Рішення

від 28.07.2016 по справі 910/10978/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.07.2016Справа №910/10978/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджітал Десіжинс»

До Товариства з обмеженою відповідальністю «ОК Інтернет ЛТД»

Про стягнення 27 528,04 грн.

Суддя Ващенко Т.М.

Представники сторін:

Від позивача: Авраменко І.В. представник за довіреністю № б/н від 22.10.15.

Від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджітал Десіжинс» (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОК Інтернет ЛТД» (далі - відповідач) про стягнення 27 528,04 грн., з яких: 20 373,16 грн. - основного боргу, 1 649,01 грн. - збитків від інфляції, 508,01 грн. - 3% річних, 4 997,86 грн. - пені.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач вказує на те, що відповідачем не сплачено грошові кошти за Договором № 2/б про надання рекламних послуг від 03.03.14., що зумовило виникнення заборгованості, нарахування пені, 3% річних, збитків від інфляції та звернення позивача з даним позовом до суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.06.16. порушено провадження у справі № 910/10978/16 та призначено її до розгляду на 19.07.16.

За клопотанням відповідача розгляд справи було відкладено на 28.07.16., про що судом було прийнято відповідну ухвалу від 19.07.16.

В судовому засіданні 28.07.16. позивачем підтримано свої позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання 28.07.16. повторно не з'явився, вимоги ухвал суду в даній справі не виконав, письмового відзиву на позов та контррозрахунку ціни позову не надав, заяв чи клопотань не подав і не надіслав, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, враховуючи предмет спору, а також доказове наповнення матеріалів справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи за клопотанням відповідача, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходить підстав для повторного відкладення розгляду справи.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ухвалив рішення у справі № 910/10978/16.

В судовому засіданні 28.07.16. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

03.03.14. між позивачем (далі - Виконавець) та відповідачем (далі - Замовник) було укладено Договір № 2/б про надання рекламних послуг (далі - Договір), відповідно до умов якого (п. 1.1) Виконавець в порядку та на умовах визначених Договором та додатками до нього зобов'язується надати рекламні послуги шляхом розміщення рекламних матеріалів Замовника на інформаційних ресурсах - на Інтернет-порталах вказаних у відповідних додатках (далі - Послуги), а Замовник в порядку та на умовах Договору зобов'язується прийняти та оплатити надані Послуги.

Строк дії Договору сторонами погоджено п. 8.1 (в редакції додаткової угоди № 1 від 29.12.14.) з дня його підписання (30.03.14.) і діє до 31.12.15. включно.

Факт надання Послуг підтверджується відповідним актом приймання-передачі, який повинен бути підписаний замовником впродовж десяти календарних днів після його отримання, або впродовж зазначеного строку Виконавцю повинна бути надіслана мотивована відмова від підписання зазначеного акту (п. 4.1 Договору).

Приписами п. 4.3 Договору сторони погодили, що після підписання актів приймання-передачі зобов'язання Виконавця вважаються виконаними у повному обсязі та належним чином.

Відповідно до п. 3.1 Договору вартість Послуг, які замовляються в рамках Договору вказується у додатках.

Згідно з п. 3.3 Договору оплата Послуг здійснюється Замовником на підставі оригіналу рахунку-фактури, наданого Виконавцем, протягом 120 календарних днів з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі наданих послуг, якщо інше не погоджено сторонами у відповідному додатку.

Додатками: № 49 від 26.01.15., № 53 від 12.03.15., № 56 від 23.03.15., № 52/1 від 09.03.15., № 57 від 30.03.15., № 52 від 02.03.15., № 54 від 13.03.15. до Договору сторони встановили вартість послуг в розмірі: 2 268,00 грн., 7 056,00 грн., 2 520,00 грн., 3 024,00 грн., 2 175,16 грн., 1 890,00 грн., 1 440,00 грн.

Матеріали справи містять підписані сторонами і скріплені їх печатками акти надання послуг за Договором на підставі зазначених вище додатків на загальну суму 20 373,16 грн., а саме: № 15 від 31.01.15. на суму 2 268,00 грн., № 82 від 22.03.15. на суму 7 056,00 грн., № 89 від 29.03.15. на суму 2 520,00 грн., № 84 від 22.03.15. на суму 3 024,00 грн., № 126 від 12.04.15. на суму 2 175,16 грн., № 79 від 15.03.15. на суму 1 890,00 грн., № 81 від 13.03.15. на суму 1 440,00 грн.

Спір у справі виник в зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором по оплаті наданих послуг за вказаними актами.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно зі ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідач своїм правом на подачу письмового відзиву не скористався, обґрунтувань соє правової позиції у справі не надав.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд відзначає наступне.

