Рішення

від 21.07.2016 по справі 910/9900/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.07.2016Справа №910/9900/16

Господарський суд міста Києва в складі:

головуючого судді Привалова А.І.

при секретарі Островській О.С.

розглянувши справу № 910/9900/16

за позовом державного підприємства "Житомирський бронетанковий завод"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Індекс Україна"

про стягнення 197 479,20 грн.

Представники сторін:

від позивача: Мезенцев О.О., довіреність № 131 від 13.01.2015р.;

від відповідача: не з'явився.

обставини справи:

До Господарського суду міста Києва звернулося державне підприємство "Житомирський бронетанковий завод" (надалі - позивач) з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Індекс Україна" (надалі - відповідач) про стягнення 197 479,20 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами договору № 18 від 27.03.2014р. у визначений строк не поставив весь передплачений позивачем товар, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у сумі 64200,00 грн. Крім того, у зв'язку з порушенням відповідачем умов договору, позивач також просить додатково стягнути з відповідача 115 945,20 грн. - неустойки за порушення строків виконання постачальником вимог покупця по усуненню виявлених недоліків (дефектів) продукції, 12 840,00 грн. - штрафу за поставку продукції неналежної якості, 4 494,00 грн. - штрафу за порушення строків виконання зобов'язання в частині не перерахування зайво отриманих від покупця коштів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.05.2016р. порушено провадження у справі № 910/9900/16, розгляд справи призначений на 30.06.2016р.

29.06.2016р. через загальний відділ господарського суду від позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказів та додаткових пояснень по справі.

Присутній у судовому засіданні 30.06.2016р. представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, проте всі витребувані судом докази не подав.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, витребувані докази не подав і не надіслав.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.06.2016р. було відкладено на 21.07.2016р., у зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача та неподанням сторонами витребуваних судом доказів.

20.07.2016р. через загальний відділ господарського суду від позивача надійшли додаткові пояснення та заява про уточнення розміру позовних вимог, згідно якої позивач визнав ціну позову в сумі 207 879,60 грн.

Присутній у судовому засіданні 21.07.2016р. представник позивача підтримав позовні вимоги та подав заяву про уточнення позовних вимог, згідно якої просив суд стягнути з відповідача суму заборгованості за договором у розмірі 64200,00 грн. та повернути зайво сплачену суму судового збору.

Отже, враховуючи приписи ст. 55 ГПК України, позивачем на день розгляду справи визначено ціну позову в розмірі 64200,00 грн.

Представник відповідача в судове засідання вдруге не з'явився, вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі від 31.05.2016р. та ухвали від 30.06.2016р. не виконав, письмовий відзив на позов не подав.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. (п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Згідно ст. 64 Господарського процесуального кодексу України, ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала направляється за адресою місцезнаходження сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

У відповідності до ст. 87 Господарського процесуального кодексу України, ухвалу про порушення провадження у справі від 31.05.2016р. та ухвалу від 30.06.2016р. було надіслано відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адресу, що відповідає відомостям з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Оскільки про поважні причини неявки в судове засідання представника відповідача суд не повідомлений; клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило, тому суд вважає, що, у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами, без участі представника відповідача, яких достатньо для винесення рішення по суті.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, в засіданні суду була оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

27.03.2014р. між позивачем (за договором - покупець) та відповідачем (за договором - постачальник) було укладено Договір № 18, за умовами якого відповідач зобов'язується передати, а покупець - прийняти й оплатити продукцію, вказану у видаткових накладних. Загальна сума договору складається з сум видаткових накладних.

Згідно з п. 3.4. договору, термін постачання - не більше 60 календарних днів з моменту отримання попередньої оплати.

Відповідно до п. 4.2. договору, оплата продукції здійснюється за наступною схемою: попередню оплату в розмірі 50% вартості продукції покупець сплачує протягом 10 календарних днів з моменту набрання даним договором чинності.

Остаточний розрахунок має бути здійсненим не пізніше 10 календарних днів з моменту отримання покупцем продукції згідно виставленого постачальником рахунку (п. 4.3. договору).

Згідно з п. 4.5. договору, постачальник зобов'язаний перерахувати зайво отримані від покупця кошти на поточний рахунок покупця негайно, але не пізніше трьох банківських днів з моменту відповідної вимоги покупця.

