Постанова

від 10.11.2015 по справі 804/95/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

10 листопада 2015 рокусправа № 804/95/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючий суддя: Ясенова Т.І.

судді: Суховаров А.В. Головко О.В.

секретар судового засідання: Троянов А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську адміністративну справу за апеляційною скаргою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2015 року за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 11.02.2014 року № 0012221703 на загальну суму 29 527,50 грн.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2015 року у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції дійшов висновку про не підтвердження реального здійснення господарських операцій позивача з контрагентами, оскільки надані позивачем первинні документи не містять всіх необхідних реквізитів, не надано документів на підтвердження якості товару, позивачем не доведено відповідних змін у русі активів внаслідок укладення т виконання правочинів, переміщення товарі використання товару та послуг, отриманих позивачем. На підставі вказаних обстави суд дійшов висновку про правомірність прийнятого податковим органом податкового повідомлення -рішення.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи та невідповідність висновків суду обставинам справи, просить постанову суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Вказує на те, що судом першої інстанції не надано належної оцінки первинним документам, що надані позивачем у повному обсязі, як під час проведення перевірки та і до суду, які в повній мірі відображають здійснення господарських операцій, мають сі необхідні реквізити, передбачені законодавством та є належною підставою для формування податкового кредиту. Вказує на те, що товарно-транспортні накладні, подорожні листи та сертифікати якості не є документами первинного бухгалтерського та податкового обліку, що мають підтверджувати придбання товару та послуг. В той же час, відповідачем не було надано доказів ненадання певних документів до перевірки.

Представники сторін в судове засідання не прибули, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення судових повісток, причини неприбуття суду не повідомлено.

Відповідно до частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

На підставі статті 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Судом встановлено, що 17.09.2014 відповідачем на адресу ФОП ОСОБА_1 був направлений письмовий запит за № 16706/04-17-17-04 про надання пояснень та їх документального підтвердження.

24.09.2014 за вих.№19 ФОП ОСОБА_1 направлено відповідь на адресу начальника Дніпропетровської ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області з наданням поясненнь стосовно господарських взаємовідносин з ТОВ "КСВ-Груп" (код ЄДРПОУ 39216634); ТОВ "Джеміус" (код ЄДРПОУ 39198160); ТОВ "Модум" (код ЄДРПОУ 38783987) у липні 2014 та надано первинні документи.

На підставі наказу за №754 від 28.10.2014 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ФОП ОСОБА_1, начальником відділу контрольно-перевірочної роботи доходів і зборів з фізичних осіб управління доходів і зборів з фізичних осіб, головним ревізором-інспектором відділу контрольно-перевірочної роботи доходів і зборів з фізичних осіб управління доходів і зборів Матірко Н.В. Дніпропетровської ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області, проведено документальна позапланова невиїзна перевірка ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового законодавства України при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ "Джеміус" (код 39198160), ТОВ "Модум" (код 38783987), ТОВ "КВС-Груп" (код 39216634) та їх реальності та повноти відображення в обліку за липень 2014, за результатами якої складено акт від 12.11.2014 № 713/17-03/НОМЕР_2.

Відповідно до висновків акта перевірки не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із контрагентами-постачальниками ТОВ "Модум" (код 38783987), ТОВ "Джеміус" (код 39198160), ТОВ "КСВ-Груп" (КОД 39216634) за липень 2014 року їх виду, обсягу, якості та розрахунків; в порушення п.198.6, п.п.198.3 ст.198 ПК України ФОП ОСОБА_1 занижено податок на додану вартість всього на суму 19 685,00 грн., за липень 2014 р., в т.ч. по взаємовідносинам з ТОВ "Модум" (код 38783987) на суму 5 743,00 грн., з ТОВ "Джеміус" (код 39198160) на суму 6 889,00 грн., з ТОВ "КСВ-Груп" (КОД 39216634) на суму 7 053,00 грн.

