Рішення

від 28.07.2016 по справі 916/1667/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" липня 2016 р.Справа № 916/1667/16

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Авто-СітіВ»

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Техніон-Віннер ФордВ»

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку „ПівденнийВ»

про стягнення 50000грн.

Суддя Малярчук І.А.

В судових засіданнях приймали участь представники:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

від третьої особи: ОСОБА_1, довіреність №37448 від 09.10.2105р.

В судовому засіданні 28.07.2016р. приймали участь представники:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

від третьої особи: ОСОБА_1, довіреність №37448 від 09.10.2105р.

Суть спору: про стягнення з ТОВ „Техніон-Віннер-ФордВ» на користь ТОВ „Авто-СітіВ» частини заборгованості за кредитним договором №В 9/1 від 18.01.2002р. у розмірі 50000грн.

Позивач у судові засідання не з'являвся, у позові позовні вимоги обґрунтував наступним. 18.01.2002р. між ПАТ АБ „ПівденнийВ» було укладено кредитний договір №В 9/1, згідно якого банк надав кредит відповідачу у розмірі 557900дол.США під 18 % річних від суми кредиту, а відповідач зобов'язався повернути кредит у строк до 26.12.2003р. та сплатити відсотки на умовах кредитного договору, однак, позивальник не виконав свої зобов'язання належним чином, в результаті чого заборгував банку 88976,13дол.США. Також, позивач зазначає, що 25.11.2004р. між ним та ПАТ АБ „ПівденнийВ» було укладено договір відступлення права вимоги, за яким позивач отримав від банку право вимоги до відповідача за загаданим кредитним договором із оплатою його в розмірі 255000грн. згідно платіжного доручення №41 від 15.11.2006р., про що вказано у листі банку №18/3070 від 27.02.2007р. Позивач зазначає, що відповідачем, з врахуванням договору про відступлення права вимоги, здійснювались на користь позивача оплати, однак, несплаченою залишилась заборгованість за кредитним договором в сумі 2156031,20грн., що еквівалентно 86630,74дол.США.

Відповідач в судові засідання не з`являвся, відзив на позов та витребувані судом документи не надав, у зв'язку з чим справу розглянуто за наявними в ній матеріалами у відповідності до ст.75 ГПК України.

Ухвалою суду від 23.06.2016р., до участі у справі залучено ПАТ АБ „ПівденнийВ» в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк „ПівденнийВ» подала відзив на позов від 14.07.2016р. та письмові пояснення від 28.07.2016р. за вх.№18894/16, де визнаючи факт укладення між ним та відповідачем кредитного договору №В 9/1 від 18.01.2002р., вказує на припинення за ним кредитних правовідносин в силу задоволення власних вимог до позичальника за рахунок заставленого майна. Одночасно, третя особа зазначає, що ніколи не укладала із позивачем договору про відступлення вимоги за кредитним договором №В 9/1 від 18.01.2002р., банком не оформлювався та не підписувався його посадовими особами поданий позивачем лист №18/3070 від 27.02.2007р., а оплату позивачем суми в розмірі 255000грн. проведено позивачем на користь банку за відступлення права вимоги за іншими кредитними договорами.

Заява третьої особи про ознайомлення з матеріалами справи від 08.07.2016р. за вх.№17048/16, клопотання про долучення документів до матеріалів справи від 14.07.2016р. за вх.№17641/16 були судом задоволені.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши пояснення представника третьої особи, оцінивши докази у їх сукупності, суд встановив наступне:

На підтвердження заявленого позову ТОВ „Авто-СітіВ» подало до позову у копіях: кредитний договір №В 9/1 від 18.01.2002р., укладений між АБ „ПівденнийВ» (банк) та ТОВ „Техніон-Віннер-ФордВ» (позичальник), додаткові угоди від 27.02.2002р., від 27.12.2002р., платіжне доручення №41 від 15.11.2006р., лист АБ „ПівденнийВ» №18/3070 від 27.02.2007р., прибуткові касові ордери №15 від 10.11.2016р., №38 від 04.09.2009р., №17 від 06.06.2012р., №46 від 12.02.2015р. Копії перелічених документів засвідчені словосполученням „копія вірнаВ» із проставлянням прізвища „ОСОБА_2Г.В» та підпису, але оригінали цих документів позивач до суду не подав.

