Рішення

від 03.08.2016 по справі 655/375/16-ц

ГОРНОСТАЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

іменем України

03 серпня 2016 року № 655/375/16-ц

Горностаївський районний суд Херсонської області

в складі: судді Посунько Г.А.

секретаря Бортнюк Л.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт.Горностаївка Херсонської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Лізингової компанії товариства з обмеженою відповідальністю "Транстехсервіс "Автограунд" про стягнення неустойки та відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок порушення прав споживача,

в с т а н о в и в :

Позивач посилається в обґрунтування своїх вимог на те, що відповідно до умов договору майнового лізингу № 758008 від 10 вересня 2015 року відповідач ТОВ "Транстехсервіс "Автограунд" зобов'язується надати позивачеві ОСОБА_1 в оренду на умовах майнового лізингу сільськогосподарський трактор МТЗ-82.1.26 вартістю 200000 грн., за що позивач зобов'язується сплатити авансовий платіж в сумі 100000 грн., комісію за передачу предмета лізингу (3 %) в сумі 6000 грн. та щомісячно сплачувати лізингові платежі в розмірі по 8333,33 грн. протягом дванадцяти місяців. Умовами цього договору визначено, що предмет лізингу передається у користування лізингоодержувачеві протягом строку, який становить не більше 120 днів з моменту сплати лізингоодержувачем на рахунок лізингодавця авансового платежу та комісії за передачу предмета лізингу. На виконання умов договору майнового лізингу позивач ОСОБА_1 сплатив авансовий платіж, комісію за передачу предмету лізингу та частину лізингових платежів, перерахувавши 10 вересня та 14 вересня 2015 року на користь відповідача ТОВ "Транстехсервіс "Автограунд" грошові кошти в загальній сумі 140000 грн. Проте, відповідач не виконує умови договору, оскільки до цього часу не передав позивачеві предмет лізингу - сільськогосподарський трактор МТЗ-82.1.26. На підставі викладеного, позивач ОСОБА_1 просить суд стягнути з відповідача ТОВ "Транстехсервіс "Автограунд" на свою користь пеню за прострочення виконання зобов'язання за договором майнового лізингу в сумі 168000 грн., моральну шкоду, заподіяну внаслідок порушення прав споживача, в сумі 5000 грн., витрати по сплаті судового збору в сумі 1730 грн. та витрати на правову допомогу в сумі 3858,40 грн.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 та представник позивача ОСОБА_2 не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином - своєю заявою до суду просять розглядати справу за їхньої відсутності, позовні вимоги підтримують. Суд вважає можливим розглянути справу за відсутності позивача та представника позивача, на підставі наявних у справі доказів.

В судове засідання представник відповідача ТОВ "Транстехсервіс "Автограунд" повторно не з'явився, причин своєї неявки суду не повідомив, заяви про розгляд справи за його відсутності не подавав. Про дату, час та місце розгляду справи відповідач повідомлявся належним чином шляхом направлення судових повісток рекомендованими листами із повідомленнями за адресою його місцезнаходження, а також шляхом опублікування оголошення про виклик у пресі. Відповідно до вимог ст.224 ЦПК України суд вважає можливим розглянути справу заочно, за відсутності представника відповідача ТОВ "Транстехсервіс "Автограунд", на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши матеріали справи суд встановив наступні обставини та визначив відповідно до них правовідносини.

10 вересня 2015 року між сторонами був укладений договір майнового лізингу № 758008 (л/с 6-20, 33-47), за умовами якого відповідач ТОВ "Транстехсервіс "Автограунд" (лізингодавець) зобов'язується надати позивачеві ОСОБА_1 (лізингоодержувачу) в оренду на умовах майнового лізингу сільськогосподарський трактор МТЗ-82.1.26 вартістю 200000 грн., за що позивач зобов'язується сплатити авансовий платіж в сумі 100000 грн., комісію за передачу предмету лізингу (3 %) в сумі 6000 грн. та щомісячно сплачувати лізингові платежі в розмірі по 8333,33 грн. протягом дванадцяти місяців.

