Ухвала

від 17.04.2007 по справі 49/290-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

49/290-А

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

УХВАЛА

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

 17.04.07 р.          № 49/290-А

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Алданової  С.О.

 суддів:            Борисенко  І.В.

          Шипка  В.В.

 при секретарі:          Дубінкіній Ю.А.

 За участю представників:

 від позивача - Варченко А.В. (дов. № 8031/9/10-12від 13.09.2005р.)    

від відповідача 1  -             не з'явився                                         

від відповідача 2  -             не з'явився   

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі м.Києва

 на постанову Господарського суду м.Києва від 22.12.2006

 у справі № 49/290-А  (Євсіков О.О.)

 за позовом           Державної податкової інспекції у Оболонському районі м.Києва

 до           1) Товариства з обмеженою відповідальністю "УкраМакт"

          2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Престо"

 про          визнання угоди недійсною

ВСТАНОВИВ:

 Позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовом про визнання недійсним на підставі ст.ст. 207, 208 ГК України усного договору, укладеного між відповідачами шляхом обміну наступними документами: податкова накладна № 382 від 13.03.2004р. та акт здачі-прийняття робіт від 13.03.2004р., а також позивач просить зобов'язати відповідача-1 повернути відповідачу-2 отримані за спірним договором грошові кошти у розмірі 2520,00 грн. та стягнути з відповідача-2 в доход держави вартість отриманого за спірною угодою товару у розмірі 2520,00 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 22.12.2006 р. у справі № 49/290-А було закрито провадження у справі в частині позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) „Престо” у зв'язку з ліквідацією (припиненням) відповідача-2 - ТОВ „Престо” як юридичної особи через визнання його банкрутом.

Постановою господарського суду міста Києва 22.12.2006 р. у справі № 49/290-А у позові відмовлено. Суд мотивував постанову недоведеністю позивачем належним чином, в чому саме полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладання угоди і чи була вона спрямована на приховування від оподаткування доходів, а також наявності в діях відповідачів вини у формі умислу.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить зазначену постанову скасувати та закрити провадження у справі № 49/290-А на підставі ст. 157 КАС України, вважаючи, що суд неповно дослідив обставини, що мають значення для справи і неправильно застосував норми процесуального права, а саме ст. 157 КАС України.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник позивача апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі.

Відповідачі письмових заперечень на апеляційну скаргу не надали, своїх представників в судове засідання апеляційної інстанції не направили. Враховуючи те, що в матеріалах справи містяться докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, а також те, що в частині позовних вимог до ТОВ „Престо” закрито провадження у справі, колегія суддів вважає можливим розглянути апеляційну скаргу за наявними матеріалами справи, без участі представників відповідачів.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, між ТОВ „УкраМакт” (продавець) (далі - відповідач-1) та ТОВ „Престо” (покупець) було укладено усний договір купівлі-продажу шляхом обміну документами.

Відповідно до акта здачі-приймання робіт від 13.03.2004 відповідачем-1 було виконано будівельні роботи, а відповідачем-2 прийнято вказані роботи вартістю 2520,00 грн., в т.ч. ПДВ у розмірі 420,00 грн.

На виконання договору відповідачем-1 виписано на адресу відповідача-2 податкову накладну від 13.03.2004 № 382 на суму 2520,00 грн., в т.ч. ПДВ у розмірі 420 грн.

В позовній заяві ДПІ у Оболонському районі м. Києва посилається на те, що  спірна угода була спрямована на досягнення мети, суперечної інтересам держави і суспільства, з  умислом у відповідача-1, а умисел відповідача-1 на укладання угоди, з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, на думку позивача, підтверджується рішенням Святошинського районного суду від 13.02.2006р. у справі № 2-224-1/06, яким визнано недійсними свідоцтво про державну реєстрацію, установчі документи, статут ТОВ „УкраМакт”, у зв'язку з чим позивач вважає, що укладена відповідачем-1 та ТОВ „Престо” угода має бути визнана недійсною на підставі статті 207 ГК України, із застосуванням наслідків, передбачених статтею 208 ГК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 ГК України, господарське зобов'язання, яке вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, може бути на вимогу відповідного органу державної влади визнано недійсним повністю або в частині.

