Рішення

від 28.07.2016 по справі 911/2145/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16 тел. 235-95-51

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" липня 2016 р. Справа № 911/2145/16

Суддя А.С. Грєхов , розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Укргідрошляхбудком"

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "Пісківський завод скловиробів"

про стягнення 2 849 780,64 грн

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність б/н від 01.07.2016,

від відповідача: ОСОБА_2, довіреність б/н від 07.07.2016.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Київської області з позовною заявою звернулось товариство з обмеженою відповідальністю В«УкргідрошляхбудкомВ» (далі - позивач) до товариства з обмеженою відповідальністю "Пісківський завод скловиробів" (далі - відповідач) про стягнення 2 849 780,64 грн, з яких 1 145 000,00 грн основного боргу, 147 384,22 грн 3% річних, 1 627 396,42 грн інфляційних втрат.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем зобов'язань щодо оплати послуг за Договором підряду №1311 від 22.04.2013.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 07.07.2016 порушено провадження у справі №911/2145/16 та призначено її до розгляду на 21.07.2016 о 12:00 год.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 21.07.2016 розгляд справи у зв'язку з неявкою відповідача відкладено на 28.07.2016.

Через канцелярію Господарського суду Київської області представником позивача в порядку ст.22 Господарського процесуального кодексу України подано заяву про зменшення розміру позовних вимог №08/07 від 08.07.2016 (вх. суду №15131/16 від 21.07.2016), відповідно до якої позивачем заявлено до стягнення з відповідача 945 000,00 грн основного боргу, 147 384,22 грн 3% річних, 1 627 396,42 грн інфляційних втрат.

У відзиві б/н від 27.07.2016 (вх. суду №15588/16 від 28.07.2016) на позовну заяву відповідачем визнано основну заборгованість, однак останній просить суд про зменшення розміру стягуваних санкцій та розстрочку виконання рішення.

Керуючись ст.85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 28.07.2016 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та врахувавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Між товариством з обмеженою відповідальністю В«УкргідрошляхбудкомВ» (далі - Підрядник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Пісківський завод скловиробів" (далі - Замовник) укладено Договір підряду №1311 від 22.04.2013 (далі - Договір).

Згідно з п.п.2.1., 2.2. Договору Замовник доручає, а Підрядник зобов'язується забезпечити у відповідності з затвердженою Замовником проектною документацією та умовами Договору, в визначені даним Договором строки, виконання на об'єкті робіт з улаштуванням зовнішніх мереж водопроводу, каналізації та благоустрою території. Замовник зобов'язується забезпечити своєчасне фінансування робіт у відповідності з умовами даного Договору, прийняти від Підрядника закінчені роботи.

Відповідно до п.п.4.1., 4.2. Договору договірні ціни робіт по етапам визначаються сторонами в Додатку №1 до Договору, що є невід'ємною частиною цього Договору. Договірні ціни робіт визначаються в ринкових цінах у вигляді договірних цін за одиницю виміру по видам робіт. Остаточна вартість робіт по Договору визначається на підставі підписаних сторонами актів приймання виконаних будівельних робіт.

Пунктом 13.2. Договору встановлено, що розрахунки за виконані роботи будуть здійснюватись Замовником на підставі приймання виконаних будівельних робіт та Довідок про вартість виконаних будівельних робіт (форма КБ-3) проміжними платежами. Підрядник готує Акт приймання виконаних будівельних робіт та Довідку про вартість виконаних будівельних робіт (форма КБ-3) і подає їх для підписання Замовнику не пізніше 28 числа звітного місяця. Замовник протягом 5 (п'яти) робочих днів після отримання документів зобов'язаний підписати подані Підрядником документи,що підтверджують виконання робіт, або письмово обґрунтувати причини відмови від їх підписання. Оплата виконаних робіт здійснюється протягом 5 (п'яти) банківських днів після підписання акту приймання виконаних будівельних робіт та довідки про вартість виконаних будівельних робіт (форма КБ-3).