Так, із копії кредитного договору №В 9/1 від 18.01.2002р. вбачається, що банк видає позичальнику кредит частинами в сумі 277700дол.США на строк з 18.01.2002р. по 31.01.2002р. під 18% річних від суми кредиту. При неповерненні кредиту в строк. визначений цим договором, щоденна відсоткова ставка збільшується на 0,5% за кожен день прострочки (п.1.1. договору).

Згідно поданої копії додаткової угоди від 27.02.2002р. викладено перший абзац п.1.1. кредитного договору №В 9/1 від 18.01.2002р. у наступній редакції: „Банк видає позичальнику кредит частинами у сумі: 277700дол.США на строк з 18.01.2002р. по 26.02.2002р., 280200дол.США на строк з 27.02.2002р. по 29.03.2002р. зі сплатою 18% річних від суми кредиту.

Відповідно до копії додаткової угоди від 27.12.2002р. узгоджено пролонгувати непогашену заборгованість по кредитному договору №В 9/1 від 18.01.2002р. в сумі 88976,13дол.США на строк до 26.12.2003р. на умовах кредитного договору.

Із поданої позивачем копії листа АБ „ПівденнийВ» №18/3070 від 27.02.2007р. вбачається, що банк підтверджує факт укладення договору уступки права вимоги від 25.11.2004р., за яким банк передав позивачу право вимоги за кредитним договором №В 9/1 від 18.01.2002р. та вказує про його виконання з боку ТОВ „Авто-СітіВ» в частині оплати вартості відступленої вимоги в сумі 255000грн. за платіжним дорученням №41 від 15.11.2006р., та перехід цього права до ТОВ „Авто-СітіВ» , а також про відсутність станом на 27.02.2007р. претензій по кредитному договору №В 9/1 від 18.01.2002р. та договору уступки права вимоги від 25.11.2004р.

На підтвердження проведення ТОВ „Техніон-Віннер-ФордВ» оплати по кредитному договору №В 9/1 від 18.01.2002р., але на користь ТОВ „Авто-СітіВ» згідно договору уступки права вимоги, до позову додані копії прибуткових касових ордерів №15 від 10.11.2006р. на суму 1500грн., №38 від 04.09.2009р. на суму 6000грн., №17 від 06.06.2012р. на суму 7500грн., №46 від 12.02.2015р. на суму 9000грн.

Згідно бази даних АП „Діловодство спеціалізованого судуВ» ухвалою Господарського суду Одеської області від 21.10.2005р. по справі №21/194-03-7419 затверджено звіт ліквідатора, затверджено ліквідаційний баланс ТОВ В«Техніон-Віннер ФордВ» , ухвалено, що вимоги, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не розглядаються й вважаються погашеними відповідно до п.5 ст. 31 Закону України В«Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутомВ» , зобов'язано ліквідатора передати фінансово-господарські документи банкрута до архівних організацій для подальшого зберігання згідно із законодавством, про що повідомити суд, державному реєстратору виконавчого комітету Одеської міської ради провести державну реєстрацію припинення юридичної особи - Товариства з обмеженою відповідальністю В«Техніон-Віннер ФордВ» (65031, м. Одеса, вул. Промислова, 37. Код ЄДРПОУ 31034679), та внести до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців запис про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи -ТОВ В«Техніон-Віннер ФордВ» , державному реєстратору виконавчого комітету Одеської міської ради передати органам статистики, державної податкової служби, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування повідомлення про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи для зняття ТОВ В«Техніон-Віннер ФордВ» з обліку, провадження у справі припинено.

У Спеціальному витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 22.06.2016р. відсутні відомості щодо припинення юридичної особи ТОВ „Технінон-Віннер-ФордВ» через судову процедуру банкрутства.