Відповідно до п.2.1 Договору - лізингодавець зобов'язується придбати та передати на умовах майнового лізингу у користування майно (предмет лізингу), а лізингоодержувач зобов'язується прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі та інші платежі згідно з умовами цього договору.

Відповідно до п.5.1 Договору - предмет лізингу передається у користування лізингоодержувачеві протягом строку, який становить не більше 120 днів з моменту сплати лізингоодержувачем на рахунок лізингодавця авансового платежу та комісії за передачу предмета лізингу.

Згідно ст.1 Закону України "Про фінансовий лізинг" фінансовий лізинг - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Згідно ч.1 ст.806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Згідно ч.1 ст.2 Закону України "Про фінансовий лізинг" відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.

Згідно ч.2 ст.806 ЦК України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Згідно ч.1 ст.1-1 Закону України "Про захист прав споживачів" цей Закон регулює відносини між споживачами товарів (крім харчових продуктів, якщо інше прямо не встановлено цим Законом), робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг.

Згідно п.22 ст.1 Закону України "Про захист прав споживачів" споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.

Згідно п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1996 року № 5 "Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів" - оскільки Закон України "Про захист прав споживачів" не визначає певних меж своєї дії, судам слід мати на увазі, що до відносин, які ним регулюються, належать, зокрема, ті, що виникають із договорів купівлі-продажу, майнового найму (в тому числі найму (оренди) жилого приміщення - в частині відносин між наймачем (орендарем) і наймодавцем (орендодавцем), який одночасно є виконавцем комунальних послуг і послуг по ремонту житлового фонду та інженерного обладнання), побутового прокату, безоплатного користування майном, підряду (в тому числі побутового замовлення чи абонементного обслуговування), доручення, перевезення громадян та їх вантажу, комісії, схову, страхування, із договорів про надання фінансово-кредитних послуг для задоволення власних побутових потреб громадян (у тому числі про надання кредитів, відкриття й ведення рахунків, проведення розрахункових операцій, приймання і зберігання цінних паперів, надання консультаційних послуг). Відносини, щодо захисту прав споживачів можуть виникати також з актів законодавства або з інших угод, які не суперечать Закону.

На підставі аналізу вищевказаних правових приписів можна зробити висновок, що до відносин, які регулюються нормами Закону України "Про захист прав споживачів", належать, зокрема, відносини, які виникають на підставі договору майнового лізингу.

Оскільки договір майнового лізингу № 758008 від 10 вересня 2015 року, укладений між сторонами, спрямований на задоволення особистих потреб позивача, то при вирішенні даної цивільної справи суд застосовує положення Закону України "Про захист прав споживачів".

В судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_1 належним чином виконує свої зобов'язання за Договором, оскільки 10 вересня та 14 вересня 2015 року сплатив авансовий платіж в сумі 100000 грн., комісію за передачу предмету лізингу в сумі 6000 грн. та частину лізингових платежів в сумі 34000 грн., всього - 140000 грн., що підтверджується відповідними квитанціями (квитанція ПАТ КБ "ПриватБанк" № 0.0.432638060.1 від 10 вересня 2015 року на суму 40000 грн. та квитанція ПАТ КБ "ПриватБанк" № 0.0.434263224.1 від 14 вересня 2015 року на суму 100000 грн. - л/с 21).

Проте, в порушення умов Договору відповідач ТОВ "Транстехсервіс "Автограунд", прийнявши від позивача авансовий платіж та комісію за передачу предмету лізингу, не передав предмет лізингу в користування лізингоодержувачеві протягом 120 днів з моменту сплати вказаних платежів, тобто в строк до 12 січня 2016 року (включно).

Згідно п.1 ч.2 ст.10 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингодавець зобов'язаний у передбачені договором строки надати лізингоодержувачу предмет лізингу у стані, що відповідає його призначенню та умовам договору.

