Рішення

від 01.08.2016 по справі 910/9624/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.08.2016Справа №910/9624/16

За позовом Керівника Київської місцевої прокуратури № 9 в інтересах держави в особі:

Київської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Універмаг "Спектр"

про внесення змін до п. 2.1 Договору на право тимчасового користування землею від 10.07.1997

Суддя Гумега О.В.

Представники

від Прокуратури: Колодяжна А.В. - прокурор відділу за посвідченням № 036177 від 04.11.2015

від позивача: Візір А.С. за довіреністю № 225-КГМ-1929 від 13.06.2016

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Керівник Київської місцевої прокуратури № 9 в інтересах держави в особі Київської міської ради (позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Універмаг "Спектр" (відповідач) про внесення змін до Договору на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) від 10.07.1997, укладеного між Київською міською державною адміністрацією та Відкритим акціонерним товариством "Універмаг "Спектр", що змінило своє найменування на Товариство з обмеженою відповідальністю "Універмаг "Спектр", зареєстрованого у книзі договорів на право тимчасового користування землею за № 69-5-00003 від 10.07.1997, а саме викласти п. 2.1. в наступній редакції: "Річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється у розмірі 3% (три відсотки) від її нормативної грошової оцінки".

Позовні вимоги мотивовані прийняттям Київською міською радою рішення від 28.02.2013 № 89/9146 "Про внесення змін до договорів оренди земельних ділянок у частині приведення розміру річної орендної плати у відповідність до положень статті 288 Податкового кодексу України", відповідно до якого передбачено внести зміни до договорів оренди земельних ділянок, встановивши річну орендну плату у розмірі трьох відсотків від нормативної грошової оцінки земельних ділянок та покладено на орендарів обов'язок забезпечити оформлення внесення відповідних змін до договорів оренди земельних ділянок (надалі - Рішення КМР). Про прийняття Рішення КМР та необхідність приведення розміру річної орендної плати у відповідність до положень статті 288 Податкового кодексу України ВАТ "Універмаг "Спектр" шляхом внесення змін до договору оренди земельної ділянки відповідача проінформовано листами Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 05704-10247 від 23.05.2013, № 05704-9441 від 17.09.2014. Наразі зміни в частині орендної плати до Договору на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) від 10.07.1997 внесено не було, відповідач використовує земельну ділянку за вказаним договором всупереч чинному законодавству, у зв'язку з чим Керівник Київської місцевої прокуратури № 9 звернувся до Господарського суду міста Києва з даним позовом в інтересах держави в особі Київської міської ради з вимогою про внесення змін до Договору на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) від 10.07.1997 в частині річної орендної плати.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.05.2016 порушено провадження у справі № 910/9624/16 та призначено розгляд справи на 04.07.2016 о 10:40 год.

07.06.2016 через відділ діловодства суду від Київської місцевої прокуратури № 9 на виконання вимог ухвали суду від 27.05.2016 надійшло письмове повідомлення щодо нормативно-правового обгрунтування підстав для звернення прокуратури з даним позовом до суду в інтересах держави в особі Київської міської ради.

02.07.2016 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшли письмові пояснення на виконання вимог ухвали суду від 27.05.2016, відповідно до яких позивач просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В судове засідання, призначене на 04.07.2016, представники Прокуратури та позивача з'явилися.

Представник відповідача в судове засідання 04.07.2016 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду від 27.05.2016 не виконав, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином.

Представник позивача в судовому засіданні 04.07.2016 подав письмове підтвердження про відсутність аналогічного спору. Письмове підтвердження залучене судом до матеріалів справи та передане до відділу діловодства суду для реєстрації.

Представники Прокуратури та позивача в судовому засіданні 04.07.2016 надали усні пояснення по суті заявлених позовних вимог, позов підтримали у повному обсязі.

В судовому засіданні 04.07.2016 представник позивача подав клопотання про продовження строку вирішення спору. Клопотання судом задоволене, залучене до матеріалів справи та передане до відділу діловодства суду для реєстрації.