Договір, відповідно до п. 10.5., набуває чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2014р. У випадку, якщо жодна із сторін не дасть відповідного письмового повідомлення про свій намір розірвати або змінити договір за 30 днів до його закінчення, договір вважається пролонгованим на наступний рік з 1 січня до 31 грудня. Дана умова діє кожний рік.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору позивач на підставі платіжних доручень № 380 від 10.04.2014р., № 640 від 28.05.2014р., № 717 від 12.06.2014р., №113 від 22.07.2014р., копії яких долучені до матеріалів справи, перерахував на рахунок відповідача кошти в загальній сумі 486 174,00 грн.

Відповідач свої зобов'язання за договором виконав, здійснивши поставку товару за видатковими накладними № 1 від 14.05.2014р., № 2 від 27.05.2014р., № 3 від 18.06.2014р., № 6 від 30.07.2014р., № 7 від 30.07.2014р., копії яких долучені до матеріалів справи, на загальну суму 504 374,00 грн.

В подальшому, на підставі накладної (повернення постачальнику) № 3 від 26.09.2014р. позивач повернув відповідачу товар на загальну суму 82 400, грн.

Таким чином, враховуючи часткове повернення товару позивачем, відповідачем здійснено поставку товару за Договором № 18 від 27.03.2014р. на загальну суму 421 974,00 грн. (504 374,00 грн. - 82 400,00 грн.).

Водночас, після часткового повернення товару позивачем, відповідач не здійснив поставку товару на суму 64 200,00 грн., що становить різницю між оплаченими та поставленими партіями товару (486 174,00 грн. - 421 974,00 грн.).

01.04.2016р. позивач надіслав на адресу відповідача претензію № 1 від 31.03.2016р. з вимогою негайно перерахувати суму переплати в розмірі 64200,00 грн. та сплатити штрафні санкції.

Відповідач претензію позивача залишив без відповіді та задоволення.

Таким чином, обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач стверджує, що відповідачем не виконано зобов'язання щодо поставки передплаченого товару та не повернуто грошові кошти, згідно з умовами п. 4.5. договору, у зв'язку з чим позивач просить стягнути перераховані відповідачу грошові кошти у сумі 64 200, 00 грн. у судовому порядку.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відносини, які виникли між сторонами за Договором № 18 від 27.03.2014р., регулюються положеннями цивільного законодавства про договір поставки.

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч.1 статті 662 ЦК України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Згідно з статтею 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

За приписами ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Виходячи з аналізу положень ст. 693 Цивільного кодексу України ,умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Тобто, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

При цьому, оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.

Обмеження заявника в праві на судовий захист шляхом відмови у задоволенні позову за відсутності доказів попереднього їх звернення до продавця з вимогами, оформленими в інший спосіб, ніж позов (відмінними від нього), фактично буде призводити до порушення принципів верховенства права, доступності судового захисту, суперечити положенням ч. 2 ст. 124 Конституції України та позиції Конституційного Суду України, викладений у рішенні від 09.07.2002 р. № 15-рп/2002 у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень ч. 2 ст. 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів), згідно з якою вирішення правових спорів у межах досудових процедур є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту.

Аналогічна правова позиція викладена також у постанові Верховного Суду України № 3-127гс11 від 28.11.2011 р.

Наявними у справі документами підтверджується оплата позивачем вартості товару за договором № 18 від 27.03.2014 р., проте відповідачем доказів поставки оплаченого товару у повному обсязі суду не надано, що свідчить про неналежне виконання останнім договірних зобов'язань щодо поставки товару на загальну суму 486 174,00 грн., відтак, позовна вимога про стягнення з відповідача залишку суми попередньої оплати в розмірі 64 200,00 грн. підлягає задоволенню.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Індекс Україна» (02217, м. Київ, вул. Закревського, 20, оф. 5; код ЄДРПОУ 38824588) на користь державного підприємства «Житомирський бронетанковий завод» (12441, Житомирська обл., смт. Новогуйвинське, вул. Дружби народів, 1; код ЄДРПОУ 07620094) суму попередньої оплати в розмірі 64200,00 грн. та 1378,00 грн. - витрат по сплаті судового збору. Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 26.07.2016р.

Суддя А.І. Привалов