Рішення

від 01.08.2016 по справі 910/10411/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.08.2016Справа №910/10411/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Прогрес Буд Інвест»

до Приватного акціонерного товариства «Аеробуд»

про стягнення 28 739,83 грн.

Суддя Гумега О.В.

Представники:

від позивача: Коваленко О.В. за довіреністю № 29/5 від 29.05.2016

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Прогрес Буд Інвест» (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Аеробуд» про стягнення 28 739,83 грн. на підставі Договору підряду в капітальному будівництві № 251115 від 25.11.2015, з яких: 25 943,08 грн. основного боргу, 1 756,68 грн. пені, 132,06 грн. 3 % річних та 908,01 грн. інфляційних нарахувань.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов Договору підряду в капітальному будівництві № 251115 від 25.11.2015 позивач виконав та передав відповідачу роботи, передбачені наведеним договором, втім відповідач виконані позивачем роботи не оплатив.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.06.2016 порушено провадження у справі № 910/10411/16 та призначено розгляд справи на 08.07.2016 о 10:20 год.

06.07.2016 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшла заява про долучення документів до матеріалів справи.

08.07.2016 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшла заява про долучення документів до матеріалів справи.

В судове засідання, призначене на 08.07.2016, представник позивача з'явився.

Представник відповідача в судове засідання 08.07.2016 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду від 09.06.2016 не виконав, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином.

В судовому засіданні, призначеному на 08.07.2016, судом залучені до матеріалів справи документи, додані позивачем до заяв, поданих 06.07.2016 та 08.07.2016 через відділ діловодства суду, про долучення документів до матеріалів справи.

Представник позивача в судовому засіданні 08.07.2016 надав усні пояснення по суті заявлених позовних вимог, позов підтримав у повному обсязі.

Враховуючи нез'явлення представника відповідача в судове засідання, невиконання останнім вимог ухвали суду від 09.06.2016 та положення п. 1, 2 ч. 1 ст. 77 ГПК України, суд дійшов висновку про неможливість вирішення справи по суті в судовому засіданні, призначеному на 08.07.2016.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.07.2016 відкладено розгляд справи на 01.08.2016 о 14:20 год.

В судове засідання, призначене на 01.08.2016, представник позивача з'явився.

Представник відповідача в судове засідання, призначене на 01.08.2016, не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвал суду від 09.06.2016 та від 08.07.2016 не виконав, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином за адресою 03148, м. Київ, вул. Пшенична, 4, при цьому отримання відповідачем ухвал суду від 09.06.2016 та від 08.07.2016 підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень № 0103038823942, № 0103038825090.

Відповідно до роз'яснень, наданих Вищим господарським судом України у п. 3.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» (надалі - Постанова Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 № 18), розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Відповідно до абз. 1 п. 3.9.2 Постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011 визначено, що у випадку нез'явлення в засідання представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Статтею 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 01.08.2016 без участі представника відповідача, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору.

Представник позивача в судовому засіданні 01.08.2016 надав усні пояснення по суті заявлених позовних вимог, позов підтримав у повному обсязі.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядалась за наявними в ній матеріалами, оскільки відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи відповідачем суду не подано.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 01.08.2016 було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судових засіданнях оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

25.11.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю Приватним акціонерним товариством «Аеробуд» (замовник, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Прогрес буд Інвест» (підрядник, позивач) був укладений Договір підряду в капітальному будівництві № 251115 (надалі - Договір).

Відповідно до п. 2.1 Договору замовник (відповідач) доручає, а підрядник (позивач) зобов'язується на свій ризик, власними та/або залученими силами та засобами, з використанням матеріалів поставки замовника, у відповідності до Проектної документації з дотриманням ДБН та БніП, у встановлені Договором строки, якісно виконати Комплекс оздоблювальних робіт секції № 1 Об'єкту «Будівництво Житлово-Офісного комплексу з вбудованими, прибудованими приміщеннями та підземним паркінгом по вул. Анрі Барбюса, 37/1 в Печерському районі м. Києва» та передати їх результати замовнику відповідно до умов Договору. Замовник зобов'язується надати підряднику будівельний майданчик (Фронт робіт), надати підряднику Проектну документацію, необхідну для виконання робіт, прийняти виконані роботи та оплатити їх на умовах, визначених в Договорі.