Враховуючи клопотання позивача про продовження строку вирішення спору, нез'явлення представника відповідача в судове засідання, невиконання останнім вимог ухвали суду від 02.06.2016 та положення п. 1, 2 ч. 1 ст. 77 ГПК України, суд дійшов висновку про неможливість вирішення справи по суті в судовому засіданні, призначеному на 04.07.2016.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.07.2016 продовжено строк вирішення спору на п'ятнадцять днів та відкладено розгляд справи на 01.08.2016 о 10:50 год.

В судове засідання, призначене на 01.08.2016, з'явились представники Прокуратури та позивача.

Представник відповідача в судове засідання 01.08.2016 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвал суду від 27.05.2016 та від 04.07.2016 не виконав, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень, які наявні в матеріалах справи № 0103038823250, № 0103038824825.

Відповідно до абз. 1 підпункту 3.9.2 підпункту 3.9 пункту 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" визначено, що у випадку нез'явлення в засідання представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Обставин, які б перешкоджали чи не дозволяли розглянути спір в судовому засіданні 01.08.2016 судом встановлено не було.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 01.08.2016 без участі представника відповідача, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору та з огляду на встановлений статтею 69 ГПК України строк вирішення спору.

В судовому засіданні 01.08.2016 представники прокуратури та позивача підтримали заявлені позовні вимоги.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядалась за наявними в ній матеріалами, оскільки відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи відповідачем суду не подано.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 01.08.2016 було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.

Заслухавши пояснення представників Прокуратури та позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судових засіданнях оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Згідно із ст. 1 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до ст.ст. 2, 29 ГПК України господарський суд порушує справи, зокрема, за позовними заявами прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Згідно з ч. 3 ст. 23 Закону України від 14.10.2014, № 1697-VII "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Відповідно до інформації, наданої Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі ГУ ДФС в м. Києві листом № 1067/9/26-58-09-02-02 від 29.02.16 (у відповідь на запит Київської місцевої прокуратури № 9), розмір річної суми орендної плати по Договору оренди № 69-5-00003 від 10.07.1997, укладеному між Київською міською державною адміністрацією та Відкритим акціонерним товариством "Універмаг "Спектр" не приведений у відповідність до вимог ст. 288 Податкового кодексу України та рішення Київської міської ради № 89/9146 від 28.02.2013.

Пунктом 2 вказаного рішення Київської міської ради обов'язок забезпечити оформлення внесення відповідних змін до договорів оренди земельних ділянок покладено на орендарів, в тому числі на відповідача.

Використання орендарем земельної ділянки всупереч чинному законодавству призводить до порушення економічних інтересів держави і територіальної громади та ненадходження до місцевого бюджету відповідних сум за оренду земельної ділянки.

Київською міською радою заходи цивільно-правового характеру щодо внесення змін до Договору оренди № 69-5-00003 від 10.07.1997 в частині розміру річної орендної плати не вживались.

На підставі ч. 4 ст. 23 наведеного Закону України "Про прокуратуру" Київської місцевою прокуратурою № 9 повідомлено Київську міську раду про звернення до суду з позовом про внесення відповідних змін до Договору на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) від 10.07.1997 (лист від 17.05.2016 № (10-59) 4296 вих-16).

Відповідно до статті 13 Конституції України, земля є об'єктом власності Українського народу, від імені Українського народу права власності здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування, в межах визначених цією Конституцією.

Статтею 6 Закону України "Про столицю України місто-герой Київ" місцеве самоврядування у місті Києві здійснюється територіальною громадою міста як безпосередньо, так і через Київську міську раду, районні в місті ради (у разі їх утворення) та їх виконавчі органи. Місцеві державні адміністрації підзвітні і підконтрольні відповідним радам у частині повноважень, делегованих їм відповідними радами.

