Рішення

від 26.07.2016 по справі 622/1564/15-ц

ЗОЛОЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ЗОЛОЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 622/1564/15-ц р.

2/622/230/2016

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.07.2016 року смт. Золочів

Золочівський районний суд Харківської області в складі:

Головуючого - судді Шабас О. С.,

при секретарі Бойко І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Золочівської районної державної адміністрації Харківської області, ОСОБА_2 міської ради Харківської області, третя особа: Відділ Держгеокадастру у Золочівському районі Харківської області, ОСОБА_3, про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування,

ВСТАНОВИВ:

31 грудня 2015 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з відповідним позовом, в якому просила визнати за нею право власності в порядку спадкування після смерті її матері ОСОБА_4 ? частину земельної ділянки площею 5,6652 га, розташованої на території Великорогозянської сільської ради Золочівського району Харківської області, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка складається із земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 2,6966 га, розташованої на території Великорогозянської сільської ради Золочівського району Харківської області, кадастровий номер 6322681500:01:003:0307, та земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 2,9686 га, розташованої на території Великорогозянської сільської ради, кадастровий номер 6322681500:01:003:0256, у порядку спадкування після смерті ОСОБА_4, померлої 15 серпня 2011 року.

Свої вимоги позивачі мотивувала тим, що за життя її мати ОСОБА_4 успадкувала після смерті своєї матері ОСОБА_5 вказану земельну ділянку, прийнявши спадщину, вона раптово померла та не встигла отримати правовстановлюючі документи, через що позивач позбавлена можливості отримати відповідне свідоцтво про право на спадщину у нотаріуса.

У судове засідання позивач, відповідачі та треті особи не з'явилися. Позивач подала заяву, в якій зазначила, що заявлені вимоги підтримує, просить справу розглянути за її відсутності. Представники відповідачів та третіх осіб надали заяви про розгляд справи за їх відсутності.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

03 січня 1973 року у родині ОСОБА_6 та ОСОБА_4 народилася донька ОСОБА_1, про що за місцем народження органом реєстрації актів цивільного стану - міським бюро РАГС м. Ізюм Харківської області 20 січня 1973 року в книзі реєстрації актів про народження вчинено напис №70 та видано відповідне свідоцтво серії І-ВЛ №283950.

23 жовтня 1993 року ОСОБА_7 уклав шлюб із ОСОБА_8, про що за місцем укладення шлюбу органом реєстрації актів цивільного стану- міським бюро РАГС м. Ізюм Харківської області в книзі реєстрації актів про укладення шлюбу 23 жовтня 1993 року вчинено актовий запис №383 та видано відповідне свідоцтво серії ІV -ВЛ №309426. Після одруження подружжя обрало спільне прізвище ОСОБА_6.

16 грудня 2008 року державним нотаріусом ОСОБА_2 державної нотаріальної контори ОСОБА_9 на підставі заповіту ОСОБА_5 видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом ОСОБА_4. Спадкове майно складається із ? частини земельної ділянки розташованої на території ОСОБА_10 сільської ради Золочівського району Харківської області площею 5,6652 га, наданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, належної померлій 18 травня 2008 року ОСОБА_5 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ХР№064912, виданого Золочівською райдержадміністрацією Харківської області 21 серпня 2004 року та зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за №201, з оцінкою 61073 грн. На ? частину земельної ділянки свідоцтво про право на спадщину за заповітом видано ОСОБА_3 16 грудня 2008 року за реєстром №1-1087.

15 серпня 2011 року у віці 65 років померла ОСОБА_4, про що відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту ОСОБА_2 міськрайонного управління юстиції Харківської області в книзі реєстрації смертей 17 серпня 2011 року зроблений актовий запис №617 та видано відповідне свідоцтво серії 1-ВЛ №320000.

23 травня 2016 року державним нотаріусом ОСОБА_2 державної нотаріальної контори ОСОБА_11 винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії. В постанові зазначено, що після смерті ОСОБА_4, яка померла 15 серпня 2011 року, була заведена спадкова справа. Нотаріусом зазначено, що ОСОБА_1 спадщину прийняла, так як на день смерті була зареєстрована разом зі спадкодавцем. Тобто ОСОБА_1 визнано такою, що прийняла спадщину. Проте вказаною постановою відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_4. Спадкове майно складається із ? частини земельної ділянки розташованої на території ОСОБА_10 сільської ради Золочівського району Харківської області площею 5,6652 га, наданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, з мотивів ненадання правовстановлюючих документів на спадкове майно.

При вирішені спору суд виходить з того, що спірні правовідносини врегульовані наступними нормами .

Статтею 55 Конституції України визначено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Відповідно до положень ст. 49 Закону України «Про нотаріат» від 02.09.1993 № 3425-XII нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, якщо не подано відомості (інформацію) та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії.

Пунктом 4.15 глави 10 розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Мін'юсту України від 22.02.2012 № 296/5, встановлено, що видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна.

Згідно положень ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Статті 1217 ЦК України встановлюють, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно положень ч. 2 ст. 1223 ЦК України у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Статтею 1261 ЦК України встановлено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Статті 1268,1269 ЦК України обумовлює порядок прийняття спадщини так спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Стаття 1225 ЦК України регулює спадкування права на земельну ділянку. Так, право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах із збереженням її цільового призначення.

Відповідно до норм ч. 5 ст. 1268 ЦК незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини та згідно із ч. 3 ст. 1296 ЦК відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Статтею 1297 ЦК встановлено обов'язок спадкоємця звернутися за свідоцтвом про право на спадщину на нерухоме майно. Проте нормами цієї статті, так само як й іншими нормами цивільного права, не визначено правових наслідків недотримання такого обов'язку у виді втрати права на спадщину.

Стаття 126 Земельного кодексу України (в редакції від 07.08.2011 року, що діяла за життя та на момент смерті спадкодавця ОСОБА_4А.) перелічуються документи, що посвідчували право на земельну ділянку на той час. Відтак частиною другою цієї статті зазначено, що право власності на земельну ділянку, набуту у власність із земель приватної власності без зміни її меж, цільового призначення, станом на 07.08.2011 року посвідчується:

а) цивільно-правовою угодою щодо відчуження земельної ділянки, укладеною в порядку, встановленому законом, у разі набуття права власності на земельну ділянку за такою угодою;

б) свідоцтвом про право на спадщину.

Положеннями статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 № 1952-IV надано визначення понять, вживаних у даному законі. Так, відповідно, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) є офіційним визнанням і підтвердженням державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно .

Таким чином, судом встановлено, що за життя ОСОБА_5 набула у власність земельну ділянку, розташовану на території ОСОБА_10 сільської ради Золочівського району Харківської області площею 5,6652 га, наданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, про що Золочівською райдержадміністрацією Харківської області 21 серпня 2004 року їй було видано відповідний Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ХР№064912, який зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за №201. Після смерті ОСОБА_12 вказану земельну ділянку як спадкоємці за заповітом в рівних частках успадкували її діти - ОСОБА_4 та ОСОБА_3, про що їм було видано відповідне свідоцтво, що в розумінні положень Земельного кодексу України у відповідній редакції слід розглядати як правовстановлюючий документ на земельну ділянку. ОСОБА_4 померла, не встигнувши зареєструвати вказане свідоцтво та отримати витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, тобто здійснити його державну реєстрацію.

Проте виникнення у спадкоємця права на спадщину, яке пов'язується з її прийняттям як майнового права зумовлює входження права на неї до складу спадщини після смерті спадкоємця, який не одержав свідоцтва про право на спадщину (статті 1296, 1297 ЦК) та не здійснив його державної реєстрації (ст. 1299 ЦК).

Відтак, відповідно до положень Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація є лише визнанням державою цього права. Водночас виникнення вказаного права у позивача на спірну земельну ділянку пов'язано лише із фактом прийняття спадщини після смерті її матері ОСОБА_4 відповідно до положень ст.ст. 1268,1269 ЦК України. До складу вказаної спадщини після смерті ОСОБА_13''вої Л.А. увійшли усі права та обов'язки, що ОСОБА_4 мала на момент смерті, в тому числі і ті. що набула як спадкоємець після смерті своєї матері ОСОБА_5, з моменту відкриття спадщини 18 травня 2008 року, яку ОСОБА_4 прийняла, про що їй видано відповідне свідоцтво про право на спадщину, що мало статус правовстановлюючого документу на земельну ділянку.

Тобто позивач як спадкоємиця першої черги, в розумінні положень ст.ст. 1223,1261, 1268,1269 Цивільного кодексу України, після смерті матері, проживаючи разом з нею на момент смерті, фактично прийняла спадщину у вигляді вказаної земельної ділянки. Інші спадкоємці відсутні. Той факт, що спадкодавець ОСОБА_4, успадкувавши ділянку від своєї матері та отримавши відповідне свідоцтво, не встигла отримати відповідний правовстановлюючий документ на дану земельну ділянку, не є перешкодою для переходу даного майна до спадкоємиці ОСОБА_1, оскільки положення ст.1268 ЦК України обумовлюють, що спадщина належить спадкоємцю з моменту відкриття.

Проте, враховуючи відсутність правовстановлюючих документів в розумінні положень Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 року, позивач позбавлена можливості оформити право власності на спадкове майно у нотаріальному порядку, в зв'язку з чим їх право підлягає захисту, а позов задоволенню.

Керуючись наведеними положеннями матеріального закону та ст., ст. 10,11, 174, 209, 212, 214, 215 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Золочівської районної державної адміністрації Харківської області, ОСОБА_2 міської ради Харківської області, третя особа: Відділ Держгеокадастру у Золочівському районі Харківської області, ОСОБА_3, про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину земельної ділянки площею 5, 6652 га, розташованої на території Великорогозянської сільської ради Золочівського району Харківської області, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка складається із земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 2, 6966 га, розташованої на території Великорогозянської сільської ради Золочівського району Харківської області, кадастровий номер 6322681500:01:003:0307, та земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 2, 9686 га, розташованої на території Великорогозянської сільської ради, кадастровий номер 6322681500:01:003:0256, у порядку спадкування після смерті ОСОБА_4, померлої 15 серпня 2011 року.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Харківської області через Золочівський районний суд Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення

Головуючий суддя: Шабас О. С.,

.