У п. 4.1. Договору та Додатку № 1 до нього «Договірна ціна» сторони визначили договірну ціну за проведення будівництва Житлово-Офісного комплексу з вбудованими, прибудованими приміщеннями та підземним паркінгом по вул. Анрі Барбюса, 37/1 в Печерському районі м. Києва в сумі 89 270,36 грн. (в т.ч. ПДВ 14 878,39 грн.).

У п. 4.2. Договору сторони узгодили, що договірна ціна за Договором визначається на підставі проектної документації, є твердою і зазначається у Додатку № 1 до Договору. Ціна (вартість) робіт за договором включає всі витрати підрядника, пов'язані із виконанням робіт та винагороду підрядника за виконані роботи (п. 4.3. Договору).

Згідно п. 13.1. Договору фінансування передбачених Договором робіт здійснюється замовником відповідно до Графіку фінансування (Додаток № 3 до Договору) з урахуванням строків виконання підрядником робіт. Розрахунки за Договором проводяться в національній валюті України - гривні в безготівковій формі, шляхом прямого грошового переказу грошових коштів, що підлягають оплаті на поточний рахунок. Замовник проводить розрахунки з підрядником на підставі рахунків-фактур підрядника та з урахуванням інших умов Договору щодо оплати робіт.

Відповідно до п. 13.2. Договору розрахунок за виконані роботи здійснюється замовником на підставі Актів приймання виконаних будівельних робіт та Довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрати, складених за формою КБ-3, підписаних сторонами по фактично виконаним об'ємам робіт, протягом 15 (п'ятнадцяти) банківських днів з моменту їх затвердження сторонами. Замовник має право затримати проведення розрахунків за виконані роботи у випадку не передачі підрядником Виконавчої документації, обов'язковість складання якої передбачена чинним законодавством України. Некомплектна передача Виконавчої документації для цілей виконання Договору дорівнює її не передачі. Передача Виконавчої документації проводиться за Актом приймання-передачі Виконавчої документації (п. 13.3. Договору). Замовник має право затримати проведення розрахунків за виконані робрти до моменту передачі підрядником податкових накладних, оформлених згідно вимог Податкового кодексу України та чинного законодавства України.

Згідно п. 23.5.3. п. 23.5 Договору замовник зобов'язується оплатити підряднику вартість виконаних на об'єкті робіт у порядку, встановленому Договором.

Як передбачили сторони у п. 17.4. Договору, за порушення грошових зобов'язань замовник сплачує підряднику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожний день прострочення.

Відповідно до п. 21.2. Договору, Договорів набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами своїх обов'язків та здійснення своїх прав за ним. Додатки та Додаткові угоди до Договору діють в межах зазначених в них строків, але не більше строку дії Договору.

Позивач зазначив, що відповідно до умов Договору виконав роботи на загальну суму 25 943,08 грн., які були прийняті відповідачем без зауважень та заперечень, що підтверджується підписаними та скріпленими печатками сторін:

- довідкою б/н від 29.02.2016 про вартість виконаних будівельних робіт (та витрати) за лютий 2016;

- актом № 1 від 29.02.2016 за лютий 2016 року на суму 25 943,08 грн. (надалі - акт приймання виконаних робіт).

Позивач вважає, що відповідно до п. 13.2. Договору, згідно якого розрахунок за виконані роботи здійснюється протягом 15 (п'ятнадцяти) банківських днів з моменту підписання сторонами по фактично виконаним об'ємам робіт Актів приймання виконаних будівельних робіт та Довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрати, складених за формою КБ-3, відповідач з моменту підписання акту приймання виконаних робіт (29.02.2016) зобов'язаний був повністю оплатити всі виконані позивачем роботи за вищенаведеним актам приймання виконаних робіт до 22.03.2016.