За приписами ст. 9 Земельного кодексу України до повноважень Київської міської ради у галузі земельних відносин на її території належить, зокрема, розпорядження землями територіальної громади міста, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надання земельних ділянок у користування.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Згідно з ч. 5 ст. 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Таким чином, приймаючи до уваги, що на момент звернення до суду з позовом до повноважень Київської міської ради в сфері земельних відносин входило, в тому числі, розпорядження землями територіальної громади міста, суд дійшов висновку, що прокурором у позовній заяві визначено, в чому полягає порушення інтересів держави в спірному випадку та обґрунтовано необхідність їх захисту, у зв'язку з чим вірно визначено в якості позивача Київську міську раду, як орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

З матеріалів справи вбачається, що 10.07.1997 між Київською міською державною адміністрацією (Державна адміністрація) та Відкритим акціонерним товариством "Універмаг "Спектр", яке в подальшому змінило своє найменування на Товариство з обмеженою відповідальністю "Універмаг "Спектр" (землекористувач), укладено Договір на право тимчасового довгострокового користування землею (в тому числі на умовах оренди) (далі - Договір або Договір № 69-5-00003 від 10.07.1997), зареєстрований у книзі договорів на право тимчасового користування землею за № 69-5-00003 від 10.07.1997.

Згідно з п. 1.1 Договору визначено, що Державна адміністрація на підставі розпорядження від 11.01.1997 № 25 надає, а землекористувач приймає в тимчасове користування земельну ділянку загальною площею 3853 кв.м, в тому числі за рахунок забудованих земель - 3503 кв.м і допоміжна та прилегла територія - 350 кв.м. згідно з планом землекористування, що додається до Договору.

Відповідно до умов п. 1.2 Договору встановлено, що земельна ділянка надається в тимчасове довгострокове користування на умовах оренди строком на 49 років для експлуатації та обслуговування універмагу по вул. Борщагівській, 173/187 в Жовтневому районі м. Києва.

Пунктом 2.1 Договору визначено, що плата за землю вноситься землекористувачем згідно до Закону України "Про плату за землю" у вигляді орендної плати у розмірі одного земельного податку на рахунок 010130303 р. 37 в АБ "Брокбізнесбанк" МФО 300249 одержувач: райфінвідділ, код 02317474.

Відповідно до розділу 4 наведеного договору він набирає чинності з моменту його реєстрації.

Договір зареєстровано у книзі договорів на право тимчасового користування землею 10.07.1997 за № 69-5-00003.

Відповідно до ст. 2 Земельного кодексу України земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею.

Земельні відносини, відповідно до ст. 3 Земельного кодексу України, регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до ст. 792 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Земельна ділянка може передаватись у найм разом з насадженнями, будівлями, спорудами, водоймами, які знаходяться на ній, або без них. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Статтею 1 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до ст. 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України "Про оренду землі" істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Відповідно до ст. 21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 24 Закону України "Про оренду землі" орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, своєчасного внесення орендної плати. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого надавати органу доходів і зборів за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний орган доходів і зборів про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.

За приписами ст. 30 Закону України "Про оренду землі" зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

На момент укладення спірного договору розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також напрями використання коштів, що надійшли від плати за землю, відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку регулювались Законом України "Про плату за землю", статтею 2 якого (в редакції, чинній на момент укладення спірного договору) встановлено, зокрема, що плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель.

З 1 січня 2011 набрав чинності Податковий кодекс України, положеннями статті 288 якого передбачено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки оформлений та зареєстрований відповідно до законодавства (п. 288.1 ст. 288). Платником орендної плати є орендар земельної ділянки (п 288.2 ст. 288). Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду (п. 288.3 ст. 288). Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем. Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом (п.п. 288.5.1, 288.5.2 п. 288.5 ст. 288 (в редакції, яка діяла з 01.01.2011)).

