Рішення

від 26.07.2016 по справі 910/11131/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26.07.2016Справа № 910/11131/16 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Виробниче об'єднання Слов'янський завод високовольтних ізоляторів” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Фірма Армко” про стягнення 15  744,00 грн., - Суддя Морозов С.М. За участю представників сторін: від позивача: не з'явились; від відповідача: не з'явились.            Обставини справи: Товариство з обмеженою відповідальністю “Виробниче об'єднання Слов'янський завод високовольтних ізоляторів” (надалі також - позивач)  звернулось до суду з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Фірма Армко” (надалі також - відповідач)  суми заборгованості в розмірі 15 744,00 грн. за Договором поставки №АК0312 від 10.03.2016р. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач своїх зобов'язань за договором не виконав та не здійснив передачу товару, обумовленого сторонами. Відповідач письмового відзиву на позовну заяву до матеріалів справи не надав, явку свого представника в судові засідання не забезпечив, про час та місце судового засідання повідомлявся належним чином, докази чого містяться в матеріалах справи. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.06.2016р. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі, розгляд призначено на 12.07.2016р. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.07.2016р. у зв'язку з неявкою представника відповідача в судове засідання та неподання ним витребуваних доказів, розгляд справи відкладено до 26.07.2016р. В судове засідання 26.07.2016р. представники сторін не з'явились, про причини неявки суд не повідомили. Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції”, розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації – адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку. Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66  69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі “Смірнова проти України”). Зважаючи на те, що неявка представників сторін не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду справи, а також зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для такого всебічного, повного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України. В судовому засіданні 26 липня 2016 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, – ВСТАНОВИВ: 10 березня 2016 року між позивачем (покупець за Договором) та відповідачем (постачальник за Договором) було укладено Договір поставки №АК0312 (надалі – Договір), згідно п. 1.1. якого постачальник зобов'язувався передати у власність, а покупець прийняти та оплатити на умовах викладених в даному договорі, металопрокат (товар за Договором), сортамент, кількість та ціна якого вказані у рахунках-фактурах та/або специфікаціях, оформлених як додатки до договору, які є його невід'ємними частинами. Відповідно до п. 2.2. Договору кількість кожної партії товару узгоджується сторонами в рахунках-фактурах та/або Специфікаціях до Договору. Як передбачено в п. п. 3.1. – 3.2. Договору ціна на товар встановлюється за домовленістю між постачальником та покупцем, з урахуванням ПДВ і вказується у рахунках та інших супровідних документах. Загальна сума Договору визначається на підставі сплачених рахунків. Згідно п. 4.1. Договору поставка товару здійснюється відповідно до міжнародних правил тлумачення термінів «Інкотермс» в редакції 2010р., з урахуванням особливостей, встановлених цим договором. Строк поставки товару – протягом 10 робочих днів після 100% передоплати. Інші строки поставки та умови оплати окремих партій товару узгоджуються сторонами у специфікаціях до цього договору (п. 4.2. Договору). Згідно п. 4.4. Договору датою поставки товару вважається дата отримання товару покупцем або третьою особою (перевізником) на складі постачальника, вказана у видатковій накладній. Відповідно до укладеної між сторонами Специфікації №1 від 10.03.2016р. (Додаток №1 до договору) сторони погодили найменування, ціну та кількість умови та строки поставки товару. Так відповідно до п. п. 2., 3. Специфікації №1 від 10.03.2016р. загальна сума даної специфікації складає 31  488,00 грн., а оплата вартості товару здійснюється шляхом 50% передоплати від вартості товару на поточний рахунок постачальника, а решта – 50% в день поставки товару, але в будь-якому випадку до моменту отримання товару та підписання товаросупровідних документів. В п. 4 Специфікації №1 від 10.03.2016р. сторони передбачили, що строк поставки товару становить 10 робочих днів з моменту отримання 50% передоплати. Позивачем на виконання умов Договору та Специфікації №1 від 10.03.2016р. було перераховано суму передоплати вартості товару в розмірі 15  744,00 грн., що підтверджується доданою до матеріалів справи належним чином засвідченою копією платіжного доручення № 4224 від 15.03.2016р. на вказану суму. Проте відповідач в обумовлені сторонами строки передачу товару не здійснив, чим порушив взяті на себе зобов'язання. Позивач звернувся до відповідача з претензією вих. №14/02-1 від 30.03.2016р. про поставку зазначеного в Договорі товару 9докази направлення претензії в справі), проте вказана претензія була залишена без відповіді та задоволення зі сторони відповідача. В подальшому позивачем було направлено на адресу відповідача вимоги вих. №14/02-2 від 18.04.2016р. та вих. №14/02-3 від 11.05.2016р. про повернення суми передоплати вартості товару в розмірі 15  744,00 грн. (докази направлення вимог в справі), проте вказані вимоги були залишені без відповіді та задоволення зі сторони відповідача. У зв'язку з не поверненням суми попередньої оплати вартості товару, позивач був змушений звернутись до суду з даним позовом. Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші угоди. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. (ст. 626 Цивільного кодексу України). У відповідності до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Доказів на підтвердження передачі, обумовленого сторонами товару, станом на час розгляду справи в суді відповідачем до матеріалів справи не надано. Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. Зважаючи на те, що вимогу вих. №14/02-2 від 18.04.2016р. про повернення суми передоплати вартості товару позивачем було направлено відповідачу 19.04.2016р., обов'язок останнього з повернення коштів в розмірі 15  744,00 грн., у відповідності до ст. 530 Цивільного кодексу України, мав бути виконаний відповідачем у строк до 26.04.2016р. включно, а прострочення виконання відповідачем свого обов'язку з повернення суми передоплати вартості товару розпочало свій відлік з 27.04.2016р. Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Зазначене також кореспондується з нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України. Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Відповідно до п. 2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. №6 “Про судове рішення” рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: - чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; - чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; - яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. З огляду на вимоги частини першої статті 4 ГПК господарський суд у прийнятті судового рішення керується (та відповідно зазначає у ньому) не лише тими законодавчими та/або нормативно-правовими актами, що на них посилалися сторони та інші учасники процесу, а й тими, на які вони не посилалися, але якими регулюються спірні правовідносини у конкретній справі (якщо це не змінює матеріально-правових підстав позову). Відповідачем  не надано до матеріалів справи доказів, що підтверджують та обґрунтовують відсутність у нього підстав для невиконання зобов'язань, передбачених умовами договору, укладеного з позивачем. За таких обставин, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено, що позовні вимоги в справі №910/11131/16 підлягають задоволенню в повному обсязі та стягненню з відповідача на користь позивача суми передоплати вартості товару в розмірі 15  744,00 грн. Судовий збір позивача у розмірі 1 378,00 грн., відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача. Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва - ВИРІШИВ: 1. Позовні вимоги задовольнити повністю.       2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Фірма Армко” (код ЄДРПОУ 39463044, адреса: 04210, м. Київ, пр. Героїв Сталінграда, буд. 12-Ж) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Виробниче об'єднання Слов'янський завод високовольтних ізоляторів” (код ЄДРПОУ 36368912, адреса: 01103, м. Київ, вул. Драгомирова, буд. 4, оф. 123) суму основного боргу в розмірі 15  744,00 грн. (п'ятнадцять тисяч сімсот сорок чотири гривні 00 копійок) та судовий збір в розмірі 1  378,00 грн. (одна тисяча триста сімдесят вісім гривень 00 копійок). 3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ. 4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.     Повне рішення складено 01.08.2016р. Суддя                                                                                                                            С.М. Морозов