Разом з тим, за даними позивача, оплата виконаних позивачем будівельних робіт згідно рахунку-фактурою № СФ-0000003 від 07.03.2016 на суму 25 943,08 грн. не була здійснена відповідачем.

Отже, позивач стверджує, що станом на час його звернення з позовом до суду залишаються не оплаченими виконані будівельні роботи на підставі Договору на суму 25 943,08 грн. (основний борг).

Приписами статей 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно із ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Проаналізувавши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими підлягають задоволенню повністю з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 статті 509 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 ч. 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами фактично укладений договір будівельного підряду, який є особливим видом договору підряду. А тому саме наведений договір та відповідні положення статей параграфів 1 та 3 глави 61 підрозділу І розділу III ЦК України визначають права та обов'язки сторін зі здійснення передбачених ним підрядних робіт та їх оплати.

Частиною 1 ст. 837 ЦК України встановлено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовнику (ч. 2 ст. 837 ЦК України).

Змістом статті 875 ЦК України визначено, що за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх (ч. 1 ст. 875 ЦК України).

Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта (ч. 1 ст. 875 ЦК України).

Згідно ч. 3 ст. 875 ЦК України визначено, що правовою основою регулювання відносин, пов'язаних з договором будівельного підряду є положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 879 ЦК України оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об'єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.

Відповідно до наявних в матеріалах справи акту № 1 від 29.02.2016 за лютий 2016 року та рахунку-фактури № СФ-0000003 від 07.03.2016 підтверджується, що позивач згідно умов Договору виконав будівельні роботи на загальну суму 25 943,08 грн.

При цьому вищенаведені документи, які підписані уповноваженими представниками позивача та відповідача та скріплені їх печатками, приймаються судом у якості належних і допустимих доказів на підтвердження виконання позивачем спірних робіт, а рівно їх прийняття відповідачем без будь-яких зауважень та заперечень.

Згідно із ст. 14 ЦК України, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України). Одностороння відмова від зобов'язання, в силу ст. 525 ЦК України, не допускається.

Приписами ч. 1 ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Умовами п. 13.2. Договору передбачено, що відповідач (замовник) мав здійснювати розрахунок за виконані роботи на підставі Актів приймання виконаних будівельних робіт та Довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрати, складених за формою КБ-3, підписаних сторонами по фактично виконаним об'ємам робіт, протягом 15 (п'ятнадцяти) банківських днів з моменту їх затвердження сторонами.

Таким чином, відповідач був зобов'язаний оплатити виконані позивачем роботи протягом 15 (п'ятнадцяти) банківських днів після підписання, зокрема, відповідного акту виконаних робіт.

Враховуючи, що спірний акт № 1 за лютий 2016 року був підписаний сторонами 29.02.2016, то оплату виконаних за ним робіт відповідач мав здійснити протягом 15 (п'ятнадцяти) банківських днів після 29.02.2016, зокрема, протягом 12 березня 2016, оскільки, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року № 1155-р «Про перенесення робочих днів у 2016 році», Національний банк України інформує, що робочі дні банківської системи у 2016 році переносяться, зокрема, з понеділка 07 березня - на суботу 12 березня 2016.

Отже з 23.03.2016 починається прострочення відповідного грошового зобов'язання. Відповідно, оплату виконаних позивачем робіт за спірними актом, який був підписаний сторонами 29.02.2016, відповідач мав здійснити до 22.03.2016.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку про те, що заборгованість відповідача на підставі Договору станом на час розгляду спору по суті становить 25 943,08 грн.

Додатково суд звертає увагу, що у відповідач не відповів на претензії Товариства з обмеженою відповідальністю «Прогрес Буд Інвест» № 1 від 12.04.2016 про сплату спірної заборгованості.

