Рішення

від 18.07.2016 по справі 911/1855/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ - 32, вул. С. Петлюри 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"18" липня 2016 р. Справа № 911/1855/16

за позовом публічного акціонерного товариства "Київхліб", м. Київ,

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "Богданна К", м. Бровари,

про стягнення 38 350,00 грн.

Суддя О.В. Конюх

за участю представників учасників судового процесу:

від позивача: ОСОБА_1, уповноважена, довіреність від 05.01.2016р. № П-05/3;

від відповідача: не з'явився;

СУТЬ СПОРУ:

позивач - публічне акціонерне товариство «Київхліб», м. Київ, звернувся до господарського суду Київської області з позовом від 06.06.2016р. № 17-05/470 до відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю «Богданна К», м. Бровари, в якому просить суд стягнути з відповідача 38 350,00 грн. переплати за договором поставки від 29.06.2014р. та покласти на відповідача судовий збір.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що згідно умов укладеного між публічним акціонерним товариством "Київхліб" та товариством з обмеженою відповідальністю "Богданна К" договору поставки №29062014 від 29.06.2014р., відповідач (протягом дії вказаного договору) поставив товар на загальну суму 1 572 105,36 грн., а позивач перерахував за вказаний товар суму в розмірі 1 610 455,35 грн.. Позивач вказує, що помилково сплатив відповідачу більшу суму, ніж вартість поставленого товару, а саме на 38350,00 грн. Позивач вважає, що відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України, сума коштів в розмірі 38500,00 грн. є безпідставно набутою відповідачем та підлягає поверненню позивачу.

Ухвалою господарського суду Київської області від 08.06.2016 порушено провадження у справі № 911/1855/16 та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 04.07.2016р..

30.06.2016р. від позивача надійшов супровідний лист з додатками №П-05/558 від 30.06.2016р.

Ухвалою суду від 04.07.2016р. розгляд справи відкладено на 18.07.2016р.

14.07.2016р. від позивача надійшли письмові пояснення №П-05/571 від 13.07.2016р. в яких останній змінив юридичні підстави позову. Позивач зазначає, що сума в розмірі 38 350,00 грн. є попередньою оплатою за товар. Оскільки, відповідач свої зобов'язання з поставки товару на вказану суму не виконав, то у останнього утворилась заборгованість перед позивачем в сумі 38 350,00 грн., яку позивач просить суд стягнути з відповідача відповідно до частини 2 ст. 693 ЦК України.

В судове засідання 18.07.2016р. з'явився представник позивача, який надав пояснення по суті позовних вимог.

Відповідач в судові засідання 04.07.2016р. та 18.07.2016р. не з'явився, вимоги ухвал господарського суду від 08.06.2016р. та від 04.07.2016р. не виконав, витребувані судом документи не подав, про причини нез'явлення суд належним чином не повідомив. Залучені до матеріалів справи рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень свідчать про те, що відповідач копію ухвали про порушення провадження у справі від 08.06.2016р. отримав 15.06.2016р., а копію ухвали від 04.07.2016р. отримав 13.07.2016р., відповідно був належним чином повідомлений судом про дату та час проведення судових засідань.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Враховуючи вищевикладене, відповідно до права суду, передбаченого ст. 75 ГПК України, справа розглянута за наявними матеріалами.

Розглянувши позов публічного акціонерного товариства "Київхліб", м. Київ (далі - ПАТ "Київхліб") до відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю "Богданна К", м. Бровари Київської області (далі - ТОВ "Богданна К") вислухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно вивчивши зібрані у справі докази, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

відповідно до ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема, з правочинів.

Відповідно до частини 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Майново-господарські зобов'язання між суб'єктами господарювання виникають на підставі договорів (ст. 179 Господарського кодексу України) й сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору (ст. 627 Цивільного кодексу України).

