Ухвала

від 19.07.2016 по справі 379/309/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 379/309/16-ц Головуючий у І інстанції Бойко М. Г. Провадження № 22-ц/780/4324/16 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1 Категорія 46 19.07.2016

УХВАЛА

Іменем України

19 липня 2016 року м. Київ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

Головуючого судді: Яворського М.А.,

суддів: Сушко Л.П., Фінагєєва В.О.,

за участю секретаря Волинець Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Плосківське» на рішення Таращанського районного суду Київської області від 16 червня 2016 року за позовом сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Плосківське» до ОСОБА_2, приватного сільськогосподарського підприємства «Жовтень» про визнання договорів про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) недійсними та визнання договорів оренди земельної ділянки з попереднім орендарем поновленими ,

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2016 року представник СГ ТОВ «Плосківське» звернувся до суду із зазначеним позовом із врахуванням уточнюючих вимог у відповідності до норм ст.ст. 13, 33 Закону України «Про оренду землі» та просив : визнати недійсним договір емфітевзису № 17 від 01.09.2015 р. земельної ділянки, розташованої на території Плосківської сільської ради Таращанського району Київської області, площею 1,5200 га, що укладений між ОСОБА_2 та ПСП «Жовтень»; визнати договір оренди земельної ділянки № 394 від 14.10.2010 р., укладений між ОСОБА_2 та СГ ТОВ «Плосківське» поновленим; визнати недійсним договір емфітевзису № 16 земельної ділянки, розташованої на території Плосківської сільської ради Таращанського району Київської області, площею 3,0401 га, що укладений від 01.09.2015 р. між ОСОБА_2 та ПСП «Жовтень»; визнати договір оренди земельної ділянки № 167 від 14.10.2010 р., укладений між ОСОБА_2 та СГ ТОВ «Плосківське» поновленим; визнати недійсним договір емфітевзису №15 земельної ділянки, розташованої на території Плосківської сільської ради Таращанського району Київської області, площею 3,0399 га, що укладений від 01.09.2015 р. між ОСОБА_2 та ПСП «Жовтень»; визнати договір оренди земельної ділянки № 168 від 14.10.2010 р., укладений між ОСОБА_2 та СГ ТОВ «Плосківське» поновленим; визнати недійсним договір емфітевзису № 86 земельної ділянки, розташованої на території Плосківської сільської ради Таращанського району Київської області, площею 3,0399 га, що укладений від 21.04.2016 р. між ОСОБА_2 та ПСП «Жовтень»; визнати недійсним договір емфітевзису № 87 земельної ділянки, розташованої на території Плосківської сільської ради Таращанського району Київської області, площею 3,0401 га, що укладений від 21.04.2016 р. між ОСОБА_2 та ПСП «Жовтень»; визнати недійсним договір емфітевзису № 88 земельної ділянки, розташованої на території Плосківської сільської ради Таращанського району Київської області, площею 1,5200 га, що укладений від 01.09.2015 р. між ОСОБА_2 та ПСП «Жовтень». Стягнути з відповідачів на користь позивача сплачений судовий збір.

Свої вимоги обґрунтовував тим , що 14.10.2010 року між позивачем і ОСОБА_2 було підписано договори оренди земельних ділянок №№ 167, 168, 394, що належать ОСОБА_2 на праві власності відповідно до державного акту серії ІУ-КВ № 091971 загальною площею 3,0399 га, що були укладені строком на п'ять років починаючи від дня їх державної реєстрації. Договори було зареєстровано Таращанським районним відділом Центр ДЗК 23.11.2010 року. Отже, термін дії договорів закінчувався 23 листопада 2015 року. Відповідно до п. 2.3. вказаних договорів передбачено, що орендар має переважне перед іншими право на укладення договору оренди земельної ділянки на новий строк.

27.08.2015 р. СГ ТОВ «Плосківське» надіслало ОСОБА_2 лист-повідомлення про намір скористатися своїм переважним правом на поновлення договору оренди земельної ділянки на новий строк, додавши до нього проект додаткової угоди, які отримані останньою 04.09.2015 р.