Відповідно до пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України (в чинній редакції) визначено, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу: не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки (п.п. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288); не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки (п.п. 288.5.2 п. 288.5 ст. 288); може перевищувати граничний розмір орендної плати, встановлений у підпункті 288.5.2, у разі визначення орендаря на конкурентних засадах (п.п. 288.5.3 п. 288.5 ст. 288).

За приписами статті 289 Податкового кодексу України, для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

З метою приведення у відповідність до вимог законодавства істотних умов договорів оренди земельних ділянок, відповідно до статті 30 Закону України "Про оренду землі", статей 40, 41, 286, 288 Податкового кодексу України, 28.02.2013 Київською міською радою прийнято рішення № 89/9146 "Про внесення змін до договорів оренди земельних ділянок у частині приведення розміру річної орендної плати у відповідність до положень статті 288 Податкового кодексу України" (далі - Рішення КМР).

Відповідно до пункту 1 вказаного рішення орган місцевого самоврядування вирішив внести зміни до договорів оренди земельних ділянок згідно з додатком до цього рішення, встановивши річну орендну плату у розмірі трьох відсотків від нормативної грошової оцінки.

Пунктом 2 вказаного рішення зобов'язано орендарів земельних ділянок, зазначених у додатку до Рішення КМР, забезпечити оформлення внесення відповідних змін до договорів оренди земельних ділянок.

При цьому, як вбачається з додатку до вказаного рішення, серед орендарів, яких зобов'язано забезпечити оформлення внесення змін до договорів оренди, вказано ВАТ "Універмаг "Спектр" (пункт 312), якому надано в тимчасове довгострокове користування на умовах оренди земельну ділянку по вул. Борщагівській, 173/187 у м. Києві за Договором на право тимчасового довгострокового користування землею (в тому числі на умовах оренди), зареєстрованим у книзі договорів на право тимчасового користування землею за № 69-5-00003 від 10.07.1997.

Рішення Київської міської ради № 89/9146 від 28.02.2013 було опубліковане в газеті "Хрещатик" №33 від 02.04.2013 та набрало чинності з дня його офіційного оприлюднення.

Згідно з ч. 1 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Нормами ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" установлено, що до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад відноситься, зокрема, вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин, затвердження ставок земельного податку відповідно до Податкового кодексу України, які вирішуються виключно на пленарних засіданнях.

Відповідно до ст. 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, розпорядження землями територіальних громад; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Статтею 9 Земельного кодексу України визначено, що до повноважень Київської міської ради у галузі земельних відносин на її території належить, зокрема, розпорядження землями територіальної громади міста, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Таким чином, з аналізу вищенаведених норм випливає, що підставою для користування земельною ділянкою, яка перебуває у комунальній власності, є відповідне рішення місцевої ради та договір оренди, укладений на підставі рішення органу місцевого самоврядування.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами виникли правовідносини з приводу зміни Договору, врегульовані ст.ст. 651, 652 Цивільного кодексу України, ст. 188 Господарського кодексу України.

Нормами ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 651 Цивільного кодексу України встановлено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом; а також у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору (ст. 652 Цивільного кодексу України).

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України статтею 188 якого передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду (частини 1-4 ст. 188 Господарського кодексу України).

Частиною 5 ст. 188 Господарського кодексу України передбачено, що якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Отже, нормами чинного законодавства передбачено можливість зміни умов договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у випадках встановлених договором або законом. Оскільки як на момент укладення спірного договору, так і на момент розгляду спору в суді, орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності була та є регульованою ціною, то, в свою чергу, законодавча зміна граничного розміру цієї плати є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору.

Аналогічна позиція викладена в постановах Вищого господарського суду України від 23.10.2014 у справі № 922/1915/14, від 02.06.2015 у справі № 910/25487/14, в постановах Верховного Суду України від 06.12.2010 р. у справі № 2-1/1006-200, від 30.05.2011 р. у справі №17/299-10, від 04.07.2011 р. у справі № 41/81пд, від 23.05.2011 р. у справі №7/105-10 (30/234-09).