29.06.2014р. між ТОВ "Богдана К" (постачальник) та ПАТ "Київхліб" (покупець) було укладено договір поставки №29062014, згідно умов якого:

- постачальник зобов'язується поставити та передати товар у власність, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар - харчову сировину згідно з специфікаціями, що є невід'ємною частиною цього договору (пункт 1.1 договору);

- товар передається постачальником і приймається покупцем відповідно до видаткових накладних. Підтвердженням прийому товару покупцем є належним чином оформлена довіреність, що надається покупцем постачальнику в момент отримання товару (пункт 2.3 договору);

- оплата товару здійснюється безготівково протягом 7 календарних днів з моменту поставки товару на підставі рахунку-фактури, виставленого постачальником (пункти 4.3, 4.4 договору);

- цей договір набуває чинності з дня його підписання і діє до 31.12.2014р.(пункт 8.1 договору);

15.12.2014р. між ТОВ "Богдана К" та ПАТ "Київхліб" укладено додаткову угоду про продовження дії договору №29062014 від 29.06.2014р.. Згідно умов якої пункт 8.1 договору викладено в новій редакції, а саме передбачено, що цей договір набуває чинності з дня його підписання і діє до 31.12.2015р. У випадку якщо за 15 днів до закінчення терміну дії Договору, жодна із сторін не виявить бажання про його розірвання (шляхом письмового повідомлення), даний договір вважається автоматично пролонгованим на кожний наступний календарний рік.

За своєю правовою природою укладений сторонам договір є договором поставки. Статтею 265 Господарського кодексу України визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Дана норма кореспондується зі ст. 712 Цивільного кодексу України, відповідно до якої за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Судом встановлено, що відповідачем позивачу було поставлено товару згідно договору від 29.06.2014р. №29062014 всього на суму 1 572 105,36 грн. про що свідчать залучені до матеріалів справи копії підписаних обома сторонами та скріпленими печатками обох сторін видаткових накладних, а позивач в свою чергу оплатив вказаний товар в розмірі 1 610 455,35 грн., що підтверджується копіями платіжних доручень залучених до матеріалів справи.

Умовами договору (пункт 4.4) передбачено, що оплата товару здійснюється протягом 7 календарних днів з моменту поставки, тобто передбачена послідовність виконання зобов'язань сторонами - поставка товару обумовлює обов'язок позивача його оплатити протягом 7 календарних днів з моменту поставки, що кореспондується з положеннями ст. 692 ЦК України. Разом із тим, грошові кошти позивачем відповідачу сплачені без передування відповідної поставки.

Аналіз ст. 1212 ЦК України дає підстави для висновку, що цей вид позадоговірних зобов'язань породжують такі юридичні факти: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали. Зазначена норма закону застосовується лише в тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуто за допомогою інших, спеціальних способів захисту. Зокрема у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень частини першої ст. 1212 ЦК України. Така ж правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 24.09.2014р. у справі № 6-122цс14 та від 22.01.2013р. у справі № 5006/18/12/2013/3-69г12.

Разом із тим, відповідно до ст. 538 ЦК України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням. Якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.

За таких обставин, в порядку ст. 538 ЦК України відповідач, отримавши від позивача відповідну оплату, був зобов'язаний поставити на цю суму обумовлений сторонами товар.

Відповідно до частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого обов'язку зі своєчасного передання товару покупцю, а у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно, тобто або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певного варіанту правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця.

Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до відома продавця.

При цьому, оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.

Судом встановлено, що позивач звертався з вимогою від 24.02.2016р. №П-05/193 до відповідача щодо повернення 38 350,00 грн. Відповідач доказів поставки товару або повернення суми попередньої оплати суду не надав.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з вимогами статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. За приписами частини 2 статті 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, а також зважаючи на те, що сума боргу відповідача, яка складає 38 350,00 грн. підтверджена належними доказами, наявними в матеріалах справи, і відповідачем на момент прийняття рішення не надано документи, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог ПАТ "Київхліб" до ТОВ "Богданна К" про стягнення вказаної суми боргу, у зв'язку з чим даний позов підлягає задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору в мінімальному встановленому законом розмірі, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача як на сторону, в результаті неправильних дій якої виник спір.

З огляду на вищевикладене, керуючись статтями 2, 12, 22, 32-34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов публічного акціонерного товариства "Київхліб" задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Богданна К" (07400, Київська області, м. Бровари, вул. Черняховського, буд. 20-А, офіс 9, ідентифікаційний код 37669912).

на користь публічного акціонерного товариства "Київхліб" (04080, м. Київ, Подільський район, вул. Межигірська, буд. 83, ідентифікаційний код 00381574)

38 350,00 (тридцять вісім тисяч триста п'ятдесят гривень нуль копійок) основного боргу,

1378,00 грн. (одна тисяча триста сімдесят вісім гривень нуль копійок) судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення підписано 02.08.2016р.

Суддя О.В. Конюх