Рішення

від 02.08.2016 по справі 152/1043/16-ц

ШАРГОРОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 152/1043/16-ц

2/152/450/16

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

02 серпня 2016 року Шаргородський районний суд Вінницької області

в складі:

головуючого судді - Славінської Н.Л.,

з участю:

секретаря судового засідання - Бабиної І.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Шаргороді Вінницької області в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Деребчинської сільської ради Шаргородського району Вінницької області про визнання права власності в порядку спадкування за законом,

встановив:

18.07.2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаною позовною заявою, в якій зазначила, що 30.08.2007 року помер її чоловік - ОСОБА_2, який по день смерті постійно проживав та був зареєстрований в ІНФОРМАЦІЯ_1.

Після смерті чоловіка залишилося спадкове майно, яке складається, в тому числі, із житлового будинку, що розташований в с. Деребчин Шаргородського району Вінницької області по вул. Шевченка, 26, грошового вкладу, а також його прав на земельну ділянку на території Деребчинської сільської ради, площею 1,7300 га , яку чоловік оформив в порядку спадкування за заповітом після смерті 01.03.2006 року його матері - ОСОБА_3.

Вона є спадкоємцем майна після смерті чоловіка за законом, інші спадкоємці від прийняття спадщини відмовилися, про що подали відповідні заяви.

Спадщину після смерті чоловіка вона прийняла та вже оформила свої спадкові права на житловий будинок.

Проте оформити спадкові права на земельну ділянку вона не може через відсутність державного акту на земельну ділянку, який її чоловік не встиг отримати під час оформлення спадщини після смерті матері, так як помер 30.08.2007 року.

Державним нотаріусом Шаргородської державної нотаріальної контори Вінницької області їй було відмовлено в оформленні спадщини на земельну ділянку в зв'язку з відсутністю правовстановлюючого документу, що є перешкодою для оформлення спадкових прав.

Просить визнати за нею право власності в порядку спадкування за законом після смерті 30.08.2007 року її чоловіка - ОСОБА_2 на спадкове майно, яке складається із земельної ділянки з кадастровим номером 0525381200:04:002:0002, площею 1,7300 га, що розташована на території Деребчинської сільської ради Шаргородського району Вінницької області, і належить ОСОБА_3 на підставі державного акту серії ВН №014458 від 17.10.2003 року, спадщину після смерті якої, що сталася 01.03.2006 року, прийняв ОСОБА_2, але не оформив до кінця свої спадкові права.

В судове засідання позивачка ОСОБА_1 та її представник - ОСОБА_4, що діє на підставі довіреності від 08.07.2016 року ( а.с.17) не з'явилися.

02.08.2016 року представником позивачки ОСОБА_4 до суду подано заяву про розгляд справи у його та позивачки відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить позов задовольнити (а.с.152).

Представник відповідача - Деребчинської сільської ради Шаргородського району Вінницької області ОСОБА_5, що діє на підставі довіреності від 01.08.2016 року (а.с.151), в судове засідання не з'явилася, 02.08.2016 року подала заяву про розгляд справи у її відсутності, позовні вимоги визнає у повному обсязі та не заперечує щодо їх задоволення (а.с.150).

В судове засідання не з'явилися всі особи, які беруть участь в справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, при цьому представники позивачки та відповідача заявили клопотання про розгляд справи за їх відсутності та відсутності позивачки, перешкод для розгляду справи в судовому засіданні немає, тому суд вважає, що справу можна розглянути без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до вимог ч.2 ст.197 ЦПК України.

Вирішуючи спір суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 01.03.2006 року в с. Деребчин Шаргородського району Вінницької області померла ОСОБА_3, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії 1-АМ №026646, виданим виконкомом Деребчинської сільської ради (а.с.8).

Після смерті ОСОБА_3 залишилася спадщина, яка складається в тому числі із земельної ділянки, площею 1,7300 га, розташованої на території Деребчинської сільської ради Шаргородського району Вінницької області.

Спадщину після смерті ОСОБА_3 прийняв її син та чоловік позивачки - ОСОБА_2, який оформив частково свої спадкові права, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 31.05.2007 року, з якого вбачається, що спадщина, на яку видано свідоцтво, складається із земельної ділянки площею 1,7300 га, розташованої на території Деребчинської сільської ради, призначеної для ведення особистого селянського господарства, що належить спадкодавцю на підставі державного акту серії ВН №0144458 (а.с.12), а також матеріалами спадкової справи до майна померлої ОСОБА_3 (а.с.25-54).

Видавши ОСОБА_2 свідоцтво про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 1,7300 га, державний нотаріус на примірнику державного акту серії ВН №014458 зробив запис про видачу свідоцтва про право на спадщину, внесення цього свідоцтва до реєстру за №2121 31.05.2007 року та перехід права власності на цю земельну ділянку до ОСОБА_2 (а.с.14).