Як зазначається в п.п.13.5., 13.6. Договору Замовник на протязі десяти банківських днів з моменту підписання Договірної ціни на етап робіт надає Підряднику аванс в розмірі 40% (сорок відсотків) від Договірної ціни етапу робіт (Додаток 1). Погашення авансу при оплаті робіт ведеться щомісячно наступним чином: 40% від вартості виконаних робіт за місяць зараховується на погашення авансу, решта 60% від вартості виконаних робіт за місяць - до оплати.

Згідно з п.13.3. Договору несвоєчасне підписання акту, а також необґрунтована претензія щодо виконання робіт розглядається як несвоєчасна оплата.

Розрахунки між Замовником та Підрядником ведуться в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Підрядника (п.13.7. Договору).

Згідно з п.п.14.2., 14.3. Здача-приймання виконаних робіт оформлюється Актом приймання-передачі закінчених робіт, підписання якого сторонами визначає момент передачі виконаних робіт Замовнику. Виконані роботи вважаються прийнятими Замовником з моменту підписання Акту приймання-передачі виконаних робіт.

На виконання умов Договору позивач виконав, а відповідач прийняв підрядні роботи на загальну суму 7 582 151,80 грн , що підтверджується наявними в матеріалах справи підписаними сторонами та скріпленими їх печатками актами приймання виконаних будівельних робіт №1 за травень 2013 року на суму 281 349,37 грн, №2 за червень 2013 року на суму 202 356,04 грн, №3 за червень 2013 року на суму 83 741,59 грн, №4 за червень 2013 року на суму 212 366,30 грн, №1 за липень 2013 року на суму 302 862,01 грн, №2 за липень 2013 року на суму 234 215,57 грн, №3 за липень 2013 року на суму 54 567,29 грн, №4 за липень 2013 року на суму 343 073,94 грн, №5 за липень 2013 року на суму 654 018,23 грн, №6 за липень 2013 року на суму 117 911,06 грн, №7 за липень 2013 року на суму 115 861,49 грн, №8 за липень 2013 року на суму 366 099,02 грн, №1 за серпень 2013 року на суму 462 793,32 грн, №2 за серпень 2013 року на суму 143 558,64 грн, №1 за вересень 2013 року на суму 154 127,64 грн, №1 за жовтень 2013 року на суму 994 207,91 грн, №2 за жовтень 2013 року на суму 490 297,24 грн, №3 за жовтень 2013 року на суму 48 532,16 грн, №1 за грудень 2013 року на суму 658 808,29 грн, №2 за грудень 2013 року на суму 40 954,54 грн, №3 за грудень 2013 року на суму 213 483,91 грн, №4 за грудень 2013 року на суму 36 174,76 грн, №5 за грудень 2013 року на суму 26 221,52 грн, №6 за грудень 2013 року на суму 1 140 771,80 грн, №7 за грудень 2013 року на суму 203 798,16 грн, а також довідками про вартість виконаних підрядних робіт: за червень 2013 року на суму 281 349,37 грн, за червень 2013 року на суму 498 463,93 грн, за липень 2013 року на суму 2 188 608,61 грн, за серпень 2013 року на суму 606 351,96 грн, за вересень 2013 року на суму 154 127,64 грн, за жовтень 2013 року на суму 1 533 037,31 грн, за грудень 2013 року на суму 2 320 212,98 грн.

Як вбачається з пояснень позивача, заперечень та зауважень від відповідача щодо вищезазначених актів позивачу не надходило, відповідачем акти підписані, а отже роботи вважаються прийнятими Замовником з огляду на умови Договору.

Позивач направляв відповідачу претензію №31 від 30.05.2016 про сплату заборгованості, яка згідно з відміткою на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення отримана відповідачем 02.06.2016, однак залишена без відповіді та задоволення.

Тож, в порушення своїх договірних зобов'язань відповідач оплату робіт повністю не здійснив, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду.

Відповідно до ч.2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами для виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як зазначається в ст.837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно з правовою позицією, викладеною у п.17 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 20.10.2006 №01-8/2351 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в I півріччі 2006 року» та у пункті 6 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 №01-8/482 «Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року», в разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір; факт зменшення ціни позову обов'язково відображається господарським судом в описовій частині рішення зі справи; при цьому будь-які підстави для припинення провадження у справі в частині зменшення позовних вимог у господарського суду відсутні.

