Постанова

від 06.12.2011 по справі 2а/2470/2357/11

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2011 р. м. Чернівці Справа № 2а/2470/2357/11

Чернівецький окружний адміністративний суд в складі головуючого –судді Ковтюк В.О., розглянувши у порядку скороченого провадження справу за адміністративним позовомдержавної податкової інспекції у м.Чернівцідотовариства з обмеженою відповідальністю «Ларіс»про стягнення заборгованості, суд –

В С Т А Н О В И В :

Державна податкова інспекція у м. Чернівці (позивач) звернувся з адміністративним позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Ларіс» (відповідача) про стягнення заборгованості по сплаті податкових зобов'язань щодо бюджетного відшкодування, а також штрафних санкцій за несвоєчасну подачу податкової декларації в сумі 22967,71 грн.

У відповідності до вимог ч.3 ст.183-2 КАС України, відповідачу було направлено ухвалу про відкриття скороченого провадження та запропоновано подати заперечення на позов, або заяву про визнання позову. Проте, у зв'язку з тим що відповідач за зазначено адресою не значиться, конверт повернувся на адресу суду.

Виходячи із ч.8 ст.35 КАСУ, вважається що повістку вручено юридичній особі, якщо вона доставлена за адресою, внесеною до відповідного державного реєстру, або за адресою, яка зазначена її представником, і це підтверджується підписом відповідної службової особи. Окрім того, ч.11 ст.35 КАСУ, передбачає, що у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідач зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності 12.11.04р.(а.с.29-30) та 17.07.01р. взятий на обік як платник податків (а.с. 28).

13 липня 2007 року позивачем було проведено виїзну планову перевірку відповідача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.05р. по 31.03.07р., з результатами перевірки складено Акт №2948/23-1/31561502 (а.с.11-24). Відповідно до висновків Акту №2948/23-1/31561502, відповідачем порушено вимоги п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97р. №168/97-ВР (діяв на момент виникнення правовідносин та проведення перевірки) (далі – Закон № 168), а саме встановлено завищення бюджетного відшкодування ПДВ в 2005 року за липень на 11256,00 грн., за серпень – 3029,00 грн. та за жовтень на 21479,00 грн., крім того встановлено заниження бюджетного відшкодування ПДВ за вересень 2005 року на 2272,00 грн.

26 липня 2007 року позивачем були прийняті податкові повідомлення-рішення №00043421/0 та на 35764,00 грн. загальну суму зменшення бюджетного відшкодування з ПДВ, з яких 11256,00 грн. не відшкодовано на момент проведення перевірки, 24508,00 грн. відшкодовано з бюджету на момент проведення перевірки, цим же повідомленням-рішенням позивачу нараховані штрафні санкцій в розмірі 50% відшкодованої суми – 12254,00 грн. (а.с.33).

Як вбачається з розширеного розрахунку, відповідачем частково, в сумі 13059,65 грн., відшкодовано заборгованість, тому на момент звернення до суду сума заборгованості по основному платежу складає – 10450,35 грн. (а.с.31-32).

Крім того, 20 квітня 2010 року позивачем було проведено невиїзну документальну перевірку з питань неподання податкової звітності, декларації з податку на прибуток за 2009 рік, про що було складено Акт №1287/15-1/31561502(а.с. 9). Перевіркою встановлено, що відповідачем декларацію з податку на прибуток за 2009 рік, граничний строк подання якої 09.02.10р., подано не було., чим порушено вимоги п.п.4.1.4 п.4.1 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податкові перед бюджетами та державними цільовими фонами» від 21.12.00р. №2181 (далі – закон №2181) (діяв на момент виникнення правовідносин та проведення перевірки).

За наслідками розгляду Акту №1287/15-1/31561502, 28 квітня 2010 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0003020151/0 про накладення штрафу за неподання декларації з податку на прибуток у розмірі 170,00 грн. (а.с.7).

Таким чином сума заборгованості по відповідачу становить – 22967,71 грн., та складається із заборгованості по відшкодуванню ПДВ в розмірі – 10450,35 грн., штрафних санкцій – 12254.00 грн., пені в розмірі – 93,36 грн. та штрафних санкцій за несвоєчасне подання декларації – 170,00 грн.(а.с. 6).

На адресу відповідача направлялися перша податкова вимога №1/914 від 01.08.08р. та друга податкова вимога №2/1088 від 10.09.2008 року (а.с.26).

10 листопада 2008 року позивачем було прийнято рішення №113 про стягнення коштів та продаж інших активів платника податків в рахунок погашення його податкового боргу (а.с.27).

Підпункт 16.1.4.пункту 16.1 ст.16 Податкового кодексу України, передбачає, що платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи;

Статтею 9 Закону України “Про систему оподаткування” (в редакції чинній на момент виникнення правовідносин) визначено, що платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язанні сплачувати належні суми податків (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.

Підпункт 7.7.2. п.7.7 ст.7 Закону №168, передбачає, що якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до п.п. 7.7.7. п. 7.7 ст. 7 Закону №168, якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної перевірки (документальної) податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий податковий орган:

а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної податковим органом унаслідок таких перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з підпунктом 7.7.3 цього пункту у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів.

Відповідно до п.п.6.1.3. п.6.1 ст.6 Наказу ДПА України «Про затвердження Інструкції про порядок застосування та стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби» від 17 березня 2001 року N 110 (діяла на момент проведення перевірки), у разі коли за даними документальних перевірок результати діяльності платника податків свідчать про заниження суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях, і контролюючий орган виявляє суму недоплати платника податків, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми недоплати та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Підпункт 4.1.4. пункту 4.1. ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.00р. №2181-ІІІ (діяв на момент проведення перевірки) (далі – Закон №2181), податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює:

а) календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця;

б) календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі при сплаті квартальних або піврічних авансових внесків), - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя);

в) календарному року, крім випадків, передбачених підпунктом "г" підпункту 4.1.4 цього пункту, - протягом 60 календарних днів за останнім календарним днем звітного (податкового) року;

г) календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб (прибуткового податку з громадян), - до 1 квітня року, наступного за звітним.

Підпункт 17.1.1. п.17.1 ст.17 Закону №2181 визначає, що платник податків, що не подає податкову декларацію у строки, визначені законодавством, сплачує штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або її затримку.

Відповідно до пп.16.4.1 та 16.4.2 Закону №2181, пеня нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті; зазначений розмір пені діє щодо всіх видів податків і зборів (обов'язкових платежів), крім пені щодо порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, що встановлюється окремим законодавством.

Підпункт 14.1.175 п.14.1. ст.14 Податкового кодексу України, зазначає, що податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Згідно п.4 ч.3 ст.129 Конституції України та ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч. 4 ст. 94 КАС України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись статтями 11, 71, 79, 86, 94, 158-162, 183-2 КАС України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Ларіс» (58000, вул. Головна, 222, м. Чернівці, код ЄДРПОУ 31561502) на в дохід Державного бюджету України – 22967 (двадцять дві тисячі дев'ятсот шістдесят сім) грн. 71 коп.

3. Постанова підлягає негайному виконанню.

Порядок і строки оскарження постанови визначаються ст.ст. 183-2, 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку сторонами, а також іншими особами, якщо суд вирішив питання про їх права, свободи, інтереси чи обов'язки.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя                     В.О. Ковтюк