З метою однакового і правильного застосування господарськими судами норм матеріального і процесуального права у розгляді справ у спорах, що виникають із земельних відносин, пленум Вищого господарського суду України надав роз'яснення у постанови № 6 від 17.05.2011 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин", у п.п. 2.18 п. 2 якої зазначається, що вирішення спорів про внесення змін до договору пов'язане із застосуванням положення частини першої статті 626 Цивільного кодексу України, відповідно до якої договір є узгодженим волевиявленням двох або більше сторін, і тому суд не може зобов'язати іншу сторону договору внести зміни до нього. Отже, зацікавлена сторона у випадках, передбачених законом, може просити суд про внесення зміни до договору згідно з рішенням суду, а не про зобов'язання відповідача внести такі зміни до договору.

Згідно з абз. 1 п.п. 2.19 п. 2 вищенаведеної постанови пленуму Вищого господарського суду України, у разі прийняття уповноваженим органом рішення про внесення змін до ставок орендної плати за землю та затвердження нових коефіцієнтів, що використовуються для розрахунку орендної плати за земельні ділянки, такі обставини можуть не братися судом до уваги лише у разі скасування відповідного рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування в установленому законом порядку.

Доказів скасування рішення Київської міської ради від 28.02.2013 № 89/9146 "Про внесення змін до договорів оренди земельних ділянок у частині приведення розміру річної орендної плати у відповідність до положень статті 288 Податкового кодексу України", зокрема, в частині внесення змін до Договору на право тимчасового довгострокового користування землею (в тому числі на умовах оренди), зареєстрованого у книзі договорів на право тимчасового користування землею за № 69-5-00003 від 10.07.1997, суду не надано.

Статтею 30 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку. Оскільки орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, то законодавча зміна граничного розміру цієї плати може бути підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору. При цьому надсилання відповідачеві пропозицій щодо внесення змін до договору оренди є правом, а не обов'язком позивача, тому недотримання останнім вимог частини другої статті 188 ГК України щодо надсилання іншій стороні пропозицій про зміну умов договору не позбавляє його права звернутися до господарського суду з позовом про зміну умов договору (абзац четвертий підпункту 2.19 пункту 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 17.05.2011 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин").

Згідно з позицією Верховного Суду України, що викладена у постанові від 20.11.2012 у справі № 28/5005/640/2012 з посиланням на рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002, надсилання відповідачу пропозиції про внесення змін до спірного договору є виключно правом, а не обов'язком позивача, тому недотримання вимог ст. 188 Господарського кодексу України щодо обов'язку надсилання іншій стороні пропозицій про зміну умов договору оренди земельної ділянки не позбавляє його права звернутися до суду з позовом до відповідача про зміну умов договору за наявності спору, тобто відсутності згоди на зміну умов договору.

Отже по матеріалам справи судом встановлено, що з часу укладення між сторонами Договору на право тимчасового довгострокового користування землею (в тому числі на умовах оренди), зареєстрованого у книзі договорів на право тимчасового користування землею за № 69-5-00003 від 10.07.1997, обставини, за яких він був укладений, істотно змінилися. Це було зумовлено змінами у нормативно-правовому регулюванні правовідносин в галузі оренди землі на підставі Податкового кодексу України, рішенням Київської міської ради № 89/9146 від 28 лютого 2013 р. "Про внесення змін до договорів оренди земельних ділянок у частині приведення розміру річної орендної плати у відповідність до положень статті 288 Податкового кодексу України".

За змістом вимог ч.ч. 2, 4 ст. 652 Цивільного кодексу України якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, договір може бути змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно умов, визначених у пунктах 1-4 ч. 2 наведеної статті, у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

З матеріалів справи вбачається, що в момент укладення Договору його сторони виходили з того, що зміна обставин не настане, вона зумовлена змінами в чинному законодавстві, тобто причинами, які орендодавець не міг усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від нього вимагалися, виконання договору на попередніх умовах порушує співвідношення майнових інтересів сторін та держави і позбавляє орендодавця того, на що він розраховував при укладенні договору, із суті Договору не випливає, що ризик зміни обставин повинен нести орендодавець.

Відповідач в судові засідання не з'явився, докази на спростування обставин, повідомлених Керівником Київської місцевої прокуратури № 9 та Київською міською радою суду не подав та не надіслав.

Водночас, суд взяв до уваги, що у відповідь на лист Департаменту земельних ресурсів Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 05704-9441 від 17.09.2014, яким ТОВ "Універмаг "Спектр" (відповідача) проінформовано про прийняття Рішення КМР та необхідність приведення розміру річної орендної плати у відповідність до положень статті 288 Податкового кодексу України шляхом внесення змін до договору оренди землі, відповідач листом № 32 від 24.10.2014 повідомив, що не заперечує проти оформлення внесення відповідних змін до договору оренди землі.

Згідно із ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Таким чином, враховуючи наведені вище норми чинного законодавства, приймаючи до уваги рішення Київської міської ради № 89/9146 від 28.02.2013 "Про внесення змін до договорів оренди земельних ділянок у частині приведення розміру річної орендної плати у відповідність до положень статті 288 Податкового кодексу України", яке на теперішній час є чинним (в тому числі пункт 312 додатка до вказаного рішення), суд дійшов висновку про наявність достатніх підстав для внесення змін до Договору на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) від 10.07.1997, зареєстрованого у книзі договорів на право тимчасового користування землею за № 69-5-00003 від 10.07.1997, а саме викласти п. 2.1 вказаного договору в наступній редакції: "Річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється у розмірі 3% (три відсотки) від її нормативної грошової оцінки", а тому позов Керівника Київської місцевої прокуратури № 9 в інтересах держави в особі Київської міської ради підлягає задоволенню повністю.

Згідно з частиною 1 статті 49 ГПК України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін.

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про судовий збір" (в редакції Закону України від 22.05.2015 № 484-VIII) органи прокуратури не відноситься до категорії осіб, які звільнені від спати судового збору.

Розпорядником бюджетних коштів щодо сплати судового збору є Прокуратура міста Києва, у зв'язку з чим судовий збір за подання керівником Київської місцевої прокуратури № 9 в інтересах держави в особі Київської міської ради даної позовної заяви до Товариства з обмеженою відповідальністю "Універмаг "Спектр" про внесення змін до п. 2.1 Договору на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) від 10.07.1997 фактично сплачено Прокуратурою міста Києва (платіжне доручення 628 від 20.05.2016).

Отже, у зв'язку із задоволенням позову, судовий збір відповідно до ст. 49 ГПК України покладається на відповідача і підлягає стягненню з останнього на користь Прокуратури міста Києва.

Керуючись ст.ст. 1, 2, 29, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85, 116 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Внести зміни до Договору на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) від 10.07.1997, укладеного між Київською міською державною адміністрацією та Відкритим акціонерним товариством "Універмаг "Спектр", що змінило своє найменування на Товариство з обмеженою відповідальністю "Універмаг "Спектр", зареєстрованого у книзі договорів на право тимчасового користування землею за № 69-5-00003 від 10.07.1997, а саме викласти п. 2.1 вказаного договору в наступній редакції: "Річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється у розмірі 3% (три відсотки) від її нормативної грошової оцінки".

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Універмаг "Спектр" (03058, м. Київ, вул. Борщагівська, буд. 173/187; ідентифікаційний код 16306287) на користь Прокуратури міста Києва (03150, м. Київ, вул. Предславинська, будинок 45/9; ідентифікаційний код 02910019; банк ДКСУ, м. Київ, код банку 820172, р/р 35215057011062 ) судовий збір у розмірі 1378,00 грн. (одна тисяча триста сімдесят вісім гривень 00 коп.).

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги (ч. 1 ст. 93 ГПК України), якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 01.08.2016

Суддя Гумега О.В.