Позивачем помилково зазначено ціну позову, у зв'язку з чим суд зазначає, що виходячи з розміру заявлених позовних вимог, нова ціна позову становить 2 719 780,64 грн. Відтак, з огляду на подану позивачем заяву про зменшення позовних вимог, судом розглядається вимога про стягнення з відповідача 945 000,00 грн основного боргу.

Судом встановлено, що відповідач в обумовлений Договором строк свої грошові зобов'язання перед позивачем виконав лише частково у сумі 6 637 151,80 грн, про що свідчать наявні в матеріалах справи банківські виписки за загальний період з 25.04.2013 по 07.07.2016.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи що відповідач в обумовлений Договором строк оплату робіт не здійснив, основна заборгованість в заявленому розмірі визнана відповідачем, суд вважає, що вимога позивача про стягнення з відповідача 945 000,00 грн основного боргу є правомірною, обґрунтованою, документально підтвердженою, а отже, такою, що підлягає задоволенню.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов'язань за Договором позивач заявляє до стягнення з відповідача 147 384,22 грн 3% річних за загальний період прострочки з 13.01.2014 по 01.07.2016 та 1 627 396,42 грн інфляційних втрат за загальний період прострочки з 13.01.2014 по 31.05.2016.

Як зазначено в ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст.612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем невірно встановлено період прострочки платежу за період з 29.06.2016 по 01.07.2016, оскільки суд зазначає, що день фактичної сплати суми заборгованості (01.07.2016) не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені (п.1.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 В«Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язаньВ» ).

Також позивачем невірно зазначено суми прострочених платежів, зокрема сума простроченого платежу за період з 23.12.2015 по 28.12.2015 становить 1 545 000,00 грн, сума простроченого платежу за період з 20.01.2016 по 22.01.2016 становить 1 515 000,00 грн, сума простроченого платежу за період з 29.06.2016 по 01.07.2016 становить 1 345 000,00 грн, у зв'язку з чим судом здійснено власний розрахунок. При цьому, оскільки суд не може виходити за межі позовних вимог, розрахунок 3% річних з 20.01.2016 по 22.01.2016 здійснено судом на суму 1 505 000,00 грн.

Враховуючи умови Договору, встановлені судом суми заборгованості та періоди прострочки по оплаті робіт, часткові проплати відповідача, заявлений позивачем період нарахування 3% річних, суд здійснив власний розрахунок, що наведений нижче:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів 2320212.98 13.01.2014 - 10.08.2014 210 3 % 40047.51 2200000.00 11.08.2014 - 02.06.2015 296 3 % 53523.29 2140000.00 03.06.2015 - 13.07.2015 41 3 % 7211.51 2080000.00 14.07.2015 - 15.07.2015 2 3 % 341.92 2020000.00 16.07.2015 - 19.07.2015 4 3 % 664.11 1990000.00 20.07.2015 - 22.07.2015 3 3 % 490.68 1930000.00 23.07.2015 - 26.07.2015 4 3 % 634.52 1900000.00 27.07.2015 - 03.08.2015 8 3 % 1249.32 1870000.00 04.08.2015 - 09.08.2015 6 3 % 922.19 1840000.00 10.08.2015 - 18.08.2015 9 3 % 1361.10 1810000.00 19.08.2015 - 25.08.2015 7 3 % 1041.37 1780000.00 26.08.2015 - 01.09.2015 7 3 % 1024.11 1750000.00 02.09.2015 - 07.09.2015 6 3 % 863.01 1735000.00 08.09.2015 - 15.09.2015 8 3 % 1140.82 1715000.00 16.09.2015 - 21.09.2015 6 3 % 845.75 1695000.00 22.09.2015 - 28.09.2015 7 3 % 975.21 1675000.00 29.09.2015 - 18.10.2015 20 3 % 2753.42 1655000.00 19.10.2015 - 25.10.2015 7 3 % 952.19 1635000.00 26.10.2015 - 08.11.2015 14 3 % 1881.37 1615000.00 09.11.2015 - 25.11.2015 17 3 % 2256.58 1595000.00 26.11.2015 - 01.12.2015 6 3 % 786.58 1575000.00 02.12.2015 - 22.12.2015 21 3 % 2718.49 1545000.00 23.12.2015 - 28.12.2015 6 3 % 761.92 1525000.00 29.12.2015 - 19.01.2016 22 3 % 2757.53 1505000.00 20.01.2016 - 22.02.2016 34 3 % 4205.75 1495000.00 23.02.2016 - 28.06.2016 127 3 % 15605.34 1345000.00 29.06.2016 - 30.06.2016 2 3 % 221.10 Оскільки, вірна сума 3% річних, за розрахунком суду складає

147 236,69 грн, вимога позивача про стягнення з відповідача 147 384,22 грн 3% річних підлягає частковому задоволенню в сумі 147 236,69 грн.

