Рішення

від 06.07.2016 по справі 910/27022/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.07.2016Справа №910/27022/15 За позовом Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація"

до Української народної партії

Третя особа Департамент комунальної власності м. Києва

про стягнення 365 151,40 грн.

За зустрічною позовною заявою Української народної партії

До Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація"

Департамент комунальної власності м. Києва

про визнання недійсним договору оренди

Суддя Прокопенко Л.В.

Представники:

від позивача (за первісним позовом)Ковальчук В.М. - представник від відповідача (за первісним позовом) від третьої особи(за первісним позовом)Романчук А.В. - представник Шевченко К.М. - представник Ковальчук В.М. - представник

Суть спору:

Комунальне підприємство "Київжитлоспецексплуатація" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Української народної партії про стягнення 365 151, 40 грн.

Ухвалою суду від 19.10.2015 порушено провадження по справі № 910/27022/15 та призначено до розгляду на 17.11.2015.

30.10.2015 відділом діловодства суду від представника позивача отримано додаткові документи по справі.

17.11.2015 відділом діловодства суду від представника відповідача отримано клопотання про відкладення розгляду справи, відзив на позовну заяву та клопотання про залучення третьої особи.

В судове засідання 17.11.2015 представник позивача з?явився та підтримав позовні вимоги.

В судове засідання 17.11.2015 представник відповідача не з?явився.

Ухвалою від 17.11.2015 розгляд справи відкладено на 01.12.2015.

Ухвалою від 04.12.2015 розгляд справи призначено на 12.01.2016.

В судове засідання 12.01.2016 представник позивача з?явився, надав усні пояснення по суті справи.

В судове засідання 12.01.2016 представник відповідача з?явився, підтримав своє клопотання про залучення третьої особи, а саме: Департамент комунальної власності м. Києва.

Заслухавши представників сторін, суд прийшов до висновку про необхідність задоволення заявленого клопотання.

Відповідно до ст. 27 ГПК України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора або ініціативи господарського суду.

Питання про допущення або залучення третіх осіб до участі у справі вирішується господарським судом, який виносить з цього приводу ухвалу.

За таких обставин, з метою повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи № 910/27022/15, суд вважає за доцільне залучити до участі у справі третю особу без самостійних вимог на стороні позивача, а саме: Департамент комунальної власності м. Києва.

Ухвалою від 12.01.2016 розгляд справи відкладено на 04.03.2016 та залучено третю особу.

02.02.2016 відділом діловодства суду від представника позивача отримано заяву про збільшення розміру позовних вимог.

Ухвалою від 04.03.2016 розгляд справи відкладено на 05.04.2016.

Ухвалою від 05.04.2016 розгляд справи відкладено на 04.05.2016.

В судове засідання 04.05.2016 представник позивача з?явився, надав усні пояснення по справі.

В судове засідання 04.05.2016 представник відповідача з?явився, надав усні пояснення по справі.

В судове засідання 04.05.2016 представник третьої особи не з?явився.

Ухвалою суду від 04.05.2016 відкладено розгляд справи на 22.06.2016.

23.05.2016 відділом діловодства суду від представника відповідача отримано зустрічну позовну заяву про стягнення заборгованості.

Відповідно до ст. 60 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право до початку розгляду господарським судом справи по суті подати до позивача зустрічний позов для спільного розгляду з первісним позовом, зустрічний позов повинен бути взаємно пов'язаний з первісним; подання зустрічного позову провадиться за загальними правилами подання позовів.

Ухвалою суду від 25.05.2016 прийнято до розгляду до розгляду зустрічну позовну заяву Української Народної Партії на 22.06.2016.

10.06.2016 відділом діловодства суду від представника відповідача 1 (за зустрічним позовом) отримано відзив.

В судовому засіданні 22.06.2016 оголошено перерву до 06.07.2016.

В судове засідання 06.07.2016 представник позивача (за первісним позовом) просив суд задовольнити позов в повному обсязі та відмовити в задоволенні позовних вимог зустрічного позову.

В судове засідання 06.07.2016 представник відповідача (за зустрічним) позовом зявився, надав суду усні пояснення щодо первісного позову та просив суд задовольнити зустрічні позовні вимоги.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, в судовому засіданні 06.07.2016 було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд, -

ВСТАНОВИВ:

25.05.2015 між Департаментом комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), як орендодавцем та Українською Народною Партією, як орендарем та Комунальним підприємством "Київжитлоспецексплуатація" як підприємством, було укладено Договорі про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду , відповідно до умов якого орендодавець на підставі рішення Постійної комісії Київської міської ради з питань власності від 28.04.2015 р. Протокол № 32 передає, а орендар приймає в оренду нерухоме майно (нежитлові приміщення), що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва, далі - об'єкт оренди, яке знаходиться за адресою: вул.. Пушкінська, будинок 28/9 літера А, для розміщення політичної партії.