Інтереси держави полягають в дотриманні суб'єктами господарювання нормативно-правових актів, які визначають соціально-економічні основи держави та суспільства.

Сама по собі угода виконання підрядних робіт не є такою, що суперечить інтересам держави та суспільства. Матеріалами справи також підтверджується, що відповідачем-1 сплачено продавцю в ціні товару податок на додану вартість, у відповідності до вимог чинного законодавства.

Вирішуючи спір про визнання угоди недійсною на підставі ст. 207 ГК України, суд повинен з'ясувати наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних юридичних наслідків. Для названої норми закону характерними є наступні ознаки:

а)          вчинення дій об'єктивно призводить до порушення інтересів держави і суспільства в цілому, а тому в даному випадку повинно бути наявним порушення вимог   саме   норм   законів   та   нормативних   актів,   які   визначають   соціально - економічні основи держави і суспільства;

б)          такі  угоди  характеризуються  суб'єктивним  наміром  сторін  (чи  однієї сторони) порушити вимоги закону, оскільки укладаються з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а тому для визнання недійсними цих угод необхідно встановити вину сторін (або,  принаймні,  однієї з них) у формі умислу при укладенні угоди;

в)          факт наявності суб'єктивного чинника може мати місце з боку посадових осіб підприємства, а не з боку самої юридичної особи, а тому суб'єктивний склад правопорушення повинен бути встановлений компетентним державним органом і підтверджений законодавче визначеними засобами доказування.

Апеляційний суд погоджується з твердженням суду першої інстанції про те, що наявність умислу не може бути підтверджена лише рішенням районного суду про визнання установчих документів однієї сторони договору недійсними, оскільки предметом дослідження у цивільній справі була, зокрема, відповідність установчих документів вимогам чинного законодавства, а не наявність протиправного умислу при укладенні угоди, що мала місце під час здійснення суб'єктом підприємницької діяльності.

Суб'єктивний склад правопорушення повинен бути встановлений компетентним державним органом і підтверджений законодавчо визначеними засобами доказування. Однак позивачем не надано доказів на підтвердження того, що факт ухилення від сплати податків конкретними посадовими особами відповідачів встановлений обвинувальним вироком суду, який набрав законної сили, як і не надано доказів притягнення до кримінальної відповідальності (за ухилення від оподаткування, фіктивне підприємництво, підроблення документів, тощо) посадових осіб відповідача-1, або доказів, які б свідчили про порушення кримінальної справи проти посадових осіб відповідачів та доведення їх вини за фактом ухилення від сплати податків стосовно обставин, викладених у позовній заяві.

Тому апеляційний суд також погоджується з висновками суду першої інстанції про недоведеність позивачем факту наявності суб'єктивного чинника правопорушення, а відповідно і умислу у відповідачів, чи одного з них, на укладення спірної угоди з метою приховування доходів від оподаткування.

Порушення будь-якою юридичною особою податкового законодавства встановлюється посадовими особами контролюючого органу у результаті перевірки фінансово-господарської діяльності і фіксуються у акті, складеному за результатами такої перевірки, а також зазначається у відповідному рішенні податкового органу.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі акта перевірки ДПІ у Святошинському районі м. Києва від 28.01.2005 р. № 14/23-20/32669297 „Про результати позапланової документальної перевірки дотримання вимог податкового законодавства Товариством з обмеженою відповідальністю „УкраМакт” (код ЄДРПОУ 32669297) за період з 23.10.2003 р. по 01.10.2004 р.” позивачем прийняте податкове повідомлення-рішення від 31.01.2005 р. № 0000172340/0, яким ТОВ „УкраМакт” визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 133.830,00 грн., в тому числі 89.220,00 грн. основного платежу та 44.610,00 грн. штрафних санкцій, а також податкове повідомлення-рішення від 31.01.2005 р. № 0000162340/0, яким ТОВ „УкраМакт” визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток у загальній сумі 142.343,33 грн., в тому числі 107.775,00 грн. основного платежу та 34.568,33 грн. штрафних санкцій.