Враховуючи умови Договору, встановлені судом суми заборгованості та періоди прострочки по оплаті робіт, часткові проплати відповідача, заявлений позивачем період нарахування інфляційних втрат, суд здійснив власний розрахунок, що наведений нижче:

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за період№Інфляційне збільшення суми боргуІСума боргу з врахуванням індексу інфляціїі 13.01.2014 - 10.08.2014 2320212.98 1.120 278732.76 2598945.74 11.08.2014 - 02.06.2015 2200000.00 1.562 1237102.61 3437102.61 03.06.2015 - 13.07.2015 2140000.00 1.004 8560.00 2148560.00 14.07.2015 - 15.07.2015 2080000.00 1.000 0.00 2080000.00 16.07.2015 - 19.07.2015 2020000.00 1.000 0.00 2020000.00 20.07.2015 - 22.07.2015 1990000.00 1.000 0.00 1990000.00 23.07.2015 - 26.07.2015 1930000.00 1.000 0.00 1930000.00 27.07.2015 - 03.08.2015 1900000.00 1.000 0.00 1900000.00 04.08.2015 - 09.08.2015 1870000.00 1.000 0.00 1870000.00 10.08.2015 - 18.08.2015 1840000.00 0.992 -14720.00 1825280.00 19.08.2015 - 25.08.2015 1810000.00 1.000 0.00 1810000.00 26.08.2015 - 01.09.2015 1780000.00 1.000 0.00 1780000.00 02.09.2015 - 07.09.2015 1750000.00 1.000 0.00 1750000.00 08.09.2015 - 15.09.2015 1735000.00 1.000 0.00 1735000.00 16.09.2015 - 21.09.2015 1715000.00 1.000 0.00 1715000.00 22.09.2015 - 28.09.2015 1695000.00 1.000 0.00 1695000.00 29.09.2015 - 18.10.2015 1675000.00 0.987 -21775.00 1653225.00 19.10.2015 - 25.10.2015 1655000.00 1.000 0.00 1655000.00 26.10.2015 - 08.11.2015 1635000.00 1.000 0.00 1635000.00 09.11.2015 - 25.11.2015 1615000.00 1.020 32300.00 1647300.00 26.11.2015 - 01.12.2015 1595000.00 1.000 0.00 1595000.00 02.12.2015 - 22.12.2015 1575000.00 1.007 11025.00 1586025.00 23.12.2015 - 28.12.2015 1545000.00 1.000 0.00 1545000.00 29.12.2015 - 19.01.2016 1525000.00 1.009 13725.00 1538725.00 20.01.2016 - 22.02.2016 1505000.00 0.996 -6020.00 1498980.00 23.02.2016 - 31.05.2016 1495000.0 1.046 69361.05 1564361.05 Оскільки, вірна сума інфляційних втрат, за розрахунком суду складає

1 608 291,42 грн, вимога позивача про стягнення з відповідача 1 627 396,42 грн 3% річних підлягає частковому задоволенню в сумі 1 608 291,42 грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З матеріалів справи вбачається, що у відзиві на позовну заяву відповідач посилаючись на п.п.3.6. ст.83 Господарського процесуального кодексу України просив суд зменшити розмір стягуваних санкцій та розстрочити виконання рішення на 12 місяців.

Згідно з п.3 ч.1 ст.83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені) , яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Як вбачається з правової позиції, викладеної у п.3.17.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 В«Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанціїВ» , вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам.

Відповідно до ч.1 ст. 232 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій.