При цьому суд зазначає, що відповідач в судові засідання не з'явився, докази на спростування обставин, повідомлених позивачем, суду не подав та не надіслав.

Таким чином, зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, суд приходить до висновку про задоволення позову в частині основного боргу в сумі 25 943,08 грн. повністю.

Крім того, у зв'язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов'язання по оплаті будівельних робіт за спірним актом № 1 за лютий 2016 року на підставі Договору, позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача 1 756,68 грн. пені, 132,06 грн. 3 % річних та 908,01 грн. інфляційних нарахувань.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Приписами ст. 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з частинами 1, 3 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 1 Закону України № 543/96-ВР від 22.11.1996 «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Згідно ст. 3 вищезазначеного Закону України, розмір пені, передбачений статтею 1, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується.

Пунктом 17.4. Договору сторони передбачили, що за порушення грошових зобов'язань замовник сплачує підряднику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожний день прострочення.

Судом враховано, що згідно п. 1.12 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», з огляду на вимоги частини першої статті 4 7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання , не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Судом було встановлено, що прострочення відповідачем оплати робіт за спірним актом № 1 за лютий 2016 року, який був підписаний сторонами 29.02.2016, почалося з 23.03.2016, а тому визначення позивачем період часу з 31.03.2016 по 31.05.2016, протягом якого мало місце невиконання відповідачем зобов'язання по оплаті будівельних робіт за спірним актом приймання виконаних робіт, є таким, що не суперечить матеріалам справи.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку пені в сумі 1 756,68 грн. за період з 31.03.2016 по 31.05.2016 (за допомогою інформаційно-пошукової системи «Ліга»), суд дійшов висновку, що розрахунок позивача є арифметично вірним та таким, що повністю відповідає умовам Договору і матеріалам справи, а тому вимога позивача про стягнення з відповідача 1 756,68 грн. пені за період з 31.03.2016 по 31.05.2016 р. є обґрунтованою та підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з положеннями пунктів 3.1 та 3.2 Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Згідно з пунктом 4.1 вищенаведеної Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14, сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Дії відповідача є порушенням умов Договору, що є підставою для захисту майнових прав та інтересів позивача відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку 132.06 грн. 3 % річних за період з 31.03.2016 по 31.05.2016 та 908,01 грн. інфляційних нарахувань за квітень-травень 2016 року (за допомогою інформаційно-пошукової системи «Ліга»), суд дійшов висновку, що розрахунки позивача є арифметично вірними та такими, що повністю відповідають умовам Договору і матеріалам справи, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 132,06 грн. 3 % річних за період з 31.03.2016 по 31.05.2016 та 908,01 грн. інфляційних нарахувань за період з 31.03.2016 по 31.05.2016 є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на повне задоволення позову на відповідача покладається судовий збір в розмірі 1 450,68 грн.

Керуючись ст.ст. 11, 14, 509, 525, 526, 530, 549, 610, 611, 625, 626, 837, 875, 879 ЦК України, ст. 232 ГК України, ст.ст. 32, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85, 116 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Аеробуд» (03148, м. Київ, вул. Пшенична, 4; ідентифікаційний код 21598792) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Прогрес Буд Інвест» (02094, м. Київ, вул. Красногвардійська, 8, кв. 24; ідентифікаційний код 38469443) 25 943,08 грн. (двадцять п'ять тисяч дев'ятсот сорок три гривні 08 коп.) основного боргу, 1 756,68 грн. (одну тисячу сімсот п'ятдесят шість гривень 68 коп.) пені, 132,06 грн. (сто тридцять дві гривні 06 коп.) 3 % річних, 908,01 грн. (дев'ятсот вісім гривень 01 коп.) інфляційних нарахувань, 1 450,00 грн. (одну тисячу чотириста п'ятдесят 00 коп.) судового збору.

3. Видати наказ.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги (ч. 1 ст. 93 ГПК України), якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 01.08.2016.

Суддя Гумега О.В.