У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Приписами ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно із ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями і громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

За своєю правовою природою Договір є договором про надання послуг.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Згідно ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Строк оплати наданих послуг за Договором за актами: № 15 від 31.01.15. на суму 2 268,00 грн., № 82 від 22.03.15. на суму 7 056,00 грн., № 89 від 29.03.15. на суму 2 520,00 грн., № 84 від 22.03.15. на суму 3 024,00 грн., № 126 від 12.04.15. на суму 2 175,16 грн., № 79 від 15.03.15. на суму 1 890,00 грн., № 81 від 13.03.15. на суму 1 440,00 грн. з урахуванням приписів п. 3.3 Договору є таким, що настав.

Оплати виконаних робіт за Договором за вказаний період на суму 20 373,16 грн. відповідач не здійснив.

Позивач звернувся до відповідача з претензією № 30/1 від 12.05.15. (направлена відповідачу 18.05.15.) з вимогою сплатити основну заборгованість, 3% річних, пеню та збитки від інфляції.

Відповідач відповіді на вказану претензію не надав, грошові кошти за Договором в розмірі 20 373,16 грн. не сплатив. Зазначеного ним не спростовано.

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Позивачем доведено належним чином, а відповідачем не спростовано факту існування у останнього заборгованості за надані послуги.

Оскільки відповідач прийняв замовлені ним послуги, однак не оплатив їх повної вартості, грошові кошти в розмірі на суму 20 373,16 грн. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

З огляду на все викладене вище позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

В зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення по платежам позивач на підставі п. 6.3 Договору просить суд стягнути з відповідача на свою користь 4 997,86 грн. пені.

Пунктом 6.3 Договору сторони погодили, що за порушення строків (термінів) здійснення розрахунків Замовник сплачує Виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ яка діяла в період за яких нараховується пеня від суми послуг відповідного додатку за кожний день прострочення.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання (в т.ч. у період, який вказано позивачем), тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно з ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Судом встановлено, що прострочення з оплати актів: № 15 від 31.01.15. на суму 2 268,00 грн., № 82 від 22.03.15. на суму 7 056,00 грн., № 89 від 29.03.15. на суму 2 520,00 грн., № 84 від 22.03.15. на суму 3 024,00 грн., № 126 від 12.04.15. на суму 2 175,16 грн., № 79 від 15.03.15. на суму 1 890,00 грн., № 81 від 13.03.15. на суму 1 440,00 грн., настало з 01.06.15., 21.07.15., 28.07.15., 21.07.15., 11.08.15., 14.07.15., 12.07.15. відповідно.

При цьому судом враховано, що з огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань (п. 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.13. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань»).

Судом встановлено факт прострочення виконання грошового зобов'язання та на підставі викладеного вище здійснено перерахунок пені та встановлено, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 4 909,45 грн. пені. В іншій частині в розмірі 88,41 грн. пеню нараховано безпідставно, а тому суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в цій частині.

Крім того, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 1 649,01 грн. - збитків від інфляції, 508,01 грн. - 3% річних.

Згідно зі статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові № 48/23 від 18.10.2011 р. та Верховний Суд України у постанові № 3-12г10 від 08.11.2010 р.).

Судом здійснено перерахунок збитків від інфляції, 3% річних та встановлено, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 508,01 грн. 3% річних та 1 589,76 грн. збитків від інфляції, внаслідок чого вказані суми підлягають стягненню з відповідача на користь позивача. Збитки від інфляції в розмірі 59,25 грн. нараховано безпідставно, а тому в задоволенні позову в цій частині суд відмовляє.

Відповідачем не надано контррозрахунку пені, збитків від інфляції та 3% річних.

При цьому, судом враховано, що відповідно до п. 2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Частиною другою статті 49 ГПК передбачено, що в разі коли спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Зазначена норма виступає процесуальною санкцією, яка застосовується господарським судом незалежно від того, чи заявлялося відповідне клопотання заінтересованою стороною. У такому застосуванні суду слід виходити з широкого розуміння даної норми, маючи на увазі, що передбачені нею наслідки можуть наставати і в разі неправомірної бездіяльності винної особи, яка не вжила заходів до поновлення порушених нею прав і законних інтересів іншої особи (зокрема, ухилялася від задоволення її заснованих на законі вимог), що змусило останню звернутися за судовим захистом (п. 4.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.13. № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України).

Отже, відповідно до положень ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 378,00 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ОК Інтернет ЛТД» (03056, м. Київ, вул. Борщагівська, б. 128, офіс 1; ідентифікаційний код 38214542) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджітал Десіжинс» (01001, м. Київ, площа Спортивна, б. 1А; ідентифікаційний код 39020595) 20 373 (двадцять тисяч триста сімдесят три) грн. 16 коп. - основного боргу, 4 909 (чотири тисячі дев'ятсот дев'ять) грн. 45 коп. - пені, 508 (п'ятсот вісім) грн. 01 коп. - 3% річних, 1 589 (одну тисячу п'ятсот вісімдесят дев'ять) грн. 76 коп. - збитків від інфляції, 1 378 (одну тисячу триста сімдесят вісім) грн. 00 коп. - витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині в позові відмовити.

4. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 01.08.16.

Суддя Т.М. Ващенко