Постанова

від 30.03.2016 по справі 810/320/16

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 березня 2016 року м. Київ №810/320/16

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., за участю секретаря судового засідання Сакевич Ж.В., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Яготинського районного споживчого товариства до Переяслав-Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Київській області про скасування рішення про застосування фінансових санкцій,

Суть спору : до Київського окружного адміністративного суду звернулось Яготинське районне споживче товариство з позовом до Переяслав-Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Київській області про скасування рішення про застосування фінансових санкцій №000045/10-17-22-02/30441567 віл 24.09.2015.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем порушено порядок проведення перевірки, зокрема, фактична перевірка проведена на підставі витягу з переліку суб'єктів господарювання для проведення фактичної перевірки лише за підписом без відбитку печатки органу, що суперечить положенням статті 81 Податкового кодексу України.

Позивач зазначає про недотримання відповідачем вимог законодавства щодо форми прийнятого рішення про застосування фінансових санкцій, в той час як відповідач у разі виявлення порушень мав прийняти відповідне податкове повідомлення-рішення в порядку, передбаченому Податковим кодексом України.

Оскаржуючи рішення про застосування фінансових санкцій по суті виявлених перевіркою порушень позивач зазначає, що виявлений перевіркою факт реалізації пляшки вина білого ординарного столового напівсолодкого «Монте блан» місткістю 0,75 літра виробництва ПАТ «Вікторія» по ціні 34,00 грн. за пляшку без марки акцизного податку не підтверджується документально. На думку позивача у разі виявлення такого факту порушення відповідач мав би скласти акт вилучення, залучити сторонніх осіб в якості свідків, які б підтвердили такий факт.

Позивач вказує, що факт придбання позивачем вина білого ординарного столового напівсолодкого «Монте блан» підтверджується наявною видатковою накладною, виданою ТОВ «Ростава», вся придбана продукція має марки акцизного податку встановленого зразка та відповідає вимогам Положення про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів, затвердженого постановою КМУ №1251 від 27.12.2010. При проведенні перевірки перевіряючими не було встановлено інших алкогольних напоїв та тютюнових виробів без марок акцизного податку, що на думку позивача свідчить про законність реалізації в магазині продукції, придбаної у офіційних постачальників.

Позивач посилається на пояснення продавця ОСОБА_1 та товарознавця (завідуючої магазину) ОСОБА_2, які пояснили, що 08.09.2015 вино «Монте блан» було реалізоване з акцизною маркою, увагу на факт відсутності марки перевіряючими було звернуто не під час продажу (розрахунку), а лише через деякий час, що ставить під сумнів об'єктивність відображеного факту порушення та його існування взагалі.

З приводу продажу коньяку України ординарного «Три зірочки», місткістю 0,25 л. 40% об., виробництва ОП «Ужгородський коньячний завод» по ціні 41,50 грн., в той час як постановою КМУ №957 від 30.10.2008 мінімальна ціна такого напою становить 42,00 грн., позивач зазначає, що відомості, відображені в акті перевірки є необґрунтованими, оскільки не містять чіткого викладу обставин порушення та не відповідають дійсності, адже фіскальний чек №0029 від 01.09.2015 містить інформацію про продаж коньяку «Закарпатський», а не коньяку України ординарного «Три зірочки» місткістю 0,25 л, реалізацію якого за цінами, нижчими від встановлених законодавством, зафіксовано актом перевірки. В той же час позивач зазначає, що коньяк України ординарний «Три зірочки», місткістю 0,25 л. 40% об., виробництва ОП «Ужгородський коньячний завод» був придбаний у ТОВ «Ніан» відповідно до видаткової накладної від 21.08.2015 та оприбуткований по ціні 46,00 грн. за одиницю продукції.

Також позивач зазначає, що перевірку було проведено без урахування обмежень, встановлених пунктом 3 Прикінцевих положень Закону України №71-VIII від 28.12.2014 щодо можливості проведення контролюючими органами у 2015 та 2016 роках перевірок підприємств з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік лише з питань наявності ліцензій.

Відповідач проти позову заперечував з підстав, зазначених в письмових запереченнях проти позову, вказує, що перевіркою встановлено факт реалізації пляшки вина ординарного столового напівсолодкого білого «Монте Блан», 0,75 л., 9-13 % об., виробництва ПрАТ «Вікторія», 30.03.2015 розливу по ціні 34,00 грн., що підтверджується чеком від 08.09.2015 №0151 (в чеку вказано «Монте Руж» 0,75, 34,00) без марки акцизного податку встановленого зразка, чим порушено вимоги статті 11 Закону України «Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного та плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» №481/95-ВР від 19.12.1995.

Також перевіркою встановлено факт реалізації пляшки коньяку України ординарного «Три зірочки» 0,25 л. 40% об., виробництва ОП «Ужгородський коньячний завод» по ціні 41,50 грн., що підтверджується фіскальним чеком від 01.09.2015 №0029, в той час як Постановою Кабінету Міністрів України №957 від 30.10.2008 мінімальна ціна на такий коньяк у такій тарі встановлена в розмірі 42,00 грн., чим порушено вимоги статті 18 Закону України «Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного та плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» №481/95-ВР від 19.12.1995.

В судовому засіданні 23.03.2016 представник позивача позов підтримав та просив його задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні по справі 23.03.2016 проти позову заперечував та просив у його задоволенні відмовити.

В судовому засіданні по справі 23.03.2016 представником позивача було подано письмове клопотання про розгляд адміністративної справи в порядку письмового провадження за наявними в матеріалах справи доказами. Представник відповідача проти розгляду справи в порядку письмового провадження не заперечував, що підтверджується особистим підписом останнього на письмовому клопотанні позивача.

Згідно з частиною 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Враховуючи, що позивачем було заявлено клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження, а відповідач проти такого клопотання не заперечував, протокольною ухвалою суду від 23.03.2016 постановлено здійснювати подальший розгляд даної справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами та доказами.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

Яготинське районне споживче товариство (ідентифікаційний код 30441567, місцезнаходження 07700, Київська обл., Яготинський район, місто Яготин, вул. Шевченка, будинок 7) зареєстровано Яготинською районною державною адміністрацією в якості юридичної особи 01.06.1999, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 №491403 (а.с.14).

08.09.2015 головними державними ревізорами-інспекторами Головного управління ДФС у Київській області ОСОБА_3 та ОСОБА_4 проведено фактичну перевірку магазину, розташованого за адресою: м. Яготин, вул.Шевченка 10, діяльність в якому здійснює Яготинське районне споживче товариство, з питань додержання суб'єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов'язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами, за результатами якої складено акт перевірки №1367/10-36-21/30441567 від 08.09.2015 (далі - акт перевірки) (а.с.52-53).

Під час перевірки працівниками контролюючого органу встановлено факт реалізації пляшки вина ординарного столового напівсолодкого білого «Монте Блан», 0,75 літра 9-13 % об'єму, виробництва ПАТ «Вікторія», дата розливу 30.03.2015, по ціні 34,00 грн., що підтверджується чеком від 08.09.2015 №0151 (в чеку вказано «Монте Руж» 0,75, 34,00) без марки акцизного податку встановленого зразка, чим порушено вимоги статті 11 Закону України «Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного та плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» №481/95-ВР від 19.12.1995.

Також перевіркою встановлено факт реалізації пляшки коньяку України ординарного «Три зірочки» 0,25 л. 40% об'єму, виробництва ОП «Ужгородський коньячний завод» по ціні 41,50 грн., що підтверджується фіскальним чеком від 01.09.2015 №0029, в той час як Постановою Кабінету Міністрів України №957 від 30.10.2008 мінімальна ціна на такий коньяк у такій тарі встановлена в розмірі 42,00 грн., а тому позивачем порушено вимоги статті 18 Закону України «Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного та плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» №481/95-ВР від 19.12.1995.

В акті перевірки зазначено, що накладні на вищевказаний коньяк під час перевірки не надано.

Крім того, в акті перевірки зазначено, що під час перевірки проводилась фотофіксація порушень, а алкогольний напій (вино) залишився на місці торгівлі.

Суд зазначає, що перевірку позивача проведено в присутності товарознавця позивача ОСОБА_2.

Додатками до акту перевірки є копії фіскальних чеків №0151 від 08.09.2015 та №0029 від 01.09.2015.

На підставі акту перевірки №1367/10-36-21/30441567 від 08.09.2015 Переяслав-Хмельницькою об'єднаною державною податковою інспекцією ГУ ДФС у Київській області прийнято рішення про застосування фінансових санкцій №000045/10-17-22-02/30441567 від 24.09.2015, яким до Яготинського районного споживчого товариства застосовано фінансові санкції у вигляді штрафу у розмірі 10000,00 грн. - за факт реалізації алкогольних напоїв за цінами, нижчими від встановлених мінімальних роздрібних цін на такі алкогольні напої та 17000,00 грн. - за факт реалізації алкогольних напоїв без марок акцизного збору встановленого зразка (а.с.12).

Скориставшись правом адміністративного оскарження позивач оскаржив рішення податкового органу та звернувся зі скаргою №328 від 16.10.2015 на рішення про застосування фінансових санкцій №000045/10-17-22-02/30441567 від 24.09.2015 до Головного управління ДФС у Київській області (а.с.81).

Рішенням Головного управління ДФС у Київській області від 17.12.2015 №3293/10/10-36-10-01-04 скаргу позивача залишено без задоволення, а спірне рішення про застосування фінансових санкцій - без змін (а.с.77).

Позивач звернувся із повторною скаргою №401 від 28.12.2015 до Державної фіскальної служби України, рішенням якої №496/6/99-99-10-01-02-25 від 14.01.2016 рішення Головного управління ДФС у Київській області від 17.12.2015 №3293/10/10-36-10-01-04 та спірне рішення про застосування фінансових санкцій залишено без змін, а скаргу Яготинського районного споживчого товариства - без задоволення (а.с.13).

Не погоджуючись із рішенням відповідача, яким до позивача застосовано фінансові санкції у вигляді штрафу у розмірі 27000,00 грн., позивач звернувся з позовом до суду.

Перевіряючи обґрунтованість позовних вимог про скасування рішення про застосування фінансових санкцій №000045/10-17-22-02/30441567 від 24.09.2015 суд зазначає таке.

Основними видами діяльності Яготинського районного споживчого товариства є: 47.11 роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; 46.39 неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; 46.90 неспеціалізована оптова торгівля; 47.19 інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах, що підтверджується довідкою відділу статистики у Яготинському районі Київської області серії АБ №473048 від 09.08.2012 (а.с.38).

Приміщення магазину оптово-роздрібної торгівлі продовольчими товарами, в якому позивач здійснює роздрібну торгівлю, зокрема, алкогольними напоями за адресою: Київська область, місто Яготин, вулиця Шевченка, будинок 10, знаходиться у власності позивача, що підтверджується свідоцтвом про право власності від 13.11.2001 №359 (а.с.36).

Позивачем отримано ліцензію на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями, терміном дії з 16.04.2015 по 15.04.2016 на місце торгівлі: м. Яготин, вул. Шевченка, 10, магазин (а.с.39).

Таким чином, суд зазначає, що позивач на момент проведення перевірки здійснював господарську діяльність із роздрібної торгівлі алкогольними напоями на підставі отриманої ліцензії через магазин оптово-роздрібної торгівлі продовольчими товарами, який належить позивачу на праві власності, що відповідає основним видам діяльності позивача.

З 01.01.2011 року набрав чинності Податковий кодекс України, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (п. 1.1 ст. 1 ПК України).

Відповідно до пп. 20.1.19 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право, зокрема, застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно до пп. 14.1.265 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України штрафна санкція (фінансова санкція, штраф) - плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, а також штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно зі ст. 109 Податкового кодексу України податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно до положень п.113.1 ст. 113 Податкового кодексу України строки застосування, сплата, стягнення та оскарження сум штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) здійснюються у порядку, визначеному цим Кодексом для сплати, стягнення та оскарження сум грошових зобов'язань. Суми штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) зараховуються до бюджетів, до яких згідно із законом зараховуються відповідні податки та збори.

Згідно приписів п.113.3 ст. 113 Податкового кодексу України штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за порушення норм законів з питань оподаткування або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, застосовуються у порядку та у розмірах, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.

Наведене свідчить про те, що контролюючі органи, до яких у спірних правовідносинах відноситься відповідач, у своїй діяльності при вирішенні питання про відповідальність платника податків за правопорушення, пов'язане із обігом підакцизних товарів, як іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, керується як нормами Податкового кодексу України, так і нормами спеціального закону, яким в даному випадку є Закон України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» № 481/95-ВР від 19.12.1995 зі змінами та доповненнями (далі - Закон № 481/95-ВР).

Щодо реалізації позивачем алкогольних напоїв за цінами, нижчими за встановлені мінімальні роздрібні ціни на такі напої, суд зазначає, що підставою для такого висновку стало встановлення перевіркою факту реалізації пляшки коньяку України ординарного «Три зірочки» 0,25 л. 40% об., виробництва ОП «Ужгородський коньячний завод» по ціні 41,50 грн., що підтверджується фіскальним чеком від 01.09.2015 №0029 , в той час як Постановою Кабінету Міністрів України №957 від 30.10.2008 мінімальна ціна на такий коньяк у такій тарі встановлена в розмірі 42,00 грн.

За визначенням, наведеним у статті 1 Закону №481/95-ВР мінімальні оптово-відпускні ціни на алкогольні напої - це ціни, які визначаються за кодами виробів Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності за 1 літр 100-відсоткового спирту, обраховані виходячи з найнижчої оптової ціни на вітчизняну або контрактної вартості на імпортну продукцію та податків і зборів, які відповідно до чинного законодавства підлягають сплаті з одиниці продукції вітчизняними виробниками й імпортерами, та з урахуванням вартості тари.

Мінімальні роздрібні ціни на алкогольні напої - це ціни, які визначаються виходячи з мінімальних оптово-відпускних цін на цю продукцію та торговельної надбавки.

Частиною 10 статті 18 Закону №481/95-ВР Кабінету Міністрів України надано право встановлювати мінімальні оптово-відпускні та роздрібні ціни на алкогольні напої.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30.10.2008 №957 "Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв вітчизняного виробництва" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Постанова №957) установлено розмір мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв вітчизняного виробництва.

Згідно з додатком до вказаної постанови, розмір мінімальної роздрібної ціни коньяку (бренді) три зірочки до 31 серпня 2015 року становить 395,00 грн. за 1 літр 100-відсоткового спирту, з 1 вересня 2015 року становить 420,00 грн. за 1 літр 100-відсоткового спирту.

Як вказано у Примітці 1 до додатку до Постанови №957 мінімальні оптово-відпускні і роздрібні ціни під час реалізації (продажу), зокрема, коньяку (бренді) три зірочки та інших спиртових дистилятів і спиртних напоїв різного вмісту спирту в тарі різної місткості визначаються як добуток відповідних затверджених мінімальних цін, міцності за об'ємом (у відсотках) та місткості тари (у літрах), поділений на 100 відсотків.

Отже, мінімальна роздрібна ціна на коньяк три зірочки об'ємом 0,25 л, міцністю 40 % об'єму до 31.08.2015 становив - 39,50 грн. (395 х 40 х 0,25 : 100 = 39,50 грн.), а з 01.09.2015 - 42,00 грн. (420 х 40 х 0,25 : 100 = 42,00 грн.).

Суд зазначає, що працівниками контролюючого органу під час проведення перевірки контрольна закупка коньяку України ординарний «Три зірочки» 0,25 л., 40% об., виробництва ОП «Ужгородський коньячний завод» не здійснювалась, натомість факт порушення позивачем Закону №481/95-ВР був встановлений на підставі дослідження фіскальних звітних чеків РРО, зокрема, фіскального чеку від 01.09.2015 №0029 про продаж коньяку «Закарпатський 3» за ціною 41,50 грн. за пляшку, яка менше ніж мінімальна роздрібна ціна, встановлена Постановою КМУ №957 (42,00 грн.) (а.с.56).

Відповідно до статті 2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених цим Законом, і зареєстрований у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну.

Згідно зі статтею 8 цього Закону форма, зміст розрахункових документів, порядок реєстрації та ведення розрахункових книжок, книг облік розрахункових операцій, а також форма та порядок подання звітності, пов'язаної із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій або використанням розрахункових книжок, встановлюються органами доходів і зборів

Пунктом 3.1 Положення про форму і зміст розрахункових документів, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 614 від 01.12.2000, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 5 лютого 2001 року за № 105/5296 (далі - Положення №614) встановлено, що фіскальний касовий чек на товари (послуги) - це розрахунковий документ, надрукований реєстратором розрахункових операцій при проведенні розрахунків за продані товари (надані послуги).

Відповідно до пункту 3.2 Положення №614 касовий чек повинен містити назву господарської одиниці; адресу господарської одиниці; для СГ, що зареєстровані як платники ПДВ, - індивідуальний податковий номер платника ПДВ, який надається згідно з Законом України "Про податок на додану вартість"; перед номером друкуються великі літери "ПН"; для СГ, що не є платниками ПДВ, - ідентифікаційний код за ЄДРПОУ або ідентифікаційний номер за ДРФО, перед яким друкуються великі літери "ІД"; якщо кількість придбаного товару (отриманої послуги) не дорівнює одиниці виміру, - то кількість, вартість придбаного товару (отриманої послуги); вартість одиниці виміру товару (послуги); найменування товару (послуги); літерне позначення ставки ПДВ праворуч від надрукованої вартості товару (послуги); позначення форми оплати (готівкою, карткою, у кредит, чеками тощо) та суму коштів за даною формою оплати; загальну вартість придбаних товарів (отриманих послуг) у межах чека, перед якою друкується слово "СУМА" або "УСЬОГО"; для СГ, що зареєстровані як платники ПДВ, окремим рядком - літерне позначення ставки ПДВ, розмір ставки ПДВ у відсотках, загальну суму ПДВ за всіма зазначеними в чеку товарами (послугами), на початку рядка - великі літери "ПДВ"; порядковий номер касового чека, дату (день, місяць, рік) та час (година, хвилина) проведення розрахункової операції; фіскальний номер реєстратора розрахункових операцій, перед яким друкуються великі літери "ФН"; напис "ФІСКАЛЬНИЙ ЧЕК" та логотип виробника.

В силу положень пункту 2.3 Положення №614 розрахункові документи, що друкуються реєстраторами розрахункових операцій на паперовому носії, можуть містити додаткові дані про проміжний підрахунок загальної суми за чеком, суму здачі та інші дані, зокрема, інформацію, яка визначена технічними вимогами до спеціалізованих реєстраторів розрахункових операцій.

Фіскальний чек від 01.09.2015 №0029, копія якого є додатком до акту перевірки та підтвердженням порушень, виявлених актом перевірки, містить такі реквізити: найменування власника та об'єкту торгівлі (Яготин РАЙ СТ, продмаг №1), найменування товару (КОНЬЯК ЗАКАРПАТСЬКИЙ 3), вартість одиниці виміру товару (41,50 грн.).

Наведені обставини свідчать, що між актом перевірки та доданими до нього документами вбачається розбіжність у найменуванні реалізованого коньяку. Так, в акті перевірки йдеться про реалізацію 01.09.2015 пляшки коньяку України ординарного «Три зірочки» 0,25 л. 40% об., виробництва ОП «Ужгородський коньячний завод» по ціні 41,50 грн., в той час як доданий до акту фіскальний чек від 01.09.2015 №0029 свідчить про реалізацію 01.09.2015 коньяку «Закарпатський» 3 зірочки, вартістю 41,50 грн.

Судом встановлено, що позивачем з метою продажу в магазині було придбано коньяк «Закарпатський», місткістю 0,25 л, міцністю 40 % об'єму, виробництва ОП «Ужгородський коньячний завод» у постачальника ТОВ «Ніан», що підтверджується видатковою накладною №000007883 від 22.05.2015, згідно якої придбано 12 пляшок вказаного коньяку за ціною 41,16 грн. за пляшку (а.с. 75).

Крім того, позивачем з метою продажу в магазині було придбано коньяк України ординарний «Три зірочки» місткістю 0,25 л, міцністю 40% об'єму, виробництва ОП «Ужгородський коньячний завод» у постачальника ТОВ «Ніан», на підтвердження чого суду надано видаткову накладну №РН000013132 від 21.08.2015, згідно якої позивачем придбано 12 пляшок вказаного коньяку за ціною 38,04 грн. за пляшку (а.с.76).

Позивач зазначає, що вказані алкогольні напої по-різному закодовані (зареєстровані) в РРО позивача, що підтверджується наданими до суду копіями двох фіскальних чеків щодо продажу коньяку «Закарпатський» три зірочки, 0,25 л та коньяку «Ужгородський» три зірочки, 0,25 л (а.с.74).

Суд зазначає, що відповідно до довідки Яготинського районного споживчого товариства б/н від 18.03.2016 вбачається, що коньяк «Закарпатський» місткістю 0,25 л, міцністю 40 % об'єму, придбаний у ТОВ «Ніан» в кількості 12 пляшок згідно накладної РН000007883 від 22.05.2015, станом на 01.09.2015 був реалізований в повному обсязі (а.с.112).

На підтвердження факту повної реалізації 12 придбаних у ТОВ «Ніан» пляшок коньяку «Закарпатський» місткістю 0,25 л, міцністю 40 % об'єму, позивачем було надано до суду копії фіскальних чеків про продаж 12 пляшок вищевказаного коньяку (а.с.119-124).

В судовому засіданні по справі 15.03.2016 було допитано в якості свідка ОСОБА_2, товарознавця та завідуючу магазину позивача, яка дала свідчення суду про те, що станом на 08.09.2015 в реалізації в магазині знаходився лише коньяк «Ужгородський» місткістю 0,25 літра по ціні 46,00 грн. Під час проведення перевірки перевіряючими було здійснено огляд контрольної стрічки та встановлено продаж 01.09.2015 однієї пляшки коньяку «Закарпатський» місткістю 0,25 л по ціні 41,50 грн., той же час, свідок пояснила, що в реалізації станом на 01.09.2015 вже не було коньяку «Закарпатський», а був лише коньяк «Ужгородський» по ціні 46,00 грн. за пляшку.

З приводу наявності цінника на коньяк «Ужгородський» місткістю 0,25 л., 40% об., по ціні 41,50 грн. ОСОБА_2 зазначила, що 31.08.2015 у зв'язку зі зміною з 01.09.2015 мінімальних ціна на коньяк та алкогольні напої в магазині за участю свідка було здійснено переоцінку товарів та з 01.09.2015 року підвищено ціну на такий коньяк до 46,00 грн.

Суд зазначає, що проведення переоцінки алкогольних напоїв у магазині підтверджується копією розпорядження Яготинського РСТ №103 від 31.08.2015 «Про дооцінку спиртних напоїв» та інвентаризаційними описами-актами, з яких вбачається, що позивачем було здійснено переоцінку алкогольних напоїв відповідно до змін, внесених до Постанови №957 (а.с.113-118).

Дослідивши матеріали справи в сукупності суд вважає, що станом на 01.09.2015 в реалізації в магазині знаходився коньяк ординарний «Три зірочки» місткістю 0,25 літра, міцністю 40% об'єму, виробництва ОП «Ужгородський коньячний завод», ціна на який з 01.09.2015 встановлена у розмірі 46,00 грн. за пляшку. Актом перевірки зафіксовано факт реалізації 01.09.2015 однієї пляшки вказаного напою за ціною 41,50 грн., проте чек на підтвердження встановлених порушень містить опис іншого реалізованого товару, а саме коньяку «Закарпатський», однак актом перевірки факт реалізації коньяку «Закарпатський» не встановлений.

Отже, зібрані по справі докази в своїй сукупності з урахуванням показань свідка ОСОБА_2 вказують на те, що перевірка проведена неповно, зафіксоване актом перевірки порушення не підтверджується чеком про реалізацію товару, зокрема, в акті перевірки зазначено про факт реалізації коньяку України ординарний «Три зірочки» 0,25 л., 40% об., виробництва ОП «Ужгородський коньячний завод», в той же час до матеріалів перевірки додано фіскальний чек від 01.09.2015 №0029 про реалізацію коньяку «Закарпатський 3» по ціні 41,50 грн., жодних пояснень з приводу реалізації такого алкогольного напою від осіб, що були присутні під час проведення перевірки не було відібрано та не досліджено обставин того, чи знаходився коньяк «Закарпатський» в реалізації в магазині станом на 01.09.2015.

З огляду на вищевикладене, висновки відповідача про порушення позивачем вимог статті 18 Закону № 481/95-ВР під час реалізації пляшки коньяку України ординарного «Три зірочки» 0,25 л. 40% об., виробництва ОП «Ужгородський коньячний завод» по ціні 41,50 грн., є безпідставними, тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Перевіряючи правомірність висновків відповідача щодо реалізації алкогольних напоїв без марок акцизного податку встановленого зразка судом встановлено таке.

Відповідно до пп.14.1.107 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) марка акцизного податку - спеціальний знак для маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів, віднесений до документів суворого обліку, який підтверджує сплату акцизного податку, легальність ввезення та реалізації на території України цих виробів.

Відповідно до пп. 14.1.109 п. 14.1 ст. 14 ПК України маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів - наклеювання марки акцизного податку на пляшку (упаковку) алкогольного напою чи пачку (упаковку) тютюнового виробу в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України щодо виробництва, зберігання та продажу марок акцизного податку.

Стаття 226 ПК України регулює відносини, пов'язані з виготовленням, зберіганням, продажем марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів.

Згідно п.226.2. ст.226 ПК України наявність наклеєної в установленому порядку марки акцизного податку встановленого зразка на пляшці (упаковці) алкогольного напою та пачці (упаковці) тютюнового виробу є однією з умов для ввезення на митну територію України і продажу таких товарів споживачам, а також підтвердженням сплати податку та легальності ввезення товарів.

Пункт 226.3. ст.226 ПК України передбачає, що виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів здійснюються відповідно до положення, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

Пунктами 226.6-226.7 ст. 226 ПК України визначено, що маркуванню підлягають усі алкогольні напої з вмістом спирту етилового понад 8,5 відсотка об'ємних одиниць. Маркування вироблених в Україні алкогольних напоїв із вмістом спирту етилового від 1,2 до 8,5 відсотка об'ємних одиниць не здійснюється. Кожна марка акцизного податку на алкогольні напої повинна мати окремий номер та позначення про суму сплаченого акцизного податку за одиницю маркованої продукції, місяць і рік випуску марки.

Згідно п. 226.9 ст. 226 ПК України вважаються такими, що немарковані :

алкогольні напої та тютюнові вироби з підробленими марками акцизного податку ;

алкогольні напої та тютюнові вироби, марковані з відхиленням від вимог положення , затвердженого Кабінетом Міністрів України, відповідно до якого здійснюються виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів , та/або марками, що не видавалися безпосередньо виробнику або імпортеру зазначеної продукції ;

алкогольні напої з марками акцизного податку, на яких зазначення суми акцизного податку , сплаченого за одиницю маркованої продукції, не відповідає сумі, визначеній з урахуванням чинних на дату розливу продукції ставок акцизного податку, міцності продукції та місткості тари .

Нормами п. 228.2 ст. 228 ПК України встановлено, що контроль за наявністю марок акцизного податку на пляшках (упаковках) алкогольних напоїв і на пачках (упаковках) тютюнових виробів під час їх транспортування, зберігання та продажу, а також у разі ввезення таких товарів на митну територію України здійснюють відповідні контролюючі органи.

Відповідно до пункту 228.9 статті 228 ПК України відповідальність за недодержання порядку маркування, продажу алкогольних напоїв і тютюнових виробів, несплату чи несвоєчасну сплату податку несуть виробники (замовники), імпортери, продавці таких товарів та їх посадові особи відповідно до закону.

Суд зазначає, що відповідач застосував до позивача фінансові санкції, передбачені абзацом 15 частини 2 статті 17 Закону №481/95-ВР, відповідно до якого до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі виробництва, зберігання, транспортування, реалізації фальсифікованих алкогольних напоїв чи тютюнових виробів; алкогольних напоїв чи тютюнових виробів без марок акцизного податку встановленого зразка або з підробленими марками акцизного податку - 200 відсотків вартості товару, але не менше 17000 гривень.

Згідно з абзацом 3 частини 4 статті 11 Закону № 481/95-ВР, порушення якого і встановлено під час перевірки позивача, передбачено, що алкогольні напої та тютюнові вироби, які виробляються в Україні, а також такі, що імпортуються в Україну, позначаються марками акцизного податку в порядку, визначеному законодавством.

Таким порядком є Положення про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів, затверджене постановою КМ України від 27.12.2010 № 1251 (далі - Положення №1251).

Згідно п.19 Положення № 1251 слідує, що наявність наклеєної в установленому порядку марки акцизного податку встановленого зразка на пляшці (упаковці) алкогольного напою та пачці (упаковці) тютюнового виробу є однією з умов для ввезення на митну територію України і продажу таких товарів споживачам, а також підтвердженням сплати акцизного податку та легальності ввезення товарів.

Відповідно п.20 Положення № 1251 вважаються такими, що немарковані :

алкогольні напої та тютюнові вироби з підробленими марками;

алкогольні напої та тютюнові вироби, марковані з порушенням вимог цього Положення, та/або марками, що не видавалися безпосередньо виробнику або імпортеру зазначеної продукції;

алкогольні напої з марками, на яких зазначення суми акцизного податку, сплаченого за одиницю маркованої продукції, не відповідає сумі, визначеній з урахуванням чинних на дату розливу продукції ставок акцизного податку, міцності продукції та місткості тари.

Аналізуючи зазначені положення Податкового кодексу України та Положення про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів суд вважає, що відповідальність суб'єктів господарювання у вигляді штрафів передбачена у разі встановлення факту зберігання або реалізації алкогольних напоїв чи тютюнових виробів без марок акцизного податку встановленого зразка або з підробленими марками акцизного податку, що за своєю суттю означає зберігання або реалізацію алкогольного напою, на який не наклеювалась марка акцизного податку або така марка є підробленою.

Під час перевірки працівниками контролюючого органу встановлено факт реалізації пляшки вина ординарного столового напівсолодкого білого «Монте Блан», 0,75 літра, міцністю 9-13 % об'єму, виробництва ПАТ «Вікторія», дата розливу - 30.03.2015, по ціні 34,00 грн., що підтверджується чеком від 08.09.2015 №0151 (в чеку вказано «Монте Руж» 0,75 л, 34,00 грн.) без марки акцизного податку встановленого зразка, чим порушено вимоги статті 11 Закону України «Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного та плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» №481/95-ВР від 19.12.1995.

Отже, за даними, які містяться в акті перевірки, слід дійти висновку, що перевіркою встановлений саме факт реалізації алкогольного напою, на який марка акцизного податку взагалі не наклеювалась.

Перевіряючи обґрунтованість таких висновків перевірки та досліджуючи питання наявності факту реалізації вина ординарного столового напівсолодкого білого «Монте Блан» без марки акцизного податку встановленого зразка та наявності підстав для застосування до позивача штрафних санкцій, передбачених статтею 17 Закону № 481/95-ВР, суд виходив з наступного.

Згідно ч.1 ст.69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Так, в судовому засіданні по справі 15.03.2016 було допитано в якості свідка продавця магазину ОСОБА_1, яка зазначила, що під час проведення перевірки до прилавку підійшов чоловік, який, придбавши одну пляшку вина ординарного столового напівсолодкого білого «Монте Блан», відійшов від прилавку. В подальшому ОСОБА_1 почала відпускати іншого покупця, однак попередній покупець повернувся, представився ревізором і зазначив, що пляшка вина не маркована маркою акцизного податку .

Свідок ОСОБА_1 заперечує факт реалізації пляшки вина «Монте Блан» без марки акцизного податку, оскільки стверджує, що при відпуску однієї пляшки вина ординарного столового напівсолодкого білого «Монте Блан» марка акцизного податку була в наявності, а з моменту продажу пляшки вина та повернення ревізора пройшло 3-5 хвилин, у зв'язку з чим свідок припускає, що марку акцизного податку зірвав безпосередньо сам перевіряючий.

Також в судовому засіданні по справі 15.03.2016 допитано в якості свідка ОСОБА_2, товарознавця та завідуючу магазину позивача, яка зазначила, що контрольна закупка пляшки вина «Монте Блан» була здійснена не у її присутності, однак зі слів продавця ОСОБА_1 через 2-3 покупці перевіряючі повернулись та надали посвідчення, направлення на перевірку і повідомили, що придбана пляшка вина не містить марки акцизного податку.

Свідок ОСОБА_2 зазначає, що пляшка вина, що стала об'єктом перевірки, придбана у офіційного постачальника ТОВ «Ростава», вино отримували з марками акцизного податку та в наявності є документи про якість алкогольного напою. Перевіряючі в ході перевірки пред'явили пляшку алкогольного напою без марки акцизного податку, однак ОСОБА_2 відразу цей факт заперечила, зазначивши, що наявність марки акцизного податку перевіряється як під час прийняття товару, так і під час виставлення товару на вітрину, а також під час реалізації товару щодня.

Також свідок ОСОБА_2 припускає, що марку акцизного податку зірвав безпосередньо перевіряючий.

Крім того, в судовому засіданні по справі 23.03.2016 були допитані в якості свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4, ревізори-інспектори ГУ ДФС в Київській області, які проводили перевірку позивача та зазначили, що особисто ОСОБА_3 було придбано пляшку вина «Монте Блан» об. 0,75 л, за ціною 34,00 грн., без марки акцизного податку, пляшку було надано продавцем з вітрини. Свідок ОСОБА_3 пояснив, що після того як він віддав кошти за товар та до отримання фіскального чеку він представився та пред'явив документи на проведення перевірки, на що продавець вказала, що їй необхідно зв'язатись з керівником, а в подальшому підійшла ОСОБА_2 Свідки зазначають, що розрахунковий документ про придбання пляшки вина отримали після завершення розрахункової операції.

Свідки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 зазначили, що під час перевірки жодних пояснень чи відомостей з приводу відсутності марки акцизного податку не було надано, як і не було знайдено такої марки акцизного податку. Крім того, ОСОБА_3 зазначив, що пляшку вина було знято з вітрини, цінник на алкогольний напій знаходився під пляшкою.

Судом встановлено, що позивачем придбано 12 пляшок вина «Монте Блан» біле напівсолодке у постачальника ТОВ «РОСТАВА» по ціні 22,90 грн. за одну пляшку, в тому числі пляшку вина, щодо якої було проведено фактичну перевірку, що підтверджується видатковою накладною №РОС-000742 від 29.05.2015 (а.с.27).

Позивачем надано до суду лист логістичної компанії ТОВ «ОЛГА-ЛОГІСТИК», в якому зазначено, що товар, який постачається позивачу, відповідає всім санітарним, гігієнічним, технічним та іншим нормам, державним стандартам та правилам, встановленим чинним законодавством України для відпуску товарів даного виду, в свою чергу постачальник ТОВ «ОЛГА Логістик» гарантує високу якість товару, регламентовану виробником і підтверджену сертифікатом якості від виробника (а.с.90).

Також до суду надано копію сертифікатів якості на алкогольну продукцію, поставлену позивачу, в тому числі на вино «Монте Блан» біле, що було об'єктом перевірки.

За приписами пунктів 20 та 21 Положення, у разі виробництва на митній території України алкогольних напоїв і тютюнових виробів чи ввезення таких товарів на митну територію України покупці марок зобов'язані забезпечити їх маркування марками встановленого зразка у такий спосіб, щоб марка розривалася під час відкупорювання (розкривання) товару.

Для прикріплення марок використовується клей (дисперсійний, дескрин тощо), який не дає змоги зняти їх з виробів без пошкодження і змивається у разі потреби в митті пляшок для повторного їх використання.

Разом з тим, у ході розгляду справи судом встановлено, що питання про наявність/відсутність залишків клею, що був використаний для прикріплення марки акцизного податку на пляшку вина в процесі проведення перевірки не було досліджено.

Досліджуючи акт перевірки, як основний доказ, на який посилається відповідач в обґрунтування своїх доводів, суд вважає, що він не містить достатньої та повної інформації, яка дозволяє встановити факт порушення позивачем правил маркування алкогольних виробів з огляду на відсутність будь-якої деталізації виявленого порушення, повних реквізитів пляшки вина, опису дій, вчинених ревізорами у ході фактичної перевірки.

При цьому в акті перевірки жодним чином не зафіксовано, де саме на момент проведення перевірки знаходилась пляшка вина, акт перевірки не містить детального опису придбаної пляшки вина, зокрема, не встановлено обставини того, чи була марка акцизного податку наклеєна на пляшку вина, проте на час реалізації марка відклеїлась або взагалі не наклеювалась, що свідчить про відсутність маркування алкогольного напою маркою акцизного податку.

Крім того, надані до суду фототаблиці, зроблені перевіряючими під час проведення перевірки, не дають змоги встановити факту порушення, а саме реалізацію алкогольного напою без марки акцизного податку, оскільки на останніх зображена лише пляшка вина «Монте Блан» без марки акцизного податку поряд з фіскальним чеком, тобто фотофіксація здійснена вже після проведення контрольної закупки.

Також суд звертає увагу й на те, що під час перевірки жодних пояснень з приводу того, чому в фіскальному чеку №0151 від 08.09.2015 міститься найменування вина «Монте Руж», в той час як об'єктом перевірки згідно акту перевірки є саме вино «Монте Блан».

Суд наголошує, що складання акту перевірки із відображенням у ньому лише твердження щодо відсутності марки акцизного податку на алкогольному напої є недостатнім, проте повинно здійснюватись шляхом повного фіксування та збирання всіх необхідних доказів на підтвердження таких обставин і зазначеного висновку, в тому числі шляхом фіксування місця правопорушення (здійснення господарської діяльності) фото і відеозасобами, відібрання та опечатування зразків продукції, детального опису осіб, в присутності яких встановлено порушення, та опису усіх дій, запитань і пропозицій, вчинених під час перевірки, для підтвердження факту вжиття інспекторами усіх передбачених законом заходів з метою підтвердження факту правопорушення, а також обставин, що їм перешкоджали.

Натомість обставини справи свідчать про суперечливість фактів, на які посилаються ревізори, які проводили перевірку з одного боку та на які посилаються свідки з іншого боку, а саме ОСОБА_2 та ОСОБА_1

Так, ревізори під час допиту стверджували про те, що придбали пляшку вина без марки акцизного податку, після чого ревізорами було пред'явлено документи на проведення перевірки, проте продавець ОСОБА_1 та товарознавець ОСОБА_2 стверджували, що на пляшці вина під час реалізації була наявна марка акцизного податку, однак ревізори після здійснення контрольної закупки відійшли від прилавку і лише після цього пред'явили документи на перевірку та звернули увагу на відсутність марки акцизного податку. Такі суперечливі обставини можуть бути розв'язані судом лише за умови, якби акт перевірки мав повну інформацію про те, як саме здійснено контрольну закупку, у присутності якої особи встановлено цей факт та чи підтвердила присутня особа факт відсутності марки акцизного податку на пляшці.

Натомість акт перевірки взагалі не містить посилання на те, що під час перевірки була присутньою продавець ОСОБА_1, проте містить інформацію, що особою, присутньою під час перевірки була саме товарознавець ОСОБА_2, яка стверджує, що не була присутня під час реалізації алкогольного напою та в свою чергу взагалі заперечує факт допущення до реалізації алкогольних напоїв без марок акцизного податку.

З огляду на вищевказане, суд приходить до висновку, що зібрані по справі докази в своїй сукупності свідчать про те, що перевірка позивача не була проведена належним чином, позаяк зібрані матеріали перевірки, в тому числі фіскальні чеки та фототаблиці правопорушення, не дають змоги однозначно встановити порушення позивачем вимог статті 11 Закону №481/95-ВР, а тому враховуючи, що необхідною умовою для притягнення до юридичної відповідальності є встановлення складу правопорушення як сукупності об'єктивних та суб'єктивних ознак, що характеризують діяння як правопорушення, у тому числі, встановлення вини, у даному випадку підстави для застосування до позивача фінансових санкцій в розмірі 17000,00 грн. за реалізацію алкогольного напою без марки акцизного податку відсутні, позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Суд також звертає увагу відповідача на допущені ним порушення, що полягають у прийнятті рішення про застосування фінансових санкцій до позивача у вигляді штрафу за формою, що не відповідає чинному законодавству.

Так, спірне рішення про застосування фінансових санкцій від 24.09.2015 №000045/1017-22-02/30441567 прийнято відповідачем за формою, наведеною у додатку до Порядку застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", затвердженого постановою КМУ від 02.06.2003 №790.

Разом із тим відповідно до пункту 10 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України (Перехідні положення) нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, Державної податкової адміністрації України та інших центральних органів виконавчої влади, прийняті до набрання чинності цим Кодексом на виконання законів з питань оподаткування, та нормативно-правові акти, які використовуються при застосуванні норм законів про оподаткування (в тому числі акти законодавства СРСР), застосовуються в частині, що не суперечить цьому Кодексу, до прийняття відповідних актів згідно з вимогами цього Кодексу.

Отже, будь-які норми, що прийняті до набрання чинності Податкового кодексу України або одночасно з ним, можуть застосовуватися лише в частині, що не суперечить нормам цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, зокрема, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Наведена норма в імперативному порядку зобов'язує контролюючий орган визначити суму грошових зобов'язань за штрафними санкціями платникові податку в тому разі, якщо таким платником порушено норми законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на відповідний орган, а такий обов'язок контролюючого органу є безумовним і виникає в тому разі, коли контролюючим органом виявлено відповідні порушення, що тягнуть за собою застосування до платника податків штрафних санкцій.

Водночас статтею 113 Податкового кодексу України передбачено, що штрафні (фінансові) санкції застосовуються також і за порушення вимог іншого, крім податкового, законодавства, якщо контроль за дотриманням відповідних норм покладено на контролюючі органи.

Таким чином, обов'язком контролюючих органів у розумінні Податкового кодексу України є визначення суми грошових зобов'язань у вигляді штрафних санкцій за порушення норм іншого, крім податкового, законодавства, якщо контроль за дотриманням відповідних норм покладений на контролюючі органи.

Зазначене поширюється також і на санкції за порушення норм законодавства, що регулює обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, оскільки контроль за дотриманням відповідних норм покладено на органи доходів і зборів України.

При цьому відповідно до підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до пункту 58.1 статті 58 Податкового кодексу України у разі, коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі, коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Згідно підпункту 14.1.157 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.

Зазначена норма чітко встановлює, що в разі, коли контролюючий орган діє на підставі статті 54 цього Кодексу (тобто коли він зобов'язаний визначити, зокрема, суму штрафу за порушення вимог законодавства, дотримання якого ним контролюється), такий орган приймає податкове повідомлення-рішення.

При цьому в пункті 58.1 статті 58 Податкового кодексу України безпосередньо зазначено, що податкове повідомлення-рішення приймається в разі визначення суми грошового зобов'язання, у тому числі за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на відповідні органи.

З огляду на аналіз викладених законодавчих приписів контролюючий орган у разі виявлення порушення вимог законодавства, яке регулює обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, якщо таке порушення тягне за собою визначення грошових зобов'язань у вигляді адміністративно-господарських санкцій, зобов'язаний прийняти податкове повідомлення-рішення.

Приписи статті 17 Закону № 481/95-ВР у розглядуваному контексті можуть застосовуватися лише в частині, що не суперечить нормам Податкового кодексу України. Тому форма та порядок направлення відповідних рішень визначаються нормами Податкового кодексу України.

Зазначене стосується також і норм зазначеного раніше Порядку застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів». Форма рішення про застосування фінансових санкцій, передбачена цим підзаконним нормативно-правовим актом, не може застосовуватися контролюючими органами в розумінні Податкового кодексу України, оскільки відповідні норми Порядку в цій частині суперечать приписам Податкового кодексу України, який має вищу юридичну силу та підлягає застосуванню до цих правовідносин з урахуванням Перехідних положень до Кодексу.

Тому з 1 січня 2011 року у контролюючих органів в розумінні Податкового кодексу України відсутні повноваження щодо прийняття інших рішень, крім податкових повідомлень-рішень, якими можуть бути визначені грошові зобов'язання.

Досліджуючи питання щодо наявності повноважень на проведення фактичної перевірки позивача з питань додержання суб'єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов'язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами, суд зазначає таке.

Пунктом 3 розділу ІІ Прикінцевих положень Закону України від 28.12.2014 №71-VІІІ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» визначено наступне: установити, що у 2015 та 2016 роках перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб-підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік контролюючими органами здійснюються виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки, згідно з рішенням суду або згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України.

Зазначене обмеження не поширюється:

з 1 січня 2015 року на перевірки суб'єктів господарювання, що ввозять на митну територію України та/або виробляють та/або реалізують підакцизні товари, на перевірки дотримання норм законодавства з питань наявності ліцензій, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, єдиного соціального внеску, відшкодування податку на додану вартість;

з 1 липня 2015 року на перевірки платників єдиного податку другої і третьої (фізичні особи - підприємці) груп, крім тих, які здійснюють діяльність на ринках, продаж товарів у дрібнороздрібній торговельній мережі через засоби пересувної мережі, за винятком платників єдиного податку, визначених пунктом 27 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України, з питань дотримання порядку застосування реєстраторів розрахункових операцій.

З викладеного слідує, що обмеження стосовно проведення перевірок (в частині їх проведення виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявкою суб'єкта господарювання, згідно з рішенням суду або згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України) стосуються підприємств, установ та організацій, фізичних осіб-підприємців, з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній рік. Підприємства, установи та організації, фізичні особи-підприємці, у яких обсяг доходів перевищує 20 мільйонів гривень за попередній рік, не підпадають під ці обмеження. Тобто, визначальним у даному випадку є обсяг доходів за попередній рік.

Як вбачається з наявної в матеріалах справи копії фінансового звіту малого підприємництва за 2014 рік (а.с.32), сума загального доходу позивача за 2014 рік складає 6722,2 тис. грн., тобто менше 20 млн. гривень, а тому фактичну перевірку позивача в 2015 році, з урахуванням обмежень, встановлених абзацом 2 та 3 пункту 3 Прикінцевих положень Закону №71, можна було здійснювати виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки, згідно з рішенням суду або згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України.

Судом встановлено, що позивач будь-яких заяв до Переяслав-Хмельницької ОДПІ ГУ ДФС у Київській області щодо проведення перевірки не подавав.

Крім того, матеріали справи не містять доказів того, що Кабінет Міністрів України надавав дозвіл відповідачу на проведення фактичної перевірки Яготинського районного споживчого товариства.

Також, матеріали справи не містять доказів того, що оскаржуваний наказ прийнятий згідно з рішенням суду або згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України.

Разом з тим, наказом Головного управління ДФС у Київській області №349 від 28.08.2015 (а.с.10), на підставі якого проведено фактичну перевірку позивача, призначено проведення фактичних перевірок суб'єктів господарювання у сфері виробництва та обігу спирту, спиртовмісної продукції, алкогольних напоїв та тютюнових виробів .

Суд зазначає, що після набрання чинності Законом України від 28.12.2014 №71-VІІІ "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" видання контролюючим органом наказу на проведення перевірки платників податків, доходи яких за попередній рік не перевищували 20 млн. грн., вимагає від керівника зазначати в наказі, з якого саме питання призначається перевірка - наявності ліцензій, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, єдиного соціального внеску чи відшкодування податку на додану вартість.

Зазначене правило встановлює пільговий режим для певної категорії суб'єктів господарювання, а отже захист платників податків від безпідставних та необґрунтованих перевірок потребує конкретизації дій контролюючих органів, що унеможливлює видання наказів із "загальними" формулюваннями - у сфері виробництва та обігу спирту, спиртовмісної продукції, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, оскільки таке формулювання необґрунтовано розширює повноваження контролюючих органів, звуження яких як раз і було на меті законодавця.

Приймаючи до уваги вищенаведене, суд вважає, що відповідачем перевищені повноваження під час проведення спірної перевірки, обмежені у зв'язку з дією в 2015-2016 роках мораторію на проведення перевірок Законом №71-VІІІ, оскільки відповідач не мав права проводити перевірку суб'єкта господарювання з доходом за попередній рік менше 20 мільйонів гривень.

Суд не приймає до уваги доводи позивача про те, що оспорюване рішення підлягає скасуванню з підстави порушення порядку проведення перевірки, зокрема, у зв'язку з тим, що фактична перевірка проведена на підставі витягу з переліку суб'єктів господарювання лише за підписом без відбитку печатки органу, що суперечить положенням статті 81 Податкового кодексу України та зазначає наступне.

Згідно з наказом Головного управління ДФС у Київській області «Про проведення фактичних перевірок» №349 від 28.08.2015 з метою організації контролю за діяльністю суб'єктів господарювання сфери виробництва та обігу спирту, спиртовмісної продукції, алкогольних напоїв та тютюнових виробів начальнику управління контролю за обігом та оподаткуванням підакцизних товарів наказано організувати у вересні 2015 року проведення фактичних перевірок суб'єктів господарювання відповідно до переліку, що додається.

В додатку №1 до наказу ГУ ДФС у Київської області від 28.08.2015 № 349, витяг з якого є в матеріалах справи, зазначено Яготинське районне споживче товариство (код ЄДРПОУ 30441567), адреса суб'єкта господарювання: місто Яготин, вул. Шевченко, будинок 10), що відповідає адресі, за якою знаходиться магазин позивача, в якому проводилась перевірка.

Приписи п.75.1 ст.75 ПК України визначають, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) (п.75.1.3 ПК).

Порядок проведення фактичної перевірки визначений у ст.80 ПК.

Так, згідно п.80.1 ст.80 ПК фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Пункт 80.2 ст.80 ПК встановлює, що фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки та за наявності однієї з обставин, визначених в цій статті.

Судом встановлено, що сторонами не оспорювався факт наявності у відповідача обставин, які передбачені ст. 80 ПК України для проведення фактичної перевірки позивача.

Відповідно до пункту 81.1 ст. 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

- направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника, що скріплений печаткою контролюючого органу;

- копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника та скріплення печаткою контролюючого органу;

- службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки .

Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки (абз. 5 п. 81.1 ст. 81 ПК України).

При пред'явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення (абз. 7 п. 81.1 ст. 81 ПК України).

Таким чином, платник податків, який вбачає процедурні порушення у діях контролюючого органу щодо організації, призначення та проведенні перевірки, має захищати свої права шляхом не допуску працівників контролюючого органу до перевірки.

Судом встановлено, що працівники контролюючого органу були допущені до фактичної перевірки позивача, товарознавцю позивача ОСОБА_2 було вручено копію наказу про проведення фактичної перевірки, пред'явлено службові посвідчення та направлення на перевірку.

На бланку направлення на перевірку товарознавцем позивача ОСОБА_2 висловлено зауваження до наданих документів, зокрема, зазначено, що отримано із зауваженнями, бланки направлень на перевірку та копія наказу не на титульних бланках, в наказі конкретно не вказано назва та реквізити підприємства.

Проте оскільки допуск до проведення фактичної перевірки відбувся, в подальшому предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених порушень законодавства, дотримання якого контролюється відповідними органами.

Зауваження посадової особи про відсутність в наказі назви та реквізитів підприємства матеріалами справи спростовується, адже така інформація зазначена в додатку №1 до наказу ГУ ДФС у Київської області від 28.08.2015 № 349, витяг з якого наявний в матеріалах справи.

Стосовно відсутності на даному документі відбитку печатки податкового органу суд погоджується із доводами позивача, оскільки за вимогами пункту 81.1 ст. 81 ПК України наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника та скріплення печаткою контролюючого органу, проте допуск посадових осіб відповідача до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні та/або проведенні фактичної перевірки, у зв'язку з чим, за умови такого допуску, підставою для скасування рішення, прийнятого за результатами перевірки, може бути лише неправильність його прийняття по суті, а не власне процедурні порушення, зокрема, відсутність підстав для проведення перевірки, на чому наполягає позивач. Тому доводи позивача в цій частині є безпідставними, проте на прийняте судом рішення по суті справи вказані висновки суду не вплинули.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, коли судом здійснюється розгляд справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, у яких обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, належних і достатніх доказів, що підтверджували б правомірність оскаржуваних рішень, у ході розгляду справи не надав.

Відповідно до частини другої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Предметом адміністративного позову в даній справі є скасування оскаржуваного позивачем рішення про застосування фінансових санкцій відповідача, а відповідно до пункту 1 частини 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову, зокрема, про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень і його скасування, тобто, скасування рішення суб'єкта владних повноважень є наслідком саме визнання його протиправним.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність виходу для повного захисту інтересів позивача за межі позовних вимог та визнання оскаржуваного позивачем рішення про застосування фінансових санкцій протиправним і його скасування.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Під час звернення до суду позивачем сплачено судовий збір в сумі 1378,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №187 від 29.01.2016, оригінал якого знаходиться в матеріалах адміністративної справи (а.с.2).

Понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 1378,00 грн. підлягають стягненню з Переяслав-Хмельницької ОДПІ ГУ ДФС у Київській області на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, відповідно до положень статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Переяслав-Хмельницької ОДПІ ГУ ДФС у Київській області №000045/10-17-22-02/30441567 від 24.09.2015 про застосування фінансових санкцій у розмірі 27000,00 грн.

3. Стягнути судовий збір у розмірі 1378,00 грн. (одна тисяча триста сімдесят вісім грн. 00 коп.) на користь Яготинського районного споживчого товариства (ідентифікаційний код 30441567, місцезнаходження 07700, Київська обл., Яготинський район, місто Яготин, вул. Шевченка, будинок 7) за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Переяслав-Хмельницької ОДПІ ГУ ДФС у Київській області (ідентифікаційний код 38680371, місцезнаходження: 08400, м. Переяслав - Хмельницький, вул. Богдана Хмельницького, 95).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Кушнова А.О.