Проте, державний акт на вказану земельну ділянку відсутній.

30.08.2007 року ОСОБА_2 помер.

Зазначені факти підтверджуються свідоцтвом про смерть спадкодавця серії 1-АМ №078571 (а.с.7), а також повідомленням відділу Держгеокадастру у Шаргородському районі про те, що станом на 01.01.2013 року в Державному реєстрі земель на території Шаргородського району Вінницької області відсутні відомості щодо реєстрації та видачі державного акту ОСОБА_2, який оформив спадщину померлої ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 1,7300 га, що розташована на території Деребчинської сільської ради Шаргородського району Вінницької області (а.с.16).

Спадкодавець ОСОБА_2 по день смерті - 30.08.2007 року, постійно проживав та був зареєстрований в ІНФОРМАЦІЯ_2, на вул. Шевченка, 26, що вбачається із довідки виконкому Деребчинської сільської ради від 08.07.2016 року № 2574 (а.с.9). Згідно запису у погосподарській книзі №3, особовий рахунок №251, разом із ним проживали - дружина ОСОБА_1 та дочка ОСОБА_6.

Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина.

Спадкоємцями після смерті ОСОБА_7 по закону є його дружина позивачка ОСОБА_1 (а.с.6), яка вступила у фактичне володіння та управління спадковим майном, а саме розпорядилася домашніми речами померлого, а також сини ОСОБА_7, ОСОБА_8 та дочка ОСОБА_9, що також підтверджується довідкою виконкому Деребчинської сільської ради від 10.09.2012 року № 1936 (а.с.78).

Діти спадкодавця ОСОБА_2 - ОСОБА_9, ОСОБА_7, ОСОБА_8 спадщини після смерті батька не прийняли і на неї не претендують, про що подали відповідні заяви (а.с.57-59).

Позивачка ОСОБА_1 прийняла спадщину після смерті чоловіка та частково оформила свої спадкові права, отримавши свідоцтва про право на спадщину за законом від 22.09.2012 року на житлові будинки з надвірними будівлями та спорудами, що знаходиться в с. Деребчин Шаргородського району Вінницької області на вул. Шевченка, 26, та вул. Польова, 15, грошові внески з нарахованими відсотками та компенсацією, що зберігаються в Шаргородському ТВБВ 10001/041 АТ «Ощадбанк» по філії №2914/018 на особових рахунках, що належать спадкодавцю на підставі ощадних книжок, виданих філією Ощадбанку, та грошові внески з нарахованими відсотками та компенсацією, що зберігаються в Шаргородському ТВБВ 10001/041 АТ «Ощадбанк» по філії №2914/018 на особових рахунках, на підставі ощадних книжок, виданих цією філією Ощадбанку, що належали ОСОБА_3, яка померла 01.03.2006 року, спадкоємцем якої був син ОСОБА_2, який прийняв спадщину, проте не оформив своїх спадкових прав, що підтверджується матеріалами спадкової справи до майна померлого ОСОБА_2 за №489/12 від 22.09.2012 року (а.с.55-96).

Спадкоємець за законом померлого ОСОБА_2 - його дружина ОСОБА_1 не може оформити спадщину на належну спадкодавцеві земельну ділянку площею 1,7300 га, що знаходиться на території Деребчинської сільської ради і призначена для ведення особистого селянського господарства, через відсутність державної реєстрації права власності на означену земельну ділянку за спадкодавцем ОСОБА_2, що вбачається із відмови завідуючої Шаргородською ДНК ОСОБА_10 у вчиненні нотаріальної дії - видачі свідоцтва про право на спадщину за законом від 23.06.2016 року (а.с.5).

Оскільки судом встановлено, що спадкодавець ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 31.05.2007 року отримав у спадщину після смерті ОСОБА_3 земельну ділянку площею 1,7300 га, але не зареєстрував своє право власності на цю земельну ділянку з незалежних від нього причин, так як помер, у зв'язку із чим власником означеної ділянки в Державному земельному кадастрі досі значиться ОСОБА_3, то суд приходить до висновку, що ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 1,7300 га з кадастровим номером 0525381200:04:002:0002, розташованої на території Деребчинської сільської ради і призначеної для ведення особистого селянського господарства, нормативна грошова оцінка якої, згідно з витягом з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки (а.с.15), станом на 24.07.2008 року становить 18443,02 грн. Тому, означена земельна ділянка входить до спадкової маси після смерті ОСОБА_2

Встановленим судом фактам відповідають цивільні правовідносини, які регламентують порядок набуття права власності на спадкове майно і регулюються Конституцією України, ЦК України, ЗК України та ЦПК України.