Умови договорів позивач виконував належним чином. Крім того, на даний час позивач продовжує користуватися зазначеними земельними ділянками.

Оскільки, ОСОБА_2 протягом місяця після закінчення строку дії договорів оренди земельної ділянки не висловила будь-яких заперечень проти поновлення договору оренди, то договори вважаються поновленим. Проте, під час дії вищевказаних договорів оренди земельної ділянки, 01.09.2015 року між ОСОБА_2 та ПСП «Жовтень» було укладено договори емфітевзису зазначених земельних ділянок № 15, 16, 17, які 23.09.2015 року було зареєстровано приватними нотаріусами Таращанського районного нотаріального округу Київської області. Факт укладення спірних договорів емфітевзису, а також фактичне володіння земельними ділянками ПСП «Жовтень» на їх основі порушує права та законні інтереси позивача, а тому вважає, що дані договори повинні бути визнані недійсними.

Додатковою угодою № 1 до Договорів емфітевзису №№ 15, 16, 17 від 21.04.2016 року достроково розірвано Договори емфітевзису №№ 15, 16, 17 від 01.09.2015 року. Однак, враховуючи те, що достроково розірвавши Договір емфітевзису №№ 15, 16, 17 від 01.09.2015 року, відповідачі не відновили порушених ними прав позивача під час його укладання, і, більше того, продовжують порушувати переважне право позивача на поновлення договору оренди, укладаючи ще одні Договори емфітевзису №№ 86, 87, 88 від 21.04.2016 року, просив визнати недійсними всі вищезазначені договори емфітевзису.

Рішенням Таращанського районного суду Київської області від 16 червня 2016 року позов задоволено частково. Визнано недійсними Договори №№ 15, 16, 17 про встановлення права користування земельними ділянками для сільськогосподарських потреб (емфітевзису), розташованих на території Плосківської сільської ради Таращанського району Київської області, що укладені від 01.09.2015 р. між ОСОБА_2 та ПСП «Жовтень». Стягнуто з відповідачів на користь СГ ТОВ «Плосківське» по 2067 грн. судових витрат з кожного. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено за їх безпідставністю.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, представник СГ ТОВ «Плосківське» подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на неповне з'ясування та неправильність встановлення судом обставин, порушення застосування судом норм законодавства, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.

Представники ОСОБА_2 та ПСП «Жовтень», не підтримуючи доводів апеляційної скарги, подали заперечення, в яких посилаються, що реалізація переважного права на поновлення договору оренди, яка передбачена ч.1 ст.33 ЗУ «Про оренду землі», можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури та наявності волевиявлення сторін. Тому вважають, що рішення суду першої інстанції є законним та повністю обґрунтованим, прийнятим згідно норм матеріального та процесуального законодавства України, судом повністю з'ясовані та доведені обставини справи, а отже доводи апеляційної скарги є надуманими та безпідставними.

Заслухавши суддю доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом першої інстанції при розгляді справи встановлено, що 14.10.2010 р. між ОСОБА_2 та СТОВ «Плосківське» укладено договори оренди земельних ділянок: №349 (кадастровий номер 3224484800:03:006:0006), державний акт серії ЯИ №429723, площею 1,52 га; № 167 (кадастровий номер 3224484800:03:006:0003), державний акт серії ЯЗ №447974, площею 3,0401 га; № 168 (кадастровий номер 3224484800:03:006:0023), державний акт серії ІУ-КВ №091971, площею 3,0399 га. Згідно умов Договорів ОСОБА_2 передала у строкове платне користування СТОВ «Плосківське» вже зазначені земельні ділянки, що розташовані на території Плосківської сільської ради та належать орендодавцю на праві власності відповідно до вказаних державних актів, строк дії договорів оренди у п'ять років, починаючи з дати реєстрації.

31.07.2015 р. ОСОБА_2 направила СТОВ «Плосківське» повідомлення про повернення земельної ділянки, в якому зазначила, що після закінчення строку дії договору, восени 2015 року, вона не має наміру укладати договір оренди вказаної земельної ділянки та просила після збирання урожаю 2015 року не засівати та надалі не обробляти вказану земельну ділянку та не використовувати її в будь-який інший спосіб.

27.08.2015 р. СГ ТОВ «Плосківське» надіслало ОСОБА_2 листи-повідомлення про намір скористатися своїм переважним правом на поновлення договору оренди земельної ділянки на новий строк, додавши до нього проект додаткової угоди, які отримані позивачкою 04.09.2015 р.

01.09.2015 р. між ОСОБА_2 та ПСП «Жовтень» було укладено договори: № 15 про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису), розташованої на території Плосківської сільської ради Таращанського району Київської області, площею 3,1656 га в т.ч. 3,0399 га, кадастровий номер 3224484800:03:006:0023; № 16 про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису), розташованої на території Плосківської сільської ради Таращанського району Київської області, площею 3,0401 га, кадастровий номер 3224484800:03:006:0003 та № 17 про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису), розташованої на території Плосківської сільської ради Таращанського району Київської області, площею 1,5200 га, кадастровий номер 3224484800:03:006:0006.

21.04.2016 р. між сторонами було укладено Додаткові угоди до договорів № 15, 16, 17 від 01.09.2015 р., предметом якого є дострокове розірвання вказаних Договорів на зазначені земельні ділянки.

21.04.2016 р. між ОСОБА_2 та ПСП «Жовтень» укладено договори №№ 86, 87, 88 про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису), предметом яких є вищезазначені земельні ділянки сільськогосподарського призначення, розташовані на території Плосківської сільської ради Таращанського району Київської області.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.

Вирішуючи вказаний спір та задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції мотивував свій висновок тим, що відповідачі під час діючого договору оренди землі уклали новий договір, чим порушили вимоги ст. 93 ЗК України та Закону України «Про оренду землі». Що ж стосується вимог про поновлення договору оренди, суд не наділений компетенцією примусити відповідача укладати такий договір .

Колегія суддів вважає вказаний висновок суду першої інстанції законним та обґрунтованим виходячи з наступних обставин.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (ст. 13 Закону України «Про оренду землі»).

Стаття 33 Закону України «Про оренду землі» об'єднує два випадки поновлення договору оренди.

Так, у частині першій статті 33 цього закону передбачено, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк.

Реалізація зазначеного переважного права на поновлення договору оренди можлива лише за умови дотримання встановлених цією нормою певної процедури і строків (частини 2-5 цієї статті).

Для застосування частини першої статті 33 Закону України «Про оренду землі» та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди необхідно встановити наступні юридичні факти: орендар належно виконує свої обов'язки за договором; орендар до спливу строку договору повідомив орендодавця у встановлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень та своє рішення.

Частиною 6 статті 33 Закону України «Про оренду землі» передбачена інша підстава поновлення договору оренди, а саме у тому разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Таким чином, для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону України «Про оренду землі», необхідна наявність наступних юридичних фактів: орендар продовжує користування виділеною земельною ділянкою; орендар належно виконує свої обов'язки за договором; відсутнє письмове повідомлення орендодавця про відмову у поновленні договору оренди; сторони укладають додаткову угоду про поновлення договорів оренди.

Аналізуючи вищезазначені норми суд приходить до висновку про те, що порушення переважного права орендаря, яке підлягає захисту відповідно до статті 3 ЦК України, матиме місце при укладенні договору оренди:

- із новим орендарем при отриманні письмового повідомлення попереднього орендаря про намір реалізувати переважне право;

- у випадку недосягнення згоди щодо плати за новим договором та інших умов договору з іншим наймачем на більш сприятливих умовах та укладення з ним договору, на тих самих умовах, які запропоновані попереднім наймачем при реалізації переважного права;

- укладення договору з новим орендарем за умови, що підставою відмови попередньому орендарю у поновленні договору оренди було повідомлення орендодавця про необхідність використовувати об'єкт оренди для власних потреб.