Одночасно, на запит суду, оформлений ухвалою від 24.06.2016р., надійшла відповідь від УПФУ в Малиновському районі м. Одеси від 11.07.2016р. за вх.№17272/16, із якої вбачається, що ТОВ „Технінон-Віннер-ФордВ» перебуває на обліку названого органу ПФУ.

Лист ДПІ у Малиновському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області від 13.07.2016р. за вх.№17459/16 вказує на те, що ТОВ „Технінон-Віннер-ФордВ» перебуває на обліку податкової інспекції в стані „визнано банкрутомВ» .

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - ПАТ АБ „ПівденнийВ» подав до справи у оригіналах (для огляду) та копіях: кредитний договір №В 9/1 від 18.01.2002р., укладений між АБ „ПівденнийВ» та ТОВ „Техніон-Віннер-ФордВ» , додаткові угоди від 27.02.2002р., від 27.12.2002р., які за змістом відповідають поданим позивачем у копіях договору та додатковим угодам.

Крім того, банк надав в оригіналах (для огляду) та копіях додаткові угоди до названого кредитного договору від 28.02.2002р., від 22.03.2002р., від 29.03.2002р., від 23.05.2002р., від 30.05.2003р., від 26.08.2003р., від 30.01.2004р., якими змінювалась відсоткова ставка за користування кредитними коштами, пролонговано непогашену заборгованість по кредитному договору в сумі 142845,67дол.США на строк до 27.12.2002р. на умовах договору, а також визначено, що забезпеченням виконання зобов'язань за кредитним договором слугує застава нерухомості.

Згідно до виписок з позичкового рахунку ТОВ „Техніон-Віннер-ФордВ» від 18.01.2002р., від 01.02.2002р., від 08.02.2002р., від 18.02.2002р., від 20.02.2002р., від 27.02.2002р. банком було надано товариству кредит на загальну суму 280200дол.США, що еквівалентно 1491117,93грн. за курсом НБУ станом на день видачі кредиту.

За договором застави від 26.08.2003р. (який подано третьою особою у копії), укладеним між АБ „ПівденнийВ» та ОСОБА_3, яка виступила майновим поручителем ТОВ „Техніон-Віннер-ФордВ» , нерухоме майно - квартира АДРЕСА_1 перебувало у заставі банку в якості забезпечення виконання зобов'язань позичальника за кредитним договором №В 9/1 від 18.01.2002р.

Власні вимоги до ТОВ „Техніон-Віннер-ФордВ» за кредитним договором №В 9/1 від 18.01.2002р. банк задовольнив за рахунок набуття права власності на заставне майно - квартира АДРЕСА_2 - у спосіб, обумовлений договором про задоволення вимог іпотекодержателя від 19.04.2005р., укладеним між ОСОБА_4, ТОВ „Техніон-Віннер-ФордВ» та АБ „ПівденнийВ» , що також підтверджує Інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 22.02.2016р. №53718044.

Із поданого АБ „ПівденнийВ» в оригіналі (для огляду) та копії договору відступлення права вимоги від 25.11.2004р., укладеного між АБ „ПівденнийВ» (первісний кредитор), ТОВ „Авто-СітіВ» (новий кредитор), вбачається, що первісний кредитор уступає, а новий кредитор приймає на себе право вимоги первісного кредитора до ТОВ „Техніон-Віннер-ФордВ» (боржник) і стає кредитором за кредитними договорами №447/1 від 20.12.2000р., №193/1 від 07.06.2001р., №371/1 від 17.12.2001р., №266/1 від 30.03.2003р. Загальна сума відступаючих зобов'язань складає 255000грн. (п.п.1.1., 1.3. договору відступлення права вимоги). Оплату вартості відступлення вимоги ТОВ „Авто-СітіВ» здійснив згідно платіжного доручення №41 від 15.11.2006р. на суму 255000грн.