Однак, як встановлено п.п.3.1., 4.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією , а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

З огляду на викладене, суд зазначає, що клопотання відповідача про зменшення розміру стягуваних санкцій задоволенню не підлягає.

Згідно з п.6 ч.1 ст.83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Відповідно до ст.121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Згідно з приписами п.7.1.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 за №9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).

З правової позиції, викладеної в п.7.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 за №9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" вбачається, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Як зазначається в п. 7.3. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 за №9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" заяву про надання відстрочки, розстрочки, зміну способу і порядку виконання рішення слід розглядати за правилами ГПК у межах розглянутої господарським судом справи. Зокрема, заявник повинен подати докази надіслання другій стороні копії цієї заяви і доказів на її обґрунтування, сторони мають бути повідомлені про час і місце розгляду заяви тощо. У разі неподання заявником доказів надіслання другій стороні відповідних копій заява і додані до неї документи не пізніше трьох днів з дати надходження заяви повертаються заявникові без розгляду на підставі пункту 6 частини першої статті 63, статті 121 ГПК, про що виноситься ухвала.

Однак, відповідачем відповідну заяву про розстрочення не подано, а заявлено дану вимогу у відзиві на позовну заяву та під час судового засідання 28.07.2016. При цьому, суду не подано докази направлення відповідачем відзиву позивачу. Крім того, відповідачем не подано достатніх доказів в підтвердження його скрутного матеріального становища станом на 2016 рік , що позбавляє суд можливості оцінити необхідність застосування розстрочки виконання рішення.

Пунктом 7.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 за №9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" передбачено, що господарський суд на підставі статті 121 ГПК має право за заявою сторони , державного виконавця, прокурора або за власною ініціативою у виняткових випадках залежно від обставин справи відстрочити, розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови (далі - рішення), змінити спосіб та порядок їх виконання. Оскільки згадана стаття не обмежує відповідне право господарського суду певним строком, воно може бути реалізоване у будь-який час після набрання рішенням законної сили і до його фактичного повного виконання, в межах строку пред'явлення наказу до виконання. Також не обмежується право заявника на повторне звернення з відповідною заявою, якщо вона вже розглядалася судом.

Тому, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідач не позбавлений можливості звернутись з відповідною заявою у встановленому законодавством порядку.

За таких обставин, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 945 000,00 грн основного боргу, 147 236,69 грн 3% річних та 1 608 291,42 грн інфляційних втрат є правомірними, обґрунтованими, документально підтвердженими, відповідачем не запереченими і належним чином не спростованими, а отже, такими, що підлягають задоволенню. В решті позовних вимог суд відмовляє з огляду на їх безпідставність та недоведеність.

Як зазначається в абз.5 п.4.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 за №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зменшення розміру позовних вимог згідно з пунктом 1 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" є підставою для повернення відповідної суми судового збору; що ж до інших судових витрат, то в такому разі вони у відповідній частині покладаються на позивача.

Судом встановлено, що при поданні позовної заяви позивачем зайво сплачено судовий збір, однак на підставі п.1 ч.1 ст.7 Закону України В«Про судовий збірВ» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи , яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

З урахуванням вищезазначеного та нової ціни позову, відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України відшкодування понесених позивачем витрат по сплаті судового збору покладається судом на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог в розмірі 40 507,92 грн.

Керуючись ст. 124 Конституції України, статтями 2, 43, 33, 34, 49, 75, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Пісківський завод скловиробів" (07820, Київська обл., Бородянський р-н, смт Пісківка, вул. Тетерівська, 1, код 33894121) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Укргідрошляхбудком" (03039, м. Київ, проспект Червононозоряний, 119, код 33397631) 945 000,00 грн (дев'ятсот сорок п'ять тисяч гривень) основного боргу, 147 236,69 грн (сто сорок сім тисяч двісті тридцять шість гривень шістдесят дев'ять копійок) 3% річних, 1 608 291,42 грн (один мільйон шістсот вісім тисяч двісті дев'яносто одну гривню сорок дві копійки) інфляційних втрат та 40 507,92 грн (сорок тисяч п'ятсот сім гривень дев'яносто дві копійки) витрат по сплаті судового збору.

В інших позовних вимогах відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено - 02.08.2016 року

Суддя А.С. Грєхов