Ухвала

від 27.07.2016 по справі 361/3169/2015-ц

ВИЩИЙ СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ СУД УКРАЇНИ З РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ

У Х В А Л А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 липня 2016року м. Київ Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі: головуючогоЧервинської М.Є., суддів: за участю представника позивача -Завгородньої І.М., Карпенко С.О., Пилипа В.М., Коротуна В.М., Мазур Л.М., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» в особі філії «Центральне регіональне управління» Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_7 про звернення стягнення на предмет іпотеки , за касаційною скаргою представника ОСОБА_7 - ОСОБА_8 на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 18 листопада 2015 року та рішення апеляційного суду Київської області від 28 січня 2016 року, в с т а н о в и л а: У травні 2015 року позивач звернувся до суду з даним позовом, зазначивши в його обгрунтування, що 11 квітня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит» (далі - ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит»; банк), та ОСОБА_7 укладено договір про відкриття кредитної лінії № 65-08-Ил/33, за умовами якого останній отримав кредит в сумі 60 000 доларів США з терміном останнього повернення кредитних коштів до 10 квітня 2023 року зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 16 % річних. На забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, 11 квітня 2008 року між банком та ОСОБА_9 укладено договір поруки № 65-08-Ил/33, за яким поручитель зобов'язався перед кредитором відповідати у повному обсязі за своєчасне та повне виконання боржником зобов'язань за кредитним договором солідарно із позичальником. Крім того, на забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, 11 квітня 2008 року між банком та відповідачем укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мельник Н.О. за реєстровим № 1222, згідно з умовами якого в іпотеку банку передано земельну ділянку площею 0,2500 га (кадастровий номер НОМЕР_2), що знаходиться в с. Красилівка Броварського району Київської області. У зв 'язку з неналежним виконанням умов кредитного договору рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 28 лютого 2012 року, яке набрало законної сили, стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_7 та ОСОБА_9 на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» заборгованість за кредитним договором від 11 квітня 2008 року у розмірі 726 538 гривень 13 копійок. Посилаючись на те, що рішення суду про стягнення заборгованості не виконано, заборгованість за кредитним договором не погашена, у зв'язку з чим станом на 28 листопада 2014 року складає 83 603,51 доларів США (1 251 483 гривні 43 копійки), з яких: 47 060,04 доларів США (704 454 гривні 40 копійок) - основна сума боргу за кредитом; 36 543,47 доларів США (547 029 гривень 03 копійки) - заборгованість за нарахованими відсотками за користування кредитними коштами; 2 030 704 гривні 50 копійок - пеня за несвоєчасне погашення кредиту та відсотків за кредитним договором за період з 28 листопада 2013 року по 28 листопада 2014 року, а всього 3 282 187 гривень 93 копійки, позивач просив суд в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: земельну ділянку площею 0,2500 га, кадастровий номер НОМЕР_2, що знаходиться за адресою: Київська область, Броварський район, с. Красилівка, що належить на праві приватної власності ОСОБА_7, шляхом визнання права власності на зазначене майно за ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» за ціною, визначеною на підставі оцінки майна суб 'єктом оціночної діяльності на момент проведення державної реєстрації права власності на зазначене майно, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна. Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 18 листопада 2015 року позов задоволено частково. В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_7 перед AT «Банк «Фінанси та кредит» за кредитним договором № 65-08-Ил/33 від 11 квітня 2008 року в сумі 83 603,51 доларів США та 1 251 483,43 грн. звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме: земельну ділянку площею 0,2500 га, що знаходиться за адресою: Київська область, Броварський район, село Красилівка, якій присвоєно кадастровий номер НОМЕР_2, що належить на праві приватної власності ОСОБА_7, шляхом визнання права власності за ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» (04050, м. Київ, вул. Артема, 60; код ЄДРПОУ 09807856) за ціною, визначеною на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності на момент проведення державної реєстрації права власності на зазначене майно, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна. В іншій частині позовних вимог щодо нарахування пені відмовлено. Стягнуто із ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», р/р 39015010829980 МФО 300937, код ЄДРПОУ 09807856, судовий збір в розмірі 3 654 грн. Рішенням апеляційного суду Київської області від 28 січня 2016 року рішення суду першої інстанції змінено в частині розміру заборгованості за кредитним договором. В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_7 перед AT «Банк «Фінанси та кредит» за кредитним договором № 65-08-Ил/33 від 11 квітня 2008 року в сумі 22 798,00 доларів США, що станом на 28.11.2014 року складає 341 269,09 грн. та 1 251 483,43 грн. звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме: земельну ділянку площею 0,2500 га, що знаходиться за адресою: Київська область, Броварський район, село Красилівка, якій присвоєно кадастровий номер НОМЕР_2, що належить на праві приватної власності ОСОБА_7, шляхом визнання права власності за ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» (04050, м. Київ, вул. Артема, 60; код ЄДРПОУ 09807856) за ціною, визначеною на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності на момент проведення державної реєстрації права власності на зазначене майно, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна. В решті рішення залишено без змін. У касаційній скарзі представник ОСОБА_7 - ОСОБА_8 - просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного. Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не погашено заборгованість за кредитним договором, яка стягнута на підставі рішення Деснянського районного суду м. Києва від 28 лютого 2012 року, у зв'язку з чим дійшов висновку про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності за банком за ціною, визначеною на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності на момент проведення державної реєстрації права власності на зазначене майно, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна. Крім того, зазначив, що розмір неустойки, визначений у розрахунку заборгованості, перевищує розмір боргу за кредитом, а тому дійшов висновку про зменшення розміру пені та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором у розмірі 1 251 483 гривні 43 копійки. Змінюючи рішення суду першої інстанції в частині розміру заборгованості за кредитним договором, апеляційний суд погодився з висновком про зменшення розміру пені та про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання за банком права власності в порядку, встановленому ст. 37 Закону України «Про іпотеку», разом з тим, зазначив, що при визначенні розміру заборгованості за кредитним договором судом першої інстанції не враховано рішення Деснянського районного суду м. Києва від 28 лютого 2012 року, яким стягнуто з боржника та поручителя суму боргу у розмірі 728 358 гривень 13 копійок. Проте з такими висновками судів в повній мірі погодитись не можна. Судами встановлено, що 11 квітня 2008 року сторонами укладено договір про відкриття кредитної лінії № 65-08-Ил/33, за умовами якого останній отримав кредит в сумі 60 000 доларів США з терміном останнього повернення кредитних коштів до 10 квітня 2023 року зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 16 % річних. На забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, 11 квітня 2008 року між банком та ОСОБА_9 укладено договір поруки № 65-08-Ил/33. Крім того, на забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 11 квітня 2008 року між сторонами укладено іпотечний договір, предметом якого є земельна ділянка площею 0,2500 га (кадастровий номер НОМЕР_2), що знаходиться в с. Красилівка Броварського району Київської області. У зв 'язку з неналежним виконанням умов кредитного договору рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 28 лютого 2012 року, яке набрало законної сили, стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_7 та ОСОБА_9 на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» заборгованість за кредитним договором від 11 квітня 2008 року у розмірі 726 538 гривень 13 копійок. Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що рішення суду про стягнення заборгованості не виконано, заборгованість за кредитним договором не погашена, у зв'язку з чим станом на 28 листопада 2014 року заборгованість за кредитним договором складає 83 603,51 доларів США, з яких 1 251 483 гривні 43 копійки - основна сума боргу та нараховані відсотки, а також 2 030 704 гривні 50 копійок - пеня за несвоєчасне погашення кредиту та відсотків за кредитним договором за період з 28 листопада 2013 року по 28 листопада 2014 року. Згідно зі ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Згідно зі ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Відповідно до ч. 1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору. За змістом ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином згідно з умовами договору та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається. У ст. 611 ЦК України зазначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Відповідно до ч. ч. 1,3ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок або реального повернення коштів позикодавцеві. Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Виходячи із результатів системного аналізу ст.ст. 525, 526, 599, 611 ЦК України, змісту кредитного договору слід дійти висновку про те, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносини сторін кредитного договору, не звільняє боржника та поручителя від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання й не позбавляє права на отримання штрафних санкцій, передбачених умовами договору та ЦК України. Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року (справа № 6-1206цс15). Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Згідно із ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. У разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки (ч. 1 ст. 12 Закону України «Про іпотеку»). За правилами ст. 33 Закону у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. Відповідно до вимог ч. ч. 1, 3 ст. 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання. Згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що містяться в п. п. 12.2.1 та 12.3 іпотечного договору від 11 квітня 2008 року, задоволення вимог здійснюється шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання зобов'язання за кредитним договором у порядку, встановленому ст. 37 Закону України «Про іпотеку», або продаж іпотекодержателем від свого імені предмету іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому ст. 38 Закону України «Про іпотеку». За змістом ч. 7 ст. 38Закону України «Про іпотеку» ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна. Положеннями ч. 1 ст. 39 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що в разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якогопідлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації. Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про звернення стягнення на предмети іпотеки шляхом визнання за банком права власності на предмет іпотеки, однак, вказавши про необхідність звернення стягнення за ціною, визначеною на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності на момент проведення державної реєстрації права власності на зазначене майно, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, не зазначив початкову ціну предмета іпотеки, визначену відповідно до ч. 6 ст. 38 Закону України «Про іпотеку». Виходячи зі змісту поняття «ціна», як форми грошового вираження вартості товару, послуг тощо, результату аналізу норм ст. ст. 38, 39 Закону України «Про іпотеку» колегія суддів вважає, що у розумінні норми ст. 39 Закону України «Про іпотеку» встановлення початкової ціни предмету іпотеки у грошовому вираженні визначається за процедурою, передбаченою ч. 6 ст. 38 цього Закону. Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, апеляційний суд на вказане уваги не звернув. Відповідно до ч. 3 ст. 335 ЦПК України суд не обмежений доводами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення. За таких обставин та з урахуванням правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду України від 08 червня 2016 року (справа № 6-1239цс16), рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з підстав, передбачених ст. 338 ЦПК України, з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Керуючись статтями 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у х в а л и л а: Касаційну скаргу представника ОСОБА_7 - ОСОБА_8 - задовольнити частково. Рішення апеляційного суду Київської області від 28 січня 2016 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Ухвала оскарженню не підлягає. Головуючий М.Є. Червинська Судді: І.М. Завгородня С.О. Карпенко В.М. Коротун Л.М. Мазур О