Разом з тим, суд не погоджується з твердженням позивача про те, що вказані податкові повідомлення-рішення свідчать про наявність умислу на укладення угоди з метою, суперечною інтересам держави та суспільства, саме у відповідача-1, оскільки матеріали справи не містять жодного доказу про визначення податкових зобов'язань ТОВ „УкраМакт” за спірною угодою з ТОВ „Престо”.

У зазначеному акті перевірки контролюючим органом досліджувалась господарська діяльність ТОВ „УкраМакт” виключно з ТОВ „Аледо".

Однак, матеріали справи не містять жодного доказу про визначення податкових зобов'язань ТОВ „УкраМакт” за спірною угодою з ТОВ „Престо”, а тому, твердження позивача про те, що вказане податкове повідомлення-рішення свідчить про наявність умислу на укладення угоди з метою, суперечною інтересам держави та суспільства у відповідача-1, суд першої інстанції мотивовано визнав безпідставним.          

Позивачем не доведено, що за результатом виконання спірного договору у ТОВ „УкраМакт”, як у особи, щодо якої ставиться питання про наявність в її діях протиправного умислу, наявний податковий борг, у зв'язку з чим твердження позивача про завдання державі збитків у вигляді несплачених податків є недоведеним.

Також місцевий господарський суд вірно зазначив,, що актом ДПІ у Святошинському районі м. Києва від 01.03.2006 р. № 48/48 анульовано свідоцтво платника ПДВ - ТОВ „УкраМакт” лише з 01.03.2006р., в той час як податкова декларація за спірною угодою була виписана ТОВ „УкраМакт” в 2004 році, а недійсними установчі документи ТОВ „УкраМакт”, а саме: статут, установчий договір та свідоцтво про державну реєстрацію, були визнані рішенням Святошинського районного суду у справі № 2-224-1/06 лише в 2006 році. Тобто, на момент укладення та виконання спірної угоди ТОВ „УкраМакт” було належним чином зареєстрованим підприємством та платником податків.

Отже, позивачем не надано належних доказів на підтвердження того, що укладаючи угоду, сторони діяли з метою, яка суперечила інтересам держави та суспільства, навпаки, встановлені судом факти свідчіть про те, що ТОВ „УкраМакт” сплатив продавцю в ціні товару податок на додану вартість.

Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що позивачем не надано достатніх доказів, що підтверджують наявність як об'єктивного так і суб'єктивного складу правопорушення, і що докази, подані позивачем, не підтверджують обставини, на які позивач посилається в обґрунтування позовних вимог, у т.ч. факту навмисного ухилення від сплати податків у відповідача-1 та умислу у відповідача-1 на укладання угоди, з метою, завідомо суперечною інтересам держави.

З огляду на викладене, місцевий господарський суд мотивовано визнав позовні вимоги ДПІ у Оболонському районі м. Києва необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Викладена в апеляційній скарзі вимога позивача про скасування оскаржуваної постанови та закриття провадження у справі є такою, що не ґрунтується на нормах чинного законодавства, оскільки підстави, передбачені ст. 157 КАС України для закриття провадження у справі, відсутні.

За таких обставин, Київський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для задоволення апеляційної  скарги, скасування чи зміни оскаржуваної постанови суду не вбачається.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206, п.6 розділу VІІ  КАС України, Київський апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

 Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва залишити без задоволення, а постанову господарського суду міста Києва від 22.12.2006 року у справі  № 49/290-А - без змін.

Справу  № 49/290-А повернути до господарського суду міста Києва.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня набрання законної сили.

 Головуючий суддя          Алданова  С.О.

 Судді

           Борисенко  І.В.

          Шипко  В.В.