Відповідно до п. 2.4 Договору об'єкт оренди належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва і знаходиться на балансі КП "Київжитлоспецексплуатація"

Згідно п. 3.1 Договору, за користування об'єктом оренди орендар сплачує орендну плату, розмір якої згідно з Методикою розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади м. Києва, затвердженою рішенням Київради від 22.09.2011 №34/6250 встановлено 1 грн. на рік на площу 50,00 кв.м.

Розмір орендної плати згідно з розрахунком орендної плати що є невід'ємною частиною цього Договору за лютий 2015 становить 69 грн. 72 коп. за 1 кв. м на площу 627,50 кв.м, що складає 43 751 грн. 98 коп.

Розмір орендної плати, після набуття чинності рішення Київської міської ради «Про затвердження Положення про оренду майна територіальної громади м. Києва» ухваленого на пленарному засіданні Київської міської ради 21.04,2015 року за квітень 2015 становить 305 грн. 05 коп. за 1 кв. м на площу 677,5 кв. м, що складає 206 677 грн. 21 коп.

Згідно з п.3.2 договору оренди від 25.05.2015 № 217-1 розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається з урахуванням індексу інфляції за попередній місяць, опублікованому у поточному місяці.

Пунктом 3.3 договору оренди від 25.05.2015 № 217-1 зазначено що крім орендної плати Орендар сплачує:

- компенсацію витрат підприємства за користування земельною ділянкою, на якій розташований об'єкт оренди.

- компенсацію витрат підприємства.

Згідно з п.3.6 договору оренди від 25.05.2015 № 217-1 Орендна плата та компенсація витрат підприємства сплачується Орендарем на рахунок підприємства, за яким закріплено майно на праві господарського відання чи оперативного управління (балансоутримувача) починаючи з дати підписання акту приймання-передачі. Останнім днем сплати орендної плати та компенсації витрат підприємства є дата підписання Сторонами акта приймання-передачі при поверненні об'єкта оренди Орендодавцю.

Пунктом 3.7 договору оренди від 25.05.2015 № 217-1 Орендна плата та компенсація витрат підприємства сплачується Орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності Орендаря щомісячно не пізніше 5 числа наступного місяця.

Згідно з п.4.2 зазначеного договору оренди Орендар зобов'язаний вносити орендні платежі (орендну плату, компенсацію витрат підприємства, та компенсацію витрат підприємства за користування земельною ділянкою) своєчасно і в повному обсязі у порядку та розмірі.

08.12.2015 відповідно до акту приймання-передачі нерухомого майна орендарем було повернуто об'єкт оренди.

Відповідно до п. 9.1 Договору, договір є укладеним з моменту підписання сторонами і діє до 23.05.2018 р.

Позивач зазначив що станом заборгованість відповідача за період з 01.07.2015 по 08.12.2015 становить 628668,88 грн.

Відповідач ( за первісним позовом) заперечив проти повного задоволення позовних вимог, надав суду власний розрахунок.

23.05.2016 відповідач звернувся до суду із зустрічною позовною заявою, відповідно до якої просив суд визнати недійсним Договір №217-1 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 25 травня 2015 року укладеним між Департаментом комунальної власності м. Києва та Українською народною партією , оскільки відповідачем(за зустрічним позовом) було змінено істотні умови договору без відома позивача. Позивач зазначив, що в отриманому ним Договорі № 217-1 від 25.05.2015 без відома позивача (орендаря) орендодавцем було самовільно внесено абзац до п. 3.1 Договору.

Відповідач за зустрічним позовом заперечив проти задоволення зустрічних позовних вимог.

Оцінюючи подані сторонами суду докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача за зустрічним позовом підлягають задоволенню чвстково з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно частини 1 статті 12 ЦК України особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Приписами ст.. 627 Цивільного кодексу України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

В частині 3 статті 509 ЦК України вказано, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно ч. 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним ( оспорюваний правочин ).

Згідно ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ст. 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями. Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Приписами ст. 180 Господарського кодексу України передбачено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості. Вимоги щодо якості предмета договору визначаються відповідно до обов'язкових для сторін нормативних документів, зазначених у статті 15 цього Кодексу, а у разі їх відсутності - в договірному порядку, з додержанням умов, що забезпечують захист інтересів кінцевих споживачів товарів і послуг. Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними.

Позивач зазначив, що 27 травня 2015 року відповідачем 2 було направлено позивачу Листа за №062/07/19-5900 про те, що відповідачем 2 на підставі рішення постійної комісії Київської міської ради з питань власності від 28 квітня 2015 року №32 зареєстровано Договір №217-1 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду (нова редакція Договору про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 28 квітня 2012 року). В отриманому нами Договорі №217-1 від 25 травня 2015 року без відома позивача (Орендаря) відповідачем 2 (Орендодавцем) було самовільно внесений абзац до п. 3. Договору, а саме:

«Розмір орендної плати, після набуття чинності рішення Київської міської ради «Про затвердження Положення про оренду майна територіальної громади міста Києва» ухваленого на пленарному засіданні Київської міської ради 21.04.2015 року, за квітень 2015р становить: 305 грн. 05 коп. за 1 кв.м. на площу 677,5 кв.м, що складає: 206677 грн 21 коп двісті шість тисяч шістсот сімдесят сім грн 27 коп.».