Таким чином, договір про відступлення права вимоги від 25.11.2004р. не має жодного відношення до кредитного договору №В 9/1 від 18.01.2002р.

Проаналізувавши обставини справи, суд дійшов висновку щодо відмови у задоволенні позову у повному обсязі з врахуванням наступних положень чинного законодавства та законодавства, яке діяло на момент укладення кредитного договору та договору застави.

Частина 1 ст.181 Цивільного кодексу УРСР передбачала, що в силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами.

Згідно ст.19 Закон України „Про заставуВ» в редакції, чинній станом на 26.08.2003р. за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави.

Положення ст.11 Закону України „Про іпотекуВ» передбачають, що майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки. У разі задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки майновий поручитель набуває права кредитора за основним зобов'язанням.

Частина 1 ст.37 Закону України „Про іпотекуВ» встановлює, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Відповідно до ч.ч.1, 4 ст.36 Закону України „Про іпотекуВ» сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов'язання є недійсними.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

За положеннями ч.ч.1, 2 ст.513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно ч.1 ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, як встановлено судом, виконання відповідачем зобов'язань перед АБ „ПівденнийВ» по кредитному договору №В 9/1 від 18.01.2002р. було забезпечене заставою нерухомого майна згідно договору застави від 26.08.2003р., за рахунок якого банк задовольнив свої вимоги до ТОВ „Техніон-Віннер-ФордВ» на умовах договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 19.04.2005р. Таким чином, в силу ч.4 ст.36 Закону України „Про іпотекуВ» у ПАТ АБ „ПівденнийВ» з 19.04.2005р. відсутні вимоги до ТОВ „Техніон-Віннер-ФордВ» .

Так, за умови того, що поданий до суду банком договір відступлення права вимоги від 25.11.2004р., укладений між АБ „ПівденнийВ» та ТОВ „Авто-СітіВ» , оригінал якого судом оглянуто, не містить умови про передання банком позивачу права вимоги за кредитним договором №В 9/1 від 18.01.2002р., та неподання позивачем взагалі до суду ані копії, ані оригіналу договору про відступлення права вимоги, на який він посилається, як на підставу даного позову, дає суду підстави дійти висновку про недоведеність позивачем позовних вимог щодо існуючої заборгованості відповідача, що складає суму позовних вимог, з огляду на що позовна вимога про стягнення з ТОВ „Техніон-Віннер-ФордВ» 50000грн. заборгованості задоволенню судом не підлягає.

Згідно ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст.43 ГПК України).

Враховуючи вищевикладене, та те, що позовні вимоги ТОВ „Авто-СітіВ» є недоведеним та необґрунтованими, суд відмовляє у їх задоволенні в повній мірі.

Згідно ст. 49 ГПК України, витрати на оплату судового збору за розгляд судом даного позову відносяться за рахунок позивача.

Неявка позивача та відповідача в судові засідання не є перешкодою для розгляду справи, оскільки, як визначено п.п.3.9.1., 3.9.2. Постанови Пленуму ВГСУ №18 від 26.12.2011р. „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанціїВ» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. ...В разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

В процесі розгляду даної справи судом було вжито всіх необхідних заходів щодо повідомлення позивача та відповідача про судові засідання, в тому числі судове засідання, призначене на 28.07.2016р., особливо з врахуванням того, що ухвали надсилались останнім за адресами, зазначеною позивачем у позовній заяві та витягах з ЄДРЮОФОП станом на 22.06.2016р., 08.07.2016р., наявні в матеріалах справи поштові повідомлення відділення зв'язку свідчать про вручення ухвал суду позивачу та відповідачу, у зв'язку з чим суд приймає рішення за результатами розгляду справи по суті.

Керуючись ст. ст. 44, 49, ст.ст.82- 85 ГПК України суд, -

ВИРІШИВ:

1. Відмовити у задоволенні позову позивача повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили згідно зі ст.85 ГПК України, після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повний текст рішення складено 01 серпня 2016 р.

Суддя І.А. Малярчук