На підставі зазначеного акта перевірки від 12.11.2014 податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення форми "Р" №0012221703 від 11.12.2014, відповідно до якого ФОП ОСОБА_1 збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах) на загальну суму 29 527,50 грн., з яких за основним платежем у розмірі 19 685,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 9 842,50 грн.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'ємів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: - а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; - б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; - в) ввезення товарів на митну територію України; - г) вивезення товарів за межі митної території України; - е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Згідно пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з, зокрема, придбання або виготовлення товарів (у томі числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду зокрема, у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів, у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно до статті 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу; дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.

Приписами пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України зазначено - доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті.

В силу вимог пункту 135.2 статті 135 Податкового кодексу України доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України інші доходи включають: вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

За приписами пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Статтею 9 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, що повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

У періоді, що перевірявся позивач мала господарські правовідносин з ТОВ "Модум", ТОВ "Джеміус" та ТОВ "КСВ-Груп" .

Відповідно до договору поставки №49 від 05.05.2014, укладеного між ТОВ "Модум" та ФОП ОСОБА_1, ТОВ "Модум" зобов'язується поставити ФОП ОСОБА_1 продукцію, що у строк до 31 грудня 2014.

На підтвердження виконання умов зазначеного договору позивачем надано копії первинних документів: рахунок-фактуру №0000369 від 28.07.2014 р.; видаткову накладну №0000369 від 28.07.2014 р.; податкову накладну №367 від 28.07.2014 р.; рахунок-фактуру №0000318 від 23.07.2014 р.; видаткову накладну №0000318 від 23.07.2014 р.; податкову накладної №297 від 23.07.2014 р.

Відповідно до договору поставки №70 від 07.07.2014 р., укладеного між ТОВ "Джеміус" та ФОП ОСОБА_1, ТОВ "Джеміус" приймає усні або письмові заявки ФОП ОСОБА_1 на поставку товару та зобов`язується відпускати ФОП ОСОБА_1 товар на умовах EXW(склад ТОВ "Джеміус" за адресою: м.Дніпропетровськ, вул.Білостоцького, буд. 93) згідно з правилами ІНКОТЕРМС-2000. Строк дії даного договору поставки №70 від 07.07.2014 р. сплинув 31.12.2014 р.

В підтвердження виконання умов договору поставки №70 від 07.07.2014 р., позивачем надано первинні документи: рахунок-фактура №0000229 від 14.07.2014 р.; видаткова накладна №0000229 від 14.07.2014 р.; податкова накладна №161 від 14.07.2014 р.; рахунок-фактура №0000263 від 16.07.2014 р.; видаткова накладна №0000263 від 16.07.2014 р.; податкова накладна №198 від 16.07.2014 р.; платіжне доручення №256 від 04.09.2014 р.; платіжне доручення №242 від 20.08.2014 р.; платіжне доручення №231 від 13.08.2014 р.

Також позивачем укладено договір з ТОВ "КСВ-ГРУП" про надання послуг з технічного обслуговування та ремонту автомобілів №60 від 11.06.2014, відповідно до умов якого ФОП ОСОБА_1 зобов'язувалася самостійно доставити ТЗ на СТО для проведення визначеного комплексу послуг.

На підтвердження виконання умов зазначеного договору позивачем надано копії наступних документів: рахунок-фактура №0000672 від 28.07.2014 р.; акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №0000672 від 28.07.2014 р.; наряд-замовлення №0000672 від 28.07. р.; податкова накладна №672 від 28.07.2014 р.; рахунок-фактура №0000561 від 23.07.2014; акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №0000561 від 23.07.2014 р.; наряд-замовлення №0000561 від 23.07.2014 р.; податкова накладна №561 від 23.07.2014 р.; рахунок -фактура №0000526 від 22.07.2014 р.; акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №0000526 від 22.07.2014 р.; наряд-замовлення №0000526 від 22.07.2014 р.; податкова накладна №526 від 22.07.2014 р.; рахунок-фактура №0000325 від 14.07.2014 р.; акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №0000325 від 14.07.2014 р.; наряд-замовлення №0000325 від 14.07.2014 р.; податкова накладна №325 від 14.07.2014 р.; розрахунок-фактура №0000390 від 16.07.2014 р.; акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №0000390 від 16.07.2014 р.; наряд-замовлення №0000390 від16.07.2014 р.; податкова накладна №390 від 16.07.2014 р.; платіжне доручення №222 від 04.08.2014 р.; платіжне доручення №191 від 03.07.2014 р.