Згідно ч.1 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч.1 ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч.1 ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У зв'язку з невиконанням відповідачем ТОВ "Транстехсервіс "Автограунд" свого зобов'язання передати лізингоодержувачу предмет лізингу, позивач ОСОБА_1 застосував до боржника неустойку - пеню.

Згідно ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою.

Згідно ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч.1 ст.624 ЦК України якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі.

Згідно ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно ч.5 ст.10 Закону України "Про захист прав споживачів" у разі коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення. Сплата виконавцем неустойки (пені), встановленої в разі невиконання, прострочення виконання або іншого неналежного виконання зобов'язання, не звільняє його від виконання зобов'язання в натурі.

Згідно п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1996 року № 5 "Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів" - судам слід мати на увазі, що неустойка (штраф, пеня) стягується лише тоді, коли це передбачено укладеним сторонами договором чи відповідним нормативним актом. Пеня за порушення договору нараховується і стягується у відсотковому відношенні до суми заборгованості за кожний день прострочки, в тому числі за святкові, неробочі й вихідні дні.

Оскільки Законом України "Про фінансовий лізинг" не передбачено іншої відповідальності за невиконання лізингодавцем зобов'язання про передачу предмету лізингу, то при вирішенні питання про захист прав споживачів у разі порушення умов договору про виконання робіт (надання послуг) суд застосовує положення ч.5 ст.10 Закону України "Про захист прав споживачів".

Розмір неустойки, як відповідальність лізингодавця, має бути визначено у відповідному договорі. Оскільки такий розмір не був визначений сторонами в договорі фінансового лізингу № 758008 від 10 вересня 2015 року, то до спірних правовідносин суд застосовує положення ч.5 ст.10 Закону України "Про захист прав споживачів".

З розрахунку, складеного позивачем ОСОБА_1 (л/с 25), вбачається, що розмір пені за невиконання умов Договору, становить 168000 грн., а саме: 200000 грн. (вартість предмету лізингу) х 3% (ч.5 ст.10 Закону України "Про захист прав споживачів) х 28 днів прострочення виконання (з 05 березня 2016 року по 01 квітня 2016 року включно).

За таких обставин суд приходить до висновку, що позивач ОСОБА_1 має право вимагати від відповідача ТОВ "Транстехсервіс "Автограунд" сплату пені за невиконання умов договору майнового лізингу № 758008 від 10 вересня 2015 року в сумі 168000 грн.

Суд вважає безпідставними доводи позивача ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди, яку останній оцінив в сумі 5000 грн.

Так, згідно п.5 ч.1 ст.4 Закону України "Про захист прав споживачів" споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону.

Таким чином, відшкодуванню підлягає шкода, завдана безпосередньо внаслідок впливу на споживача недоліків (дефектів) у товарі.

Згідно ч.1 ст.5 Закону України "Про відповідальність за шкоду, завдану внаслідок дефекту в продукції" продукція є такою, що має дефект, у разі, коли вона не відповідає рівню безпеки, на яку споживач або користувач має право розраховувати виходячи з усіх обставин, зокрема пов'язаних з розробленням, виробництвом, обігом, транспортуванням, зберіганням, встановленням, технічним обслуговуванням, споживанням, використанням, знищенням (утилізацією, переробкою) цієї продукції, а також наданням застережень та іншої інформації про таку продукцію, у тому числі: 1) представлення продукції споживачеві або користувачеві, включаючи її вигляд, склад, упаковку, маркування та іншу інформацію про продукцію, її споживання, використання та знищення (утилізацію, переробку); 2) використання продукції, яке обґрунтовано можна передбачити; 3) час, коли продукцію було введено в обіг.

Згідно ч.1 ст.6 Закону України "Про відповідальність за шкоду, завдану внаслідок дефекту в продукції" потерпілий повинен довести: 1) наявність шкоди; 2) наявність дефекту в продукції; 3) наявність причинно-наслідкового зв'язку між дефектом в продукції та шкодою.