В зв'язку із чим позивач(за зустрічним позовом) зазначає, що відповідачем було підмінено аркуш Договору, та прошито весь договір, оскільки позивач не підписував та не скріплював печаткою таку редакцію Договору про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду. Підписані та скріплені печатками примірники договору без прошиття було надано Відповідачеві 2 25 лютого 2015 року Лист №5. А також відповідно не міг підписувати цього Договору оскільки проект Положення про оренду комунального майна міста Києва було затверджено 21 квітня 2015 року.

Відповідач (за зустрічним позовом) заперечив проти задоволення позовних вимог, зазначив що вважає договір дійсним, а позовні вимоги безпідставними.

Суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в частині визнання недійсним Договору №217-1 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 25 травня 2015 року .

Відносно вимоги позивача про зобов'язання Комунального підприємства "Київжитлосрецексплуатація" здійснити розрахунок заборгованості Української Народної Партії по орендній платі за користування приміщення, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул.. Пушкінська, буд. 28/9 літ. А відповідно до Договору № 217 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 28 квітня 2012 року з урахуванням орендної ставки за користуванням майна в розмірі 4 % від вартості майна за період з 01 липня 2015 року по 08 грудня 2015 року суд зазначає наступне, що вона не підлягає задоволенню оскільки розрахунки заборгованості судом розглядаються в порядку розгляду первісного позову.

Щодо первісного позову то потрібно зазначити наступне.

Позов мотивовано тим, що у відповідача (за зустрічним) позовом утворилась заборгованість в розмірі 628668,88 грн.

Крім того, позивач просить стягнути інфляційні втрати в розмірі 5671,24 грн., 3% річних в розмірі 4510,32грн., пеня в розмірі 62440,53 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Як встановлено ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частиною 1 статті 283 ГК України передбачено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Аналогічна норма закріплена й у частині 1 статті 759 ЦК України, відповідно до якої за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Плата за користування майном справляється з наймача (частина 1 статті 762 ЦК України).

Згідно ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем не виконано належним чином зобов'язання за Договором в частині повної та своєчасної оплати, в результаті чого утворилась заборгованість. Відповідач не звільняє себе від зобов'язання по сплаті заборгованості. Проте на думку відповідача така заборгованість повинна бути нарахована враховуючи ставку по орендній платі в розмірі 4% від вартості об'єкту оренди.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи представників сторін, суд приходить до висновку про задоволення вимоги позивача частково в розмірі 344399,92 грн.

Крім суми основної заборгованості позивач просив суд стягнути інфляційні втрати в розмірі 5671,24 грн., 3% річних в розмірі 4510,32грн., пеня в розмірі 62440,53 грн..

Стаття 611 чинного Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до частини 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Судом здійснено розрахунок суми пені із врахуванням часткового задоволення позовних вимог, відповідно до якого підлягає задоволенню пеня в розмірі 32349,57.

Згідно зі ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вище зазначене, судом здійснено перерахунок розміру інфляційних втрат та 3% річних відповідно до якого підлягає стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних збитків в розмірі 2465,76 грн. та 3% річних в розмірі 2021,05 грн.

Згідно зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись ст. 44, ч. 5 ст. 49, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги за первісним позовом задовольнити частково.

2. Стягнути із Українською Народної Партії (01004, м. Київ, вул.. Пушкінська, 28-А, код ЄДРПОУ 21710533) на користь Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" (01034, м. Київ, вул. Володимирська, 51-а, код ЄДРПОУ 03366500) основну заборгованість в розмірі 344399 (триста сорок чотири тисячі триста дев'яносто дев'ять) грн. 92 коп., пеню в розмірі 32 349 (тридцять дві тисячі триста сорок дев'ять) грн., 3% річних в розмірі 2021 (дві тисячі двадцять одну) грн. 05 коп., інфляційні втрати в розмірі 2465 (дві тисячі чотириста шістдесят п'ять) грн.76 коп., судовий збір в розмірі 6137 (шість тисяч сто тридцять сім) грн.. 83 коп.

3. В іншій частині в первісному позові відмовити.

4. Задовольнити зустрічний позов частково

5. Визнати недійсним Договір №217-1 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 25 травня 2015 року.

6. В іншій частині позовних вимог відмовити

7. Стягнути із Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" (01034, м. Київ, вул. Володимирська, 51-а, код ЄДРПОУ 03366500) на користь Української Народної Партії (01004, м. Київ, вул.. Пушкінська, 28-А, код ЄДРПОУ 21710533) судовий збір в розмірі 1378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн..

8. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата складання

повного рішення 12.07.2016 .

Суддя Л..В. Прокопенко