Заявляючи вимогу про визнання договору оренди поновленим, позивач зазначає, що завчасно направив орендодавцю лист-повідомлення про намір продовжити термін дії договору оренди, відповідач вказаний лист отримав та у встановлений законом строк заперечень не подав, а тому СТОВ «Плосківське» продовжує користуватися земельною ділянкою.

Проте, з матеріалів справи вбачається, що 31.07.2015 р. ОСОБА_2 направила СТОВ «Плосківське» повідомлення про повернення земельних ділянок, в якому зазначила, що після закінчення строку дії договору, восени 2015 року, вона не має наміру укладати договори оренди вказаних земельних ділянок та просила після збирання урожаю 2015 року не засівати та надалі не обробляти вказані земельні ділянки та не використовувати їх в будь-який інший спосіб (а.с.41). Таким чином, орендодавець заперечував проти продовження дії договорів оренди.

Згідно додаткової угоди, яка була направлена ОСОБА_2 разом з листами-повідомленнями про продовження строку дії договорів оренди, вбачається, що орендар має намір змінити істотні умови договорів, а саме встановити строк оренди 7 років, тоді як у договорах оренди від 14.10.2010 р. встановлено строк дії договору оренди 5 років. Крім того, у надані додатковій угоді відсутня оплата натуральною продукцією (а.с.11-19). Таким чином, позивач запропонував продовження дій договорів оренди на нових умовах, внаслідок чого немає жодних підстав до поновлення договорів на попередніх умовах.

Частиною 4 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» визначено, що при поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Доводи позивача щодо продовження користування земельними ділянками не заслуговують на увагу, оскільки зазначена обставина жодними належними доказами не підтверджена і будь-яких законних підстав до продовження користування земельними ділянками відповідача у позивача немає.

Частино 1 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що між ОСОБА_2 та ПСП «Жовтень» було укладено договори про встановлення права користування земельними ділянками для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) (а.с.38,149,152), що є відмінним від договору оренди земельної ділянки. Право користування чужою земельною ділянкою регулюється главою 33 ЦК України, тоді як відносини, що виникають з договорів оренди землі, регулюються Законом України «Про оренду землі».

За таких обставин колегія суддів не вбачає порушень переважного права позивача на укладення договору оренди землі, який відповідачем не укладався з іншою особою.

Що стосується визнання недійсними договорів №№ 86, 87, 88 про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису), колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Згідно вимог ст. 90 Земельного кодексу України власник земельної ділянки має право продавати або іншим шляхом відчужувати земельну ділянку, передавати її в оренду, заставу, спадщину, самостійно господарювати на землі, тобто використовувати своє право власності на власний розсуд .

Договори №№ 86, 87, 88 про встановлення права користування земельними ділянками було укладено між ОСОБА_2 та ПСП «Жовтень» 24.04.2016 р., тобто після того як термін дії договору оренди земельної ділянки, укладеного 14.10.2010 р. між ОСОБА_2 та СТОВ «Плосківське» закінчився. ОСОБА_2 відмовилася продовжувати дію договору з відповідачем та скористалася своїм правом розпоряджатися земельною ділянкою на власний розсуд, а тому укладення оспорюваного договору жодним чином не порушує права позивача.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову в частині поновлення договорів оренди та визнання недійсними договорів емфітевзису №№ 86, 87, 88 від 24.04.2016 р., а тому рішення суду першої інстанції в цій частині є законним та обґрунтованим, висновки суду відповідають фактичним обставинам справи та доводами апеляційної скарги не спростовуються.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи зазначені обставини, колегія суддів вважає, що суд правомірно визначився зі складом обставин та дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог. Апелянтом не надано до суду достатніх та допустимих доказів щодо неправомірності висновку суду першої інстанції, тому колегія суддів вважає рішення суду першої інстанції законним, обґрунтованим та таким, що ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. 317 ЦК України, ст. 90 ЗК України, ст. 13, 33 Закону України «Про оренду землі», ст.ст. 60, 209, 210, 212-214, 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Плосківське» відхилити.

Рішення Таращанського районного суду Київської області від 16 червня 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: М.А.Яворський

Судді: Л.П.Сушко

ОСОБА_3