За таких обставин суд приходить до висновку, що позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди в сумі 5000 грн. задоволенню не підлягають, оскільки суду не надано жодних доказів про наявність обставин, які згідно п.5 ч.1 ст.4 Закону України "Про захист прав споживачів" є підставою для стягнення на користь позивача моральної шкоди.

Таким чином, зібрані у справі докази та їх належна оцінка вказують на наявність підстав для часткового задоволення позову.

На підставі викладеного, суд вважає можливим стягнути з відповідача ТОВ "Транстехсервіс "Автограунд" на користь позивача ОСОБА_1 пеню за невиконання умов договору майнового лізингу № 758008 від 10 вересня 2015 року в сумі 168000 грн.

В задоволенні решти позовних вимог про відшкодування моральної шкоди в сумі 5000 грн. суд вважає необхідним відмовити через необґрунтованість.

Згідно ст.88 ЦПК України суд вважає можливим стягнути з відповідача ТОВ "Транстехсервіс "Автограунд" на користь позивача ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в сумі 1680 грн. та витрати на правову допомогу в сумі в сумі 3746,89 грн., пропорційно до задоволених вимог. Суд вважає можливим відмовити в задоволенні решти позовних вимог в частині стягнення витрат по сплаті судового збору в сумі 50 грн. та витрат на правову допомогу в сумі 111,51 грн., пропорційно до позовних вимог, в задоволенні яких відмовлено.

Згідно ст.88 ЦПК України суд вважає можливим стягнути з відповідача ТОВ "Транстехсервіс "Автограунд" на користь позивача ОСОБА_1 витрати, пов'язані з публікацією в пресі оголошення про виклик відповідача, в сумі 427 грн.

Керуючись ст.ст.11, 509 - 510, 524 - 528, 530, 533, 546 - 552, 599, 610 - 612, 614, 624 - 629, 631, 806, 807 ЦК України, Законом України "Про захист прав споживачів" від 12 травня 1991 року № 1023-ХІІ, Законом України "Про фінансовий лізинг" від 16 грудня 1997 року № 723/97-ВР, Законом України "Про відповідальність за шкоду, завдану внаслідок дефекту в продукції" від 19 травня 2011 року № 3390-VII, постановою Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1996 року № 5 "Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів", ст.ст.10, 11, 60, 88, 209, 212 - 215, 224 - 226 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 до Лізингової компанії товариства з обмеженою відповідальністю "Транстехсервіс "Автограунд" про стягнення неустойки та відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок порушення прав споживача - задовольнити частково.

Стягнути з Лізингової компанії товариства з обмеженою відповідальністю "Транстехсервіс "Автограунд" (код ЄДРПОУ 24141099) на користь ОСОБА_1 пеню за невиконання умов договору майнового лізингу № 758008 від 10 вересня 2015 року в сумі 168000 грн., витрати по сплаті судового збору в сумі 1680 грн., витрати на правову допомогу в сумі в сумі 3746 грн. 89 коп. та витрати, пов'язані з публікацією в пресі оголошення про виклик відповідача, в сумі 427 грн., всього - 173853 грн. 89 коп. (Сто сімдесят три тисячі вісімсот п'ятдесят три гривні 89 копійок).

В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 до Лізингової компанії товариства з обмеженою відповідальністю "Транстехсервіс "Автограунд" в частині відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок порушення прав споживача, в сумі 5000 грн., витрат по сплаті судового збору в сумі 50 грн. та витрат на правову допомогу в сумі 111 грн. 51 коп. - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційний суд Херсонської області через Горностаївський районний суд Херсонської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення, а для осіб, які брали участь у справі, але не були присутніми у судовому засіданні, - протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Рішення суду, як ухвалене заочно, може бути переглянуте Горностаївським районним судом Херсонської області за письмовою заявою відповідача, поданою в суд протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя Посунько Г.А.