Рішення

від 01.08.2016 по справі 922/2271/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" серпня 2016 р.Справа № 922/2271/16

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Светлічного Ю.В.

при секретарі судового засідання Мороз Ю.В.

розглянувши справу

за позовом Приватного підприємства "Приватна фірма "САС", м. Харків до Приватного підприємства "Гросбух", м. Харків про стягнення 32838,95 грн. за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 довіреність б/н від 29.07.2016р.;

відповідача - не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Приватна фірма "САС" (позивач) звернувся до господарського суду із позовною заявою до відповідача - Приватного підприємства "Гросбух", в якій позивач просить стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 32838,95 грн., які складаються з: заборгованості за надані послуги за договором №170 від 27.03.2013р. у розмірі 16600,00 грн.; інфляційне збільшення заборгованості у розмірі 14762,69 грн.; 3% річних у розмірі 1476,26 грн., посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань згідно договору на розміщення наружної реклами №170, який був укладений між позивачем та відповідачем. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 1378,00 грн. судового збору.

Присутній представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримував та просив позов задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, свого повноважного представника не направив, про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення про вручення ухвали про порушення провадження у даній справі повноважному представнику відповідача 20.07.2016р.

Відповідно до п.3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України.

У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81-1 ГПК України), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи вищенаведене та те, що відповідач був повідомлений належним чином, про дату та час розгляду справи, справа розглядається на підставі ст.75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення присутнього представника позивача, господарським судом встановлено наступне.

27 березня 2013 р. між Приватним підприємством "Приватна фірма "САС" (виконавець за договором, далі по тексту - позивач) та Приватним підприємством "Гросбух" (замовник за договором, далі по тексту - відповідач) було укладено договір на розміщення наружної реклами №170 (далі по тексту - договір).

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до умов зазначеного договору позивач, як виконавець, зобов'язався надати відповідачу, як замовнику, послуги з проведення рекламної компанії в інтересах замовника, згідно адресної програми, що є додатком до договору (далі по тексту - послуги), а відповідач зобов'язувався своєчасно та в повному обсязі оплачувати надані позивачем послуги.

Відповідно до п.3.1.4. договору, замовник зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі оплачувати послуги виконавця у порядку, визначеному розділом 4 даного договору.

Відповідно до п.4.1. договору, вартість рекламної компанії залежить від кількості вказаних в адресній програмі (додаток №1 до договору) робочих поверхностей спеціальних конструкцій, строку рекламної компанії, сюжету реклами, принципу розміщення реклами (вільне розміщення) і встановлюється сторонами договору в адресній програмі (додаток №1 до договору), яка є невід'ємною частиною даного договору. Зміни щодо ціни рекламної кампанії, оформлюються сторонами додатком до адресної програми.

Згідно п.10.3. договору, будь-які зміни і доповнення до договору вносяться шляхом підписання додаткової угоди, яке оформляється в письмовому вигляді і підписується уповноваженими на це представниками сторін.

Відповідно до внесених змін згідно додаткової угоди №3 від 27.06.2013 р. до договору, сторони погодили та затвердили адресну програму проведення рекламної компанії (додаток №4 до договору), згідно якої позивач зобов'язався надати відповідачу зазначені вище послуги у період з 01.07.2013р. по 31.07.2013р. вартістю 13833,33 грн., крім того ПДВ 20%, всього - 16600,00 грн.

Відповідно до п. 4.4. договору, замовник проводить оплату до 15 числа поточного місяця проведення рекламної компанії, на підставі виставленого виконавцем рахунка-фактури.

Відповідно до п. 4.5. договору, замовник здійснює оплату наданих йому по договору послуг, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок в строк, вказаний в п. 4.4. даного договору.

Відповідно до п.5.1. договору, здача-приймання наданих послуг здійснюється уповноваженими представниками замовника і виконавця шляхом складання акту приймання - передачі наданих послуг.

Судом встановлено, що позивач свої зобов'язання за договором виконав, та надав послуги відповідачу, що підтверджується підписаним та скріпленим печатками зі сторони позивача та відповідача актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-000074 від 31.07.2013 р. (аркуш справи№17) на суму 13833,33 грн., крім того ПДВ 20%, всього - 16600,00 грн.

Також, позивачем було надано відповідачу рахунок-фактуру за липень 2013 р. №СФ-0000768 від 12.07.2013 р. на суму 16600,00 грн.

Відповідач, порушив взяте на себе зобов'язання за договором та не сплатив за послуги, надані в липні 2013 року, у зв'язку із чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 16600,00 грн.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи вказані обставини та те, що відповідач не надав суду жодного доказу, який би спростовував наявність заборгованості перед позивачем, хоча мав можливість скористуватись своїми процесуальними правами та надати документи в обґрунтування своєї позиції по справі, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача в частині стягнення коштів в сумі 16600,00 грн. (сума основного боргу) правомірна та обґрунтована, така, що не спростована відповідачем, тому підлягає задоволенню.

Окрім того, позивач просить суд стягнути на його користь інфляційне збільшення заборгованості у розмірі 14762,69 грн. та 3% річних у розмірі 1476,26 грн.

В силу вимог ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши нарахування інфляційних збільшень та 3% річних, суд приходить до висновку, що дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства, та підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. Судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати у даній справі покладаються на відповідача, з вини якого спір доведено до суду.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 526, 530 Цивільного кодексу України, статтями 1, 4, 22, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Гросбух" (61174, АДРЕСА_1, р/р 26006548779700 в АТ "Укрсиббанк", МФО 351005, р/р НОМЕР_1 в ПАТ "Мегабанк", МФО 351629, код ЄДРПОУ 33900281, свідоцтво № 28326060, ІПН 339002820308) на користь Приватного підприємства "Приватна фірма "САС" (61058, м. Харків, вул. Данилевського, 6, оф. 45, р/р 26000036046101 в ПАТ "Укрсиббанк", МФО 351005, код ЄДРПОУ 31343008, ІПН 313430020361) грошові кошти у розмірі 32838,95 грн., які складаються з: заборгованості за надані послуги за договором №170 від 27.03.2013р. у розмірі 16600,00 грн.; інфляційне збільшення заборгованості у розмірі 14762,69 грн.; 3% річних у розмірі 1476,26 грн. та судовий збір у розмірі 1378,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 03.08.2016 р.

Суддя ОСОБА_2