суму передплати не повернув, вимоги позивача в частині стягнення суми передплати у розмірі 12588,00грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо стягнення з відповідача 98,02грн. 3% річних, 570,87грн. інфляційних витрат.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок 98,02грн. 3% річних та 570,87грн. інфляційних витрат за період з 27.02.2016р. по 31.05.2016р. вважає його правильним.

Враховуючи викладене, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3% річних у сумі 98,02грн. та інфляційних витрат у сумі 570,87грн. за період з 27.02.2016р. по 31.05.2016р., обґрунтовані та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У відповідності до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

За таких обставин, приймаючи до уваги вищенаведене, а також оцінюючи надані документальні докази в їх сукупності, позовні вимоги ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ТРАНС-СЕРВІС" про стягнення з відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "НД-БУД" 13256,89 грн. 12588,00грн. основного боргу, 98,02грн. 3% річних, 570,87грн. інфляції, обґрунтовані та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, 75, ст.ст. 82– 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ТРАНС-СЕРВІС" задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "НД-БУД" (67500, Одеська область, Комінтернівський район, смт. Комінтернівське, вул. Першотравнева, ь56, к.1, код ЄДРПОУ 38110845) на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ТРАНС-СЕРВІС" (68000, м. Чорноморськ, вул. Транспортна, 20/1, код ЄДРПОУ 21001601) 12588/дванадцять тисяч п'ятсот вісімдесят вісім/грн. основного боргу, 98/дев’яносто вісім/грн. 02коп. 3% річних, 570/п’ятсот сімдесят/грн. 87коп. інфляційних витрат, 1378/одна тисяча триста сімдесят вісім/грн. судового збору.

Наказ видати згідно зі ст. 116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 85 ГПК України.

Повне рішення складено 02 серпня 2016 р.

Суддя Л.В. Степанова