Досліджуючи питання щодо реальності здійснення господарських операцій за вказаним договором, з урахуванням положень статті 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", судом апеляційної інстанції встановлено, що первинні документі надані позивачем під час перевірки та наявні в матеріалах справи відповідають вищенаведеним вимогам чинного законодавства та містять всі обов'язкові реквізити, що передбачені для оформлення первинних документів.

З наданих позивачем первинних документів можливо встановити суть та зміст господарських операцій, вказані документи підтверджують фактичне отримання позивачем товару та послуг, що були предметом вищезазначених договорів, їх обсяг та оплату.

Доказів порушень відображення вищевказаних господарських операцій в бухгалтерському та податковому обліку позивача матеріали справи не містять, як не містить таких висновків і акт перевірки.

Вказаним спростовуються висновки суду першої інстанції щодо відсутності належних доказів реальності виконання сторонами вказаних договорів. При цьому, судом першої інстанції не наведено висновків щодо невідповідності вказаних первинних документів вимогам законодавства чи порушень відображення господарських операцій за вказаними договорами в бухгалтерському та податковому обліку позивача.

Висновки суду першої інстанції щодо наявності окремих недоліків при заповненні первинних доку моментів не можуть бути визнані обґрунтованими, оскільки ступінь деталізації опису господарської операції у первинному документі законодавством не встановлена. Навіть наявність окремих недоліків у первинних документах не перешкоджає прийняттю цих документів до обліку та не є свідченням відсутності виконаних господарських операцій.

Також необґрунтованими є висновки суду першої інстанції про необхідність підтвердження господарської операції сертифікатами якості поставленого товару, оскільки податковим органом не доведено, що придбаний товар є товаром, сертифікація якого є обов'язковою відповідно до чинного законодавства.

При цьому, сертифікат якості містить виключно інформацію стосовно відповідності товарів стандартам та технічним умовам, та не є первинним документом бухгалтерського та податкового обліку, який би підтверджував здійснення господарської операції.

Таким чином, навіть відсутність товарно-транспортних накладних та сертифікатів якості, при наявності інших первинних документів, не може бути належним доказом відсутності реального здійснення господарських операцій.

На час здійснення господарських операцій позивач та його контрагенти мали спеціальну податкову правосуб'єктність, були зареєстровані як платники податку на додану вартість та податку, що не заперечувалось податковим органом та доказів на спростування цих обставин відповідачем не надано.

Таким чином, придбавши товари для використання у власній господарській діяльності, отримавши послуги та сплативши їх вартість, у т.ч. ПДВ, позивач правомірно набув право на віднесення сплачених сум ПДВ до складу податкового кредиту та правильно врахував суми витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість підстав, з яких виходив суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову та ухвалення судом першої інстанції рішення з порушенням норм процесуального та матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи та є підставою для скасування постанови суду першої інстанції з ухваленням нової постанови про задоволення позову.

Керуючись п.3 ч.1 ст. 198, п.4 ч.1 ст. 202, ст.ст. 205, 207 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2015 року - скасувати

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №0012221703 від 11.12.2014 за формою «Р», яким фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 нараховано грошове зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 19685 грн. та штрафні (фінансові) санкції в розмірі 9842,5 грн.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: Т.І. Ясенова

Суддя: А.В. Суховаров

Суддя: О.В. Головко