Так, згідно із ст.ст.41, 55 Конституції України, право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Права людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка, відповідно до вимог ч.1 ст.9 Конституції України, ратифікована Законом від 17.07.1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2,4,7 та 11 Конвенції» і є частиною національного законодавства України, встановлено, що кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов'язків... має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Статтею 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Статтею 3 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.

Відповідно до ст.16 ЦК України встановлено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконним рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Тобто, за змістом ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, зокрема, з позовом про визнання права.

Статтями 328, 1216, 1217, 1218, 1220, 1222, 1258, 1261, 1296 ЦК України встановлено загальні положення про право власності, порядок її набуття та припинення права власності.

За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою (ч.3 ст.1222, ч.1 ст.1220 ЦК України).

Спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) (ст.1216 ЦК України).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст.1217 ЦК України).

До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст.1218 ЦК України).

Часом відкриття спадщини є день смерті особи, що встановлено ст.1220 ЦК України.

Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (ст.1268 ЦК України).

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (ст.1270 ЦК України).

Спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово (ч.1 ст.1258 ЦК України).

Позивачка ОСОБА_1 прийняла спадщину після смерті ОСОБА_2

Як вбачається з витягу про реєстрацію у Спадковому реєстрі, заповітів від імені спадкодавця ОСОБА_2 у Спадковому реєстрі не зареєстровано (а.с.84), заведена спадкова справа 22.09.2012 року (а.с.85).

Згідно з ч.1 ст.1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

ОСОБА_1 є дружиною спадкодавця, що підтверджується свідоцтвом про одруження серії ІІ-АГ № 105494 (а.с.6).

Спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (ч.ч.1,3 ст.1296 ЦК України).

Згідно із ст.328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

В силу ст.116 ЗК України, громадяни набувають право власності на земельні ділянки із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень.

Ст.ст.81, 131 ЗК України передбачають, що громадяни мають право набувати у власність земельні ділянки на підставі прийняття спадщини, міни, дарування, ренти, успадкування та інших цивільно-правових угод.

Відповідно до ч.1 ст.1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно (ч.1 ст.1297 ЦК України).

ОСОБА_1 нотаріусом відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку (а.с.5).

Таким чином право ОСОБА_1 на отримання у власність в порядку спадкування за законом земельної ділянки площею 1,7300 га, що призначена для ведення особистого селянського господарства і розташована на території Деребчинської сільської ради Шаргородського району Вінницької області, - порушено і підлягає судовому захисту.

Статтею 392 ЦК України встановлено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту у спосіб, передбачений статтею 392 ЦК України, що відповідає правовій позиції Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, викладеній у п. 3.1. Інформаційного листа «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» за № 24-753/0/4-13 від 16.05.2013 року.

Таким чином, оскільки право ОСОБА_1П на оформлення її спадкових прав на спадщину померлого ОСОБА_2 порушено, то воно підлягає судовому захисту.

Відповідно до вимог ч.4 ст.174 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Згідно з абз.3 п.24 постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 12.06.2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону і не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з'ясування і дослідження інших обставин справи.

Відповідно до абз.6 п.11 постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення в цивільній справі», за змістом частини 4 ст.174 ЦПК у разі визнання відповідачем позову, яке не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд у мотивувальній частині рішення може вказати лише про визнання позову та прийняття його судом.

Враховуючи, що відповідачем визнано позовні вимоги ОСОБА_1, що вбачається із заяви представника Деребчинської сільської ради (а.с.150), то суд вважає, що в даному випадку наявні всі законні підстави для ухвалення рішення про задоволення позову.

Керуючись ст.ст.3, 6, 10, 11, 60, 209, 212-215, 218, 223 ЦПК України, на підставі ст.ст.81, 116, 131 ЗК України, ст.ст.328, 392, 1216-1220, 1225, 1261, 1268, 1270, 1297 ЦК України суд,

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до Деребчинської сільської ради Шаргородського району Вінницької області про визнання права власності в порядку спадкування за законом, - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженкою та жителькою с. Деребчин Шаргородського району Вінницької області, вул. Шевченка, 26, право власності в порядку спадкування за законом після смерті 30.08.2007 року її чоловіка - ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 1,7300 га з кадастровим номером 0525381200:04:002:0002, що призначена для ведення особистого селянського господарства і розташована на території Деребчинської сільської ради Шаргородського району Вінницької області та належала ОСОБА_3 на підставі державного акту серії ВН №014458 від 17.10.2003 року, спадщину після смерті якої, що сталася 01.03.2006 року, прийняв ОСОБА_2, але не оформив до кінця свої спадкові права.

Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку до Апеляційного суду Вінницької області через Шаргородський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя