Постанова

від 17.11.2011 по справі 2а/2470/2131/11

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12:45год. 17 листопада 2011 року м. Чернівці Справа № 2а/2470/2131/11

Чернівецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Ковтюк В.О.

секретаря судового засідання Настасійчука О.В.

за участю :

представника позивача - ОСОБА_1

представників відповідача - ОСОБА_2, ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом малого приватного підприємства «Веселка» до Державної податкової інспекції у Сторожинецькому районі про скасування податкових повідомлень-рішень, суд -

ВСТАНОВИВ:

Мале приватне підприємство «Веселка» (позивач) звернулося з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у Сторожинецькому районі Чернівецької області (відповідач) про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень від 08.08.11р. №0000362300 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 1069,00 грн. і стягнення донарахованого основного платежу в сумі 4276,00 грн. та №0000372300 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 855,00 грн. і стягнення донарахованого основного платежу в сумі 3421,00 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що 14 липня 2011 року за результатами позапланової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.08р. по 31.03.11р. відповідачем 08 серпня 2011 року винесені податкові повідомлення-рішення №0000372300 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем «Податок на додану вартість» на 3421,00 грн. та застосовані фінансові санкції в розмірі 855,00 грн. (далі - Повідомлення 1) та №0000362300 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем «Податок на прибуток приватних підприємств» на 4276,00 грн. та застосовані фінансові санкції в розмірі 1069,00 грн. (далі - Повідомлення 2).

Однак, позивач вважає, що в ході перевірки представниками відповідача не доведено факт завищення позивачем валових витрат за ІІІ квартал 2008 року на загальну суму 17103,000 грн. внаслідок придбання ДВП, дане твердження позивач обґрунтовує наступним.

Згідно усного договору між позивачем та АТЗТ «АВІС» (61058, м. Харків, вул. Данілевського,10/105, код ЄДРПОУ 25465616) позивачем було придбано ДВП-Т-С гр. Б в кількості 2333,25 м.кв. на загальну суму 20523,27 грн., в тому числі ПДВ 3420,55 грн.

Факт отримання ДВП підтверджується рахунком-фактурою №00АВ-00005 від 29.07.2008р., податковою накладною від 06.08.2008р. №806003, товаро-транспортною накладною №806003 від 06.08.2008р. на загальну суму 20523,27 грн., в тому числі ПДВ 3420,55 грн. та платіжними дорученнями №406 від 06.08.2008 року, № 405 від 06.08.2008р. (на підставі вказаних документів позивач перерахував необхідні кошти за отриманий товар)

Представники відповідача дійшли висновку про нікчемність усного договору між позивачем та АТЗТ «АВІС», посилаючись на п.п. 1, 2 ст. 203 та ст. 216 ЦК України, оскільки є порушена кримінальна справа за ч.3 ст.27, ч.1 ст.205 КК України відносно директора АТЗТ «АВІС» ОСОБА_4 Зокрема, в ході розслідування вказаної кримінальної справи встановлено, що посадові особи підприємства при здійснені своєї фінансово-господарської діяльності використовували підроблені документи АТЗТ «АВІС», код ЄДРПОУ 25465616, з допомогою яких ухилялися від сплати податків.

Однак, на думку позивача, однією з головних особливостей нікчемного правочину є відсутність необхід ності визнання такого правочину недійсним в судовому порядку. Таким чином, сторонам надається можливість відмовитися від виконання зобов'язань без рішення суду, що схоже на інститут неукладеної угоди.

Як вбачається з матеріалів справи жодна із сторін не відмовилася від виконання правочину та, навіть більше того, бажала настання правових наслідків, обумовлених укладанням усного договору купівлі - продажу товарів.

Підтвердженням дійсності усної угоди, на думку позивача, є той факт, що в порушені кримінальної справи за ознаками складу злочину, передбаченого ст.212 КК України, відносно директора МПП фірма «Веселка» ОСОБА_5 та головного бухгалтера ОСОБА_6 відмовлено на підставі п.2 ст.6 КПК України - за відсутністю ознак складу злочину.

Отже, позивач фактично здійснив господарську операцію, а документи які зазначалися вище вважаються первинними для цілей ведення податкового обліку. А тому, з урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку, вони мають братися до уваги, оскільки складені при фактичному здійсненні господарської операції.

Також, позивач зазначає, що в листопаді 2009 року відповідачем проведено планову перевірку щодо дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007р. по 30.09.2009р., в ході якої порушень законодавства встановлено не було.

За таких обставин, позивач вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення як протиправні підлягають скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та наполягав на їх задоволенні.

Відповідач не погоджуючись з заявленим позовом подав суду письмові заперечення, в яких зазначив, що перевірка позивача проводилася у відповідності до норм чинного законодавства, що діяло на момент проведення перевірки.

Відповідач вважає, що в результаті перевірки встановлено, що усний договір укладений між позивачем та АТЗТ «АВІС» є нікчемним, оскільки була встановлена відсутність поставок товарів позивачу та відсутність первинних документів, що свідчить про укладення угоди без мети настання реальних наслідків.

Слідчим відділу податкової міліції в Харківській області відносно директора АТЗТ «АВІС» ОСОБА_4 було порушено кримінальну справу за ознаками злочину передбаченого ч.3 ст.27, ч.1 ст.205 КК України. В ході розслідування вказаної кримінальної справи встановлено, що посадові особи підприємства при здійснені своєї фінансово-господарської діяльності використовували підроблені документи, з допомогою яких ухилялися від сплати податків, що було доведено під час судового розгляду та встановлено вироком Жовтневого районного суду м. Харкова від 01 вересня 2010 року.

Так, як фактичного здійснення господарської операції не було, то відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку, навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Крім того, в ході проведення перевірки, не виявлено документів, які б підтверджували поставку товару від АТЗТ "АВІС" до позивача, а також не знайдено підтвердження факту відвантаження товару від АТЗТ "АВІС" і відповідно отримання позивачем даного товару.

Отже, перевіркою встановлено завищення позивачем валових витрат за ІII квартал 2008 року на загальну суму 17103,00 грн. внаслідок придбання ДВП за правочином, який визнаний перевіркою нікчемним та за первинними документами, які не підтверджують факту поставки.

Представлені перевірці первинні прибуткові документи не підтверджують цивільно-правові відносини сторін, а саме факти отримання ДВП від АТЗТ "АВІС", так відділом податкової міліції ДПІ у Сторожинецькому районі надано копії первинних документів на підтвердження взаємовідносини АТЗТ "АВІС" з позивачем. В тому числі надано копії податкових накладних, в кількості 2-х штук від 06.08.2008 року за №806003 на поставку ДВП МПП Фірмі "Веселка" на загальну суму 20523,27 грн., в т. ч. ПДВ 3420,55 грн.

Позивач включив до реєстру отриманих податкових накладних вищевказану накладну у серпні 2008 року та відобразив її в сумі податкового кредиту в декларації з ПДВ за серпень 2008 року. Однак, звіркою заповнених реквізитів податкових накладних (оригінал, який видається покупцю) встановлено, що в одній із них в реквізитах "підпис і прізвище особи, яка склала податкову накладну" відображено тільки підпис без прізвища особи, а в другій прізвище ОСОБА_4 та зовсім інший підпис, печатки різні.

Встановлене перевіркою порушення вплинуло на визначення податкових зобов'язань щодо нарахування та сплати податку на додану вартість та податку на прибуток.

Виходячи з наведеного відповідач просить у задоволені позову відмовити за безпідставністю.

Під час судового розгляду представник відповідача наполягав на відмові у задоволені позову з мотивів зазначених у запереченні.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що у задоволенні адміністративного позову слід відмовити з наступних підстав.

Судом встановлено, що в період з 11 липня по 14 липня 2011 року працівниками відповідача було проведено позапланову виїзну перевірку МПП Фірма «Веселка» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.08р. по 31.03.11р., про що складено акт №95823/21449299 від 14.07.11р. (а.с.20-52), в якому зазначено, що позивачем порушено:

1) ст.203 ЦК України, п.5.1 ст.5, ч.4 пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України від 28.12.1994 р. №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі - Закон №334, в редакції, що діяла на момент виникнення правовідносин), в результаті чого занижено податок на прибуток за III квартал в сумі 4276,00 грн.;

2) п.п. 7.2.6, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п. 7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість" (далі - Закон №168, в редакції, що діяла на момент виникнення правовідносин), в результаті чого занижено податок на додану вартість за серпень 2008 року в сумі 3421 грн.;

3) п.1 ст. 10 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року № 996/ХІУ - в період, що перевірявся не проводилася інвентаризацій товарно-матеріальних цінностей, готової продукції, грошових коштів, основних фондів та інших активів і зобов'язань.

За наслідками розгляду ОСОБА_7 08 серпня 2011 року прийняті податкові повідомлення-рішення:

№0000372300, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем -податок на додану вартість на суму 3421,00 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 855,00 грн.(а.с.61-62);

№0000362300, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем -податок на прибуток підприємств на суму 4276,00 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 1069,00 грн. (а.с.63-64).

Як вбачається з повідомлення ДПА в Чернівецькій області від 27.05.11р., відносно директора МПП фірма «Веселка» ОСОБА_5 та головного бухгалтера ОСОБА_6 відмовлено в порушені кримінальної справи за ознаками складу злочину, передбаченого ст.212 КК України, на підставі п.2 ст.6 КПК України, тобто за відсутністю складу злочину (а.с. 67).

Вироком Жовтневого районного суду м. Харкова від 01 вересня 2010 року визнано винними в скоєні злочинів, передбачених ч.3 ст.27, ч.2 ст.205 КК України, ч.2 і 3 ст.27, ч.2 ст.358 КК України ОСОБА_8 та в скоєні злочинів передбачених ч.5 ст.27, ч.2 ст.205 КК України, ч.2 ст.27, ч.2 ст.358 КК України ОСОБА_9 та ОСОБА_7 (долучено в судовому засіданні).

До вказаних правовідносин суд застосовує такі положення закону та робить висновки по суті спору.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оскільки, відносини між сторонами виникли до набуття чинності Податковими кодексом України, суд при розгляді справи застосовує до них законодавство, яке діяло на час виникнення спірних правовідносин.

Надаючи правову оцінку податковому повідомленню-рішенню №00003623000 від 08.08.2011 р., суд виходить з наступного.

В основу визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 5345 грн. за вказаним податковим повідомленням - рішенням покладено висновки про встановлення перевіркою завищення валових витрат за ІІІ квартал 2008 року на суму 4276грн. через безпідставне віднесення до їх складу вартості отриманих від АТЗТ "АВІС" товарно-матеріальних цінностей (ДВП).

Вказані висновки зроблені відповідачем на підставі аналізу господарських операцій позивача по придбанню у АТЗТ "АВІС" ДВП-Т-С гр. Б та ґрунтуються на порушеннях позивачем вимог п.5.1, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону №334.

Зазначені операції оформлені первинною документацією позивача, яка була надана під час перевірки, копії якої долучені до матеріалів справи і досліджені судом. Так, з наявних у матеріалах справи доказів, вбачається, що на виконання усного договору купівлі - продажу укладених між позивачем та АТЗТ "АВІС", останнім для позивача було поставлено ДВП-Т-С. На виконання умов даного договору АТЗТ "АВІС" для позивача виписана податкова накладна за №806003 від 06.08.2008 р. (а.с.65) та товаро-транспортна накладна №806003 від 06.08.08р.

З описової частини акта перевірки видно, що на підтвердження правильності формування валових витрат за договором поставки позивачем не надано документів, які засвідчили б факт передачі товарів від продавця до покупця, а також документів, що підтверджують факт поставки товару від АТЗТ "АВІС" позивачу. Відтак, в ході проведення перевірки згідно наявних документів, не виявлено документи, по яких відбувався б рух товарів від продавця (постачальника) до перевізника, до покупця, а також документів, що підтверджують прийняття, оприбуткування та відвантаження торгово-матеріальних цінностей.

Крім того, вироком Жовтневого районного суду м. Харкова від 01 вересня 2010 року визнано винними посадових осіб АТЗТ "АВІС" в скоєні злочинів, передбачених ст.205 КК України. На думку відповідача, даним вироком встановлено, що діяльність АТЗТ "АВІС" носила фіктивний характер. Виходячи з наведеного, позивач в порушення вимог п.5.1, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону №334 завищило валові витрати за ІІІ квартал 2008 року.

З такими висновками відповідача суд погоджується, вважає їх правомірними і обґрунтованими, виходячи з наступного.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону №334 валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 цього Закону, до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Дані норми закону дозволяють платнику податку формувати валові витрати при наявності таких двох умов:

- підтвердження витрат належним чином оформленими первинними документами, які містять відомості про господарську операцію та посвідчують факт її здійснення;

- спрямування результату таких операцій на подальше використання у господарській діяльності платника податків.

У відповідності до пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону №334 не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Частинами 1,2 статті 9 Закону України В«Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в УкраїніВ»№996-XIV від 16.07.1999 року (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Матеріалами справи підтверджується, що валові витрати позивача сформовано на підставі первинних документів, виписаних АТЗТ "АВІС", які формально містять всі реквізити визначені чинним законодавством України.

Однак, з матеріалів справи вбачається, що вироком Жовтневого районного суду м.Харькова від 01.09.2010р. по кримінальній справі №1-408/10 ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_7 визнано винними, у тому числі за ч.2 ст.205 КК України - за фіктивне підприємництво, а саме за створення і придбання суб'єктів підприємницької діяльності - АТЗТ "АВІС", ТОВ «Центропром комплекс», ТОВ СП «Біопластик», ТОВ «Парма-ресурс», ТОВ Юроп оил», ТОВ «Продсельпром» з метою незаконного формування податкового кредиту та валових витрат підприємствам вигодонабувачам шляхом оформлення розхідних документів з реквізитами вищевказаних підприємств, тобто фактично ці підприємства являлись вигодонабувачами. Таким чином, встановлено, що посадові особи підприємств вигодонабувачів при здійсненні своєї фінансово-господарської діяльності використовували підроблені документи з допомогою яких ухилялись від сплати податків.

В мотивувальній частині даного вироку встановлено, що вказані особи, підписували первинні бухгалтерські та податкові документи з реквізитами АТЗТ "АВІС" по неіснуючим (безтоварним) операціям, які умисно передавали невстановленим особам для неправомірного формування податкового кредиту і валових витрат, тобто організували фіктивне підприємництво. На час розгляду даної справи судом вирок Жовтневого районного суду м.Харкова від 01.09.2010 року по кримінальній справі №1-408/10 набрав законної сили (долучено в судовому засіданні).

Частиною 4 статті 72 КАС України встановлено, що вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Оскільки АТЗТ "АВІС" було створено з метою незаконного формування податкового кредиту та валових витрат підприємствам вигодонабувачам шляхом документального оформлення безтоварних операцій, що встановлено вироком Жовтневого районного суду м.Харкова від 01.09.2010 року, то слід вважати, що операції з поставки товарів (робіт, послуг) АТЗТ "АВІС" для МПП «Веселка» не здійснювалися, а всі первинні документи, виписані АТЗТ "АВІС", в тому числі і для МПП «Веселка», не мають юридичної сили, навіть за умови відсутності зауважень до їх форми та змісту.

Суд відхиляє доводи позивача про те, що ним правомірно сформовано валові витрати на підставі накладної, розрахункових (платіжних) документів, оскільки дані первинні документи та/або договори укладені між позивачем та АТЗТ "АВІС", в судовому порядку недійсними не визнавалися, як безпідставні, з огляду на таке.

Згідно з ч.1,5 ст.203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Відповідно до ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). В даному випадку визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. За змістом ч.1 ст.228 ЦК України, правочин спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, і є нікчемним.

Господарські операції, які мають ознаки нікчемних та в результаті яких створюється можливість заниження податкових зобов'язань, завідомо суперечать інтересам держави і суспільства, а тому й вважаються такими, що порушують публічний порядок.

Із врахуванням наведеного, суд приходить до висновку про нікчемність правочинів між позивачем та АТЗТ "АВІС".

При цьому, суд враховує належні і допустимі докази, надані відповідачем на підтвердження безпідставного виникнення у платника податків податкової вигоди, зокрема щодо притягнення до кримінальної відповідальності за ч.2 ст.205 КК України осіб, які заснували і використовували АТЗТ "АВІС" не для здійснення господарської діяльності, а для оформлення безтоварних операцій з метою конвертації грошових коштів та мінімізації податкових зобов'язань для інших суб'єктів господарювання, та відсутність у позивача доказів на обґрунтування протилежного.

Відповідно до ч.1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Оскільки юридичних наслідків договір між позивачем та АТЗТ "АВІС" не створює в силу своєї нікчемності, то видаткові та податкові накладні, навіть за умови їх належного оформлення, не можуть братись до уваги в податковому та бухгалтерському обліку позивача. Відтак, суд вважає, що позивач не мав підстав і права на віднесення до складу валових витрат вартості придбання товарів, робіт (послуг), на основі таких документів.

За наведених обставин, суд вважає обґрунтованими висновки податкового органу щодо завищення МПП «Веселка» валових витрат за ІІІ квартал 2008 року. Відтак, прийняте відповідачем податкове повідомлення - рішення №00003623 від 08.08.2011 р., є правомірним та таким, що не підлягає скасуванню.

Надаючи правову оцінку податковому повідомленню-рішенню №0000372300 від 08.08.2011 р., суд виходить з наступного.

В основу визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 4276 грн. за вказаним податковим повідомленням - рішенням, покладені висновки про встановлення перевіркою заниження податку на додану вартість за серпень 2008 року на загальну суму 3421 грн. через безпідставне включення до податкового кредиту сум ПДВ, сплачених в ціні за отримані від АТЗТ "АВІС" товарно-матеріальні цінності.

Вказані висновки зроблені податковим органом на підставі аналізу господарських операцій позивача по придбанню у АТЗТ "АВІС" ДВП-Т-С та ґрунтуються на порушеннях позивачем вимог п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону №168.

З такими висновками відповідача суд погоджується, вважає їх правомірними і обґрунтованими, виходячи з наступного.

Згідно з пп.7.4.1. п.7.4 ст.7 Закону №168 (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п.7.4.4. п.7.4 ст.7 Закону №168 якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Підпунктом. 7.4.5. пункту 7.4 статті 7 Закону №168 встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Так як, податкові накладні не можуть братись до уваги в податковому та бухгалтерському обліку позивача, у зв'язку з тим, що юридичних наслідків договори між МПП «Веселка» та АТЗТ «АВІС» не створюють в силу своєї нікчемності, то суд вважає правомірним виключення податковим органом зі складу податкового кредиту позивача сум ПДВ, вказаних в таких накладних.

Крім того, суд не може вважати належним доказом податкову накладну від 06.08.2008 року за №806003 на поставку ДВП МПП "Веселка" на загальну суму 20523,27 грн., в т. ч. ПДВ 3420,55 грн. з наступних підстав.

В судовому засіданні були досліджені вказана накладна та накладна, вилучена у АТЗТ «АВІС», звіркою заповнених реквізитів податкових накладних (оригінал, який видається покупцю) встановлено, що в одній із них в реквізитах "підпис і прізвище особи, яка склала податкову накладну" відображено тільки підпис без прізвища особи, а в другій прізвище ОСОБА_4 та зовсім інший підпис, печатки різні.

Відповідачем доведено перед судом нікчемність правочинів укладених між МПП «Веселка» та АТЗТ «АВІС», безтоварність господарських операцій між даними контрагентами по придбанню товарно-матеріальних цінностей, і як наслідок доведено неправомірність формування валових витрат та податкового кредиту за результатами даних господарських операцій.

За таких обставин, суд вважає, висновок відповідача про порушення позивачем вимог п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону №168, внаслідок яких у серпні 2008 року позивачем занижено податок на додану вартість на суму 3421грн. обґрунтованим, а податкове повідомлення-рішення №0000372300 від 08.08.2011 р., яким МПП «Веселка» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 4276 грн. - правомірним та таким, що не підлягає скасуванню.

Враховуючи викладене вище, суд вважає, що податковий орган під час прийняття спірних податкових повідомлень-рішень діяв на підставі, в межах повноважень та в спосіб визначений чинним законодавством, а відтак підстави для визнання їх протиправними і скасування у суду відсутні.

Відповідно до ч.2 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. В зв'язку з відсутністю таких витрат, суд не вирішує питання про стягнення судових витрат.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2, 9, 71, 72, 94, 159-163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Порядок і строки оскарження постанови визначаються ст.ст. 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанови суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанову в повному обсязі виготовлено 22 листопада 2011 р.

Суддя В.О. Ковтюк