Рішення

від 27.07.2016 по справі 910/9870/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.07.2016Справа №910/9870/16

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «ФРАМ КО» доПриватного підприємства «Сантім» простягнення 429 336,76 грн. Суддя Босий В.П.

Представники сторін:

від позивача:Бєлік Л.О. від відповідача:Дикий Ю.О.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ФРАМ КО» (надалі - «Товариство») звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства «Сантім» (надалі - «Підприємство») про стягнення 429 336,76 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору №922 від 01.12.2014 р. позивач поставив товар, а відповідач зобов'язання з оплати поставленого товару не виконав, у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 394 316,53 грн. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 28 089,59 грн., 3% річних у розмірі 1 968,07 грн. та інфляційних у розмірі 4 962,57 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 01.06.2016 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 11.07.2016 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.07.2016 р. розгляд справи відкладено на 27.07.2016 р. у зв'язку із неявкою представника відповідача та неподанням витребуваних доказів.

Представник позивача в судове засідання з'явилася, надала пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримала, позов просила задовольнити повністю.

Представник відповідача в судове засідання з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, надав клопотання про відкладення розгляду справи для ознайомлення з матеріалами справи та підготування правової позиції у зв'язку зі зміною уповноважених представників.

Судом в задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи відмовлено з огляду на наступне.

По-перше, ухвалу про відкладення розгляду справи від 11.07.2016 р. представником відповідача було отримано 19.07.2016 р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №0103038655098. Відтак суд приходить до висновку, що до моменту розгляду даної справи по суті відповідач мав достатньо часу для ознайомлення з матеріалами справи для підготування власної правової позиції.

По-друге, суд обмежений строком для розгляду даної справи приписами статті 69 Господарського процесуального кодексу України.

Більш того, стаття 22 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Статтею 77 зазначеного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст. 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно з п. 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Судом враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі «Смірнова проти України»).

За висновками суду, наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до вимог ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.12.2014 р. між Товариством (постачальник) та Підприємством (покупець) був укладений договір поставки товару №922 (надалі - «Договір»), відповідно до умов п. 1.1 якого постачальник зобов'язується передавати у власність покупця лікарські засоби, вироби медичного призначення (медичні вироби), та інше (товар), а покупець зобов'язується приймати товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах даного договору.

Згідно з п. 1.3 Договору загальна сума договору визначається фактичною сумарною вартістю товару, що був поставлений, згідно цього договору за весь строк його дії.

Пунктом 4.1 Договору визначено, що строк оплати товару, сума кожної поставки вказуються у накладних.

Відповідно до п. 4.3 Договору суми оплати за товар, які постачальник отримує від покупця, зараховуються постачальником в рахунок оплати по накладним, які не сплачені, та строк оплати яких настав.

За змістом п. 5.2 Договору покупець зобов'язаний прийняти, а також оплатити товар у строк, вказаний у накладних.

На виконання умов Договору у період з 12.12.2015 р. по 06.04.2016 р. позивачем поставлялася, а відповідачем приймалася та частково оплачувалася продукція, що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними, підписаними сторонами у вказаний період.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання по оплаті поставленого згідно Договору товару, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі суму 394 316,53 грн.

Договір є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно із ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Матеріалами справи (видаткові накладні, підписані сторонами у період з 12.12.2015 р. по 06.04.2016 р.) підтверджується факт постави позивачем відповідачу товару на загальну суму 399 811,55 грн.

Статтею 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, п. 4.1 Договору та часткове перерахування вартості поставленого товару, заборгованість відповідача за Договором становить 394 316,53 грн., а строк виконання грошового зобов'язання на момент подання позовної заяви настав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача на підставі Договору за переданий товар у розмірі 394 316,53 грн. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідачем обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

За таких обставин, позовні вимоги Товариства про стягнення з Підприємства заборгованості у розмірі 394 316,53 грн. є правомірними та обґрунтованими.

Також позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 28 089,59 грн., 3% річних у розмірі 1 968,07 грн. та інфляційних у розмірі 4 962,57 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання у період з 26.01.2016 р. по 03.05.2016 р.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням зобов'язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

У відповідності до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

За змістом ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6.1 Договору передбачено, що покупець за даним договором за порушення строку оплати товару сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, від несплаченої суми за кожен день прострочення. Пеня нараховується до моменту погашення заборгованості.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок та вважає за можливе стягнути з відповідача пеню у розмірі 28 089,59 грн., 3% річних у розмірі 1 968,07 грн. та інфляційні у розмірі 4 962,57 грн. за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання.

За таких обставин суд приходить до висновку про необхідність повного задоволення позовних вимог та стягнення з Підприємства на користь Товариства заборгованості у розмірі 394 316,53 грн., пені у розмірі 28 089,59 грн., 3% річних у розмірі 1 968,07 грн. та інфляційних у розмірі 4 962,57 грн.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ФРАМ КО» задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Сантім» (04075, м. Київ, вул. Олени Теліги, 35-Г, кв. 28; ідентифікаційний код 33945706) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФРАМ КО» (08131, Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Софіївська Борщагівка, вул. Леніна, 114; ідентифікаційний код 39443405) заборгованість у розмірі 394 316 (триста дев'яносто чотири тисячі триста шістнадцять) грн. 53 коп., пеню у розмірі 28 089 (двадцять вісім тисяч вісімдесят дев'ять) грн. 59 коп., 3% річних у розмірі 1 968 (одна тисяча дев'ятсот шістдесят вісім) грн. 07 коп., інфляційні у розмірі 4 962 (чотири тисячі дев'ятсот шістдесят дві) грн. 57 коп. та судовий збір у розмірі 6 440 (шість тисяч чотириста сорок) грн. 05 коп. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 01.08.2016 р.

Суддя В.П. Босий